Чому Росія - геополітичний дурень?

Російська війна проти України – не просто тактична помилка, це стратегічний програш у протистоянні майбутнього

«Розумна людина здатна осмислити логіку зловмисника: він поводиться раціонально. Негідно, але цілком раціонально – розраховує отримати вигоду. Йому бракує клепки придумати так, щоб вигоду отримали і ви, і він, тому його плюс – це ваш мінус. Хорошого мало, але це раціональна поведінка, і розумна людина здатна її зрозуміти. З дурнем так не вийде… Дурень шкодитиме вам без причини, без вигоди для себе, без плану й наміру, у найбільш несподіваний час і в найменш очікуваному місці».

Так Карло Чіполла у своїй відомій книзі про закони людської дурості пояснює неприємну правду: інколи єдина причина певних дій – це повна відсутність розуму. Прикро, але ці закони працюють і в міжнародних відносинах. Росія сьогодні – класичний геополітичний дурень.

Саме тому ми спостерігаємо абсолютне безглуздя, яке для Кремля стало суттю його імперських амбіцій. Тут уже не діє жодна логіка – ні короткострокова, ні довгострокова.

Раніше геополітика часто зводилася до ігор із нульовою сумою: перемога одного автоматично означала поразку іншого. Потім людство зрозуміло, що колективне самогубство – не найрозумніший сценарій. У іграх із ненульовою сумою виграш одного не обов’язково означає програш іншого. У такій грі можуть постраждати чиїсь особисті амбіції, але принаймні не зникає вся планета. Звісно, у гру з нульовою сумою все ще можна зіграти. Якщо маєш ресурси, щоб дійсно перемогти. Або якщо тобі катастрофічно бракує розуму. І Росії розуму таки дуже бракує.

Війна проти України – це не просто тактична помилка. Це стратегічний програш у протистоянні майбутнього й систематичне нищення власних шансів на гідне місце серед впливових глобальних гравців.

Один із найяскравіших проявів – втрата доступу до технологій.

Можна по-різному оцінювати ефективність санкцій та експортного контролю, але факти незаперечні: тисячі ланцюжків постачання розірвані, мільйони можливостей для розвитку власного технологічного потенціалу безповоротно втрачені. Росія стрімко відстає в ключових галузях – від штучного інтелекту до напівпровідників і хмарних технологій. І найпоказовіше: зараз у Росії немає жодної компанії в топ-100 найбільших технологічних корпорацій світу за ринковою капіталізацією. США, Китай, Європа домінують у цьому списку.

Це не тимчасова невдача, яку можна «виправити» за декілька років. Це структурна прірва, яка з кожним роком буде лише поглиблюватися.

Технології вже давно важливіші за нафту, газ чи золото. Саме вони визначатимуть, хто матиме реальний вплив на глобальні процеси наступні десятиліття.

То що ж робити Україні?

По-перше, максимально сприяти технологічній ізоляції Росії – посилювати санкції, експортний контроль, кіберзахист і нагляд за ланцюгами постачань. По-друге – інвестувати у власні технологічні спроможності й розширювати співпрацю з партнерами. Для цього потрібні нові інструменти й системні рішення. Одним із таких кроків стало нещодавнє створення міжфракційного депутатського об’єднання «Платформа технологічної дипломатії України», яке працюватиме над правовим регулюванням ШІ, кіберзброї, хмарних сервісів та іншими ключовими напрямами.

Технології – це вже не просто майбутнє. Це основа національної безпеки й економічного зростання прямо зараз. Україна має унікальний досвід: ми протистоїмо безпрецедентній кіберагресії, створюємо інноваційні оборонні та цифрові рішення в умовах повномасштабної війни. Саме тому ми маємо шанс стати світовими лідерами в низці напрямів – і пропонувати готові глобальні рішення: від кібердипломатії до посилення санкційної політики та безпеки ланцюгів постачань.

Ніл Ферґюсон у передмові до книги «Генезис: штучний інтелект, надія та людський дух» слушно зауважує, що вічні закономірності політики великих держав час від часу зазнають радикальних потрясінь через технологічні зміни.

Використати ці зміни, щоб на довгі десятиліття обмежити геополітичний потенціал Росії, – це не просто виграшна стратегія для України. Це цілком реалістична стратегія. Бо ми маємо справу саме з геополітичним дурнем – а проти дурня розум завжди має перевагу.

Ілона Хмельова, докторка філософії (PhD) за спеціальністю міжнародне право, секретар Ради економічної безпеки України (РЕБ)