П’єр Вандьє, адмірал, головнокомандувач ОЗС НАТО з трансформації

Повномасштабна війна Росії проти України стала найбільшим безпековим викликом для Європи із часів холодної війни та потужним каталізатором трансформації НАТО. Альянс переосмислює ведення війни високої інтенсивності, прискорює впровадження інновацій, адаптує структуру та доктрини, враховуючи роль нових технологій: від дронів до штучного інтелекту.

Завдяки успішному протистоянню агресорові Україна набула унікальний бойовий досвід, який уже впливає на рішення союзників. Особливу роль відіграє Командування НАТО з питань трансформації та Спільний центр НАТО-Україна з аналізу, підготовки й освіти (JATEC), що інтегрує український досвід у підготовку, доктрини та інновації Альянсу.

Про те, як війна змінює Альянс, які уроки засвоїло НАТО, як трансформація посилює підтримку України та якою буде роль нашої держави в майбутній безпеці Європи, у інтерв’ю Укрінформу розповів головнокомандувач Об’єднаних збройних сил НАТО з питань трансформації адмірал П’єр Вандьє.

ЗДАТНІСТЬ ДО АДАПТАЦІЇ – ОДИН ІЗ НАЙВАЖЛИВІШИХ УРОКІВ УКРАЇНИ

- Пане адмірале, ви очолюєте трансформаційний напрям у НАТО. Як повномасштабна війна Росії проти України змінила стратегічне бачення трансформації Альянсу? Що до цього бачення тепер додає військова операція на Близькому Сході?

- Вторгнення в Україну стало шоком для багатьох європейців, які вважали, що така війна не можлива в Європі. І тому це був шок реалізму.

Масштаби вторгнення та витрата боєприпасів, обсяги якої перевищують наші виробничі можливості, спричинили шок, унаслідок якого все керівництво в Європі усвідомило необхідність переходу до нової епохи. Їм потрібно виробляти більше. Їм слід мати більші запаси боєприпасів.

Отже, першочерговим завданням стала допомога Україні боротися сьогодні. І протягом останніх років це було основою наших зусиль. Але сьогодні, через чотири роки боротьби, постає питання: як ми воюватимемо завтра?

Ми бачимо, що ворог дуже швидко адаптується. І тому тепер усі наші зусилля спрямовані на те, щоб спонукати країни до розроблення передових технологій найближчими роками. Ви знаєте, що в Гаазі країни-члени зобов'язалися виділити 3,5 відсотка свого ВВП на оборону. А це означає, що нам потрібно інвестувати в майбутнє, а не в минуле.

Що стосується Близького Сходу, то ми бачимо рівень насильства. І бачимо, які фактично випробування (щодо захисту від іранських дронів, – ред.) проводить Україна.

Щодня ми спостерігаємо удари по об'єктах інфраструктури: чи це центри обробки даних, чи нафтопереробні заводи та критично важливі об’єкти. Тож ми бачимо, що те, що сталося в Україні, насправді є новим способом ведення бойових дій сьогодні. І це дає потужний імпульс поширенню випробувань, які проводить Україна, серед усіх союзників.

- Збройні сили України за чотири роки повномасштабної війни стали однією з найбільш досвідчених армій у світі. Вони швидко адаптуються на полі бою – від використання дронів до запровадження нових тактик ураження. Чи НАТО інтегрує якісь конкретні елементи українського бойового досвіду у військову підготовку, оперативне планування та військову структуру?

- Першим наслідком війни в Україні стало переосмислення підходів до підготовки. Ми успадкували, я б сказав, дуже традиційні методи навчання.

І ми побачили, що, з огляду на швидкість змін на полі бою, нам потрібно не лише готувати військових до виконання завдань, а й навчати їх адаптуватися. Тому минулого року ми запустили нову програму для всіх членів НАТО під назвою «Audacious Training» («Зухвалі навчання», – ред.), де, по суті, частина навчання відбувається без заздалегідь визначеного сценарію. У ній використовується «червона команда» та її імпровізовані дії. Цей супротивник створює напруження для «синьої команди» і змушує її перепланувати свої дії й адаптуватися.

Адже ми в НАТО вважаємо, що саме «ДНК адаптації» (здатність до адаптації, – ред.) є одним із найважливіших уроків, отриманих від України, – постійна адаптація до умов бою.

ЗАХІД НЕ ВРАХУВАВ МАСШТАБІВ ТА ОБСЯГІВ ВИРОБНИЦТВА БАЛІСТИЧНИХ РАКЕТ

- Часто кажуть, що ця війна стала лабораторією сучасної війни високої інтенсивності. Які технології або підходи – наприклад безпілотні системи, штучний інтелект чи мережево-центричні операції – найбільше змінюють сучасне поле бою?

- Ми маємо три сфери, у яких спостерігаємо надзвичайний прогрес.

Перша – це космос, а саме використання комерційного космосу. Коли йдеться про зв’язок, бачимо роль Starlink, наприклад. Але також бачимо комерційну супутникову зйомку та комерційну радіоелектронну боротьбу.

Друга сфера – робототехніка. Чи це на суші, на морі, під водою або в повітрі, ми бачимо, що ця сфера надзвичайно важлива та швидко адаптується.

А третя сфера – інформаційні технології та використання їх для кращого управління й контролю.

Система (ситуаційної обізнаності, – ред.) «Дельта», яку винайшла Україна, – дуже хороший приклад того, як можна швидко адаптуватися та надавати солдатові необхідну інформацію для ведення бою.

Отже, ці три сфери є надзвичайно важливими, і ми маємо спеціальні програми, щоб врахувати цей досвід.

- З огляду на зростання глобального попиту та помітний дефіцит ракет для систем протиповітряної оборони через кілька одночасних конфліктів у світі, чи має НАТО стратегію щодо нарощування їхнього виробництва та поповнення запасів у країнах-членах?

- Ми працюємо над тим, щоб знайти оптимальний баланс застосування зброї, щоб вона була ефективною щодо конкретних цілей.

У контексті масштабних бойових дій потрібна дієва зброя, яку можна масштабувати для боротьби з дронами, що випускаються сотнями тисяч. Нам слід знайти ефективні засоби, які будуть дуже дешевими для знищення цих низькотехнологічних загроз, а потім мати можливість зберегти відмінну, дорогу і дуже точну зброю для найскладніших загроз, таких як балістичні ракети.

Тому в НАТО працюємо над пошуком цих оптимальних рішень і над створенням системи управління та контролю, яка розподілятиме ефективні засоби впливу на відповідні цілі.

- А як щодо найдорожчих, зокрема протиракет Patriot?

- Вважаю, що Захід не врахував масштабів та обсягів виробництва балістичних ракет. Ми мали попередження, наприклад, щодо хуситів в Ємені, і про те, що така маленька країна здатна завдати удару по морському судноплавству за допомогою балістичних ракет.

Це мало б нас насторожити. Ми мали б сказати: добре, нам потрібно діяти інакше.

Тоді виробнича лінія складних ракет не була такою потужною. А тепер, вважаю, ми перебуваємо в ситуації, коли слід діяти швидко. Нам потрібно наростити таке виробництво. Це складне озброєння, тож виготовлення займе деякий час.

- Одним з інструментів співпраці між НАТО та Україною є Спільний центр з аналізу, підготовки й освіти (JATEC) у Бидгощі. З огляду на роботу JATEC над обміном досвідом та інформацією, коли можна очікувати створення повністю сумісної системи управління та зв’язку для обміну військовими даними між НАТО й Україною, зокрема для передавання конфіденційної інформації?

- Я б сказав, що це складна тема, оскільки для налагодження такого рівня обміну нам потрібно досягти домовленостей між 32 країнами-членами та Україною. Але на сьогодні ми виконали хорошу роботу.

Наприклад, у нас був досить успішний конкурс інновацій щодо планерувальних бомб. Ми працюємо над протидією оптоволоконним дронам, що є ще одним викликом. І ми залучили українців до «червоної команди» наших навчань.

Тож сьогодні частина успіху програми «Audacious Training» – це успіх України.

ДЛЯ ПРОТИДІЇ ГІБРИДНИМ ЗАГРОЗАМ ВАЖЛИВУ РОЛЬ ВІДІГРАЄ КОГНІТИВНА ВІЙНА

- Росія активно застосовує гібридні інструменти – кібератаки, інформаційні операції, диверсії та тиск на критичну інфраструктуру. Як трансформація Альянсу враховує ці нові типи загроз, що розвиваються?

- Гарним прикладом є операція «Baltic Sentry» («Балтійський вартовий», – ред.). Коли рік тому в Балтійському морі були перерізані кабелі, головнокомандувач Об’єднаних сил НАТО в Європі розпочав цю операцію, де ми поєднали усі берегові ресурси на островах, кораблі, морські патрульні літаки. І ми, Командування з питань трансформації, створили флот безпілотних надводних апаратів для моніторингу Балтійського моря.

Ось приклад того, як Альянс реагує в акваторії на рівні певних островів. Це означає, що всі 32 країни співпрацюють у вирішенні цього питання.

У ширшому сенсі, я вважаю, що ця операція в сірій зоні є своєрідним тиском.

І насправді саме тут важливу роль відіграє когнітивна війна. Частиною цієї війни є підвищення стійкості наших країн. Здатність адаптуватися, забезпечувати глибокий захист і мати населення, яке не є пасивним у боротьбі. Саме це ми мали під час холодної війни. І нам потрібно повернути цей досвід.

- Війна в Україні також показала важливість масового виробництва дешевих технологій, зокрема дронів і засобів радіоелектронної боротьби. Чи змінює це підхід НАТО до балансу між дорогими високотехнологічними військовими системами та масовими низьковитратними рішеннями?

- Так. В Альянсі триває велика робота з опрацювання цих двох треків. Є повільний і складний шлях, де ви шукаєте передові, найкращі технології, щоб мати перевагу. І є інший шлях, де вам потрібно рухатися дуже швидко з масовими системами.

Дрони – гарний приклад. Цього року мені сказали, що Україна виготовить майже 10 мільйонів безпілотників. На Заході має бути такий самий масштаб.

Проблема Заходу та європейців полягає в тому, що вони не перебувають у стані війни. А з огляду на швидке застаріння безпілотників, створення їхніх запасів не має сенсу. Тому нам потрібно знайти спосіб, і цей спосіб полягає в підготовці кадрів, щоб бути упевненими, що галузь і технології завжди на вістрі прогресу. З можливістю нарощування потужностей.

Отже, саме так нам потрібно реагувати на попит країн, щоб бути впевненими, що якщо ми вступимо у війну, то зможемо дуже швидко наростити потужності та мати найновіші технології.

НАМ ПОТРІБНІ ЖОРСТКІ НАВЧАННЯ ДЛЯ СТРЕС-ТЕСТУВАННЯ НАШОЇ СИСТЕМИ

- Нещодавно українські військові уперше очолювали опозиційні сили на навчаннях «REPMUS / Dynamic Messenger» , де на практичній частині застосовувалися безекіпажні катери Magura V7, що мали позитивний результат. Як цей досвід морської адаптації нових технологій впливає на трансформацію морської компоненти НАТО?

- Ті човни орендувало моє командування. Я заплатив за це, бо саме цього хотів.

Це те, про що я вам розповідав щодо «червоної команди». Фактично, це створення більш складних і реалістичних умов для тренувань. У результаті цього ми зможемо досягти більшої ефективності дій «синьої сторони», розвивати передові технології та бути готовими до такої війни.

Це великий успіх української сторони – поділитися з нами цим досвідом і зробити нас сильнішими. І саме такого рівня навчання ми прагнемо, де не проводимо навчання на папері, з блакитним небом і в інкубаторних умовах. Нам потрібні жорсткі навчання, щоб провести стрес-тестування нашої системи.

- А якісь подробиці щодо цих навчань?

- Це були навчання, тож певні обмеження все ще залишаються. Але, на мою думку, позитивно, що ми змогли краще зрозуміти, на якому етапі розвитку перебуває ця технологія та які досягнення України є загрозою для супротивника, над чим нам потрібно працювати.

ЗАПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ СТРАТЕГІЧНОЇ ТА ОПЕРАТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ ЗА СТАНДАРТАМИ НАТО НАБУВАЄ АКТУАЛЬНОСТІ

- Повернімося до діяльності JATEC. Трохи більше ніж рік тому ви відкривали його. Які конкретні результати діяльності JATEC?

- По-перше, підсилення «червоної команди». Це робиться в інтересах НАТО, щоб впровадити цей бойовий досвід у діяльність Альянсу.

Стосовно України, то ми провели два конкурси: щодо планерувальних бомб та безпілотників на оптичному волокні –  і вони мали великий успіх.

Крім того, у нас є інша програма, яку просила Україна. Ми будемо працювати над навчанням, а саме над тим, як впровадити в Україні стратегічну та оперативну підготовку за стандартами НАТО. Тож це взаємовигідна співпраця.

ПІДТРИМКА УКРАЇНИ ДОПОМОГЛА СТВОРИТИ РОЗУМІННЯ СПРАВЖНЬОЇ ВІЙНИ

- Ми вже говорили про гібридні інструменти та гібридні загрози. Чи обговорюються в Альянсі нові механізми колективної відповіді на гібридні загрози, які можуть не підпадати під традиційне тлумачення 5 статті?

- Насправді ми займаємося цим щодня. Зокрема, це операції з посилення пильності.

Отже, у вас є небезпечна ситуація, яка запустила операцію з посилення пильності: одна – у Балтійському регіоні, інші – на східному фланзі після вторгнення дронів у Польщу. Ще одна тепер запущена в Арктиці.

Це спосіб оцінити проблему та сформувати сили, які розв’язуватимуть проблему в різних районах та сферах, використовуючи космос, реальні платформи та інформаційні операції.

- Як частина колективної відповіді, здійснюється лише розгортання сил швидкого реагування в таких районах? Чи у вас інше бачення щодо реагування?

- Я не можу публічно обговорювати масштаби того, що робиться. Це глобальне планування, що охоплює багато сфер, і головна сила Альянсу полягає переважно в інтеграції всіх країн. А отже, це стандарти і здатність дуже злагоджено працювати разом.

По-друге, це спроможність об'єднати усі домени. І навіть ті домени, якими керуватимуть окремі країни, будуть інтегровані в загальну картину. Це надає нашій позиції дуже вагомої сили.

- Чи можна сказати, що війна в Україні фактично прискорила трансформацію НАТО на десятиліття вперед? Яку роль у цьому процесі відіграватиме Україна в майбутньому?

- Безумовно, після війни в Україні для НАТО розпочалася нова ера. Тому що ми маємо зобов'язання щодо ресурсів від 32 країн в обсязі 3,5 відсотка ВВП, що приблизно удвічі більше, ніж сьогодні. У масштабах Європи у 2032 році ми повинні досягти витрат на оборону в розмірі 800 мільярдів доларів на рік.

І те, що переживає Україна під час війни, і те, що ми бачили на Близькому Сході, як ви запитували раніше, свідчить про те, що ми докладаємо значних зусиль, які полягають не лише в повторенні старих підходів, а й щоб продумати наступну війну та нові методи ведення бойових дій. Такі методи ведення війни, які дадуть нам змогу перемогти, а не змушуватимуть вести війну, яку ми програємо. Отже, докладаємо інтелектуальних зусиль, зусиль у сфері підготовки, а також технологічних, щоб бути упевненими, що збережемо перевагу в майбутньому.

- А як щодо ролі України у вашому плані трансформації?

- Вважаю, підтримка України допомогла зрозуміти, що таке справжня війна. Україна привносить цю «ДНК адаптації», постійної боротьби та віднайдення себе. Думаю, НАТО може забезпечити розбудову стійкої, надійної та ефективної армії в майбутньому.

Юрій Чорний, Київ

Фото: Геннадій Мінченко / Укрінформ