Україна у Раді керуючих МАГАТЕ: два роки активної дипломатії та захисту ядерної безпеки в умовах російської агресії

Наш вихід із Ради керуючих - це не крапка, а лише зміна інструментарію

Два роки у складі Ради керуючих МАГАТЕ (РК МАГАТЕ) стали для України випробуванням зрілості й ефективності – періодом, коли доводилося одночасно тримати у фокусі світової ядерної спільноти найбільшу в Європі окуповану атомну станцію і вибудовувати широку коаліцію партнерів, здатну перетворювати солідарність у конкретні рішення.

Українська делегація забезпечила ухвалення трьох резолюцій РК МАГАТЕ щодо ядерної безпеки, фізичної ядерної безпеки та гарантій в Україні, які чітко підтвердили суверенітет і територіальну цілісність нашої держави і зафіксували ризики, створені російською агресією та окупацією Запорізької АЕС. Ми ініціювали екстрені обговорення – від реакції на удари по критичній інфраструктурі та медзакладах до повторюваних інцидентів зі знеструмленням – аби кожна подія, що підвищує ядерні ризики, негайно отримувала політичну увагу світу й міжнародну професійну оцінку.

Не менш важливою була персональна дипломатія. Системні контакти на рівні керуючих від держав-партнерів, регулярні зустрічі з Генеральним директором Агентства, брифінги для країн Великої сімки та ЄС, зокрема за участю керівництва Міністерства енергетики та Державної інспекції ядерного регулювання України, сформували широку міжрегіональну коаліцію від Америк до Азії, об’єднану базовими принципами: незаконність захоплення ЗАЕС, неприпустимість будь-яких сценаріїв перезапуску блоків під окупацією, необхідність виконання рішень керівних органів Агентства щодо повного виведення окупаційних військ і персоналу та повернення станції під контроль компетентних українських органів. Саме завдяки такій координації, а також системній і проактивній роботі МЗС України з представниками держав-партнерів у Києві, українське питання залишалося ключовим на порядку денному МАГАТЕ.

Головний виклик, утім, не зникає: окупація ЗАЕС – безпрецедентний ризик. Неодноразові втрати зовнішнього енергоживлення, серйозні обмеження в роботі та фізичному доступі місії МАГАТЕ на станції, проведення ротацій місії через наші тимчасово окуповані території, неналежне регламентне обслуговування, тиск на українських працівників – це не розрізнені «технічні збої», а кумулятивна небезпека, що підриває власне основи ядерної безпеки. Наша відповідь – послідовна робота з фактами, нормами і консолідація партнерів. Серед відстоюваних протягом двох років пріоритетів і завдань на найближчу перспективу – зміцнювати роль присутності МАГАТЕ на ЗАЕС, забезпечувати захищені канали обміну даними між місією Агентства та законними українськими операторами – НАЕК «Енергоатом», НЕК «Укренерго», регулятором та профільними державними органами – не надаючи жодної легітимності тимчасовій окупаційній адміністрації.

Ми також мали чітко розуміти, що може і чого не може робити МАГАТЕ. Насамперед у зрізі нашої ключової мети – поверненням ЗАЕС під український контроль. Адже МАГАТЕ – технічна міжнародна організація. Вона не має повноважень примусово змінювати контроль над об’єктом. Її мандат і додана вартість – у фіксації ризиків, встановленні і моніторингу за дотриманням стандартів, прозорості й професійних рекомендаціях, які знижують вірогідність аварії тут і зараз. Саме в цій логіці з подачі Генерального директора МАГАТЕ Рафаеля Гроссі з’явилися «сім неодмінних стовпів ядерної безпеки» та «п’ять принципів» для ЗАЕС, що задають чітку матрицю дій у воєнних умовах: захист зовнішнього живлення, цілісність систем безпеки, недопущення тиску на персонал, доступ місії тощо. Відтак, навіть якщо питання деокупації української станції виходить за межі прямого мандату Агентства, регулярні письмові апдейти Генерального директора про ситуацію на ЗАЕС і робота експертів на майданчику – це важливі й незамінні для України та Європи інструменти зменшення спричинених Росією украй серйозних ризиків безпеки найбільшої на нашому континенті АЕС. 

Окремий виклик – «Росатом». Незалежні дослідження й свідчення українських працівників ЗАЕС ще раз довели: ця корпорація – не нейтральний промисловий гравець, а московський інструмент окупаційного управління і переслідувань на ЗАЕС. У глобальній ядерній екосистемі, що тримається на довірі, прозорості й культурі безпеки, не може бути місця структурі, яка зневажає ці принципи. Тому наше завдання – скорочення міжнародної залежності від «Росатома», посилення санкційного тиску і захист професійних майданчиків від російського токсичного впливу в ядерній галузі.

Два роки в РК МАГАТЕ довели: Україна вміє перетворювати кризу на платформу для змін. Попереду робота, яка вимірюватиметься не кількістю засідань, а відновленими лініями електроживлення; повернутими до проєктного стану системами безпеки; нашими фахівцями, які знову працюватимуть на своїй станції у правовому полі України.

Пріоритети очевидні: тримати тему України в центрі уваги Агентства; використовувати присутність МАГАТЕ для координації оцінки ушкоджень і ремонту існуючих ліній зовнішнього живлення ЗАЕС; підтримувати захищену взаємодію між місією Агентства та українськими операторами; системно зменшувати глобальну залежність від російських технологій – від палива до сервісу; посилювати правову складову – фіксацію злочинів проти цивільних працівників і атак на інфраструктуру, що має особливий захищений статус.

Наш вихід із Ради керуючих – це не крапка, а лише зміна інструментарію. Він не означає втрати можливості впливати на порядок денний МАГАТЕ і його рішення. Ми продовжимо працювати через партнерів – зокрема завдяки підписаному з Нідерландами меморандуму про координацію дій на майданчику МАГАТЕ, насамперед у її РК – і спираючись на міцну підтримку країн Групи семи та інших наших союзників.

Ми зберегли найцінніше – довіру партнерів і сталу увагу до головного виклику європейській ядерній безпеці. Упевнено рухаємося далі: до повернення законного контролю України над ЗАЕС, повного виконання ухвалених рішень МАГАТЕ, притягнення винних до відповідальності. Саме на це – практичні результати, а не декларації – Україна спрямовуватиме щоденну роботу у Відні, аби ризики стали меншими вже сьогодні, а безпека – стійкішою завтра.

Юрій Вітренко, постійний представник України при міжнародних організаціях у Відні