Україна на Кавказі: Чому Азербайджан?

Питання взаємин Баку й Києва набуває нині ще більшої важливості

З огляду на чималий інтерес в Україні щодо відносин з Азербайджаном, загалом із Південним Кавказом останнім часом, я хотів би трохи заглибитися в історію цього питання.

Враховуючи інтерес щодо візиту Президента України Володимира Зеленського до Азербайджану – першого за час війни, а також досягнутих під час візиту домовленостей про розширення співробітництва між двома країнами в нових сферах, питання взаємин Баку та Києва набуває особливої важливості.

Скажу заздалегідь, що відносини України з Південним Кавказом, особливо з Азербайджаном, як на міжнаціональному, так і на міждержавному рівні, сягають глибокої давнини. Тому я хотів би, перш ніж перераховувати нові зв'язки, зробити невеликий екскурс в історію.

Зв'язки між Азербайджаном та Україною сягають ще часів Російської імперії. Ще в 19-му столітті чимало азербайджанців навчалося в українських вищих навчальних закладах. Один із них – письменник Юсиф Везір Чеменземінлі – 1918 року був призначений послом до Української Народної Республіки від Азербайджанської Демократичної Республіки, що виникла після падіння Російської імперії. Ю.В. Чеменземінлі був випускником тогочасного Київського національного університету. До речі, в даний час у цьому університеті на честь Чеменземінлі діє аудиторія, яка носить його ім'я.

Того ж таки 1918 року в Баку було відкрито генеральне консульство Української Народної Республіки під керівництвом дипломата Олексія Кулинського. Нині на тому самому місці на вулиці Істиглаліят у Баку діє Центр української мови.

У період Радянського Союзу міжреспубліканські та міжнаціональні відносини між Азербайджаном й Україною також продовжували розвиватися. Наочним підтвердженням цього є коріння азербайджанської діаспори, яка активно діє сьогодні в Україні.

Особливо під час першої Карабахської війни, на початку 1990-х років, постачання зерна з України в Азербайджан, передача військової техніки та інше були теплим результатом цих відносин. Природно, невдовзі після цього Азербайджан теж не залишився у боргу перед Україною, забезпечивши постачання палива.

Саме продовженням цього історичного мосту є те, що сьогодні у різних містах України налічується до 20 вулиць з азербайджанськими топонімами та до 10 пам'ятників, присвячених азербайджанським історичним особам. Один із них – пам'ятник загальнонаціональному лідеру Азербайджану Гейдару Алієву в центрі Києва, і його заслуги перед українським народом у радянський та пострадянський періоди часто згадують. Така ж взаємна увага існує й в Азербайджані. Це можна показати на прикладі як назв вулиць, пов'язаних із українськими топонімами, так і пам'яток історичним особам. Наприклад, відомому поетові Тарасу Шевченку в Азербайджані встановлено два великі пам'ятники. Один розташований у центрі Баку, інший – у місті Закатала на півночі Азербайджану.

Таких історичних фактів можна перерахувати немало. Ми впевнені, що у подальшій історії подібних мостів стане ще більше.

Нинішній підсумок такий: у міру того, як зростає значення Азербайджану, який став лідером Південного Кавказу, для України зростає й цінність подібного історичного коріння.

Продовженням цього є те, що, як зазначив Президент Азербайджану Ільхам Алієв під час зустрічі з Володимиром Зеленським, уже майже 20 років Азербайджан й Україна є стратегічними партнерами, і причиною виходу на цей етап стали історичні зв'язки між двома країнами. Азербайджан також піддавався окупації та війні протягом 30 років. Пройшовши довгий шлях відновлення, він першим серед колишніх країн Радянського Союзу відновив свою територіальну цілісність та суверенітет і поклав край цій окупації.

З цієї причини Азербайджан краще розуміє Україну і з першого дня війни відкрито продемонстрував свою солідарність у багатьох сферах – від енергетичної до різноманітної гуманітарної підтримки. З першого дня війни, яку Росія веде в Україні, і досі Азербайджан зазначає, що недоторканність та відновлення територіальної цілісності України є найважливішими чинниками.

Українські діти, які постраждали від війни, регулярно приймаються на реабілітацію до Баку за рахунок азербайджанської держави. Вони проходять реабілітаційний процес як у Баку, так і в різних регіонах Азербайджану, одержуючи усіляку допомогу. До речі, це діти із сімей українських військовослужбовців. Узимку 2023 року та цього року, коли Україна переживала критичні дні в енергетичній сфері, Азербайджан збільшив кількість гуманітарних конвоїв, що складаються з енергетичного обладнання. Енергетичне обладнання, відправлене з Азербайджану до Києва, Сум, Харкова, Чернігова та інших областей, оперативно встановлювалося, щоб люди не залишалися без світла та тепла. Крім того, Азербайджан, який є новим і надійнішим джерелом енергії для Європи, особливо Східної Європи, відіграє ту ж роль і для України. В останні місяці на цьому неодноразово наголошувало й керівництво України...

Відносини між Україною та Азербайджаном як країнами, котрі переживають схожі історичні долі, взаємне розуміння роблять свій внесок і в сучасні потреби.

Найважливіша історична схожість між двома країнами полягає в тому, що вони ніколи і ні на кого не нападали. Ні Україна, ні Азербайджан ніколи не були нападаючою стороною – це країни, території яких зазнавали нападу. Цей чинник зближує як людей, так і держави. І висновки теж виявляються схожими.

Так, Азербайджан, який довгі роки піддавався окупації, зміцнив свою військову промисловість. Сьогодні зброя, яку виробляє Азербайджан, прикрашає світові військові виставки. Сюди входять різні види арсеналу – від стрілецької зброї до виробництва дронів. Той самий шлях проходить і Україна. Якщо на початку повномасштабної війни Україна повністю залежала від закордонних поставок, то зараз вона вже виробляє понад 2 мільйони власних дронів на рік. Уже рік як такі види арсеналу національної промисловості України, як далекобійні ракети «Фламінго» та «Нептун», роблять стратегічний внесок у війну. Ще важливіше те, що в сучасній війні Україна, яка вже четвертий рік щодня піддається масованим дроновим атакам Росії, має сучасний досвід боротьби з дронами. Цей досвід сприяє появі нових продуктів у військовій промисловості. Саме на даному етапі співробітництва з Азербайджаном глави держав, приділяючи цьому більше уваги, врахували й таку вимогу часу. Спільна боротьба з військовими дронами, що відіграє важливу роль у забезпеченні безпеки в сучасну епоху, є стратегічним фактором. Україна потребує саме надійних стратегічних партнерів. Це є вимогою часу не тільки в період війни, а й після неї – для усунення її гірких наслідків... Запорукою гідної відповіді на вимоги будь-якого часу є історично надійне коріння спілкування. І це коріння є однією з основних умов майбутніх незалежних відносин.

Мубаріз Асланов, спеціальний кореспондент інформаційного агентства Report у Києві