Україна й Азербайджан формують нову модель правового партнерства

Право як інструмент безпеки: що означає новий договір між Україною і Азербайджаном

Україна й Азербайджан підписали новий договір про правову співпрацю, який може стати основою для поглиблення взаємодії у сфері юстиції, безпеки, цифрового правосуддя та міжнародного права. На тлі війни і глобальних геополітичних змін юридичне партнерство між Києвом і Баку поступово перетворюється на важливий елемент регіональної стабільності та стратегічної взаємодії.

Новий договір між Україною і Азербайджаном про правову допомогу в цивільних та господарських справах був підписаний 25 квітня 2026 року під час офіційного візиту Президента України Володимира Зеленського до Азербайджану. Від української сторони документ підписав міністр закордонних справ Андрій Сибіга, від азербайджанської — глава МЗС Джейхун Байрамов.

Україна й Азербайджан виходять на новий рівень правової співпраці. Підписання нового двостороннього договору між державами стало не лише дипломатичним сигналом про поглиблення партнерства, а й важливим кроком у формуванні сучасної системи міжнародної правової взаємодії між країнами, які мають спільні безпекові виклики, стратегічні економічні інтереси та прагнення до посилення власного суверенітету.

Документ має стратегічне значення для захисту прав українців за кордоном. Його укладення є частиною переходу України від механізмів Мінської конвенції 1993 року до нової системи двосторонніх правових угод із партнерськими державами.

Після ратифікації Договору, запрацює новий двосторонній механізм правового співробітництва між двома державами в цивільних і господарських справах, побудований на принципах взаємної поваги, суверенітету та рівності.

Договір формує правову основу для взаємодії судів, нотаріусів і органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Зокрема, передбачено:

– спрощений доступ громадян до правосуддя за кордоном;

– ефективні процедури отримання документів;

– механізми взаємного визнання судових рішень;

– можливість отримання безоплатної правничої допомоги у транскордонних справах;

– зменшення бюрократичних та фінансових бар’єрів для громадян і бізнесу.

На тлі повномасштабної війни Росії проти України питання міжнародної правової підтримки, взаємного визнання рішень, співробітництва у сфері юстиції, екстрадиції, захисту прав громадян та економічної безпеки набувають особливого значення. Для Азербайджану, який також має власний досвід тривалого територіального конфлікту та відновлення контролю над окупованими територіями, український досвід воєнного права, документування злочинів та адаптації законодавства до умов війни є предметом практичного інтересу.

Правова співпраця як елемент стратегічного партнерства

Відносини між Україною і Азербайджаном традиційно будувалися на принципах взаємної підтримки територіальної цілісності та невтручання у внутрішні справи. Проте останні роки демонструють поступовий перехід від політичних декларацій до практичної правової інтеграції.

Нове двостороннє правове партнерство охоплює одразу кілька напрямів:

– взаємодію міністерств юстиції;

– співробітництво правоохоронних органів;

– взаємну правову допомогу;

– гармонізацію окремих юридичних процедур;

– цифровізацію правосуддя;

– захист інвестицій;

– механізми боротьби з транснаціональною злочинністю;

– обмін досвідом щодо післявоєнного відновлення та реінтеграції територій.

Для України така співпраця важлива не лише в контексті двосторонніх відносин. Київ фактично формує нову модель міжнародної правової дипломатії, у якій юридичні механізми стають частиною безпекової політики.

Війна як каталізатор змін у міжнародному праві

Повномасштабна війна суттєво змінила підхід України до міжнародної правової взаємодії. Якщо раніше основний акцент робився на класичних міждержавних договорах, то сьогодні ключовими стають:

– оперативний обмін юридичною інформацією;

– спільне розслідування міжнародних злочинів;

– санкційна координація;

– протидія обходу санкцій;

– кібербезпека;

– цифрові докази;

– правове забезпечення відновлення економіки.

Азербайджан у цьому контексті є важливим партнером для України через своє географічне положення, енергетичний потенціал та роль у регіональній логістиці.

Крім того, обидві держави зацікавлені у зміцненні міжнародно-правових механізмів захисту суверенітету. Після багаторічного карабаського конфлікту Баку особливо уважно ставиться до питань територіальної цілісності та міжнародного права.

Економічний вимір правового партнерства

Окреме значення має економічна складова нової правової співпраці.

В умовах війни Україна потребує нових механізмів захисту іноземних інвестицій, гарантування виконання контрактів та спрощення юридичних процедур для міжнародного бізнесу. Азербайджан, який активно інвестує у транспортні та енергетичні коридори, також зацікавлений у стабільних правових механізмах співробітництва.

Ідеться насамперед про:

– арбітражні механізми;

– взаємне визнання юридичних документів;

– спрощення комерційних процедур;

– захист інвесторів;

– транспортне право;

– митне співробітництво.

Особливо актуальним це стає в контексті розвитку Середнього коридору — транспортного маршруту між Європою і Азією, який дедалі активніше розглядається як альтернатива традиційним логістичним шляхам через територію Росії.

Цифровізація правосуддя та обмін досвідом

Україна останніми роками стала однією з держав, які найбільш активно впроваджують цифрові юридичні інструменти навіть в умовах війни. Електронний суд, цифрові державні сервіси, дистанційне провадження та автоматизація окремих процесів правосуддя викликають інтерес багатьох країн.

Для Азербайджану співпраця в цій сфері може стати джерелом практичного досвіду щодо:

– цифровізації судової системи;

– електронного документообігу;

– дистанційного правосуддя;

– кіберзахисту юридичної інфраструктури;

– використання штучного інтелекту у правових процесах.

Водночас Україна може переймати азербайджанський досвід у сфері постконфліктного відновлення територій, відбудови інфраструктури та правового забезпечення реінтеграційних процесів.

Геополітичний фактор

Посилення українсько-азербайджанської правової співпраці має і ширший геополітичний контекст.

Сьогодні міжнародне право дедалі більше стає інструментом геополітичної конкуренції. Санкції, міжнародні суди, механізми конфіскації активів, енергетичні контракти та правове регулювання логістики — усе це вже не лише юридичні категорії, а й елементи глобальної безпеки.

Україна прагне формувати мережу партнерств із державами, які готові підтримувати принципи міжнародного права та суверенітету. Для Азербайджану ж співпраця з Україною є можливістю посилити власну міжнародну правову суб’єктність та розширити взаємодію з європейським правовим простором.

Перспективи подальшої співпраці

Експерти прогнозують, що найближчими роками правове партнерство між Україною і Азербайджаном може вийти далеко за межі класичної міждержавної взаємодії.

Серед перспективних напрямів:

– спільні юридичні проєкти;

– координація в міжнародних судових інстанціях;

– співпраця у сфері воєнного права;

– розробка механізмів компенсації збитків від війни;

– протидія міжнародним кіберзагрозам;

– юридичний супровід відбудови України;

– обмін практикою адаптації законодавства до кризових умов.

Також дедалі більшого значення набуває гуманітарно-правовий вимір — захист прав громадян, які перебувають за кордоном, взаємодія у сфері освіти, науки та правозахисних ініціатив.

Від декларацій до практики

Підписання нового договору між Україною і Азербайджаном демонструє, що міжнародна правова співпраця поступово переходить із площини формальних угод до рівня реальних механізмів взаємодії.

Для України це ще один крок до формування широкої міжнародної коаліції партнерів, здатних підтримувати не лише політичні, а й правові механізми захисту державності.

Для Азербайджану — можливість посилити власні міжнародні позиції та поглибити участь у новій архітектурі регіональної безпеки.

У сучасному світі право дедалі частіше стає не лише інструментом регулювання, а й елементом стратегічної стабільності. І саме тому українсько-азербайджанська співпраця в юридичній сфері може мати значно ширший вплив, ніж звичайний двосторонній договір.

Діана Горбачук. Київ