Іван Дзюба: кращі блоги

Іван Дзюба

Народився 26 липня 1931 року в селі Миколаївка Волноваського району Донецької області. У 1932 році родина, рятуючись від Голодомору, переїхала в сусіднє робітниче селище Новотроїцьке, потім — в Оленівські Кар'єри (тепер Докучаєвськ). Закінчив російську філологію в Донецькому педагогічному інституті, згодом – аспірантуру Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка. Друкуватися почав з 1959-го. У 1962 році звільнений з посади завідувача відділу критики журналу «Вітчизна» «за ідеологічні помилки». А в 1965-ому – з роботи у видавництві «Молодь». 31 липня 1963 року взяв участь (разом із Т.Цимбал, М.Коцюбинською, І.Драчем, С.Тельнюком, М.Вінграновським, Ю.Назаренком, І.Жиленко) у несанкціонованому творчому вечері у Першотравневому парку Києва, присвяченому 50-річчю з дня смерті Лесі Українки. У вересні 1965 року на прем'єрі фільму «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» (Київ) разом з Василем Стусом і В'ячеславом Чорноволом вийшов на сцену з першим у СРСР публічним протестом проти політики влади, оприлюднивши інформацію про таємні арешти української творчої інтелігенції. Працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?» про загрозливі проблеми національних відносин у соціалістичному суспільстві автор власноруч надіслав до найвищих керівних органів УРСР у сподіванні, що влада врахує перегини в національній політиці й «виправиться». Спеціальна комісія ЦК КПУ назвала цей твір «пасквілем на радянську дійсність, на національну політику КПРС і практику комуністичного будівництва в СРСР». У 1970-х роках був підданий гонінням за погляди, висловлені в окремих публікаціях. Зокрема, 1972 року був виключений із Спілки письменників України. Змушений був працювати коректором у багатотиражці Київського авіазаводу. Восени 1989 року був одним зі співзасновників Народного Руху України. З 1991-го – головний редактор журналу «Сучасність», згодом — голова редакцiйної ради. В листопаді 1992 року став другим міністром культури незалежної України (до 1994). У 1999-2005 роках очолював Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Керівник відділу загальних енциклопедичних досліджень Інституту енциклопедичних досліджень НАН України. Співголова Головної редакційної колеґії «Енциклопедії сучасної України». Є автором багатьох книг і близько 400 наукових праць. «Інтернаціоналізм чи русифікація?» видавалася українською, англійською, італійською, китайською, російською, французькою мовами. Редактор 10-томної серії «Україна. Антологія пам'яток державотворення X—XX ст.», упорядник її 5-го тому . Автор сценаріїв фільмів «Василь Симоненко», «Українці. Надія», співавтор сценаріїв ряду фільмів про Тараса Шевченка. Герой України, кавалер Ордена Свобода, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, лауреат міжнародних премій Фундації родини Антоновичів та Фундації Івана Багряного. Лауреат літературної недержавної премії Олександра Білецького та наукової премії НАН України імені Володимира Вернадського. 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-