Алеппо та Маріуполь - символи ХХІ сторіччя від путлеризму

15 березня 2011 року, 11 років потому, став трагічним днем у долі сирійського народу, який розділив історію Сирії на періоди «До» і «Після». Тоді російська армія зрівняла з землею одно з найстаріших міст у світі – Алеппо, якому майже 5000 років! Вони випробували «килимове бомбардування» міста та знищили його.

Вже 11 років сирійський народ бореться за порятунок своєї красивої, унікальної країни з давньою історією та багатою культурною спадщиною. Він намагається вирватися з похмурого життя під гнітом диктатури, де людське життя нічого не коштує, і стати на шлях побудови вільної та демократичної державі, де немає місця репресіям та свавіллю влади. 

Однак, на другому боці цієї боротьби постали сили, що сповідують жорстокість схибленого диктатора, якого підтримує такий же антилюдський  російський режим. 

Об’єдналися два диктатора – коротун путін та довгий Хафез Асад. Саме за їхніми наказами вбивають мирних жителів всіх сирійських міст. 

Український народ усі ці роки з тривогою спостерігав за трагедією, що розгортається у Сирії. Війна в Сирії здавалася чимось далеким і страшним. Не вірилося, що подібна доля може спіткати Україну. 

Однак це сталося в 2014 році. Але світ не зрозумів, чи не хотів зрозуміти, що Московія почала війну проти ненависної путіну та його поплічникам України. Війна були десь там. І її майже не було чутно. Поодинокі постріли, загибель декількох захисників України не заважали спокійно пити зранку каву з круасаном та не думати, про десь там.

І ось настало 24 лютого 2022 року. Ранкова чашка кави першою почула небезпеку та затремтіла від вибухів, не десь, а тут.  

Світ опинився у новій, жахливий реальності. Повномасштабна війна прийшла й нашу землю – державу в центрі Європи. Як і до сирійців 11 років тому. Як і там, в Україні гинуть жінки та діти, руйнується наша інфраструктура, мільйони українців стали біженцями. 

Задоволені лише носії «русского міра» та їхні сирійські поплічники – такі ж вбивці та грабіжники.

Влада України не один раз зверталася до західних країн та нагадувала – ми захищаємо не тільки Україну, але й вас. Нас чули, але настільки, наскільки це не заважало вести бізнес на росії. 

11 років потому росіяни почали знищувати Алеппо – одне з чудес світу. А сьогодні також у березні, через 11 років після знищення сирійської перлини, вони продовжили свою чорну справу в Україні та намагаються знищити Маріуполь. Місто, яке ввібрало в себе культури древніх греків, османів та кримських татар, козаків. І само тому Місто має не тільки дуже важливе військове значення, але й цивілізаційне. І само  тому Місто захищає себе і свою свободу від «русского міра». І переможе!

Адже є дивний момент.  11 років тому «гуманна» російська армія знищувала сирійській Алеппо. А сьогодні кремлівський кат звертається до одного з дуже небагатьох союзників – до ката з Дамаску: «Допоможи, дай zолдат. В мене немає кому вбивати». І, як стверджує роспропаганда, вже знайшлося декілька шматочків «гарматного м’яса», які летять на свої могилки.

Сирійські zолдати – це смішно. Згадаємо сирійсько-ізраїльські війни 70-х років минулого сторіччя. Тоді сирійська армія здавалася тисячами, сотні одиниць техніки залишали та бігли від набагато меншої ізраїльської армії. І ці вояки збираються воювати проти українців? Що їм тут робити  в снігах та лісах? Тільки вмирати за двох диктаторів – свого та чужого.

Дві трагедії. Дві гуманітарні катастрофи ХХІ сторіччя. Два подвига захисників двох міст – Алеппо та Маріуполя.

Причина і трагедії і героїзму одна – супротив путінському режиму, який вважає, що може самостійно вирішувати долю світу. Дві війни   - в  Сирії та в Україні - свідчать про появу нової політологічної дефініції та явища - путлеризму! 

11 років тому світ із жахом мовчки дивився на російське знищення перлини Сирії Алеппо.

Через 11 років після Алеппо світ починає розуміти, що завтра ранкової кави може і не бути, а замість кави буде російська ракета-вбивця. Й починає діяти - повільно, обережно, з надуманими «червоними лініями». 

Сьогодні Алеппо та Маріуполь – не просто знищенні Росією міста. Вони є новими символами ХХІ сторіччя – неймовірної відваги з одного боку. Та російського варварства та антилюдяності, з іншого…

Та все голосніше в світі чути "Слава Україні!" І відповідь з Києва,  Волновахи, Чернігова, Рубіжного та інших міст та містечок  ми чуємо потужне  "Героям слава!"

Володимир Цибульник