Прифронтова Мар'їнка. Мертві заводи, зневірені люди, живий хліб

Третій рік в Україні триває антитерористична операція. Мар'їнка – місто, яке залишається на лінії зіткнення, і кожен день воно у центрі активних бойових дій. Журналісти Укрінформу вирушили до цього невеликого прифронтового містечка та зняли два документальних фільми про війну і про життя на лінії вогню.

Відео: YouTube, Укрінформ.

...Починається наш шлях з автостанції в Кураховому. Тут нас зустрічає волонтер і пастор церкви "Преображення" Сергій Косяк, і разом ми їдемо до Мар'їнки. Живе наш провідник у прифронтовому містечку більше року і вважає його вже рідним, хоча переїхав сюди з Донецька. Сергій добре орієнтується в містечку. Розповідає, що до війни люди з Мар'їнки економічно були пов'язані з Донецьком, відстань звідси до колишнього обласного центру - 4 км, тобто до Петровського району міста Донецька можна було дійти пішки.

На околиці Мар'їнки будувалися люди небідні, у тому числі і з Донецька. Забезпечені дачники приїжджали на риболовлю, по гриби. Тут же, на околиці міста по вулиці Осипенко, 31, недалеко від шпиталю та інтернату, працював хлібозавод. Влітку 2014 року він потрапив під обстріл. Від несподіваної зустрічі з війною підприємство зупинилося і не працює до сьогодні.

Будівля хлібозаводу зрешечена снарядами - дірки в покрівлі, посічені осколками стіни, вікна та обладнання. Всюди на території можна зустріти снаряди, що не розірвалися, а у головному цеху на землі невеликими купками лежать покриті цвіллю буханки білого хліба. Неприродність картини призводить до думки: війна прийшла сюди раптово.

Сергій розповідає нам, що до війни в Мар'їнці, крім хлібозаводу, працювали і молокозавод, завод комбікормів, шиноремонтний, комбінат заморожених продуктів і ще була шахта. Зараз все це - мертвий світ. Щось зруйновано обстрілами, інші підприємства зупинилися через пошкодження газопроводу, а поки не буде газу - довоєнне виробництво запустити неможливо. Постійні проблеми у місті і з водою, і зі світлом.

Адміністративні будівлі та житлові будинки теж постраждали від снарядів і мін. Госпіталь, інтернат, заправка, найближчі вулиці - в радіусі обстрілу.

За розмовами про Донбас "до" і "після" війни ми з Сергієм не помічаємо, як опиняємося в центрі міста. На вулицях Мар'їнки малолюдно. Магазини працюють через один. Заходимо у внутрішній двір двоповерхової будівлі колишнього універмагу. Тут Сергій разом з командою волонтерів відкрив 30 березня 2016–го соціальну пекарню.

"Чому пекарня називається соціальною? Частину хліба та хлібобулочних виробів ми роздаємо безкоштовно, а решту продаємо за доступною для жителів прифронтових міст ціною", - пояснює Косяк.

Близько 100 буханців з пекарні в Мар'їнці волонтери щодня роздають нужденним. А один раз на тиждень возять хліб у прилегле фронтовий місто Красногорівку. Косяк підрахував, що за тиждень встигають роздати приблизно 600-700 буханців хліба.

"Соціальна ціна - 6,40 за буханець в 700 грам, дешевшого в Україні хліба немає", - запевняє Косяк і додає, що за 2,5 року в Мар'їнці соціальна пекарня - єдине підприємство, яке відкрилося та працює під час війни. Тут працюють 15 осіб. Є й ті, хто раніше працював на хлібозаводі.

Сергій заводить нас у "святая святих" пекарні - виробничу зону. Тут кілька працівниць формують булки з різними начинками. Приходу журналістів відверто не раді - забороняють знімати обличчя, відмовляються відповідати на питання. Спроба Косяка "розрядити" обстановку питанням: "Дівчата, Ви чому сьогодні такі злі? Що сталося?" - викликає агресивну реакцію: "Сергію Миколайовичу, ви що не чули, як сьогодні вночі стріляли?".

Одна з жінок розповіла, що вночі ледь не вбило її маму – осколок залетів через вікно. Інша скаржиться, що у зміну на роботу треба добиратися о третій годині ночі, коли місто обстрілюють. Сходяться всі тільки в одному - журналісти брешуть, ніхто не хоче писати правду про війну.

Кожна з жінок готова розповісти шокуючу історію, або навіть декілька: про військові будні міста, про те, як у сусідів застрелили собаку, яка намагалася захистити хазяйське добро, поки військові виносили з будинку меблі, як молодий комбатант погрожує їй, коли вона йде зі зміни, пістолетом. Розповідаючи, роботу не припиняють: скоро закінчується їхня зміна.

Вже остиглі булки виносять в магазин, розташований в сусідній кімнаті.

Тут зібралися люди. Хліб розкуповують дуже швидко. Причому, іноді затарюються не одним і не двома буханцями, а одразу десятьма-двадцятьма. Навіщо так багато одному? Частину хліба везуть продавати в сусіднє місто - Красногорівку, пояснює Сергій. А частину волонтери везуть як гуманітарну допомогу в лікарню, до тієї ж Красногорівки, та до інших міст.

"Ми зараз охоплюємо хлібом і хлібобулочними виробами 5-6 міст - Максимільянівка, Мар'їнка, Богоявленка, Красногорівка та Вугледар. Стали заїжджати до Григор'ївки. У всі міста, які розташовані по лінії фронту і які знаходяться ближче до Мар'їнки, везуть наш хліб", - уточнює Сергій.

Хоча в прифронтовому місті багато проблем з комунікаціями та підтримувати налагоджене виробництво хліба нелегко, Косяк налаштований оптимістично. В останньому зі своїх постів на ФБ він поділився проблемами: «Після нічного обстрілу в частині Мар'їнки зникло світло, і наша пекарня зупинилася з 300 кг замішаного невикористаного тіста. Таке вже вп'яте, але ми не сумуємо, а продовжуємо робити добро разом».

Незважаючи на триваючу війну, постійні обстріли та розруху, він відважно будує плани на майбутнє:

"Будемо розширювати виробництво та далі реалізовувати проект по інших прифронтових містах. Вже закуповуємо нове обладнання. Хліб дуже якісний, спасибі пекарям", - поділився з нами Косяк.

З міста виїхати зовсім не просто. Щодня тут ходять маршрутки, але тільки до Курахового і не завжди, а тільки до четвертої вечора. Потім потрібно виїжджати своїм ходом.

Вечір для Мар'їнки - той час, коли в малолюдному містечку повністю "зникають" люди, всі ховаються по домівках. Місцеві віджартовуються, що з настанням сутінків тут починається "війна за розкладом" - обстріл з різних видів зброї. До ранку.

Більшість місцевих - безробітні. Живуть за рахунок соціальної та гуманітарної допомоги. Під час нашого візиту до Мар'їнки ми застали одну з «гуманітарних» черг. Роздача допомоги тут - чи не єдина подія, здатна зібрати зневірених людей разом.

Катерина Завада, Дмитро Флорін (відео). Мар'їнка-Київ.

Фото: vchasnoua; ФБ Сергій Косяк.

Відео та текстові матеріали підготовлено в рамках проекту, що здійснюється за фінансової підтримки Уряду Канади через Міністерство міжнародних справ Канади