Кіберпростір і штучний інтелект у новій оборонній стратегії США: від допоміжних доменів до основи безпеки

Кібербезпека та AI вперше стають інструментами поточної конкуренції між державами, серед яких прямо вказуються Китай, Росія, Іран і КНДР

Упродовж останніх двох десятиліть кібербезпека та штучний інтелект фігурували в оборонних документах США радше як перспективні або допоміжні напрями. Вони згадувалися поряд з інноваціями, технологічним розвитком чи модернізацією збройних сил, але не визначали логіку застосування сили. Опублікована минулої п’ятниці 23 січня 2026 року Стратегія національної оборони США 2026 (National Defense Strategy, NDS) фіксує принципову зміну цього підходу.

Кіберпростір і штучний інтелект більше не винесені «на поля», вони інтегровані в саму архітектуру оборони держави. Документ розглядає кіберпростір, електромагнітне середовище та пов’язані з ними технології як складову прямого захисту території держави поряд із ядерними, космічними та конвенційними загрозами. Захист території США формулюється як комплексне завдання, у межах якого цифровий вимір стає структурним елементом оборонної політики. У тексті прямо зафіксовано необхідність «створення й підтримання потужної системи кібероборони», при цьому кіберзагрози описуються як засоби, що можуть бути використані державами-супротивниками проти території США.

Ця зміна є частиною ширшого стратегічного зсуву США в бік концепції America First, де пріоритетом стає захист власної території, інфраструктури й державної стійкості. У цій логіці кібербезпека та AI перестають бути темами майбутнього, вони вперше стають інструментами поточної конкуренції між державами, серед яких автори прямо вказують Китай, Росію, Іран і КНДР.

І це суттєвий контраст із попередніми стратегіями. У національній стратегії 2018 року кіберпростір визнавався окремим доменом ведення війни, але залишався переважно сферою підтримки традиційних операцій. У стратегії 2022 року з’являлися ширші згадки про цифрову стійкість і нові технології, однак і там вони розглядалися насамперед як елементи модернізації, а не як фундамент безпеки. Тож документ 2026 змінює саму рамку. Показово, що у документі немає окремого розділу, присвяченого кібербезпеці чи штучному інтелекту. Вони не винесені в «технологічний блок», а присутні у всіх ключових напрямах: захист американського дому, стримування суперників, підготовка до багатодоменних конфліктів і відновлення оборонної промисловості. Таким чином, нова стратегія демонструє перехід від сприйняття технологій як інструментів підтримки до розуміння їх як умови збереження стратегічної переваги.

КІБЕРПРОСТІР ЯК СКЛАДОВА ЗАХИСТУ «АМЕРИКАНСЬКОГО ДОМУ»

У National Defense Strategy 2026 кібербезпека вперше настільки прямо і системно інтегрована в поняття «homeland defense». Документ виходить з того, що атаки в кіберпросторі більше не можна розглядати як допоміжні або «передконфліктні» дії. Їхні наслідки здатні бути співмірними з ударами по фізичній інфраструктурі, а в окремих випадках навіть перевищувати їх за масштабом і тривалістю впливу. Порушення роботи енергосистем, транспортних вузлів, фінансової інфраструктури, систем зв’язку або військового управління розглядаються як прямі елементи сучасного конфлікту, незалежно від того, чи супроводжуються вони застосуванням звичайної зброї.

Принципово важливим є і те, що кіберпростір у NDS 2026 трактується не як середовище, де війна починається лише в момент відкритої кризи, а як простір постійного протиборства низької інтенсивності. Стратегія прямо виходить з припущення, що держави-конкуренти вже зараз ведуть активні кібероперації з розвідки, впливу, підриву й підготовки плацдармів для можливих майбутніх дій. Ці операції не обов’язково перетинають формальні пороги війни, але поступово накопичують ефект, послаблюючи стійкість держави та її здатність до швидкої мобілізації.

У цьому контексті кіберзагрози розглядаються як інструмент асиметричного тиску, який дозволяє противникам обходити традиційну військову перевагу США. Саме тому стратегія наполягає на необхідності не лише реагування на інциденти, а й на випереджувальному виявленні загроз, захисті мереж і зменшенні системної вразливості. Кіберстійкість трактується як передумова ефективного стримування, а не як його наслідок.

Окремий акцент у NDS 2026 зроблено на міжвідомчому характері кіберзахисту. Документ чітко сигналізує, що забезпечення кібербезпеки не може бути завданням лише Пентагону або спеціалізованих військових структур. Значна частина критичної інфраструктури США (енергетика, транспорт, зв’язок, фінанси) перебуває у приватній власності. Відповідно, захист американського дому в кіберпросторі потребує тісної координації між військовими, цивільними агентствами, розвідувальними структурами та технологічними компаніями.

Таким чином, кібербезпека в логіці NDS 2026 перестає бути вузьким технічним питанням. Вона стає елементом загальної державної стійкості, без якого неможливі ні ефективне стримування, ні здатність США діяти в умовах великого конфлікту. У рамках America First контроль і захист кіберпростору розглядаються так само фундаментально, як захист кордонів або повітряного простору, — як базова умова безпеки держави в XXI столітті.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗБЕРЕЖЕННЯ СТРАТЕГІЧНОЇ ПЕРЕВАГИ

У National Defense Strategy 2026 штучний інтелект розглядається не як технологічна новинка чи експериментальний напрям, а як один із ключових інструментів збереження військової та стратегічної переваги США в умовах конкуренції рівних суперників. Документ виходить з того, що майбутні конфлікти визначатимуться не лише кількістю сил і засобів, а передусім швидкістю ухвалення рішень, здатністю обробляти інформацію та адаптуватися в реальному часі.

Центральна ідея, яка проходить через NDS 2026 це необхідність скорочення циклу “виявлення – аналіз – рішення – дія”. У багатодоменному середовищі, де одночасно діють повітряні, морські, наземні, кібер- й космічні компоненти, людина фізично не здатна обробляти весь обсяг даних без машинної підтримки. Саме тут штучний інтелект розглядається як засіб підвищення ефективності командування, а не як автономний “замінник” людського рішення.

У документі AI прямо пов’язується з аналізом розвідданих, управлінням безпілотними системами, логістикою, протиракетною і протидроновою обороною, а також з плануванням операцій у складному, динамічному середовищі. Йдеться про здатність швидко виявляти загрози, розставляти пріоритети та координувати дії в умовах перевантаження інформацією. У цьому сенсі штучний інтелект подається як множник сили, а не як окрема категорія озброєнь.

Водночас NDS 2026 уникає технооптимізму. У документі прямо визнається, що потенційні противники США також активно інвестують у штучний інтелект і автоматизацію. Тому стратегічна перевага не є гарантованою і не зводиться до самого факту наявності технологій. Ключовими стають швидкість впровадження, масштабування рішень та їх інтеграція в реальні бойові процеси, а не в пілотні програми чи демонстраційні проєкти.

Окремий акцент зроблено на індустріальному та економічному вимірі штучного інтелекту. У логіці NDS 2026 AI це не лише військова, а й державна спроможність. Контроль над ланцюгами постачання напівпровідників, доступ до обчислювальних потужностей, захист даних і збереження технологічної переваги розглядаються як елементи національної безпеки. Стратегія виходить з того, що без сильної промислової та наукової бази військове застосування AI буде обмеженим і вразливим.

Це напряму пов’язує тему штучного інтелекту з ширшим завданням відновлення оборонної промисловості США, яке займає важливе місце в NDS 2026. Документ фактично сигналізує: технологічна перевага не може ґрунтуватися лише на приватних інноваціях або ринковій логіці — вона потребує державного пріоритету, координації й довгострокових інвестицій.

У рамках концепції America First штучний інтелект стає ще й інструментом зменшення зовнішніх зобов’язань. Автоматизація, автономні системи й краща обробка даних дозволяють США підвищувати ефективність без масштабного розгортання військ за кордоном. Це узгоджується з загальною логікою стратегії: менше постійної присутності, більше технологічної переваги й здатності діяти швидко у критичних точках.

Таким чином, у NDS 2026 штучний інтелект постає не як футуристичне доповнення до традиційної армії, а як невід’ємна частина сучасної воєнної та державної потуги. Його роль визначається не гучними обіцянками, а прагматичним розрахунком: у світі, де конфлікти стають швидшими, складнішими й менш передбачуваними, здатність діяти швидше за противника стає вирішальним фактором безпеки.

НАСЛІДКИ ДЛЯ МІЖНАРОДНОЇ КІБЕРБЕЗПЕКИ?

National Defense Strategy 2026 фіксує перехід США до нової моделі безпеки, у якій кіберпростір і штучний інтелект стають невід’ємними елементами захисту держави. На відміну від попередніх стратегій, де ці напрями мали допоміжний характер, тепер вони інтегровані в логіку America First як умова збереження стратегічної переваги.

Це свідчить про те, що майбутні конфлікти визначатимуться не лише кількістю військ або озброєнь, а й здатністю держав діяти швидше, адаптивніше й технологічно ефективніше. Для міжнародної системи це означає подальше зростання конкуренції в цифровому вимірі без чітких меж між миром і війною.

Інтеграція кібербезпеки та штучного інтелекту в NDS 2026 безпосередньо пов’язана з концепцією America First. Захист кордонів, повітряного простору й ядерне стримування більше не розглядаються ізольовано від цифрового виміру. Кіберпростір і AI стають такими ж базовими елементами безпеки, як традиційні військові домени.

Це означає і зміну пріоритетів у зовнішній політиці. США менше орієнтуються на універсальні правила й більше на забезпечення власної стійкості. У такій моделі кіберзахист і технологічна перевага мають першочергове значення, оскільки дозволяють зменшити вразливість держави без масштабного військового розгортання за кордоном.

Включення кіберпростору та штучного інтелекту в ядро оборонної стратегії США має ширші наслідки для світової системи безпеки. Межа між війною і миром стає менш чіткою, а конкуренція між державами дедалі більше переходить у простори, де складно застосовувати традиційні механізми стримування.

Кібероперації, інформаційний вплив і технологічне суперництво створюють ситуацію постійної напруги, яка не потребує формального оголошення війни. У цьому контексті стабільність дедалі більше залежить не від міжнародних інститутів, а від внутрішньої стійкості держав і їхньої здатності захищати критичні системи від кібератак за участі штучного інтелекту.

Віктор Таран, експерт з оборонних та військово-технічних інновацій, спеціалізується на безпілотниках та кібербезпеці