Війна в Україні та великі китайські панди

Про що говорили та до чого домовилися лідери Франції і Китаю

Президент Франції Еммануель Макрон завершив свій уже четвертий державний візит до Китаю. Війна в Україні була одним із двох головних питань його переговорів із Сі Цзіньпінем.

Ішлося і про балансування двосторонньої торгівлі, і про енергетику та літаки і, звичайно, про великих китайських панд, заради яких підписали окрему угоду.

Як проходила зустріч Макрона із Сі, про що говорили, домовились і не домовились, чим здивував президент Франції китайців та головне – чи змінить Пекін ставлення до війни, розповідаємо в цьому тексті.

ОСОБЛИВИЙ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРТНЕР КИТАЮ

Франція займає особливе місце у європейській політиці Китаю. Ця велика країна, колись потужна світова імперія, а сьогодні друга економіка Європейського Союзу, ядерна держава і постійний член Ради Безпеки ООН, викликає у Пекіна особливу повагу.

Китайським керманичам імпонує те, що Франція є найпалкішим у ЄС прихильником стратегічної автономії Європи, що сприймається як дистанціювання від головного суперника Китаю – Сполучених Штатів. Заяви президента Еммануеля Макрона про те, що Європа має взяти свою долю у власні руки та не повинна ставати чиїмось придатком, викликають щиру радість у китайських владних кабінетах.

Окремий внесок у виняткове дружнє ставлення китайців до Франції робить і особисто президент Макрон. Чинний французький лідер, який уже другий термін перебуває на найвищому посту своєї країни, продемонстрував силу, мудрість, рішучість і винахідливість у політичній боротьбі, лідерські якості, що викликають повагу у китайському суспільстві та істеблішменті.

Цього разу під час поїздки до Китаю Макрон вразив місцевих тим, що, перебуваючи в місті Ченду у південно-західній провінції Сичуань, у п’ятницю вранці вийшов на ранкову пробіжку в сусідній із готелем парк. Поява президента Франції у шортах і кросівках на біговій доріжці неймовірно здивувала місцевих і викликала хвилю позитивних коментарів та вітань на його адресу.

Голова КНР Сі Цзіньпін також продемонстрував особливе ставлення до президента Макрона, особисто супроводжуючи його у поїздці до Ченду. Такої честі не удостоювався жоден інший європейський лідер, навіть найпалкіші прихильники Китаю в Європі не можуть розраховувати на таку ласку Сі.

Проте у відносинах Китаю із Францією – не без хмар. Париж є чи не найбільшим прихильником жорсткої економічної політики ЄС стосовно Піднебесної, а сам Макрон не так давно прагнув створити потужний європейський фронт у відносинах із Китаєм та підштовхував Брюссель до протекціоністських контрзаходів, аби обмежити потік дешевих китайських товарів на європейський ринок для порятунку місцевої промисловості.

Так, згідно з даними китайської митниці, минулого року країни Євросоюзу експортували до Китаю товарів на суму $269,4 млрд, у той час як обсяг імпорту із КНР досяг $516,5 млрд. У результаті при загальному товарообігу $785,8 млрд дефіцит торгового балансу ЄС склав $247,1 млрд, підскочивши за останні шість років майже на 60%.

Для Франції Китай є сьомим за величиною торговельним партнером, який минулого року купив продукції на близько $35 млрд, із яких 10% становила косметика, а решту – переважно деталі літаків та алкогольні напої. Своєю чергою Франція отримала китайських товарів на близько $45 млрд, переважно недорогих посилок із покупками через онлайн-платформи, такі як Shein, що продають дешевий одяг, аксесуари та гаджети безпосередньо з китайських фабрик.

Подібна до франко-китайської структура торгівлі, коли європейська країна постачає до Китаю сільськогосподарську продукцію та невелику номенклатуру промислових виробів, а взамін отримує дешеві товари широкого вжитку, характерна для більшості країн ЄС. Однак при цьому європейські виробники одягу, взуття, посуду, побутової техніки та іншої подібної продукції програють китайцям через виставлені ними низькі ціни і можуть збанкрутувати.

Така ж ситуація – й в інших секторах європейської промисловості із більшою доданою вартістю, як-от автомобілебудування, медичні засоби, обладнання для зеленої енергогенерації тощо. Аби запобігти економічним втратам і зберегти виробництво та робочі місця, Франція й ініціювала встановлення Євросоюзом захисних бар’єрів у вигляді вищих імпортних мит на китайські товари.

БАЛАНСУВАННЯ ІНТЕРЕСІВ

Зважаючи на жорсткі підходи Парижа до торгівлі з Китаєм, під час свого четвертого державного візиту Макрон намагався делікатно пройти вузьким канатом і, з одного боку, заохотити китайців інвестувати у французьку промисловість і створення нових робочих місць, а з іншого, – домовитись про зменшення величезного дефіциту у двосторонній торгівлі, не наразившись при цьому на невдоволення другої економіки світу.

Для цього разом із президентом до Китаю прибули шість міністрів та 35 керівників великих французьких корпорацій, чий бізнес пов’язаний із КНР, серед них – міністерка сільського господарства Анні Женевар, гендиректор виробника літаків Airbus Гійом Форі та голова державного енергетичного гіганта Electricité de France (EDF) Бернар Фонтана. Саме збільшення аграрного експорту та продажів літаків до КНР і розширення енергетичної співпраці були пріоритетом французької сторони.

На потребі збалансувати торгівлю й економічну взаємодію Еммануель Макрон наголосив і під час переговорів із Сі у четвер. «Наростаючі дисбаланси, які ми бачимо сьогодні, несуть ризики спровокувати фінансову кризу і загрожують нашій здатності зростати разом», – сказав президент Франції, сидячи навпроти лідера Китаю у великому залі Палацу народних зібрань у Пекіні.

За словами Макрона, рішення цієї ситуації існує і полягає у дотриманні справедливіших правил, а не тих, що базуються на принципі «виживання найсильніших», натякаючи на егоїстичні торгові практики китайців, які, заповнюючи ринки своїх партнерів дешевими товарами, не зважають на ризики знищення місцевих виробництв. При цьому низька ціна китайської продукції пояснюється не стільки впровадженням інновацій та технологій на заводах, скільки величезними субсидіями центрального та місцевих урядів своїм підприємствам, через що ринкові механізми спотворюються і про чесну конкуренцію годі й думати.

За столом переговорів французький президент закликав свого китайського візаві сприяти взаємним інвестиціям та поглиблювати співпрацю в торгівлі, відновлюваній енергетиці, гуманітарній та інших сферах. ​​«Ми вітаємо збільшення китайських інвестицій у Франції та готові забезпечити справедливе і недискримінаційне бізнес-середовище для компаній із КНР», – запевнив Макрон.

Загалом його промова і заяви у ході зустрічі були виваженими і не містили прямої критики китайських торгових практик, перевиробництва чи згадок про інші проблеми, як-от дратівливе для Пекіна порушення прав людини. Вочевидь, господарі це оцінили. «Ми провели дружні, відверті та плідні переговори. Обидві сторони погодилися, що Китай і Франція повинні дотримуватися рівноправного діалогу та відкритої співпраці і демонструвати глобальний вплив їхнього всебічного стратегічного партнерства», – заявив після переговорів Сі Цзіньпін.

Він зазначив, що дві країни мають скористатися можливостями та поглибити співпрацю у традиційних галузях, таких як авіація, аерокосмічна промисловість та ядерна енергетика, а також нових секторах – цифровій економіці, біомедицині, зеленій енергетиці, штучному інтелекті та інших. «Народи Китаю та Франції мають поглиблювати обміни й співпрацю в галузях культури, освіти, науки і технологій, а також на місцевому рівні…», – продовжував голова КНР виголошувати дипломатичні заготовки.

Однак практичний результат візиту, що вимірюється укладеними домовленостями, виявився не таким, як його, певно, хотіли би бачити гості. Загалом було підписано 12 документів про співпрацю, що охоплюють ядерну енергетику, сільське господарство та продовольство, освіту, екологічне середовище і збереження панд, однак не було підписано жодних великих ділових угод.

Зокрема, нічого не було сказано про придбання Китаєм кількасот літаків Airbus, що авіавиробник і французькі урядовці обговорюють із Пекіном упродовж останніх місяців. Швидше за все, китайський лідер не схвалив замовлення в Airbus, аби не послабити позиції Китаю на торговельних переговорах зі США, які наполягають на збільшенні закупівель американських Boeing.

ВІЙНА В УКРАЇНІ

Як зазначалося на початку, припинення майже чотирирічної російської війни проти України було другим головним питанням порядку денного візиту Макрона. «Ми розраховуємо на Китай, який як і ми є постійним членом Ради Безпеки ООН..., що він застосує свій вплив на Росію, аби Росія і, в першу чергу, президент Володимир Путін нарешті погодилися на припинення вогню. Китай може відіграти вирішальну роль у тому, щоб Росія Путіна ухвалила правильне рішення», – заявив міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро напередодні поїздки до КНР.

І президент Франції, один із найбільших друзів України та українців серед європейських політиків, дотримався своєї обіцянки. Навіть більше того, він запропонував мораторій на зимові удари РФ по енергомережах України та закликав Китай підтримати цю суто гуманітарну ініціативу.

«Ми повинні об’єднати зусилля, щоб у найкоротші терміни досягти як мінімум припинення вогню у форматі мораторію на удари по енергетичній інфраструктурі України упродовж зими», – сказав Макрон. Він знову назвав війну загрозою для європейської безпеки та закликав Пекін використати свій вплив на Москву і сприяти досягненню міцного миру в Україні, що відповідатиме Статуту ООН.

Заради справедливості потрібно зауважити, що президент Франції уже звертався з подібними закликами до лідерів Китаю під час своєї попередньої поїздки до країни у квітні 2023-го, а також під час візиту Сі до Франції у травні минулого року, але без особливого успіху. Китайські очільники пропускають повз вуха всі прохання про тиск на Росію, від кого б вони не лунали, і продовжують пасивно спостерігати за великою війною у центрі Європи, час від часу абстрактно закликаючи до деескалації, діалогу та мирних переговорів.

Так було і цього разу. Сі із незворушним обличчям вислухав слова французького колеги про війну, і коли прийшла його черга, так само беземоційно зачитав із аркуша, що Китай у питанні «української кризи», як у КНР офіційно називають війну, підтримує будь-які зусилля, спрямовані на досягнення миру, і сподівається, що всі сторони конфлікту через діалог і переговори досягнуть справедливої, обов’язкової до виконання та прийнятної для всіх сторін мирної угоди.

«Китайська сторона і надалі відіграватиме конструктивну роль у політичному врегулюванні кризи», – запевнив голова КНР. Принагідно він застеріг, що його країна буде різко реагувати на «безвідповідальну практику перекладання провини за війну та очорнення Китаю», маючи на увазі цілком слушні звинувачення Пекіна з боку партнерів нашої держави в наданні масштабної економічної підтримки Росії, завдяки якій та має можливості продовжувати війну.

Про відсторонення Пекіна від практичних зусиль для припинення війни сказав своєму французькому колезі і Ван Ї, головний дипломат Китаю й одночасно головний зовнішньополітичний радник голови КНР. «Хоча між сторонами залишаються розбіжності, ми повинні заохочувати їх розпочати та продовжити переговори, а не перешкоджати прогресу чи створювати нові проблеми», – сказав Ван французькому колезі Барро в середу на окремій зустрічі після прибуття Макрона з делегацією до Пекіна.

Власне, такого й варто було очікувати. Жорстока, неспровокована Україною агресивна російська війна у центрі Європи не болить Китаю, бо на ній гинуть не китайці, бо тепло, вода і електроенергія за мінусової температури пропадають не в домівках китайців, бо руйнується економіка не китайська. Натомість саме Китай є чи не найбільшим політичним та економічним бенефіціаром війни.

Проте не всі країни Південно-Східної Азії «не помічають» кровопролиття в далекій Україні. У день початку візиту президента Франції до Китаю, 3 грудня, у Брюсселі проходило засідання Ради міністрів закордонних справ НАТО, на якому домовлялись про збільшення підтримки Україні. І вже наступного дня уряди Австралії та Нової Зеландії оголосили про надання Україні пакету військової допомоги на понад 70 мільйонів доларів.

Тож українцям співчувають та надають підтримку і в Азії, навіть у країнах за 17 тисяч кілометрів від Києва. Від початку війни в Україні кожна держава світу робить свій вибір: ставати на захист справедливості й цивілізації чи пасивно спостерігати за поверненням, здавалось, давно забутих темних періодів загарбницьких воєн і насильницької зміни кордонів. Одна велика азійська країна, що претендує на роль світового лідера, якраз показує приклад, як не помічати трагедії убивств великою євразійською країною мирних мешканців багатоповерхівок у сусідній набагато меншій європейській країні, а натомість перейматися здоров’ям кумедних біло-чорних ведмедів та помпезно укладати для цього міждержавні угоди.

Володимир Сидоренко, Пекін

Фото: скріни elysee.fr