Убити нафтову гідру: чому російські родовища досі тримаються на західних технологіях
Важливо привернути увагу дипломатів, політиків і експертів до протиправної діяльності світової нафтосервісної корпорації SLB у Росії
Доходи від продажу нафти й газу досі утримують російську економіку на плаву – це давно не припущення, а факт. Саме гроші, отримані за експорт викопного палива, дають Росії змогу продовжувати війну. Нещодавно міністерка закордонних справ Швеції навела промовисту статистику, яка показує масштаб цієї залежності.
За її словами, від початку повномасштабного вторгнення Євросоюз надав Україні допомогу на 187 млрд євро. Водночас країни ЄС імпортували з Росії нафти й газу на 201 млрд євро. Загальний імпорт із держави-агресорки від лютого 2022 року становить уже 311 млрд євро. Тобто навіть після чотирьох років війни Росія залишається «в плюсі». Без цих надходжень Кремль значно швидше був би змушений сісти за реальний стіл переговорів.
Російський енергетичний сектор – багатоголова гідра. Санкції, які світ почав масово вводити з 2022 року, мали б відрубати всі її голови одночасно. Але замість цього з’явилися нові. Одна з них – тіньовий флот, що транспортує нафту до Китаю та Індії. Друга – російські НПЗ, які продовжили працювати попри обмеження. Третя – присутність західних компаній на російському нафтовому ринку.
Саме тому Україна, крім санкцій, почала завдавати ударів по НПЗ. Це вже дає відчутний ефект. Набирає обертів і «полювання» на танкери тіньового флоту. І чим більше таких суден піде на дно, тим вищою буде ймовірність, що їхні власники відмовляться від ризикованих рейсів. Але залишається ключове питання: що робити з видобутком?
Нещодавно на сайті української аналітичної спільноти Dallas вийшли два розслідування щодо діяльності світової нафтосервісної корпорації SLB (екс-«Шлюмберже») в Росії.
SLB є однією з найбільших енергетичних груп світу, і хоч зареєстрована вона в офшорній зоні, її штаб-квартира знаходиться в Хʼюстоні, штат Техас. Компанія має розгалужену структуру, до складу якої входять десятки підприємств по всьому світу. Росія не є винятком. У березні 2022 року в публічній площині SLB відмовилася від подальших інвестицій у російський ринок через санкції проти Росії. А в липні 2023 року компанія оголосила про припинення поставок продукції та технологій до Росії з усіх підприємств SLB по всьому світу.
Утім, це не так. Аналітики Dallas показали, що SLB порушує як мінімум два пакети американських санкцій.
Зокрема, були оприлюднені креслення, які SLB передавала російським підрядникам для виробництва двигунів до насосів. Це є однозначним порушенням заборони США на передачу технологій та надання нафтових послуг будь-якій особі, що знаходиться в Російській Федерації.
А нове розслідування Dallas наводить докази порушення SLB санкцій, які в жовтні ввела адміністрація Трампа проти Роснєфті та Лукойла. Як свідчать дані з витоку внутрішньої документації російської філії SLB – ТОВ “Технологічна компанія Шлюмберже” нещодавно проводила тендер на логістичне обслуговування родовищ проєкту Восток Ойл, що є флагманським проєктом Роснєфті.
До схеми також залучена панамська фірма Schlumberger Logelco, Inc., яка координує всі заходи з транспортного обслуговування родовищ. За даними аналітиків, філії SLB до травня 2026 року підтримуватимуть роботу як мінімум трьох родовищ Роснєфті, координати яких точно вдалося встановити.
SLB залишається єдиною великою західною сервісною корпорацією, що офіційно не вийшла з російського ринку. За час своєї діяльності в РФ компанія сплатила понад 4,5 млрд доларів податків до російського бюджету. Попри заяви про скорочення прибутків і припинення інвестицій, дані аналітиків свідчать про інше.
Російський видобуток критично залежить від західних технологій. Обладнання на родовищах почне швидко зношуватися й виходити з ладу без сервісу, без ключових компонентів, без гарантійного обслуговування.
Саме видобуток – це головна й найнебезпечніша голова гідри. Якщо її відрубати, інші не встигнуть відрости. Тому важливо привернути увагу дипломатів, політиків і експертів до протиправної діяльності SLB у Росії. Якщо компанію вдасться змусити піти з ринку, сукупний ефект – удари по НПЗ, тиск на тіньовий флот і ризик масових відмов у видобувному обладнанні – може стати початком кінця російського нафтового сектору.
І тоді гідру нарешті буде переможено.
Андрій Ткачук, офіцер ЗСУ, політолог