Собаки з жовтими банданами "лікують" душі ветеранів
Ця історія розпочалася в 2015 році. Четверо канадців прибули в Україну, щоб допомогти демобілізованим зі Сходу адаптуватися до мирного життя. Місія, яка була розрахована на три тижні, запустила програму з каністерапії. (Довідка: каністерапія — метод позитивного психосоціального і фізіореабілітаційного впливу на людей, які цього потребують, через спеціально керованих і навчених собак)
Собаки з жовтими банданами (такий корпоративний стиль:) стали учасниками канадсько-українського некомерційного проекту «Друг Героя». Відтестовані та сертифіковані чотириногі "терапевти" відвідують лікарні (як військові, так і цивільні), реабілітаційні центри та інші місця. І саме там проводяться заняття, які полягають у тісному контакті тварини з людиною.
Тож ми вирішили побувати на одному із таких занять, яке проходить у Головному військовому клінічному госпіталі в Києві. Такі заходи зазвичай відбуваються на вулиці, тож потроху у внутрішній дворик починають збиратися усі охочі пацієнти. Хтось вперше прийшов на подібне заняття, хтось вже тут бував. Нікого примусово сюди не залучають, усе відбувається за власним бажанням. Але зазвичай люди збираються, бо тварини не можуть залишати нікого байдужим. Тож чекаємо… І ось нарешті під’їжджає авто, з якого радісно вистрибують двоє собак. Для початку вони вирішують побігати по території госпіталю, ніби намагаючись згадати знайомі місця, а потім вже звертають свою увагу на людей.
В усіх присутніх вже навіть від цього починає з’являтися усмішка, бо ти спостерігаєш за їх безпосередністю, і мимоволі усі твої погані думки кудись випаровуються. Загалом, собакою-лікарем може стати не кожен пес, є певні критерії відбору. Обов’язковою якістю має бути доброзичливість та бажання контактувати з незнайомими людьми. У таких тварин мають бути повністю відсутні прояви агресії.
Координатор проекту «Друг героя» Ольга Смірнова розповіла, що собака стає таким своєрідним місточком для людини у спілкуванні зі суспільством, з лікарем та сім’єю. Є кілька напрямків проекту. Так, окрім того, що собаки відвідують лікарні, реабілітаційні центри та проводять там кілька годин з пацієнтами, є ще собаки сервіс-догляду, яких готують окремо кілька років для відповідного ветерана. Таких собак готують саме під конкретну людину, під її потреби, та під її психологічні та фізичні травми.
“Ця собака покликана бути протягом 24 годин поряд з цією людиною, і допомагати їй пережити і подолати посттравматичний стресовий розлад або подібні психологічні травми. Такий собака може будити під час нічного жаху, вона може показувати зміни настрою. Вона може рідним показати, що зараз щось відбудеться, або відбувається з цим хлопцем. Вона весь час контролює… Окрім того, якщо це якась фізична вада, то собака може ще включати світло, додатково допомагати… У нас є тут така пара в Києві, це ветеран Олександр та лабрадор-ретривер на імя Діп… Якщо дивитися на Олександра, то це дало йому поштовх, щоб він максимально адаптувався до мирного життя, в нього покращилися стосунки з родиною. Він пройшов декілька навчань. Коли він прийшов, він не знав, чи залишатися йому тут, чи йти назад на фронт, він був зневірений, і в принципі ми зараз бачимо, що в нього повністю налагоджується життя… ”, - розповіла Ольга.
Під час розмови вона поглядом шукає свою Ліку, а собака вже розважає публіку. Навколо вже цілий натовп, і кожен бажає кинути їй м’ячика, почухати за вушком або спробувати подресирувати. Ліка від цього тільки радіє, бо за гарні викрутаси має змогу отримати смаколики.
“Я отримав багато емоцій від цього спілкування, вони чудові… Обов’язково ще буду сюди приходити. Одразу на душі стає якось спокійно, і все погане якось забувається… ”, - поділився своїми враженнями від спілкування з чотирилапими пацієнт госпіталю, учасник АТО Руслан.
Хтось з пацієнтів приходить на подібні заняття просто заради спілкування з побратимами. Теми для розмов знаходяться одразу, бо все ж-таки багато однакового бачили та наразі відчувають. Але про війну говорять мало, більше до душі якісь легкі теми.
У Головному військовому клінічному госпіталі заняття почали проводити тільки у цьому році.
“На початку цього року ми розпочали співпрацю з проектом «Друг героя». На волонтерських засадах систематично проводяться каністерапевтичні заняття: групові та індивідуальні… Ми залучаємо пацієнтів з різних клінік та відділень: це й хірургічний профіль, і терапевтичний профіль, тобто, це хворі, травмовані або поранені учасники бойових дій, військовослужбовці, члени їх сімей…”, - каже начальник відділення психологічної реабілітації Олександр Клен.
Він розповів, що з психологічної точки зору каністерапія дуже корисна, бо залучає людину до заняття в групі, і це є такою певною соціальною реабілітацією. У ході такої терапії собака вириває людину з минулого, де повно переживань та неприємних спогадів, і повертає її в теперішнє. Загалом, це дуже позитивно відображається на емоційному фоні людини,і, як наслідок, покращує лікувальний процес.
“Пацієнту достатньо побачити наївні очі собаки, він розуміє, що йому можна довіряти повністю. У хлопців зникають певні прояви агресивності… Людина заряджається цією життєвою силою, цим позитивом…», - каже Олександр.
Заняття триває впродовж години, але особливих часових рамок в каністерапії немає. Хтось з пацієнтів йде, хтось приходить. Мабуть, головне - це просто поспостерігати за тваринами, за їх життєрадісністю та цією відкритістю до усього навколишнього. Бо поневолі ти і сам відкриваєшся. Жоден із пацієнтів під час каністерапії не перебував у поганому настрої, у більшості з них була посмішка на обличчі. І цей позитивний настрій збережеться на певний період часу… Можливо,це не замінить повноцінну психологічну допомогу учасникам війни, але стане маленьким кроком у подальшому відновленні їх психічного здоров’я .
Як наголосила координатор проекту Ольга, у більшості людей також є свої каністерапевти, і це наші домашні улюбленці. Бо, дійсно, спілкування з тваринами покращує наш настрій і самопочуття, і стовідсотково роблять нас щасливішими.
Вікторія Шевченко
