Політичне піратство по-угорськи
Орбанівське право сили, що домінує над силою права, стає загрозливою формою фінансового і політичного тероризму
Угорщина з ініціативи прем’єра країни та політсили, очолюваної ним, намагається узаконити захоплення готівки та цінностей українського «Ощадбанку», що стало продовженням резонансного інциденту, який стався на початку березня. Чи є для цього хоч якісь законні підстави – питання сумнівне та викликає скептицизм не лише серед українських, а й з-поміж європейських банкірів. Швидше це – спроба одноосібно узаконити піратство, або й навіть дикунство в центрі Європи та хоч якимось чином досягти додаткових балів на свою користь напередодні непростих для Орбана виборів, що мають відбутися вже за місяць.
Нагадаємо, що резонансний інцидент стався на території Угорщини 5 березня під час регулярного транспортування коштів між банківськими установами Європи та України. Угорські силові структури затримали українських інкасаторів і вилучили транспортні засоби разом із грошима та дорогоцінними металами. За повідомленнями МЗС України, автомобілі перевозили приблизно 40 мільйонів доларів США, 35 мільйонів євро та близько 9 кілограмів золота.
Цей випадок отримав чималий резонанс у політичних та фінансових колах та став прикладом одного з найбільших конфліктів довкола банківських перевезень упродовж останніх років. У фінустановах України стверджують, що вантаж був оформлений відповідно до міжнародних правил перевезень і чинних європейських митних процедур, цінності перевозили в межах міжнародної угоди між «Ощадбанком» і Raiffeisen Bank International. Угорська сторона ж побачила у цій справі намагання «відмивання коштів», непрозорості та порушення законності.
Насправді перевезення здійснювалося на законних підставах і відповідало усім міжнародним правилам банківської інкасації, адже після початку повномасштабної агресії РФ проти України у 2022 році наземне транспортування готівки стало єдиним можливим варіантом для української фінсистеми. Такі перевезення відбуваються регулярно впродовж усього цього періоду та не є чимось надзвичайним.
Тому щонайменше дивно, а може – якраз навпаки, те, що Орбан «помітив порушення» лише зараз, за місяць до виборів й у період особливого загострення угорсько-українських стосунків на тлі власної передвиборчої кампанії та перманентного лобіювання на європейській арені не лише власних, а й російських інтересів. Угорщина послідовно блокує санкції Європейського союзу проти РФ, натомість регулярно створює перешкоди на шляху України до ЄС.
Угорська влада перетворила підтримку України у протистоянні російській агресії, як і вступ нашої країни в ЄС, на політичний шантаж, намагаючись здобути на цьому шляху якнайбільше фінансових преференцій для себе. Фактично процес спрямованої негативізації України та ЄС став основним напрямом роботи угорської пропаганди, що повністю перебуває під контролем В.Орбана вже впродовж більш як 15 років. Саме таким чином він сподівається виграти і майбутні вибори, щоправда шансів на це стає все менше, а викликів – усе більше.
Тож, відволікаючи угорське суспільство від внутрішніх проблем та переводячи «стрілки» на умовні зовнішні загрози, діюча влада прагне здобути певні бали до своєї скарбнички, використовуючи для цього будь-які засоби і методи, часто ганебні і незаконні.
Як, наприклад, це сталося і в продовження історії з українськими інкасаторами та цінностями через ухвалення спеціального закону про арешт захопленого майна українського держбанку. Як відомо, 10 березня угорський парламент підтримав закон про вилучення валюти й цінностей з інкасаторських авто «Ощадбанку». Згідно з документом, підписаним прем’єром В.Орбаном, угорська влада нібито не змогла встановити власника активів на місці події, на розслідування справи податкова та митна служба Угорщини тепер має 60 днів. На думку юристів, ухвалення такого декрету та подання відповідного законопроєкту в парламент партією «Фідес» є фактичним визнанням того, що початкове вилучення активів 5 березня було незаконним.
Коментуючи ситуацію, в МЗС України наголосили, що Угорщина грубо порушила свої ж міжнародно-правові зобов’язання, зокрема Європейську конвенцію з прав людини, бо прийняття закону 10 березня для виправдання дій, що сталися п’ятьма днями раніше, є прямим порушенням Ст. 7 Конвенції, де чітко вказано, що жодна особа чи організація не може бути покарана за дії, які не були злочином на момент їхнього вчинення.
Грубі порушення відбулися і в межах дотримання Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року й українсько-угорську консульську конвенцію у поводженні із незаконно затриманими громадянами України. Як відомо, угорська сторона не допускала українського консула до затриманих інкасаторів, чим продемонструвала порушення і прав затриманих, і дипломатичного імунітету банківських операцій державного значення. Ще одним кричущим порушенням міжнародного права є сам факт вилучення коштів державного банку без рішення суду, фактична експропріація попри те, що між Україною та Угорщиною діє угода про взаємний захист інвестицій.
За нормами права, жодне розслідування не може починатися з вилучення всієї суми без висунення підозри у вчиненні конкретного злочину. Але, як бачимо, для режиму Орбана правила не діють, тут у пошані право сили, що домінує над силою права. Тож така позиція Угорщини не просто порушує принципи європейського добросусідства, а й стає загрозливою формою фінансового і політичного тероризму, адже дії Орбана та його партії послаблюють спроможність України протистояти російським загрозам, водночас, очевидно, допомагаючи Кремлеві досягати бажаної мети та дестабілізації української економіки. Та й для власного фінансового благополуччя Орбана напередодні виборів арештовані українські активи як ніколи доречні.
Експерти поділяють думку про те, що формально для Угорщини викрадення українських інкасаторів було відповіддю на зупинку нафтопроводу «Дружба». Але це ще й черговий привід перетворити Україну на «зовнішнього монстра», звинувативши у всіх можливих і неможливих гріхах та загрозах напередодні угорських виборів. Вже за місяць на Орбана та його політсилу чекають непрості парламентські вибори, де вірогідність безумовної перемоги на сьогодні викликає сумніви. Тож логіку Орбана, принаймні передвиборчу, зрозуміти легко. Але чи вдасться йому відстояти свої позиції, як і власне лице – питання швидше риторичне. Бо ніяке обличчя піратський грабунок посеред білого дня не красить, а від політичних плям відмитися – неймовірно складно.
Тарас Попович, журналіст, правозахисник