Йилдирим Тугрул Тюркеш, голова групи дружби з Україною у парламенті Туреччини

Попри війну та обмеження прямих контактів, Анкара намагається зберігати активний парламентський діалог із Києвом. Туреччина послідовно підтримує суверенітет і територіальну цілісність України, включно з Кримом. Також Туреччина постійно заявляє про свою готовність бути посередником у мирному процесі між Україною та Росією для досягнення справедливого і тривалого миру. Однак активність турецького парламенту в цьому процесі є дещо обмеженою.

Про це, а також про поточний стан і перспективи українсько-турецьких відносин, міжпарламентської співпраці між Києвом і Анкарою, вплив війни на інтенсивність контактів, можливості Туреччини у посередницьких ініціативах, позицію турецького політикуму щодо територіальної цілісності України, становище кримських татар і питання політичних в’язнів в окупованому Криму в інтерв’ю Укрінформу розповів Йилдирим Тугрул Тюркеш, голова групи дружби Туреччина–Україна Великих національних зборів (парламенту) Туреччини.

ПОСЕРЕДНИЦЬКІ ЗУСИЛЛЯ ТУРЕЧЧИНИ Є ПРЕРОГАТИВОЮ ПРЕЗИДЕНТА ТА МЗС

- Пане голово, відносини між Туреччиною та Україною розвиваються на рівні стратегічного партнерства. Також розвивається міжпарламентська співпраця. Зокрема, парламентарі з України останнім часом досить часто відвідують Туреччину. Який нині рівень співпраці між парламентами України й Туреччини? Які результати цієї співпраці?

- Відносини між Туреччиною й Україною у політичній, економічній та дипломатичній сферах існують уже тривалий час. Однак через вторгнення Росії та подальші бойові дії, що тривають на території України, вони певною мірою зазнали труднощів.

Були перерви, оскільки з’явилися обмеження на поїздки. Наші українські колеги, за що ми їм удячні, приїжджають до нас у межах міжпарламентської групи дружби. Водночас протягом останніх років ми не мали можливості здійснити візити у відповідь. Причина – відсутність прямих авіарейсів: доводиться добиратися через Молдову або Польщу. Для одноденної поїздки це не вважалося доцільним.

Останній раз планували поїздку на річницю війни, але через нове загострення та бойові дії її відклали. Втім, це не означає, що контактів немає або що ми не беремо участі у спільній роботі. Багато наших друзів і братів як з України, так і серед кримських татар відвідують нас. Наш недолік полягає в тому, що ми самі не змогли поїхати. Ми обов’язково виправимо це за першої ж можливості.

- Тобто наразі ще немає визначеної дати такого візиту?

- Ні, ми планували поїздку до річницю війни, але через нове напруження і бойові дії нам запропонували перенести її на пізніший час. Тому ми відклали візит.

- Щодо війни між Росією та Україною існує багато посередницьких ініціатив, дипломатичні зусилля для її припинення тривають. Туреччина також відіграє в цьому важливу роль. Водночас парламентська дипломатія як поняття стає дедалі популярнішою у світі. Чи можлива в цьому контексті її ефективна робота? Чи можна досягти більш конкретних результатів?

- Не зовсім так. Посередницькі зусилля Туреччини здійснюються під керівництвом нашого президента Реджепа Тайїпа Ердогана, за участі міністра закордонних справ Хакана Фідана та дипломатів. Це можливо, оскільки Туреччина має добрі відносини як із Росією, так і з Україною.

Але у парламентській дипломатії, на жаль, такого зв’язку немає. Я також є головою делегації турецької групи в Парламентській асамблеї Ради Європи. Раніше Росія там була представлена.

Ми мали з ними контакти на різних платформах. Однак після окупації Криму, оскільки це було порушенням основних принципів Ради Європи, було ухвалено рішення виключити Росію. Вона також сама вийшла з організації. Таким чином Росія більше не представлена в Раді Європи.

Водночас, як я вже зазначав, ми продовжуємо контакти з депутатами з України, українцями та кримськими татарами. Для посередництва необхідні контакти з обома сторонами, але з Росією їх немає.

ЗАЯВИ НОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ США ЩОДО КРИМУ ЗНИЗИЛИ МОТИВАЦІЮ РОСІЇ ДО ПЕРЕГОВОРІВ

- Нещодавно Туреччина приймала 152-у Генеральну асамблею Міжпарламентського союзу. Чи може там сформуватися подібне середовище для діалогу?

- Проблема тут у наступному. Велику роль відіграють підходи країн поза регіоном – сильних держав або тих, що мають більший вплив у Організації Об’єднаних Націй.

Після виборів у США до влади прийшла адміністрація Трампа. Коли вона сформувалася, новий державний секретар, призначений Трампом, Марко Рубіо, під час обговорення питання Росії та України заявив, що неможливо повернутися до ситуації, яка існувала до окупації Криму.

Це є серйозним недоліком і великою поступкою. Після таких заяв США переговори з Росією фактично втрачають сенс. Світ сприймає Сполучені Штати як країну, що має вирішальний вплив серед держав, які представляють Захід, Європу чи НАТО. Росія також так вважає. Коли Марко Рубіо говорить, що неможливо повернутися до періоду до 2014 року, це означає, що після окупації Криму Росія пропонує обговорювати лише те, що залишилося. Саме в цьому полягають наші труднощі. Такий підхід США ще більше заохотив Росію у питанні Криму.

Водночас Туреччина, як і раніше, не визнає анексію Криму і розглядає його як частину України. Як ми вже зазначали, Туреччина не визнала цю окупацію з першого дня і не визнає її досі.

Зокрема, на рівні президента, усіх міністрів і загалом виконавчої влади чітко заявлялося про невизнання цієї окупації.

ВЛАДА Й ОПОЗИЦІЯ ПІДТРИМУЮТЬ ТЕРИТОРІАЛЬНУ ЦІЛІСНІСТЬ І СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ

- Щодо парламентського виміру, яка сьогодні загальна позиція у Великих національних зборах (парламенті) Туреччини щодо територіальної цілісності України, включно з Кримом?

- Ситуація така: в Туреччині є політичні партії, які цікавляться цим питанням, а є й такі, що займаються лише власними темами. Оскільки вони не проявляють інтересу до цього питання, думаю, що й чіткої позиції у них немає.

Але всі інші партії – як провладні, так і опозиційні – виступають за територіальну цілісність України. Це стосується і опозиційних Доброї партії, Республіканської народної партії, й інших партій Народного альянсу, і Партії націоналістичного руху, і нас – Партії справедливості та розвитку. Ми всі поділяємо однакову позицію. Фактично це охоплює майже всю Туреччину. Так, є ще одна-дві партії, але вони займаються виключно власними питаннями.

Отже, у Великих національних зборах Туреччини також існує єдність позиції щодо територіальної цілісності України та питання анексії Криму.

- Окрім згаданих посередницьких ініціатив, Туреччина робить внесок і в інших вимірах цього процесу. Наприклад, звільнення командирів «Азову» та політичних в’язнів у Криму. Хоч це були нечасті випадки. Нині, особливо в Криму, є значна кількість політичних в’язнів, а також багато українських дітей були викрадені та вивезені до Росії. Чи може Туреччина розширити свою діяльність у цьому напрямі? Якщо не припинення війни, то чи можливо активізувати обміни та звільнення?

- Тут є певні труднощі. Нещодавно голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров відвідав нас, ми обговорювали ці питання. Проблема полягає в тому, що Росія вважає людей у Криму своїми громадянами і не застосовує до них окремого підходу. Щодо кримських татар у Криму – тих, хто перебуває в ув’язненні або під вартою, – вести переговори практично неможливо.

- Які аргументи висуває російська сторона, коли ви порушуєте це питання?

- Умовно кажучи, вони кажуть: «Це наші громадяни, ви не можете втручатися». Я не є членом переговорної групи, але передаю те, що знаю зі спостережень. Питання кримських татар має особливе місце у відносинах між Туреччиною та Україною, йдеться не лише про їхнє становище, а й існування їх як народу.

СТАНОВИЩЕ КРИМСЬКИХ ТАТАР У КРИМУ ВСЕ БІЛЬШЕ ХВИЛЮЄ ТУРЕЧЧИНУ ТА ВИКЛИКАЄ ОСОБЛИВУ УВАГУ

- У цьому контексті нещодавно Меджліс кримськотатарського народу був визнаний в Україні єдиним представницьким органом кримськотатарського народу. Відомо, що Туреччина приділяє цим питанням значну увагу. Яка позиція Туреччини з цього питання, як вона оцінює ситуацію та останні події?

- Ми підтримуємо ухвалені рішення. Технічно для нас неможливо виробляти окрему політику з цих питань. Україна є суверенною державою, а кримські татари є частиною українського народу. Як і щодо багатьох інших груп, ми не можемо говорити їм, що і як робити. Туреччина ніколи не прагне давати подібні вказівки. Водночас ми докладаємо зусиль, щоб рішення, які ухвалюються, реалізовувалися та були донесені до міжнародної спільноти.

- Яку роль відіграють кримські татари у розвитку відносин між Туреччиною й Україною? Чи згодні ви, що вони є своєрідним мостом між двома країнами?

- Кримські татари, безумовно, є нашими співвітчизниками за походженням. Вони є представниками тюркських народів. Їхнє перебування в Криму, а ще більше їхні труднощі та страждання, викликають у нас велику тривогу і сильно нас хвилюють. Порівняно з людьми, які живуть в інших країнах світу, це привертає нашу більшу увагу. До того ж існують родинні зв’язки: частина сімей перебуває в Туреччині, частина – у Криму. Саме тому Крим є одним із наших пріоритетних напрямів уваги.

- Ви згадували про нещодавню зустріч з Рефатом Чубаровим та окреслили теми розмови. Чи могли б детальніше розповісти про зміст цієї зустрічі?

- Ми обговорили останні події. Говорили про ув’язнених. Загалом оцінювали актуальні теми. Часто до нас приєднуються співголова нашої групи дружби Ахтем Чийгоз і Мустафа Джемілєв – він людина, яку ми всі поважаємо. Ми час від часу зустрічаємося з ними. Якщо не в Анкарі, то в Стамбулі. Вони приїжджають, коли мають можливість. Їхні візити нас радують. Завдяки їм ми отримуємо інформацію безпосередньо з місця подій – достовірну, без посередників. Це допомагає нам більш об’єктивно оцінювати ситуацію і діяти на основі правдивої інформації.

ВІЙНА ПРИГАЛЬМУВАЛА РОЗВИТОК ВІДНОСИН, ОДНАК ТУРЕЧЧИНА ЗАВЖДИ БУДЕ ПОРУЧ З УКРАЇНОЮ

- Якщо говорити про турецько-українські відносини, як би ви оцінили їхній нинішній стан? Чи є, на вашу думку, потенційні напрями для подальшого розвитку?

- Вони завжди є. Раніше між Україною й Туреччиною було багато спільних проєктів – від оборонної промисловості до продовольчої сфери. В Україні працюють турецькі компанії, а українські компанії співпрацюють з Туреччиною. Є взаємодія у багатьох напрямах оборонної промисловості. У таких розмовах є речі, про які можна говорити, і є ті, про які говорити не варто, але співпраця є у багатьох сферах.

Звичайно, ця війна створила значні труднощі. Відбулося скорочення обсягів. Але після завершення війни ці процеси знову активізуються, зокрема й в інших секторах. Між нашими країнами фактично лише Чорне море. Географічно це дуже близько: з Анкари літаком – трохи більше ніж півтори години. Можна було полетіти до Києва або в інші міста. Раніше Turkish Airlines та українські авіакомпанії здійснювали рейси, і протягом дня можна було виконати дві-три поїздки між Анкарою й Україною. Це велика перевага. Також були морські перевезення – подорожувати Чорним морем було досить просто. Однак нині війна значною мірою обмежує ці можливості.

- Українські міста зазнають російських ударів та руйнувань. Україна потребуватиме післявоєнної відбудови. Якою може бути роль Туреччини в цьому процесі?

- Туреччина може забезпечити Україну всім необхідним. Це залежить від її потреб. Звісно, увесь світ зацікавлений у відновленні та розвитку України, і відповідна допомога буде надаватися. Але Туреччина також у всьому необхідному буде поруч з Україною. Туреччина завжди буде поруч з Україною.

Ольга Будник, Анкара

Фото авторки