Рамштайн-37: єдність і посилення України та спільної позиції на переговорах
У Путіна не вийде змусити всіх водити хороводи під російські балалайки, не той час і не ті вже умови
37-е засідання Контактної групи з оборони України, яку ми всі знаємо під назвою «Рамштайн», було важливим із різних точок зору. Ці аспекти варто виділити і розглянути їх у загальній картині політичних подій та спроб завершити війну в Україні.
Саме засідання важливе з декількох причин: ми входимо в зиму, яка напевно буде найскладнішою, Україна й українці потребуватимуть підтримки, адресної і швидкої.
Саме зараз, коли ворог посилює повітряні атаки на нашу інфраструктуру, гостро відчувається брак засобів протиповітряної оборони, як було заявлено, в тому числі й на «Рамштайні», бракує авіації, треба більше літаків, потрібні боєприпаси, а головне – потрібні фінансові ресурси на наступний рік. Це все передбачалося обговорити на засіданні, й по всіх питаннях були рішення.
Засідання позначилося також важливими додатковими чинниками. Передусім, це падіння Кримського мосту – ефективно, красиво і, мабуть, на довго. Для міністра оборони України Євгенія Хмари це був перший візит до Брюсселя, перше засідання «Рамштайну» за його участю. Відзначився також своєю присутністю і деякими репліками, що викликали не лише подив, але й відсіч, заступник міністра оборони США Елбридж Колбі.
Важливо також, що напередодні засідання Контактної групи Рада Європейського Союзу із зовнішніх справ засідала спочатку на рівні міністрів закордонних справ, а потім на рівні міністрів оборони.
На цій зустрічі міністр Хмара наголосив на дуже важливі складовій заходів, які відбувалися цими днями: «Європа має відігравати ключову роль у зусиллях із завершення війни. Завдання міністрів оборони зробити так, щоб позиція і України, й Європейського Союзу у цих переговорах була сильною».
Отже, переговори – це й була та тема, яка явно чи у підтексті була присутня весь час у ході зустрічі «Рамштайну».
Так звані мирні переговори важливі ще й тому, що нібито в наступному раунді до тристороннього формату мають приєднатися представники Європи, і це, власне, визначало зміст і важливість усіх останніх європейських заходів, зокрема й значення «Рамштайну».
Це засідання Контактної групи підтвердило, що «Рамштайн» продовжить послідовні зусилля у забезпеченні потреб оборони України на зиму цього року та на весь наступний 2027 рік. Наші партнери підтвердили свої зобов’язання і вже зараз ухвалюють рішення у відповідь на невідкладні потреби.
Мета – забезпечити стійкість на фронті, посилити спроможності протиповітряної оборони та далекобійності, а також зміцнити через посилення ЗСУ позиції на переговорах.
Варто підкреслити, що учасники виділили серед головних завдань необхідність посилити далекобійні спроможності України. Саме далекобійні спроможності України. І це була чітка й однозначно відповідь на закиди представника США Колбі, який закидав, що бідні росіяни, російське населення нібито потерпає від цих далекобійних ударів. Нам байдуже, з якими проблемами стикається російське населення, але ми бачимо, що логістика падає разом із Керченським мостом, ми бачимо, що головний ресурс російських фінансів горить разом із НПЗ та складами нафтопродуктів, і це зменшує спроможності ворога, посилює Україну.
Отже, «Рамштайн» підтвердив свою роль інструмента військової підтримки і має намір цю підтримку посилювати, робити ще більш потужною й ефективною, щоб на можливих наступних переговорах Україна і всі європейці були більш сильними. Таким чином, «Рамштайн» виступає провідником тієї лінії, яку ми називаємо «мир через силу». Без військової допомоги, без фінансової підтримки не буде сили і не буде сильних позицій на переговорах.
Тепер про самі переговори. Перший раунд відбувся в Абу-Дабі, і після нього в Москві, куди їздили звітувати чомусь Путіну, а не Трампу американські представники, нібито було погоджено, що європейські країни, Європейський Союз буде представлений на наступній зустрічі, яка відбудеться у форматі Україна – Сполучені Штати – Російська Федерація і європейські країни.
Отже, ми знаходимося в тій точці, де формат переговорів нібито має розширитися, нарешті за стіл як рівноправний учасник, як представник і виразник спільної позиції має сісти делегація європейців, яка буде складатися з представників Європейської п'ятірки (Велика Британія, Німеччина, Франція, Італія та Польща), Європейського Союзу, Європейської комісії та НАТО. Досить багато представників, але цього вимагають не тільки ситуація, але й порядок денний, який змінився.
А чому ж змінився порядок денний? Чому тепер ми говоримо не про припинення вогню і не про пошуки миру в Україні, а про «нову європейську безпеку»?
Сталося це тому, що Росія, в першу чергу сам диктатор Путін, користуючись підтримкою Трампа, змінив порядок денний. В їх інтерпретації порядок денний тепер виглядає як піклування Путіна про загальну безпеку, в якій є місце кожному, де будуть враховані інтереси кожної європейської країни і де всі будуть діяти за правилами. Звісно, за їхніми, російськими правилами. Якщо подивитися на ці російські пропозиції, виявляється, що це – повернення до ультиматуму, який Москва направила у Вашингтон і Брюссель в грудні 2021 року, якраз перед тим, як почати широкомасштабну агресію проти України.
Варто коротко нагадати, про що там ішлося. Москва вимагала, щоб НАТО відступило до кордонів 1997 року, щоб НАТО не розміщувало озброєння і військові підрозділи на території нових країн-членів НАТО, щоб НАТО разом із Росією у форматі «Росія–НАТО» погоджували всі безпекові зміни на європейському континенті.
Зараз фактично йдеться про те ж саме, але в новій обгортці. Ясно, що це нікому в Європі не потрібно, бо у 2021 році була чітка й зрозуміла відповідь, але вона була зрозуміла всім, окрім Путіна. Європу такий порядок не влаштовує, і цього не буде.
Отже, зараз виходить так, що до наступного раунду переговорів усі учасники приходять з різними інтересами, як, зрештою, і до попереднього. Якщо Трампу важливе те, щоб якомога швидше домогтися миру і про щось домовитися, то у України інтерес полягає в тому, щоб припинити військові дії й отримати гарантії безпеки, а також усі інші компоненти того, що ми називаємо справедливим миром.
А у Росії порядок денний зовсім інший, її тепер турбує загальноєвропейська безпека. Очевидно, що приєднання європейців як четвертої сторони до цих переговорів за таких обставин має дуже сумнівний зміст. З одного боку, європейці повинні бути, бо росіяни хочуть говорити про безпеку Європи.
Але з іншого боку, представники РФ говорять такі дурниці, які європейці навряд чи будуть слухати, їх це не цікавить. І про це вже досить чітко заявили політики з різних країн Європи, а також очільники Європейського Союзу і НАТО.
При цьому Росія нібито погоджується обговорювати безпекові питання з європейцями, а з іншого боку, Росія заявляє, що Європа жодного разу нічого не запропонувала, жодної пропозиції для переговорів європейці не зробили.
Більше того, як заявив головний представник РФ на переговорах Мединський, війна в Україні показала, що Європа, на його думку, не спроможна забезпечувати безпеку, вона зовсім втратила такі можливості.
Звісно, Мединський умовчує, чому так сталося, чому Європа втратила таку можливість? Адже причина – саме російська агресія. А зміна порядку денного для того росіянами й зроблена – приховати агресію і власні реваншистські наміри. Ця спроба навряд чи вдасться.
Про це дуже чітко заявила, зокрема, Кая Каллас: «Нам не потрібна нова архітектура безпеки. Нам потрібно відновити ту, яку ми маємо».
За таких умов переговори, якщо вони відбудуться в чотиристоронньому форматі, будуть нагадувати діалог сліпого з глухим. Усім зрозуміло, що коли росіяни будуть говорити про свій новий чудовий європейський безпековий порядок, вони починають з того, що України залишається на 20% менше за рахунок територій, які вона вже за визначенням вважає своїми. Отже, це просто шахрайська спроба нав'язати свою гру, взяти реванш за те, що Путін продовжує вважати головною трагедією ХХ століття, – за розвалення СРСР, спробувати захопити ініціативу і досягти своїх цілей.
Цікаво, чи розуміє це представник президента Трампа Джаред Кушнер, коли говорить про п'ять цілей чи принципів нової європейської системи безпеки. Вони дуже прості і всім зрозумілі: регулярний діалог, надійні канали зв'язку, військова прозорість, взаємні кроки для зниження ризику ескалації, довготривалі основи стабільності.
Але ж, вибачте, це саме ті принципи, які давно вже були в Європі й які зруйнував Путін своєю агресією, всі ці п'ять кроків, які є нібито новими, існували в ОБСЄ. Саме навколо цих принципів будувалася система колективної безпеки в ОБСЄ, причому ще за тих часів, коли було блокове протистояння.
Путіну це не вдасться – обдурити всіх – і Трампа, і Україну, і Європу разом з Європейським Союзом та НАТО, і навіть свого друга Сі Цзіньпіна – у Путіна не вийде. Не вийде змусити всіх водити хороводи під російські балалайки, не той час і не ті вже умови.
Варто не забувати про те, що Європа, європейські країни й у форматі «Рамштайн», і в Європейському Союзі, і в НАТО, і в Коаліції охочих уже досить багато інвестували в спільну безпеку, інвестували в Україну, в оборону України та розбудову власних оборонних спроможностей.
Ухвалене днями рішення Європейської комісії про надання додаткових коштів, 45 мільярдів євро на 2027 рік для України, – це ще одне підтвердження стійкості і міцності спільних позицій України та Європи. І варто пам'ятати, що ці кошти, як і частина попередніх, – це кредит для України, який буде повертатися у випадку отримання компенсації від Російської Федерації.
Тому серйозні розмови попереду, тому треба нарощувати м'язи, треба більше сили, більше санкцій і більше зброї. Саме про це говорили і на «Рамштайні», і на всіх інших форматах. А Коаліція охочих, до речі, прямо зараз, у ці дні, проводить військові навчання для того, щоб розмістити після завершення бойових дій свої військові підрозділи на території України.
Повну відеоверсію коментаря дивіться на ютуб-каналі Ukrinform