Галина Андрушков, Вікторія Батрин, сім'я волонтерів з Польщі

Що може бути сильнішим за посмішку дитини, яка втратила батька?

29.07.2017 09:00

Що може бути сильнішим за посмішку дитини, яка втратила батька?

29.07.2017 09:00

З перших днів Майдану, а потім й початку АТО саме добровольці і волонтери були рушійною силою, яка допомагала виконувати важливу місію по захисту Батьківщини і надання різноманітної допомоги - як на фронті, так й у тилу. При цьому в тилу їхня місія була і залишається не менш важливою, ніж на передовій.

Сім'я волонтерів-українців - мати Галина Андрушков і донька Вікторія Батрин, які вже тривалий час проживають у Польщі, обрали для себе дуже почесну благодійну місію - дарувати радість дітям, батьки яких загинули або постраждали в АТО та на Майдані. Щороку взимку в рамках акції "Свята без тата" сотні українських дітей кілька років поспіль отримують до Різдвяних свят подарунки з Польщі, а влітку десятки дітей із різних областей України відпочивають у літніх таборах на території РП.

Про те, як мати і донька прийшли до започаткування "Ініціативи Героям Майдану" в Польщі, добрих "ельфів", які їм допомагають в їх благодійній діяльності, та "знаки" від Бога вони розповіли в інтерв'ю власному кореспондентові Укрінформу.

НЕЙМОВІРНО, КОЛИ ДІТИ ОБ'ЄДНУЮТЬ УСІХ

- Скажіть, будь ласка, як і коли ви вирішили започаткувати "Ініціативу Героям Майдану", завдяки якій ви даруєте краплину щастя дітям, що втратили батьків на Майдані і згодом в АТО?

Галина Андрушков (далі Г.А.): - У принципі, як і всі хороші ідеї, вона з'явилася на кухні. Ми пили чай, це було незадовго до свята святого Миколая - 19 грудня 2014 року. Я запитала доньку Віку, який подарунок вона хоче на Миколая? Вона відповіла: уяви собі, а що отримують діти, у яких загинули батьки? Тоді ми подумали, що можна було б зібрати кілька подарунків і вислати таким дітям від себе. Але цією думкою вирішили поділитися з більшою кількістю людей і написали про це у Фейсбуці. Однак ми не сподівалися на такий результат. Ми думали, що можливо буде змога зібрати таким чином разом 50 чи 100 подарунків. Однак, відгукнулося багато людей із Варшави, інших польських міст. Тоді, з 2014 на 2015 рік ми змогли зібрати 900 подарунків. І це був позитивний шок!

- Тобто ви не очікували, що такою буде реакція людей?

Вікторія Батрин (далі В.Б.): - Так, ми на це не сподівалися. Думали, що зберемо за тиждень приблизно 50 подарунків. Ми планували встигнути з подарунками до свята святого Миколая. Але різні люди почали звертатися до нас, самі організовували збір. Це було і на свято Миколая, і пізніше. І, таким чином, 50 подарунків перетворилися на 200, а з 200 їх кількість зросла до 800. Люди несли куплене на подарунки, почали присилати гроші. Коли перший раз нам запропонували гроші, ми вирішили, що не можемо їх брати просто так із рук в руки. Тоді ми почали думати, яким чином це можна якомога швидше легалізувати, аби не засновувати жодних фондів, товариств і так далі. Поцікавилися, як здійснюється реєстрація публічного збору коштів, і, власне, завдяки цьому зареєстрували свою Ініціативу. Так ми діємо вже четвертий рік.

Г.А. - Ми тоді також звернулися до посольства України про патронат. Нам сказали, що зможуть нам допомогти і надати патронат, якщо ми легально зареєструємося. Так і сталося. Перший рік ми організовували збір під патронатом посольства України в Польщі. В результаті ми зібрали загалом 930 подарунків.

- Це був перший рік вашої роботи, коли ще не було налагоджено відповідних контактів в Україні. Як тоді ви вирішували практичні питання, наприклад, кому конкретно призначатимуться зібрані вами подарунки?

Г.А. - Ми дуже тісно співпрацюємо з вінницькими волонтерами. Вони із сімей майданівців, які були на лікуванні в Польщі, і якими ми опікувалися у варшавських лікарнях. У Варшаві на лікуванні тоді було 40 чоловік. Родичі постраждалих, які відвідували своїх рідних, побачили нашу роботу. Їм сподобалось, як ми опікувалися пораненими, і вирішили, що займатимуться тим же в Україні. Коли ми повідомили їм, що хочемо передати дітям подарунки, вони нас підтримали. Саме від них ми отримали перші іменні списки дітей, де вказувалося, де загинув батько, скільки дітей у сім'ї, якого вони віку. Найбільше даних нам тоді надав колишній поранений майданівець Артур Цицурський, який згодом став мером міста Бар на Вінниччині.

- Тобто, перші подарунки отримали діти з Вінницької області?

Г.А. - Так. Звідти ми отримали перші списки і туди було відвезено більшість подарунків у перший рік нашої роботи. Крім того, їх отримали діти Героїв Небесної Сотні. Ми також маємо добрі зв'язки із греко-католицькою церквою на Тернопільщині. Від них ми теж отримали списки, і відправили туди частину подарунків.

- І тоді, після першої, фактично - спонтанної акції допомоги, ви вирішили на цьому не зупинятися і робити цю допомогу на постійній основі?

В.Б.- Насправді, це знову ж таки люди нас до цього підштовхнули. Коли наближалися наступні свята, люди почали запитувати: чи ми плануємо знову робити збір, чи нам потрібна допомога? Тобто, це люди весь час нас спонукають до того, що потрібно це робити й надалі. Завдяки зацікавленості в допомозі з боку інших людей, ми маємо можливість працювати. І тоді подумалося: якщо й другий рік піде так добре, то, можливо, ми зробимо з цього традицію.

- І другий рік вдався. Розширилася також географія допомоги?

Г.А. - Так, на другий рік ми зібрали загалом 1522 подарунки.

В.Б. - На другому році нашої допомоги географія була такою ж, але, на жаль, вже більше було загиблих. Ми розширили нашу допомогу на третій рік роботи після звернень до облдержадміністрацій. Відтак, ми повезли подарунки до Львівської, Тернопільської, Вінницької, Рівненської та Київської областей. Загалом, цієї зими ми змогли зібрати і відправити в Україну 2004 подарунки для дітей. В останній раз нам вдалося зібрати набагато більше грошей: у 2015 році це було 19 тис. злотих (понад 5 тис. дол.), а у 2016 - 54 тис. злотих (15 тис. дол.).

- Під час цієї місії, особливо під час вручення подарунків дітям, ви, напевно, стикалися з різними проявами емоцій. Поділіться найяскравішими спогадами?

Г.А. - У перший рік нашої місії ми вручали подарунки у Барі на Вінниччині. Тоді на зустріч прийшли хлопці з АТО зі своїми дітками, були батьки наших солдатів. Це було дуже зворушливо! Ми привезли подарунки, щоб подякувати за їхніх батьків та синів, а це вони нам дякували і плакали. Зрештою ми всі тоді плакали: ми, міський голова, кремезні чоловіки і діти. Це неймовірно, коли діти об'єднують усіх, і добрих, і поганих людей. Без цих емоцій, без сліз, не відбувається жодна наша акція. І це було перше враження.

Другу дуже зворушливу історію, про яку я хочу згадати, розповів нам по телефону отець Михайло з Тернопільської області, який розвозив дітям наші подарунки як святий Миколай. Один хлопчина мріяв про куртку з малюнком з якогось популярного мультфільму. Хлопчик відкриває коробку з подарунками, а там - куртка саме з таким малюнком! І тоді хлопчик питає: а звідки святий Миколай у Польщі знав, що я хочу таку куртку? Звісно, що ми не знали про його маленьку мрію, ми лише мали інформацію про те, що це буде подарунок для хлопчика семи років і все. Мабуть, так Бог покерував.

- А яким чином ви формуєте ці пакунки з подарунками? Щоб спакувати сотні таких подарунків, напевно треба багато помічників?

В.Б. - У нас є ельфи (сміється). Це чудові люди, які також з нетерпінням чекають на нашу акцію. В основному, це люди з української меншини Польщі, які приходять після роботи і нам допомагають. Ми пакуємо подарунки з шести вечора до 2-3 ночі. Кожен "ельф" відповідає за свій напрямок - солодощі, іграшки або одяг. І так компонується кожен подарунок. У це вкладається багато серця, емоцій, частинка себе. Це велика радість. Завжди після формування пакунків є ревізія, так званий контроль, і якщо щось не так з подарунком, наприклад замалий, то всі "ельфи" збігаються вирішувати, що туди потрібно докласти.

Г.А. - А ще в нас завжди проблема з однаковими коробками. Це наша біль. Ми ходимо і збираємо їх по супермаркетах. Не хочемо купляти, адже навіть якщо одна коробка коштує злотий, то 600 коробок - це 600 злотих, а за ці кошти можна купити багато солодощів. Але завжди на допомогу приходять небайдужі люди, які безкоштовно привозять великі партії таких коробок.

БАГАТО ПОЛЯКІВ ДОЛУЧАЄТЬСЯ ДО БЛАГОДІЙНОЇ ДОПОМОГИ УКРАЇНЦЯМ

- Розкажіть, будь ласка, хто долучається в Польщі до збору коштів, одягу, солодощів? Це лише українці Польщі, чи також й поляки? Наскільки поляки відчувають цей біль і хочуть допомогти українським дітям?

В.Б. - З кожним роком все більше поляків долучається до нашої акції. Перший збір, дійсно, базувався на допомозі української меншини, фактично був суто українським. А зараз вже більше людей знає про акцію і серед поляків ми маємо дуже велику підтримку. Наприклад, про нас почула якась школа і організувала свій збір для нас. Дуже багато звертається невідомих людей, проводяться різні акції. Наприклад, одна дівчина, яка виступає в театрі, під час свого виступу попросила глядачів купити щось солодке для нашої акції. В результаті, нам принесли дві сумки шоколаду і солодощів. Нас постійно приємно дивують люди доброї волі своєю ініціативою і абсолютною відсутністю якоїсь власної вигоди.

- Знаю історію, коли працівник одного з польських банків вирішив для вас зібрати допомогу серед своїх колег. Можете про це розповісти?

В.Б. - Так. Працівники банку BGZ BNP Paribas почули про нашу ініціативу перед благодійним ярмарком, який організовувався в Українському домі у Варшаві. Коли ми їм вислали програму ярмарку, вони побачили, що під час нього буде збір подарунків. Вони подзвонили до нас і сказали, що хочуть долучитися до цього. Працівники банку зібрали п'ять величезних коробок з м'якими іграшками. Крім того, вони зараз допомагають нам в організації літнього відпочинку для дітей з України, батьки яких постраждали на Майдані і на сході України.

У банку довго думали, як збирати кошти, зрештою вирішили організувати для своїх працівників закритий благодійний ярмарок солодощів: одні пекли солодощі, інші продавали, а треті купували. Під час цієї акції у банку зібрали 4 тис. злотих, а його дирекція додатково вирішила додати до акції ще 6 тис. злотих, збільшивши допомогу до 10-ти тисяч.

- Власне, ваша ініціатива не обмежується лише збором подарунків для українських дітей на свята взимку. Як ви згадали, ви також організовуєте відпочинок дітей влітку. Можете розповісти про це детальніше?

Г.А. - Насправді, це не наша заслуга. До нас звернувся представник братства греко-католицької молоді "Сарепта" з Варшави, який запитав, чи не хотіли б ми привезти 40 дітей до їх осередку в селі Команча на півдні Польщі, оскільки є можливість їх прийняти там на 10 днів. Це було 3 роки тому. Ми залюбки хотіли це організувати, але не було коштів. Тоді ми звернулися через Фейсбук до людей, які відразу підхопили цю ініціативу й охоче почали нам допомагати. Ми також звернулися до наших вінницьких волонтерів, адже потрібно було зробити запрошення, візи, паспорти дітям. Це все було зроблено дуже швидко. Нас також підтримало консульство Польщі у Вінниці, представники "Сарепти".

- За яким принципом ви відбираєте дітей, які відпочивають у Польщі?

Г.А. - Це діти загиблих, поранених, або тих, хто воює на сході України. Це вже залежить від матеріального становища конкретної сім'ї. Якщо є бідна сім'я, батько якої вже тривалий час на фронті, то вони теж входять у наш список як на відпочинок, так і на отримання подарунків взимку. На місцях списки також погоджують волонтери. До організації відпочинку долучилася вінницька облдержадміністрація, яка безкоштовно надала транспорт. Нам дуже допомагає маршалок Підкарпатського воєводства, який сприяє в організації відпочинку дітей на місці. Адміністрація цього регіону дуже сильно нас підтримує, екскурсії для дітей, як правило, є безкоштовними. Ми вже третій рік туди їздимо. А останнього разу помічниця маршалка воєводства сказала, що вже очікувала на наш дзвінок. Нам безкоштовно допомагають потрапити чи то в аквапарк, чи в інші розважальні комплекси для дітей і дирекція цих закладів запрошує нас знову відвідати їх.

Три роки поспіль ми організовували відпочинок раз на рік, у серпні-вересні. Цьогоріч завдяки допомозі банку організуємо два табори для дітей. Перший 10-денний розпочинаємо з 30 липня для молоді 15-20 років з Тернополя, Рівного і Києва, а другий наприкінці серпня - на початку вересня для дітей і молоді з Вінниччини.

- Звідки ви берете сили і наснаги на інтенсивну благодійну місію, адже це не є вашою основною роботою і ви її робите на громадських засадах?

Г.А.:- Дуже велику силу має посмішка, а посмішка дитини має подвійну силу. Посмішка дитини дає нам поштовх до нових дій. Це несамовито, це надзвичайно! Коли посміхається дитина, яка втратила батька, то що може з цим зрівнятися?

Хто хоче долучитися до допомоги українським волонтерам організувати відпочинок дітям загиблих та постраждалих в АТО, може перерахувати кошти на цей рахунок.

Юрій Банахевич, Варшава.