Колись ми напишемо про те, в яких умовах робили новини під час цієї весни

Колись ми напишемо про те, в яких умовах робили новини під час цієї весни: як пишалися за тих, хто першого ж ранку пішов у військкомат; за тих, хто працював ніч, спав три години - і в тероборону; хто, крім камери, взяв автомат і став на захист країни. Як з вікна свого будинку ви рахували ворожі гради/буки/урали з солдатами і потім, ховаючись в закритій шафі, щоб не відсвічував телефон, передавали нам цю інформацію; як працівники зовсім не творчих професій за день опанували адмінку і стали редакторами/перекладачами на сайті; як чітко розбилися на чергування, щоб забезпечити роботу агенства 24/7; як змінювали один одного після слів колеги: "я - в укриття", і як радісно було читати в робочому чаті - "я повернулась"; як писали/перекладали ще на 7 мов/ фотографували/монтували/заливали - поширювали правду про цю війну на всіх можливих глобальних мережах;

якими зусиллями підтримували роботу всіх ІТ, господарських і фінансових систем; як працювали без вихідних і незрозуміло було, чи ви відпочивали взагалі; як - "хоча б на пару годин на день" - вийшли дівчата, що доглядають за немовлятами; як зателефонували "колишні укрінформівці" (таких не буває)) - і запропонували безоплатно писати/редагувати/знімати/монтувати/"що завгодно - грузіть мене!".

А також про те, як тяжко переживати за вас під час обстрілів ваших міст, як тяжко було, коли ви довго не виходили на зв’язок...

І як це круто, що завдяки вам усім ми поширюємо лише достовірну інформацію з цих трагічних, але й героїчних подій в країні...

Друзі, читайте Укрінформ!

Знайте, ми постійно з вами, ми тут 24/7.

Ми працюємо для вас.

Переможемо!