Альпер Озбілен, турецький експерт з оборонних технологій

Україна створила на фронті «лабораторію» передових досліджень і розробок

Повномасштабне російське вторгнення в Україну триває вже п'ятий рік. Ця війна стала каталізатором стрімких змін у сфері оборони та перевернула уявлення про сучасне поле бою. Дрони, штучний інтелект, цифрові системи управління та швидкість ухвалення рішень дедалі частіше визначають успіх бойових операцій не меншою мірою, ніж високоточна зброя. Україна не лише стримує агресора, а й формує нові підходи до ведення війни, які вивчають і враховують провідні армії світу. Про це йтиметься і на саміті НАТО в Анкарі 7–8 липня, де очікуються нові зобов'язання союзників щодо підтримки нашої держави.

Напередодні саміту у столиці Туреччини Укрінформ поговорив про головні уроки війни, нові технології та майбутнє глобальної безпеки з відомим турецьким експертом, стратегом у галузі оборонних технологій, штучного інтелекту та кібербезпеки Альпером Озбіленом.

ПЕРЕВАГУ МАЄ ТОЙ, ХТО НАЙШВИДШЕ АДАПТУЄТЬСЯ ДО ЗМІН ТА ІНТЕГРУЄ НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ НА ПОЛІ БОЮ

- Пане Альпере, ви уважно аналізуєте війну в Україні. Який її головний урок для світу станом на сьогодні? Чи змінила війна в Україні ваше уявлення про те, якою буде війна майбутнього?

Україна ще раз довела, що війна – це не статичний процес, а середовище безперервного навчання та трансформації

- Головний урок війни в Україні полягає в тому, що сьогодні перебіг війни визначає вже не чисельність армій, а швидкість їхньої адаптації до змін. Ця війна чітко продемонструвала: суперництво великих держав більше не можна оцінювати лише за кількістю військовослужбовців, танків чи літаків. Перевагу на сучасному полі бою забезпечує здатність інтегрувати людський потенціал і традиційні види озброєнь із системами ухвалення рішень на основі штучного інтелекту, безпілотними платформами, засобами радіоелектронної боротьби та даними в режимі реального часу.

Україна ще раз довела, що війна – це не статичний процес, а середовище безперервного навчання та трансформації. Здатність у найкоротші терміни перетворювати інформацію з поля бою на нові тактичні рішення й технологічні оновлення забезпечила їй не лише оперативну гнучкість, а й перевагу в ухваленні рішень.

Водночас війна не зменшила значення стандартизації. Навпаки, вона ще раз підтвердила, що стандарти залишаються незамінними для спільних операцій, логістики та взаємосумісності. Однак справжню конкурентну перевагу матимуть ті армії, які, зберігаючи ці стандарти, водночас розвиватимуть високу здатність до адаптації. Тому війна в Україні не змінила моїх поглядів, а підтвердила й поглибила їх реальним бойовим досвідом.

РОСІЙСЬКИЙ ПЛАН ШВИДКОЇ ПЕРЕМОГИ ЗІРВАЛИ ЗДАТНІСТЬ УКРАЇНИ ПРИСТОСОВУВАТИСЯ ДО ЗМІН, НОВІ РІШЕННЯ ТА ВОЛЯ ДО БОРОТЬБИ

- На початку повномасштабного вторгнення були прогнози та сподівання на те, що війна не триватиме довго. Росія взагалі розраховувала за два-три дні захопити Київ. Однак війна триває вже п’ятий рік. Як ви оцінюєте те, чому цей конфлікт так затягнувся?

Україна, попри надзвичайно високу ціну, зберігає державність, національну ідентичність і непохитну волю відстоювати свій суверенітет

- Головна причина тривалості цієї війни полягає в тому, що вона швидко переросла із суто воєнного протистояння у тотальну боротьбу на виснаження, яка охоплює військову сферу, промисловість, технології та стійкість держави. У перші дні війни більшість оцінок були зосереджені на військовому потенціалі Росії, тоді як здатність України адаптуватися до нових умов і стійкість українського суспільства були суттєво недооцінені. Російська пропаганда, своєю чергою, підживлювала це сприйняття, прагнучи створити потужний психологічний ефект неминучої швидкої капітуляції України.

Проте події на полі бою довели протилежне. Здатність України оперативно пристосовуватися до змін, постійно знаходити нові рішення для фронту та зберігати волю суспільства до боротьби зірвала російський план швидкої перемоги.

Щодня Росія, розв'язавши цю війну з порушенням норм міжнародного права й не досягаючи поставлених стратегічних цілей, стикається з дедалі вищою політичною та військовою ціною своїх дій. Водночас Україна, попри надзвичайно високу ціну, зберігає державність, національну ідентичність і непохитну волю відстоювати свій суверенітет. Сучасні війни ведуться вже не лише між арміями – вони охоплюють усі елементи національної сили держав і суспільств.

ШВИДКІСТЬ ОНОВЛЕННЯ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСТІЛЬКИ Ж ВАЖЛИВА, ЯК ТЕМПИ ВИРОБНИЦТВА БОЄПРИПАСІВ

- Які саме українські рішення на полі бою або технології найбільше вразили вас за роки широкомасштабного російського вторгнення? Які досягнення українських військових або розробників сьогодні найбільш актуальні для вивчення іншими країнами?

Найбільше досягнення України в тому, що вона змогла перетворити недорогі технології на цілісну військову екосистему

- На мою думку, найбільше досягнення України в тому, що вона змогла перетворити недорогі технології на цілісну військову екосистему, яка безперервно навчається, вдосконалюється та адаптується.

Найбільше уваги сьогодні привертають FPV-дрони. Той факт, що платформи вартістю лише кілька тисяч доларів здатні виводити з ладу системи, які коштують мільйони, став одним із ключових переломних моментів в історії сучасних воєн. Однак успіх України набагато ширший за використання лише FPV-дронів.

Його складниками є швидка адаптація комерційних технологій до військових потреб, постійне вдосконалення засобів радіоелектронної боротьби, розроблення недорогих дронів-перехоплювачів, ефективне застосування морських безпілотників, цифрові системи управління, що забезпечують обмін даними в режимі реального часу, а також рішення з виявлення цілей на основі штучного інтелекту. Усе це – елементи єдиної інноваційної екосистеми. Її найважливішою особливістю є здатність швидко перетворювати зворотний зв'язок із фронту на нові версії програмного забезпечення, тактичні рішення й технологічні продукти. Це зробило швидкість оновлення програмного забезпечення майже настільки ж важливим, як і темпи виробництва боєприпасів.

Україна також сформувала показову модель багаторівневої та економічно ефективної системи протиповітряної оборони. Замість того щоб відповідати на кожну загрозу однаково дорогими засобами, вона поєднує можливості радіоелектронної боротьби, недорогих дронів-перехоплювачів і зенітних ракетних комплексів малої дальності, створюючи більш стійку та раціональну систему захисту.

- Ви згадали про переваги, які Україні вдалося напрацювати. Чи вони певною мірою компенсують нестачу ресурсів?

Однією з найважливіших переваг України протягом цієї війни стало те, що вона суттєво скоротила цикл ухвалення рішень порівняно з противником

- Безумовно. У сучасних війнах перевага в ресурсах сама по собі вже не є вирішальним чинником. Дуже часто перевага у швидкості та якості ухвалення рішень здатна компенсувати нестачу матеріальних ресурсів. Однією з найважливіших переваг України протягом цієї війни стало те, що вона суттєво скоротила цикл ухвалення рішень порівняно з противником. Інформація з фронту, дані сенсорів, розвідка з відкритих джерел (OSINT), комерційні супутникові знімки та дані радіоелектронної розвідки аналізувалися впродовж дуже короткого часу й оперативно перетворювалися на конкретні бойові рішення.

У цьому процесі інструменти аналізу на основі штучного інтелекту, інтеграція даних із різних джерел та цифрові системи управління стали не просто технологічними новаціями, а стратегічними чинниками, що суттєво прискорили процес ухвалення рішень. Ще одним із найважливіших досягнень України стало те, що вона вийшла за межі традиційної моделі розвитку оборонної промисловості. Якщо в класичному підході нові технології створюються в лабораторіях, а вже потім передаються військам, то Україна фактично перетворила сам фронт на «лабораторію» передових досліджень і розробок. Завдяки постійному зворотному зв'язку між інженерами, технологічними стартапами та військовими підрозділами нові рішення вдавалося розробляти не роками, а за кілька тижнів, а в окремих випадках – навіть за лічені дні. Така модель не лише прискорила інноваційний цикл, а й дала змогу уникнути багатьох неефективних інвестицій, забезпечивши значно раціональніше використання обмежених ресурсів.

ВІЙНА В УКРАЇНІ СТАЛА ДЛЯ НАТО НАЙВАЖЛИВІШИМ ВІЙСЬКОВИМ «НАВЧАННЯМ» ЗА ОСТАННІ 30 РОКІВ

- Як досвід України змінив підходи НАТО до ведення бойових дій, військової підготовки та розвитку оборонних технологій? Який український досвід може бути корисним для реформування армій країн Альянсу?

У майбутньому успішними будуть армії, які здатні найоперативніше оновлювати свої доктрини, систему підготовки та технологічні рішення

- Україна почала і задає напрямок цих змін. Я розглядаю війну в Україні як найважливіший для НАТО процес військового «навчання» за останні 30 років. Уперше в умовах війни високої інтенсивності одночасно й у таких масштабах застосовуються традиційні види озброєнь, штучний інтелект, безпілотні системи, комерційні космічні технології, засоби радіоелектронної боротьби та розвідка з відкритих джерел (OSINT).

Уже сьогодні багато країн НАТО переглядають програми підготовки військовослужбовців, підходи до планування запасів боєприпасів, розвиток спроможностей у сфері радіоелектронної боротьби, архітектуру протиповітряної оборони та доктрини застосування безпілотних систем, спираючись на практичний досвід, отриманий Україною на полі бою.

Але найціннішим тут є швидкість навчання. Жодна військова доктрина більше не зможе десятиліттями залишатися незмінною. Поле бою змінюється надто швидко. Тому в майбутньому успішними будуть не ті армії, що володіють найпотужнішими платформами, а ті, які здатні найоперативніше оновлювати свої доктрини, систему підготовки та технологічні рішення.

Водночас цей досвід вивчає не лише НАТО. Його аналізують також інші держави й недержавні актори. Саме тому адаптація перестала бути разовим процесом і перетворилася на безперервне поле конкурентної боротьби.

ГОЛОВНОЮ СТАЄ НЕ КІЛЬКІСТЬ ДРОНІВ, А ЇХНЯ ЗДАТНІСТЬ ДІЯТИ ЯК ЄДИНА СИСТЕМА

- Уже згадувалося, що російсько-українська війна змінила і продовжує змінювати глобальні підходи до застосування безпілотників на полі бою. На вашу думку, у якому напрямку розвиватимуться ці технології надалі?

- Ця війна вже показала, що безпілотні системи перестають бути лише допоміжним елементом і стають одним із ключових компонентів сучасних бойових дій. Дозвольте в цьому контексті згадати й Туреччину, зокрема компанію Baykar. На початку війни вона стала одним із піонерів у цій сфері, а ефективність її рішень вплинула на подальший розвиток безпілотних технологій.

Ключова трансформація полягає не в збільшенні кількості дронів, а в переході до мережецентричної моделі ведення бойових дій, коли безпілотні повітряні, наземні й морські системи, засоби радіоелектронної боротьби, системи на основі штучного інтелекту та високоточна зброя діють як єдиний комплекс.

Масоване застосування недорогих безпілотників і надалі створюватиме серйозний економічний виклик для традиційної протиповітряної оборони. Не менш важливою тенденцією стане зростання автономності систем – розвитку технологій розпізнавання цілей, застосування роїв безпілотників, стійкості до засобів радіоелектронної боротьби та координації між платформами в режимі реального часу.

Водночас часто недооцінюють ще один стратегічний чинник – енергозабезпечення. Саме тому технології акумуляторів, управління енергоспоживанням та енергоефективність матимуть не менше значення, ніж конструкція самих платформ. Отже, конкуренція майбутнього визначатиметься не кількістю дронів, а здатністю створювати більш інтелектуальні, стійкі, взаємопов'язані системи, які можна швидко вдосконалювати й оновлювати.

- Якщо подивитися ширше, які технології найбільше впливатимуть на безпеку та оборону в найближчі десять років: штучний інтелект, автономні системи, космічні технології чи щось інше?

Конкуренція наступних 10 років точитиметься не між окремими технологіями, а навколо здатності найефективніше інтегрувати їх у єдину систему

- Зважаючи на сказане раніше, конкуренція наступних десяти років точитиметься не між окремими технологіями, а навколо здатності найефективніше інтегрувати їх у єдину систему. Штучний інтелект, автономні системи, квантові обчислення, космічні технології, біотехнології, сучасні комунікаційні мережі та кібербезпека розвиватимуться не окремо одне від одного.

Сам по собі штучний інтелект не забезпечує стратегічної переваги. Без якісних даних, інтеграції в операційні процеси та взаємодії з людиною він не здатний забезпечити очікуваний результат. Дедалі більшою мірою конкуренція розгортатиметься навколо систем ухвалення рішень. Стратегічну перевагу матиме держава, яка швидше збирає інформацію, краще захищає власні дані, точніше їх аналізує попри інформаційний шум і дезінформацію та оперативніше перетворює їх на конкретні рішення.

Саме тому в найближчому десятилітті людський капітал, організаційна культура та здатність до адаптації залишатимуться не менш важливими чинниками конкурентоспроможності, ніж самі технології.

ПІД НАДЗВИЧАЙНИМ ТИСКОМ УКРАЇНІ ВДАЛОСЯ СФОРМУВАТИ ГНУЧКУ ТЕХНОЛОГІЧНУ ЕКОСИСТЕМУ

- У своїх публікаціях ви вказуєте на постійне зростання ролі приватних компаній у сфері безпеки й оборони. Як це змінює баланс між державою, армією та технологічними компаніями? Якою має бути оптимальна модель такої взаємодії?

Конкурентну перевагу в майбутньому матимуть країни, які зможуть вибудувати найефективнішу взаємодію між державою, армією та приватним сектором

- Однією з найбільших трансформацій у сучасній оборонній промисловості є стрімке зміщення центру інновацій до екосистеми приватного сектору. Сьогодні багато критично важливих технологій – штучний інтелект, кібербезпека, програмне забезпечення, космічні технології та автономні системи – розробляються переважно приватними компаніями.

Російсько-українська війна ще більше прискорила цей процес. Вона показала, що на нові потреби поля бою значно швидше реагують невеликі стартапи, команди розробників і гнучкі технологічні компанії, ніж великі оборонні корпорації. Одним із найуспішніших прикладів такого підходу став кластер оборонних інновацій Brave1.

Водночас це не означає, що роль держави послаблюється. Навпаки, вона стає ще більш стратегічною: визначає пріоритети національної безпеки, формує регуляторне середовище, захищає критичні технології та створює умови для довгострокових інвестицій.

На мою думку, конкурентну перевагу в майбутньому матимуть не країни з найбільшими оборонними бюджетами, а ті, які зможуть вибудувати найефективнішу взаємодію між державою, армією та приватним сектором.

- Ви згадали про Brave1, тепер там зареєстровано понад дві тисячі стартапів. У нас відбувається потужний технологічний прорив, справжній бум виробників. У яку екосистему ОПК було б доцільно трансформувати цей потужний ресурс?

Найбільшим здобутком України стануть не лише створені технології, а людський капітал, інноваційна культура і сформована під час війни система оборонних інновацій

- Сьогодні Україна не лише веде війну, а й створює нову модель оборонних інновацій в умовах війни. Економіка війни принципово відрізняється від економіки мирного часу. Якщо в мирний період ресурси розподіляються між різними пріоритетами, то під час війни головним стає якнайшвидше реагування на потреби фронту. Водночас український досвід не можна пояснити лише збільшенням оборонних видатків. Найважливішим є те, що навіть під надзвичайним тиском Україні вдалося сформувати гнучку технологічну екосистему.

Такі ініціативи, як Brave1, об'єднали державу, приватний сектор, університети, інженерів і військових. Завдяки цьому потреби фронту швидко доходять до розробників, а нові рішення нерідко повертаються на випробування вже за кілька тижнів.

Ця модель істотно відрізняється від традиційної оборонної промисловості, де цикл розроблення вимірюється роками, тоді як в Україні він часто скорочений до кількох тижнів. Попри різні умови, схожу політичну волю ми бачимо і в Туреччині.

На мою думку, найбільшим здобутком України стануть не лише створені технології, а людський капітал, інноваційна культура і сформована під час війни система оборонних інновацій. Я впевнений, що цей потенціал збережеться після завершення війни та зміцнить не лише обороноздатність України, а також її позиції на світовому ринку оборонних технологій.

КОСМОС УЖЕ НЕ ДОПОМІЖНА СФЕРА, А НЕВІДДІЛЬНИЙ СКЛАДНИК СУЧАСНОЇ ВІЙНИ

- Ви писали про те, що супутникові системи та Starlink відіграють важливу роль не лише у веденні бойових дій, а й у документуванні воєнних злочинів Росії в Україні. Як змінився підхід держав до супутникового зв'язку та кібербезпеки?

Космічна, кібер- та інформаційна безпека стали взаємопов'язаними складниками єдиної архітектури сучасної безпеки

- Війна в Україні показала, що космос більше не є лише допоміжною сферою – він став невіддільним складником сучасної війни. Упродовж багатьох років космічні технології асоціювалися насамперед із військовим зв'язком, навігацією та розвідкою. Сьогодні ж комерційні супутникові знімки, супутниковий інтернет і розвідка з відкритих джерел (OSINT) використовуються значно ширше: від підтримки оперативного ухвалення рішень до інформування міжнародної спільноти.

Одним із найяскравіших прикладів стала система Starlink. Вона забезпечила безперервний зв'язок на фронті, підтримку управління військами, координацію безпілотних систем і функціонування критичної інфраструктури.

Водночас супутникові знімки компаній Maxar, Planet Labs та інших комерційних операторів використовували не лише державні структури, а й журналісти, дослідники та спільноти OSINT. Уперше в історії перебіг війни став майже в режимі реального часу доступним для перевірки мільйонами людей.

Однак цифрова екосистема відкрила не тільки нові можливості. Вона водночас створила й додаткові інструменти для пропаганди, дезінформації та інформаційних операцій. Тому безпека майбутнього охоплюватиме не лише захист фізичних кордонів, а й даних, комунікаційної інфраструктури та цифрової довіри. Саме тому космічна, кібер- та інформаційна безпека вже не є окремими напрямами – вони стали взаємопов'язаними складниками єдиної архітектури сучасної безпеки.

УКРАЇНА ДОВЕЛА: ЗДАТНІСТЬ ДО АДАПТАЦІЇ ТА ІННОВАЦІЙ Є СТРАТЕГІЧНИМ РЕСУРСОМ

- Останнім часом Україна завдає високоточних ударів по російських нафтопереробних підприємствах і логістичних об'єктах, що вже створило проблеми із забезпеченням пальним у багатьох регіонах Росії. Як, на вашу думку, це впливає на перебіг війни?

Високоточні удари України демонструють, що війна ведеться не тільки на лінії фронту, а й проти економічного та промислового потенціалу противника

- У сучасній війні тил більше не є безпечним. Високоточні удари України демонструють, що війна ведеться не тільки на лінії фронту, а й проти економічного та промислового потенціалу противника. Такі атаки не лише завдають фізичних збитків. Вони порушують логістику, ускладнюють роботу оборонної промисловості, підвищують витрати та створюють психологічний тиск. Логістика завжди була вирішальним чинником війни. Проте війна в Україні вивела її на новий рівень (що я вже зауважував): недорогі далекобійні безпілотні системи дають змогу регулярно уражати цілі, які раніше вважалися надто віддаленими або надто дорогими для ураження.

Високі втрати Росії, зростання економічних витрат і вплив міжнародних санкцій дедалі більше ускладнюють її становище.

Водночас оцінювати цю війну лише за територіальними здобутками чи втратами було б неправильно. У стратегічному протистоянні не менш важливо поступово виснажувати спроможність противника вести війну.

Сьогодні очевидно, що Україна чинить дедалі більший тиск не лише на фронті, а й на логістику, економіку та психологічну стійкість Росії. Я не можу сказати, чим завершиться ця війна. Проте нинішня тенденція свідчить про те, що стратегічна ціна війни для Росії постійно зростає.

- Коли в майбутньому у військових академіях світу вивчатимуть війну в Україні, то який внесок України, на вашу думку, назвуть найважливішим для розвитку сучасної військової справи?

- Ця війна увійде в історію як один із ключових етапів переходу від індустріальної моделі війни до війни цифрової доби, заснованої на інноваціях. Головний внесок України в сучасну військову думку полягає в тому, що вона довела: здатність до адаптації та інновацій є стратегічним ресурсом, не менш важливим, а подекуди й важливішим за вогневу міць.

Можливо, саме цей урок у майбутньому найчастіше звучатиме у військових академіях: «Силу армії визначає не лише кількість її платформ, а й те, наскільки швидко вона вчиться, реагує на зміни та впроваджує цей досвід на полі бою».

І, маючи нагоду, хочу побажати якнайшвидшого завершення війни, повного відновлення суверенітету України над усією її територією та справедливого завершення історичної несправедливості щодо тимчасово окупованого Криму.

Ольга Будник, Анкара

Фото авторки