Що дельфійський оракул сказав би про хмари для України?

Для розвитку співпраці з міжнародними постачальниками хмарних послуг Україні потрібні зрозумілі, передбачувані та сумісні з міжнародною практикою правила

У 480 році до нашої ери, напередодні вторгнення перського царя Ксеркса, дельфійський оракул дав афінянам загадкову пораду: всіх урятують «дерев’яні стіни». Частина афінян витлумачила пророцтво буквально. Одні пропонували захищати дерев’яними укріпленнями Акрополь, інші – покладатися на старі міські мури. Але Фемістокл побачив у словах оракула інший сенс. Дерев’яними стінами, переконував він, були борти афінських кораблів – трієр. Афіняни евакуювали населення, вивезли святині й зробили ставку на флот. У битві при Саламіні вони завдали персам нищівної поразки. Місто було зруйноване, але афінська держава вистояла, а згодом відбудувала те, що втратила. Ця історія нагадує: іноді порятунок полягає не в тому, щоб міцніше укріплювати те, що ворог прагне знищити, а в тому, щоб вчасно перенести найцінніше туди, де його не дістане удар. Для України сьогодні таким рішенням можуть стати міжнародні хмарні сервіси.

Дата-центри в Києві та інших великих містах – це наш цифровий Акрополь. У них зберігаються дані, працюють інформаційні системи, на яких тримаються державні послуги, бізнес і повсякденне життя мільйонів людей. Такі об’єкти можна захищати, укріплювати, забезпечувати резервним живленням. Але в умовах російської ракетної та дронової війни фізичне розташування залишається вразливістю. Нам слід зменшувати залежність цифрової держави від конкретних фізичних локацій. Міжнародна хмара дає таку можливість.

Російські удари по цифровій інфраструктурі мають отримувати належну правову оцінку. Недотримання принципів розрізнення і пропорційності повинні бути предметом міжнародних розслідувань. Бо воєнні злочини не мають строків давності. Документування таких атак і притягнення винних до відповідальності – це не лише питання справедливості. Це також частина ширшої роботи над відшкодуванням завданих збитків. Проте правова оцінка злочинів і збереження цифрової інфраструктури – два різні завдання. Перше визначає відповідальність за вже завдану шкоду. Друге має запобігати новим втратам.

У 2022 році Україна зробила важливий крок: відкрила шлях до використання міжнародних хмарних сервісів для збереження державних даних і підтримання роботи інформаційних систем. Це дало змогу зменшити залежність від фізичної інфраструктури всередині країни. Тепер головне питання – як масштабувати цей досвід і перетворити його на довгострокову політику цифрової стійкості. Після нових російських атак на телекомунікаційні об’єкти прем’єр-міністр визнав: загроза для критичної інфраструктури зберігатиметься до завершення війни. І сформулював очевидний висновок: «Щось повинно бути в хмарі, щось повинно бути за кордоном». Це важливе визнання. Але за ним мають іти конкретні рішення – передусім законодавчі.

Для розвитку співпраці з міжнародними постачальниками хмарних послуг Україні потрібні зрозумілі, передбачувані та сумісні з міжнародною практикою правила. Є кроки, які можна зробити відносно швидко. Наприклад, продовжити дію положення постанови КМУ №154, яке дозволяє великим міжнародним провайдерам надавати послуги без включення до офіційного переліку надавачів хмарних послуг. Ідеться про усунення зайвої бюрократії. Є й складніші завдання. Міністерство цифрової трансформації підготувало системну реформу, а законопроєкт №16123 нещодавно внесли до парламенту. Наступним етапом стане опрацювання законодавчих положень і розробка підзаконних актів, які визначатимуть, як нові правила працюватимуть на практиці. Важливо не втратити темп.

Суверенітет більше не визначається координатами сервера. Коли афіняни вивозили свої святині на кораблях, вони не відмовлялися від них і не передавали іншій державі право розпоряджатися ними. Вони рятували те, що вважали своїм, щоб зберегти можливість повернутися й відбудувати місто. Так само і з даними. Розміщення даних за кордоном не означає втрати суверенітету. І навпаки: зберігання всіх даних усередині країни не гарантує збереження суверенітету, адже ворог просто може все знищити.

Усе це не означає, що Україні не потрібні власні великі дата-центри – зокрема захищені або підземні. Навпаки, у довгостроковій перспективі власна інфраструктура має залишатися важливою частиною цифрової стійкості держави. Але будівництво таких об’єктів потребує часу, значних інвестицій, енергії, обладнання та відповідних інженерних рішень. Нам потрібна багаторівнева модель: власна інфраструктура в Україні, міжнародні хмарні сервіси, резервні копії в географічно віддалених локаціях і заздалегідь перевірені сценарії відновлення.

Проте послідовність має значення. Спочатку потрібно забезпечити стійкість під час війни – нашу цифрову битву при Саламіні. А вже потім відбудовувати інфраструктуру з урахуванням усіх новітніх викликів.

Якби сьогодні дельфійський оракул давав пораду Україні, він, можливо, сказав би: ваш порятунок – у хмарах. І цього разу його слова можна було б розуміти буквально.

Ілона Хмельова, докторка філософії (PhD) за спеціальністю міжнародне право, секретар Ради економічної безпеки України (ESCU)