Туреччина балансує між критикою Ізраїлю та співпрацею зі США - дослідниця Atlantic Council

Позиція Туреччини щодо ситуації на Близькому Сході передусім визначається прагненням не бути втягнутою у війну і максимально стабілізувати ситуацію в регіоні. Країна балансує між критикою Ізраїлю та співпрацею зі США.

Про це в коментарі Укрінформу заявила професорка з національної безпеки, провідна дослідниця Атлантичної ради (США) та Центру досліджень сучасної Туреччини Карлтонського університету Євгенія Габер.

«Позиція Туреччини зараз визначається передусім прагненням не бути втягнутою у війну і максимально стабілізувати ситуацію в регіоні. Це пов’язано як із безпековими ризиками, так і з цілком конкретними внутрішніми факторами - економічною ситуацією, залежністю від енергоресурсів, потенційними міграційними хвилями і загальною чутливістю до будь-яких зовнішніх потрясінь», - зазначила Габер.

За її словами, у Туреччині сформувався «досить широкий консенсус - і серед влади, і серед опозиції - щодо необхідності уникати прямої участі в конфлікті», попри наявність радикальних сил, які виступають за жорсткішу позицію. Тому навіть у випадку інцидентів, пов’язаних з Іраном, Анкара «не схильна загострювати ситуацію», роблячи акцент на захисті своєї території, зокрема за допомогою натовських систем ППО «Patriot», та уникаючи різких кроків у відповідь, додала вона.

«Це поєднується з дуже активною «миротворчою» дипломатією. Туреччина веде постійні консультації зі Сполученими Штатами, підтримує контакти з країнами регіону - Катаром, Оманом, ОАЕ - аби «загасити» полум’я і стримати прагнення цих країн до жорсткої відповіді на обстріли Ірану. Паралельно Анкара працює з іншими країнами, такими як Пакистан чи Єгипет, намагаючись запропонувати різні переговорні формати для Ірану і США», - зазначила Габер.

Експертка зауважила, що в публічній риториці Туреччина «намагається зберігати баланс»: з одного боку, лунає жорстка критика Ізраїлю, з іншого - «значно стриманіша позиція щодо США», що відображає як розвиток двосторонніх відносин, так і потребу в безпекових гарантіях під егідою НАТО, зокрема в сфері ППО.

Найгіршим сценарієм для Туреччини, за оцінкою науковиці, є затягування чи ескалація війни в Ірані.

“Йдеться не лише про загрозу розширення війни, етнічних конфліктів, релігійних сутичок в регіоні, а й про можливість нової хвилі біженців до Туреччини, вплив на логістичні ланцюги та ціни на нафту. Країна тільки-но почала виходити з фінансової кризи, і на цьому тлі «чорний лебідь», який прилетів з ізраїльськими та американськими ракетами в Тегеран, зовсім не вписується в плани Анкари щодо стабілізації економічної ситуації, особливо враховуючи, що у найближчі роки країну очікують вибори», - пояснила Габер.

Як повідомляв Укрінформ, у Туреччині неодноразово заявляли, що єдиним шляхом для деескалації на Близькому Сході є дипломатія.

Фото з архіву Євгенії Габер