Марк Вітфельд, колишній офіцер Бундесверу

Війна Росії проти України стала не лише випробуванням для новітніх військових технологій, а й середовищем, у якому вони стрімко змінюються. Зокрема, це стосується й наземних роботизованих комплексів, які дедалі активніше використовуються на полі бою. Німецька ARX Robotics почала працювати з українськими військовими ще на ранньому етапі розвитку таких систем і пройшла шлях від втрати першого прототипу – вартістю 70% капіталу новоствореної компанії – до виробництва сотень роботів для України.

Колишній офіцер Бундесверу, співзасновник і генеральний директор ARX Robotics Марк Вітфельд переконаний, що український досвід визначатиме майбутнє наземної війни, в якій дедалі більшу роль відіграватимуть автономні системи та штучний інтелект. За його прогнозом, зони ураження, так звані «кілзони», розширюватимуться, а солдат майбутнього дедалі більше перетворюватиметься на координатора безпілотних систем, якими керуватиме з безпечної відстані. Він не виключає, що згодом у таких зонах воюватимуть переважно машини, а відправляти туди людей стане навіть неетично.

В інтерв’ю Укрінформу Вітфельд розповів про результати застосування роботів GEREON на українському фронті, спільні проєкти з українськими виробниками, масштаби виробництва й поставок, залежність від Starlink і китайських комплектувальних. А також про те, як український бойовий досвід змінив підхід ARX Robotics до розробки військової техніки та які уроки мають засвоїти Бундесвер й інші європейські армії з російсько-української війни.

ПЕРШИЙ ПРОТОТИП МИ ВТРАТИЛИ ПІД ЧАС ПЕРШОЇ Ж МІСІЇ В УКРАЇНІ

- Пане Вітфельде, ви заснували ARX Robotics разом з колегами у 2022 році, тобто вже після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Яку роль відіграла війна у створенні вашої компанії та як розпочалася співпраця з українськими військовими?

- Компанію було засновано у 2022 році, але до цього ми вже понад два роки працювали над безпілотними та автономними наземними системами в межах дослідницького проєкту.

На той час оборонна галузь, апаратне забезпечення та безпілотники майже не цікавили венчурних інвесторів. Залучити кошти було дуже складно. Тому спочатку ми продовжували роботу у форматі дослідницького проєкту.

Згодом війна в Україні показала, що в таких технологіях є реальна потреба. Саме це спонукало нас перетворити проєкт на компанію, щоб розвивати технології та масштабувати їх.

Коли ми завершили розробку першого прототипу, то зрозуміли, що можемо зробити внесок у підтримку України в її обороні від російської агресії. Через контакти з українськими венчурними компаніями ми тоді встановили зв’язок з Третьою штурмовою бригадою та вперше застосували нашу технологію.

Коли прибули в Україну, там ще не було місій із застосуванням наземних безпілотних систем (UGV). Разом із першими українськими прототипами та нашою власною системою ми зробили перші кроки й надзвичайно багато навчилися один в одного.

Не можна сказати, що ми просто привезли в Україну нову технологію. Навпаки, ми дуже багато навчилися в українців щодо того, якою насправді має бути така технологія.

- Вочевидь, цей перший досвід виявився не зовсім таким, як очікувалося. Ви якось розповідали, що ваш перший прототип наземного робота спочатку не виправдав себе в реальних бойових умовах в Україні. Що саме тоді пішло не так?

- Ми розробляли цю технологію, спираючись на наші знання, здобуті в Німеччині, й орієнтувалися на те, як у нашій країні закуповують і сертифікують оборонну продукцію.

У німецькому науково-дослідному середовищі та системі закупівель найвищий пріоритет мають безпека, сертифікація та якість. В Україні ми зрозуміли, що ці критерії не обов’язково визначають реальну бойову придатність розробки.

Перше застосування нашого робота на українському полі бою завершилося повним провалом. Заходи безпеки, які в європейській системі закупівель обов’язково потрібно передбачити під час розроблення такого виробу, призвели до того, що в конкретних умовах бою він не міг виконувати своїх завдань.

Робот був безпечним, але не виконував свого призначення. Його було втрачено вже під час першої місії, фактично знищено.

Для нас це стало величезним ударом. Тоді ми були зовсім невеликою компанією з малою командою. Один цей прототип становив приблизно 70 відсотків нашого капіталу.

Рішення так рано випробувати технологію в реальних умовах було сміливим. Але воно себе виправдало. Завдяки цьому ми здобули досвід, якого на той час майже не мала жодна інша європейська компанія.

Попри те, що це була лише одна місія, ми отримали від українських військових стільки відгуків і так багато дізналися про вимоги до такої системи на полі бою, що змогли за решту капіталу розробити нову версію.

Вона настільки сподобалася українським військовим, що ми отримали найбільше на той час у світі замовлення на безпілотні наземні машини (UGV).

ЗВОРОТНИЙ ЗВ’ЯЗОК З УКРАЇНСЬКОГО ФРОНТУ СТАВ СЕРЦЕБИТТЯМ НАШОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ

- Нині ваші наземні роботи GEREON використовуються на українському фронті. Які відгуки ви отримуєте безпосередньо від українських військових? Наскільки добре ці системи зарекомендували себе в реальних бойових умовах?

- Передусім слід сказати, що такі відгуки самі собою не надходять.

Ми дуже рано зрозуміли, що шлях зворотного зв’язку від фронту до Мюнхена надто довгий. Неможливо підтримувати українських військових, перебуваючи виключно в Мюнхені.

Тому ми створили українську компанію та перетворили ARX з німецького підприємства на німецько-українське. Найняли керівника на місці, відкрили підрозділ і сформували команду.

Ця команда працює між Києвом, нашим виробничим майданчиком в Україні та фронтом. Вона навчає військових, підтримує їх під час використання систем і збирає відгуки.

Цей зворотний зв’язок став, образно кажучи, серцебиттям нашого технологічного розвитку. Саме він визначає швидкість і нагальність змін, які ми вносимо.

На мою думку, систему можна вважати справді випробуваною в бойових умовах лише тоді, коли її щонайменше один-два роки використовують у значних кількостях. До цього фактично йдеться ще про випробування.

Перше бездоріжжя, температура мінус 20 градусів, перше влучання FPV-дрона або вибух у безпосередній близькості, перший проїзд над протипіхотною міною – усе це досвід, з якого ми маємо вчитися.

Лише коли протягом одного-двох років сотні таких машин виконають тисячі місій у подібних умовах, можна буде говорити, що вони справді довели свою придатність до бойового застосування.

Наприклад, у нас є система, яка у складі 14-ї бригади Національної гвардії України виконала 46 місій, перш ніж її було знищено.

Для порівняння: середній термін експлуатації одного наземного безпілотного комплексу в Україні становить близько п’яти місій. Це свідчить про те, що тепер у нас дуже надійна система.

Утім, відгуки не завжди позитивні. Постійно надходять зауваження про те, що необхідно вдосконалити в наступній виробничій партії, наступного місяця, в черговому оновленні програмного чи апаратного забезпечення.

Але саме це нам і потрібно. Ми завжди кажемо: якщо система отримує з України виключно позитивні відгуки, то, ймовірно, її не використовували.

В УКРАЇНІ МАЄМО НАЙБІЛЬШИЙ ПАРК НАЗЕМНИХ БЕЗПІЛОТНИХ СИСТЕМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

- У травні ARX Robotics оголосила про ще одне замовлення на кілька сотень GEREON для України. У вересні спільно з DEUTZ було відвантажено перші GEREON із заводу в Ульмі. Як зараз просуваються виробництво та поставки? Скільки систем фактично вже надійшло до українських військових?

- Точні цифри я називати не можу.

Можу сказати таке: в Україні ми маємо найбільший у світі парк наземних безпілотних систем європейського виробництва, що перебувають в експлуатації. Йдеться про кілька сотень систем, які вже використовуються, і ще кілька сотень, які перебувають на стадії виробництва та поставок.

Ми дуже пишаємося тим, що українські військові мають такий високий попит на наші системи. Нині в Україні є дуже багато різних наземних безпілотних комплексів. Для нас велика честь, що попит на GEREON, а в майбутньому й на HECTOR – обидві наші моделі UGV – настільки високий.

Ми отримали кілька повторних замовлень та замовлень на розширення парку техніки.

Нині ми маємо два заводи в Німеччині й додатково використовуємо виробничу лінію DEUTZ. Спільно з DEUTZ нам вдалося здійснити поставку протягом дванадцяти тижнів.

Ми створили значні власні виробничі потужності. Але зрозуміли, що для України найголовніше – швидкість.

Наша мета не в тому, щоб завантажувати винятково власні заводи, хоча для підприємства це часто економічно вигідніше. Ми прагнемо якнайшвидше виготовляти якомога більше систем.

Тому ми залучаємо німецьку машинобудівну й автомобільну промисловість. Завод на кшталт підприємства DEUTZ в Ульмі завдяки автоматизованій або напівавтоматизованій виробничій лінії може забезпечити більший обсяг випуску.

Саме тому ми постачаємо системи в Україну як з Ульма, так і з наших власних заводів, щоб якомога швидше надавати військовим більше техніки.

ПЕРШУ ПАРТІЮ RYS PRO ПОСТАВИЛИ ЩЕ ДО СТВОРЕННЯ СПІЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

- Ви не лише розширюєте виробництво власних роботів, а й реалізуєте спільні проєкти з українськими компаніями. У червні ви разом з Roboneers оголосили про створення ARX Industries. Це спільне підприємство має серійно виробляти наземні роботи Rys Pro в Україні та Німеччині. На якому етапі зараз перебуває проєкт? Чи вже розпочалося серійне виробництво?

- Ми дуже пишаємося тим, що тут нам вдалося діяти швидко.

Ми вже поставили першу партію – перші системи Rys Pro зі спільного виробництва ARX і Roboneers. Це відбулося ще до офіційного створення спільного підприємства, у межах першого пілотного проєкту.

Це часто вирізняє нас: спочатку ми щось робимо, а вже потім про це оголошуємо.

Наразі ми вже запустили процес створення спільного підприємства. Зараз триває підготовка до виробництва.

Для логістичних потреб Україні в найближчі місяці знадобиться близько 50 тисяч таких систем. Ми прагнемо зробити найбільший промисловий внесок серед усіх залучених партнерів.

- Нещодавно ви також говорили про замовлення на кілька тисяч роботизованих машин для української армії до кінця 2027 року. Про які саме системи йдеться – GEREON, Rys Pro чи інші моделі?

- Це загальна кількість усіх систем, які ми постачаємо: Rys Pro, GEREON і HECTOR.

Загалом ідеться про кілька тисяч систем, які мають бути поставлені протягом наступних дванадцяти місяців.

- ARX Robotics і Roboneers повідомили про успішне завершення перших випробувань з інтеграції українського бойового модуля SABER («Шабля») на платформу GEREON. Які нові можливості таке поєднання відкриває для українських військових? І коли перші машини в цій конфігурації можуть бути поставлені?

- Системи в такій конфігурації вже перебувають у виробництві та на стадії поставок.

Разом з Roboneers ми випробували різні можливості застосування. Ідеться не лише про логістичні рішення, а й про широкий спектр можливостей для сухопутних військ.

Серед них – застосування озброєння, тобто можливість завдавати ураження, а також розвідка. У майбутньому ми бачимо й інші, технологічно складніші способи застосування, наприклад засоби радіоелектронної боротьби та системи протидії безпілотникам (Counter-UAS).

Ми розглядаємо GEREON, HECTOR і Rys Pro як платформи-носії різних спроможностей. Завдяки їм ведення бойових дій на суходолі із застосуванням безпілотних систем можна дедалі більше автоматизувати та переводити в автономний режим.

Тому ми бачимо дуже великий потенціал і поза логістикою, хоча наразі саме вона залишається основною сферою застосування таких систем в Україні.

ФІЗИЧНИЙ ШІ – ЄДИНИЙ ШАНС ЗМЕНШИТИ ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД STARLINK

- Нещодавні обмеження в роботі Starlink і Starshield в Україні знову показали, наскільки безпілотні системи можуть залежати від надійного зв’язку. Яку роль відіграє Starlink для наземних роботів на кшталт GEREON? Чи можуть ваші системи виконувати завдання без Starlink?

- Starlink – дуже важливий для нас засіб зв’язку.

Однак на вимогу українських військових ми вже досить давно створили альтернативні можливості зв’язку.

Жодна наша система не залежить лише від одного каналу. Кожна використовує щонайменше три різні технології зв’язку.

Попри це, проблеми зі Starlink обмежують можливості й передусім гнучкість використання нашого парку техніки. Ми, як і раніше, можемо виконувати місії, але змушені миритися з певними обмеженнями.

Для нас як компанії, що нині є німецько-українсько-британською, це попереджувальний сигнал: стійкість і технологічний суверенітет у таких критично важливих технологіях – завдання, які ми в Європі маємо вирішувати самостійно.

Ми не можемо постійно покладатися на неєвропейські рішення у сфері критично важливих технологій.

- Але наразі справжньої європейської альтернативи Starlink немає?

- Ні, європейської альтернативи немає.

Ще більш тривожним є те, що для створення такої альтернативи насамперед потрібна відповідна інфраструктура. Навіть її нині недостатньо. Якщо оцінювати реалістично, у необхідному масштабі її не вдасться створити й протягом наступних кількох років.

Єдину можливість, яку ми бачимо, дає використання штучного інтелекту, щоб зменшити потребу в постійному зв’язку під час виконання місії.

Саме в галузі фізичного штучного інтелекту (Physical AI) Європа має компетенції, які можуть відіграти тут вирішальну роль.

ІННОВАЦІЇ ВПЛИВАЮТЬ НА ХІД ВІЙНИ, ЛИШЕ КОЛИ ЇХ МОЖНА ШВИДКО МАСШТАБУВАТИ

- Війна в Україні – це також постійні технологічні перегони. Щойно одна сторона застосовує нове рішення, інша розробляє контрзаходи. Як ви оцінюєте ці перегони сьогодні? У чому Україна має перевагу, а в яких сферах Росії вдається наздоганяти чи навіть випереджати її?

- Ми бачимо, що інноваційні цикли стають дедалі коротшими.

У Європі іноді складається враження, ніби швидкість технологічних змін знизилася. Ми спостерігаємо протилежне.

Один з прикладів – російські системи «Герань-4» і «Герань-5», які через вищу швидкість складніше перехоплювати. Це був технологічний стрибок, який стався дуже раптово.

На землі ми також бачимо технологічне змагання, зокрема у сфері роботизованих бойових систем. Питання в тому, хто першим зможе створити справді придатну до бойового застосування безпілотну платформу-носій озброєння.

Україна дуже добре вміє підтримувати таку високу швидкість інновацій і не відставати технологічно, хоча Російська Федерація має значно більші ресурси.

Те, у чому Україні необхідно надолужити відставання і де ми також хочемо зробити свій внесок, – це здатність масштабувати виробництво, тобто швидко переходити від інновації до випуску великої кількості виробів.

Інновація справді впливає на перебіг війни лише тоді, коли вдається швидко та надійно забезпечити військових великою кількістю відповідних систем.

Тут російська сторона часом має перевагу завдяки своїм масштабам і промисловим потужностям.

УКРАЇНСЬКА АРМІЯ ВРАЖАЄ ЗДАТНІСТЮ ТРИМАТИ ОБОРОНУ Й ПРОДОВЖУВАТИ ОПІР

- Ви багато років служили офіцером у Бундесвері, а сьогодні безпосередньо співпрацюєте з українськими військовими. Що вас як колишнього офіцера найбільше вражає в українській армії? Завдяки чому їй вдається протистояти Росії, попри значно більші ресурси останньої?

- Найбільше в українській армії мене вражають її дисципліна та здатність витримувати тяжкі випробування.

Це надзвичайно важлива складова здатності збройних сил вести війну: як довго вони насправді можуть її витримувати?

Після 14 років служби в німецькій армії та співпраці з європейськими партнерами, наприклад у Великій Британії та країнах Балтії, я переконаний, що європейські армії чудово підготовлені й мають необхідне озброєння та техніку для ведення бойових дій або війни.

Але вирішальним є наступне питання: як довго?

Як довго Європа змогла б витримувати такий стан і таку війну, які нині переживає Україна?

Те, що Україна вже чотири роки здатна тримати оборону й продовжувати опір, надзвичайно мене вражає.

Отже, якщо ви запитуєте, що найбільше вражає мене в українській армії, то це її витривалість і здатність триматися.

- Ви зазначили, що Україні потрібно швидше переводити свої інновації в масове виробництво. Європейські партнери можуть відіграти тут важливу роль. Що мають змінити Німеччина та інші європейські країни, щоб Україна отримувала нову військову техніку швидше й у більшій кількості?

- Думаю, завдяки таким ініціативам, як Build with Ukraine, і використанню європейських систем ми вже багато робимо правильно.

Але нам конче потрібно зменшувати залежність від китайських ланцюгів постачання. Ця залежність мене дуже непокоїть.

Саме у сфері нових технологій, які змінюють ситуацію на полі бою, – безпілотників у повітрі, на суходолі та на морі – Україна розробила неймовірно інноваційні рішення. На жаль, багато з них досі надто сильно залежать від китайських ланцюгів постачання.

Ці ланцюги потрібно дедалі більше переорієнтовувати на Європу.

Європейська промисловість і європейські партнери можуть допомогти зробити ці ланцюги постачання, а отже, й стійкість та здатність України тривалий час вести війну, менш залежними від КНР.

Це має вирішальне значення і з геополітичного погляду, адже Китай не обов’язково перебуває на боці України.

ОБ’ЄДНАННЯ ОБОРОННИХ ПРОМИСЛОВОСТЕЙ УКРАЇНИ ТА НІМЕЧЧИНИ СТВОРЮЄ ПЕРЕВАГУ СВІТОВОГО МАСШТАБУ

- Досвід війни в Україні також змусив вашу компанію по-іншому підходити до розробки військової техніки. А наскільки Бундесвер переймає цей досвід? Що вже змінилося, а що ще потрібно зробити?

- Ми бачимо, що Бундесвер починає адаптуватися до цього нового способу ведення війни.

Але ми також бачимо, що Європі потрібно діяти значно швидше.

Про це я говорив федеральному канцлеру Мерцу та Президенту Зеленському під час мого останнього візиту до України.

Зараз перед нами відкривається особлива можливість. У тому приміщенні було багато представників європейських та українських оборонних компаній, які працюють над спільними розробками й створюють спільні підприємства.

Посеред цієї жахливої війни ми маємо можливість створити компанії, які стануть не лише європейськими, а й світовими лідерами ринку технологій для нового способу ведення бойових дій.

Коли німецька й українська оборонна промисловість об’єднують зусилля, виникає перевага світового масштабу, адже ми вчимося один в одного та взаємно підтримуємо одне одного.

Сподіваюся, війна завершиться якнайшвидше. Після цього європейський ринок стане замовником для цих компаній та їхніх спільних розробок, які зможуть допомогти Європі знову стати здатною до оборони.

Проте для цього Європа повинна адаптувати свій спосіб ведення війни до сучасних умов.

Інакше ці альянси, компанії та спільні підприємства не матимуть майбутнього.

Якщо Європа не адаптується достатньо швидко, ми втратимо технологічну перевагу, яку обидві сторони здобули дуже й дуже дорогою ціною.

ЄВРОПА ПОВИННА ВЧИТИСЯ В УКРАЇНИ СУЧАСНОГО СПОСОБУ ВЕДЕННЯ ВІЙНИ

- Німеччина та інші європейські країни нині інвестують в оборону значно більше. Але якщо подивитися, як Росія веде війну проти України та розвиває свої військові спроможності, наскільки добре європейські збройні сили сьогодні підготовлені до можливої воєнної конфронтації з Росією? У чому їхні найбільші слабкості?

- Насправді це залежить від того, який спосіб ведення війни обере Європа.

Якщо ми й надалі намагатимемося воювати так, як навчалися в 1960-х і 1970-х роках під час «холодної війни», тобто переважно традиційними системами озброєння, то, на мою думку, у критично важливих сферах ми поступатимемося противнику.

Адже після певної межі кількість може переважити якість.

Наприклад, за чисельністю основних систем озброєння та бойових танків Німеччина значно поступається Росії. Тобто ми маємо менше особового складу й техніки.

Водночас РФ перейняла використання безпілотників у війні проти України й продовжує вдосконалювати цей спосіб ведення бойових дій, зокрема за рахунок масовості.

Отже, ми маємо справу з потенційним агресором, який опанував і масштабує новий спосіб ведення війни, але водночас переважає за особовим складом і матеріальними ресурсами також у традиційній війні.

Тому європейським збройним силам необхідно терміново надолужувати відставання в інноваціях і здатності до масштабування, особливо у сфері нових систем і технологій, щоб мати переконливу спроможність до стримування.

СОЛДАТ МАЙБУТНЬОГО СТАНЕ КООРДИНАТОРОМ БАГАТЬОХ БЕЗПІЛОТНИХ СИСТЕМ

- Якщо поглянути на найближчі п’ять років, що найбільше змінять робототехніка та штучний інтелект у веденні наземної війни? Яку роль у цьому відіграватимуть досвід українських військових і технології, розроблені в Україні?

- Насамперед щодо ролі України: я переконаний, що сьогодні Україна веде війну не лише в Європі, а й за Європу.

Я також переконаний, що ми повинні вчитися способу ведення війни, який виробила Україна, та адаптуватися до нього.

У Європі є чимало людей, які кажуть: Україна змушена воювати саме так, тому що їй бракує традиційних систем озброєння – танків, кораблів, підводних човнів. НАТО ніколи б так не воювало.

Але проблема полягає в тому, що російські збройні сили є рівним за можливостями противником НАТО. І Росія також не обирала для себе чотирирічну статичну позиційну війну проти супротивника, якого вважала слабшим.

Не можна самому обрати, якою буде твоя війна. Треба бути готовим до будь-якої форми, якої вона може набути.

Упродовж наступних п’яти років штучний інтелект, автоматизація та автономність спричинять величезні зміни, особливо у веденні бойових дій на суходолі.

Дистанції збільшуватимуться. Ми дедалі більше відходитимемо від образу солдата, який сидить в окопі зі зброєю в руках. Натомість військовий дедалі більше ставатиме координатором багатьох безпілотних систем, якими керуватиме й роботу яких узгоджуватиме з безпечної відстані.

Так звані «кілзони» – зони ураження, які ми бачимо в Україні, – визначатимуть новий спосіб ведення війни й дедалі розширюватимуться.

Успіху досягне той, хто першим зможе подолати ці зони ураження, відновити здатність до маневру й досягати територіальних здобутків за допомогою безпілотних систем та автономних технологій.

- Тобто чи можемо ми припустити, що за кілька років у межах таких зон ураження застосовуватимуться виключно безпілотні системи?

- Я в цьому переконаний. Я переконаний, що в цих зонах ураження, які дедалі розширюватимуться, ми спостерігатимемо переважно бої машин проти машин і що відправляти туди людину буде навіть неетично.

Василь Короткий, Берлін

Фото: надані ARX Robotics та їх офіційного сайту