Сергій Гончаров, виконавчий директор NAUDI

САУ «Богдана» та нові броньовані авто, українські безпілотники, що пройшли тест-драйв на полі бою, і роботизовані платформи, а ще боєприпаси для безпілотних платформ та інші розробки були представлені на міжнародній виставці IDEF-2025 у Стамбулі. Серед 1400 компаній з пів сотні країн світу Україна була представлена кількома стендами, на одному з яких експонувалася продукція учасників Національної асоціації оборонної промисловості України (NAUDI). Асоціація об’єднує понад сотню українських підприємств ОПК та сприяє просуванню їхніх розробок як на внутрішньому, так і на світовому ринку озброєнь. Про досягнення українського ОПК, реальні потреби фронту і стратегії подальшого розвитку, а також співпрацю з іноземними партнерами під час повномашстабної війни в інтерв’ю Укрінформу розповів виконавчий директор NAUDI Сергій Гончаров.

НА НАШИХ СТЕНДАХ – ВСЕ, ЩО ПРОЙШЛО ПЕРЕВІРКУ НА ПОЛІ БОЮ ТА ПРОТИДІЮ ВОРОЖИХ РЕБ

- Пане Сергію, серед цієї сили-силенної продукції компаній з усього світу які загальні тенденції розвитку ОПК прослідковуються?

- Світовий ОПК рухається в бік усього безпілотного. Це одна з основних тенденцій. На IDEF-2025 величезна кількість безпілотних апаратів – наземних, повітряних, морських. Відповідно, найбільшу актуальність бачимо у питаннях управління цими безпілотниками, в тому числі технологіях управління «роями» дронів і, безумовно, протидії цим системам. Друга тенденція є наслідком першої – дуже швидко збільшується кількість виробників озброєння та боєприпасів для дронів. І Україна у цьому процесі на передовій. Тоді як на стендах деяких виробників ми бачимо гарні концепти, красиві, але не дуже працюючі в реальному житті моделі, то на наших стендах – все те, що пройшло перевірку на полі бою, насиченому засобами РЕБ. Ми задаємо темп у цьому тренді.

На нашому стенді представлені одразу виробники безпілотних літальних апаратів, наземних роботизованих платформ, амуніції та боєприпасів для безпілотних платформ. Зокрема, це компанії «Українська бронетехніка» зі своїм новим наземним роботизованим комплексом Protector, який уже кодифіковано та допущено до експлуатації Міністерством оборони України, «Атлон-Авіа» та «Юпітер-Дрон» – виробники БПЛА, «Квертус» та «Парасоль» – виробники засобів РЕБ та РЕР, а також UBM та Defence Solutions – виробники боєприпасів для БПЛА.

САУ «БОГДАНА» ПРИВЕРНУЛА НАЙБІЛЬШЕ УВАГИ ІНОЗЕМНИХ ЗАМОВНИКІВ

- Що на стенді NAUDI привернуло найбільшу увагу іноземних замовників?

- Безсумнівно, що це «Богдана» – перша українська самохідна артилерійська установка. Нині виробництво сягає близько 30 одиниць на місяць, що перевершує можливості з виробництва САУ більшості інших країн. Плюс за надзвичайно короткий проміжок часу була спроєктована і почала вироблятися причіпна версія (вона затребувана з ряду тактичних причин). Спочатку це викликало здивування й питання: навіщо на полі бою у 2025 році причіпна версія гаубиці, яка вже є в самохідному варіанті. Проте війна, яка зараз триває, – це своєрідний мікс досвіду першої, другої і третьої світових воєн, коли поряд з надзвичайно розвинутими інженерними лініями загороджень, окопами на 5–6 метрів, перекритими капонірами, роботизованими платформами, дронами усіх типів (від мікродронів до величезних носіїв ракет) існують і затребувані причепні артилерійські системи. «Богдана» демонструє ефективність, надійність, точність. Україна здатна виготовляти їх сотнями на рік. Нам є що показати іноземному замовникові, є чим пишатися.

СПІВПРАЦЯ УКРАЇНИ ТА ТУРЕЧЧИНИ У СФЕРІ ОПК СПРИЯЄ БЕЗПЕЦІ ЧОРНОМОРСЬКОГО РЕГІОНУ

- А що привернуло найбільше вашу увагу на виставці?

- Не можу детально коментувати, що нас цікавить і в чому є потреба. Очевидні потреби в балістиці, крилатих ракетах, засобах протиповітряної оборони, аби збивати всі цілі противника. Ми також дуже залежимо від хімії, тобто від порохів та вибухівки. Вони в Україні не виготовляються. Ті, які використовуються в артилерії, є доволі складними хімічними сполуками, і коло виробників обмежене. І це не лише український, а загальносвітовий дефіцит. Рано чи пізно стає зрозумілим, що ні в кого немає нічого у достатній кількості, що всім потрібно суттєво збільшувати свої запаси.

І ще відзначу – успіхи Туреччини дуже помітні. Туреччина за останні два десятиліття стала одним із найбільших ринків і одним із найбільших гравців на ринку озброєння з передовими технологіями, потужним державним замовленням, ініціативними компаніями, з розумінням потреб ринку. Турецькі компанії історично наші партнери, і в перспективі ми очікуємо на велику кількість спільних проєктів, що можуть як підтримати обороноздатність України, так і бути на користь обороноздатності Туреччини. Ця країна є важливим гравцем Чорноморського регіону, і безпека цього регіону – спільне завдання і мета для України та Туреччини. Співпраця в ОПК цьому ефективно сприяє.

- Який основний меседж від представників українського ОПК на цій виставці?

- Наш основний меседж: український оборонно-промисловий комплекс існує, він потужний, динамічно розвивається, і наші підприємства готові бути надійними партнерами як для державних замовників, так і для підприємств оборонно-промислового комплексу наших країн-партнерів. Ми готові до спільних розробок, готові ділитися нашими надбаннями, знаннями, рішеннями. Ми відкриті для співпраці. Нашою метою залишається максимальне убезпечення життя військовослужбовців, зокрема у результаті використання максимальної кількості безпілотних або роботизованих платформ, починаючи від розвідки, логістики, і до враження цілей за допомогою різних типів БПЛА.

ЕКСПОРТ ПРОДУКЦІЇ ОПК СТАНЕ СТИМУЛОМ ДО РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ ТА ЇЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

- На минулих виставках представники українських компаній жалілися, що заборона експорту негативно впливає на розвиток галузі. Як із цим сьогодні справи?

- Президент України оголосив, що ми починаємо фактично відкриття експорту, Верховна Рада України у першому читанні проголосувала за блок законів про Defense City, і вони також стосуються нашої зовнішньої експансії. Це дуже важливо, тому що українські оборонні підприємства не в повному обсязі реалізовують свій потенціал. І це близько 30% від загальної можливості. Як наслідок, не використовуючи повний обсяг виробництва, ми не можемо бути максимально ефективними. Максимальна ефективність – це про здешевлення вартості продукції і про більші витрати на R&D (дослідження та розробки, – ред.) у сфері розробки та випробування нових зразків оборонної продукції. Експорт може бути добрим стимулом для збільшення, модернізації, відновлення виробництва після російських атак. Наші партнери зацікавлені у налагодженні спільного виробництва в Україні або на території країн-партнерів, як для потреб їхніх армій, так і для української армії. Не всі країни зараз мають в запасах певне озброєння і можуть надавати його Україні. І такі виставки, як IDEF-2025, дають можливість налагодження співпраці з іноземними партнерами. Переконаний, що не слід боятися чи мати упередження щодо експорту оборонної продукції під час війни. За розумного регулювання він сприятиме розвитку.

СПІВПРАЦЯ З ПІВДЕННОЮ КОРЕЄЮ МАЄ ВЕЛИКИЙ ПОТЕНЦІАЛ

- Ви зауважили про успішний розвиток Туреччини у розбудові свого ОПК, про співпрацю з Україною. Які ще країни цікаві для нашої співпраці?

- Ми активно взаємодіємо з Чехією, Німеччиною, Польщею та іншими країнами Європи. Я б дуже хотів, аби до цього переліку додалася Південна Корея. Це надзвичайно потужна країна на ринку озброєння. Вона, так само, як і Україна, фокусується на якісних, доступних, надійних та недорогих виробах з можливістю великого обсягу виробництва. Південна Корея дуже швидко виконує свої оборонні контракти, і це теж приваблює. Нам також є що їм запропонувати.

На жаль, з геополітичних причин наша комунікація не дуже динамічна. Сподіваємося, що наші міністерства – оборони та економіки – будуть більш активно комунікувати зі своїми візаві. Сеул вже суттєво підтримує Україну в економічному плані, через монетарні та економічні програми, проте військово-технічне співробітництво на сьогодні фактично не відбувається. Вони чекають дозволу від свого міністерства оборони, який може бути наданий після комунікації з нашим урядом, з нашим Міноборони. Це питання військових технологій, вони просто так не вирішуються.

ПРОДУКЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ОПК Є ПРИКЛАДОМ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

- На минулій виставці у ході одної з панелей розгорнулася досить активна дискусія з питання, що переможе у сучасній війні – кількість чи якість? Йшлося про те, що Росія атакує Україну великою кількістю примітивних «шахедів», тоді як Україна вже створює більш інтелектуальне озброєння, ладне ефективно протидіяти російському. То що, на вашу думку, візьме верх – кількість чи якість?

- В основі будь-якого такого підрахунку повинен бути принцип cost effective, економічна ефективність. Нинішня війна Росії проти України показує, що це війна економік. Неможливо виграти протистояння невеликою кількістю, а лише високою якістю надзвичайно точного обладнання, амуніції, будь-чого. Війна в тому форматі, яку веде Україна, потребує величезної кількості всього. Але ми не повинні фокусуватися на найдешевшому, якщо воно не відповідає якісним характеристикам, оскільки нам не потрібно, щоб склади військових були завалені тисячами дронів, які дешеві в закупці, але не літають. Повинен бути розумний баланс між ефективністю і вартістю. І українські вироби якраз і є втіленням поняття cost effective – достатньо якісне озброєння за абсолютно врівноважену ціну. Це те, що англійською називають reasonable price (розумна ціна, – ред.). Але є деяка різниця у цьому понятті в нас і на Заході. Українське озброєння щонайменше вдвічі-втричі дешевше. Ми обмежені за рівнем рентабельності, а іноземні виробники у вартість вкладають і R&D, і питання масштабування, ризики тощо. Українські виробники більш обмежені в ресурсах, і це дає нам можливість бути конкурентоспроможними за вартістю. Це стосується кожного сегмента ОВТ (озброєння та військова техніка, – ред.). Але ця гонка здешевлення теж не завжди на користь. На певному етапі вона призводить до того, що більш дорогі та якісні компоненти заміняють на дешеві аналоги, відповідно, втрачається гарантія якісного застосування. Українське військо повинно отримувати якісну та надійну продукцію для використання, а не накопичення на складах запчастин як «донорів».     

Також, на жаль, державна підтримка власного виробництва лишається переважно тільки на словах, ніяких цінових преференцій для українських виробників нема. І якщо снаряди українського виробництва на рівних конкурують зі сучасним західним виробництвом, то конкурувати ціною зі снарядами, виготовленими у 1970-ті чи 1980-ті роки, – просто неможливо. Але на такій «вигідній» закупівлі стратегічну незалежність ОПК не побудуєш.

Водночас якісне українське озброєння все одно дешевше від  західного. Перше, тому що ціна, яку зазначають країни-партнери під час постачання, може бути завищеною. Ціна не повинна бути визначальною, бо невелика різниця у вартості може демонструвати на практиці суттєву різницю в якості.

ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБІВ ОПК ВІДБУВАЄТЬСЯ БЕЗПОСЕРЕДНЬО НА ПОЛІ БОЮ

- Україна має зворотний зв'язок від безпосереднього користувача з лінії фронту, тому може давати швидку оцінку найновішим розробкам…

- У цьому наша унікальність. Постійна і пряма комунікація налагоджена з кожним підрозділом, який використовує наші засоби. Особливо динамічно цей зв'язок відбувається щодо БПЛА та засобів РЕБ. Противник не спить і постійно удосконалює методи боротьби з нашими засобами, а ми робимо те саме. Багато з наших компаній здійснюють навчання, підвищення кваліфікації, сервісне обслуговування за власні кошти, бо в деяких випадках у державного замовника немає грошей на це (якщо це не закладене у вартості продукції), а це ключове питання для підвищення ефективності. Кожен український виробник зацікавлений в ефективному застосуванні своєї продукції, а не просто передачі у військо. На сьогодні певні елементи озброєння можуть працювати на одній ділянці фронту й абсолютно не працювати на іншій через різну протидію з боку ворога, також перед різними підрозділами стоять різні завдання. Зворотний зв'язок – дуже динамічний процес, він стосується також модернізації, способів підвищення ефективності.

РОСІЯ ПРИМУСИЛА ЗАХІД ПОВІРИТИ У ВІДСУТНІСТЬ ПОТРЕБИ НАРОЩУВАТИ ЗАПАСИ ОВТ

- Ви згадали про потребу у збільшенні запасів озброєння. Це тенденція останніх кількох років. Раніше ж, навпаки, була тенденція до уповільнення гонки озброєнь, до роззброєння, адже холодна війна скінчилася…

- Це була велика «бульбашка», створена Росією, в яку вона примусила повірити європейські країни. Вони взагалі виявили, що у форматі ведення повномасштабної війни у них немає майже нічого, а того, що у них є, вистачить на декілька тижнів спротиву. До 2022 року в Європі, у США закривали заводи, вони банкротували, для збереження виробництва змінювали свій профіль. Не було ринку – не було потреби. Навіть після 2014 року в питанні європейської оборонної доктрини не змінилось аж нічого. Вони не сприймали напад Росії на Україну як повномасштабний конфлікт. Це була величезна робота, проведена з боку Російської Федерації, щоб  створити ілюзію, що це не конфлікт між двома країнами, а щось всередині України відбувається. Деякі країни-партнери, передусім хто межує з Росією, почали потроху нарощувати свої оборонні можливості. Звичайно, не в таких обсягах, які потрібні у разі прямої агресії.

І стався прорив, у розвинених країна почали дивитися в бік дешевого та якісного озброєння, бо там завжди продукція ОПК ототожнювалася з вартісним продуктом. Тепер вже бачать доцільність дешевих (досить відносне поняття) безпілотників та інших технологій. Раніше якщо країна виробляла 20 тисяч снарядів на рік, це вважалося повністю достатнім. Тепер всі розуміють, що снарядів повинно бути багато – не тисячі, а мільйони. Нині часто говорять, що 70–80% ураження цілей – це дрони. Можливо, але це свідчить, найімовірніше, не про ефективність дронів, а про недостатню кількість далекобійної артилерії. Якби ми мали їх більше, то пропорція могла б бути іншою.

- Тобто рано чи пізно ми знову повертаємося до гонки озброєнь, хай і з більш дешевою продукцією, ніж раніше?

- Не так кількісно, як з прив’язкою до відсотка ефективності, де враховується, скільки засобів ми витратимо на знищення однієї цілі. Якщо, умовно, на знищення ворожого танка витратили 20 дронів по 500 доларів, то, відповідно, вартість ураження становила не 500 доларів, а 10 тисяч. Також тут важливо враховувати, чи танк був повністю знищений, виведений з ладу назавжди, чи пошкоджений і після ремонту може повернутися «у стрій». Це все економіка війни. Вона має бути врахована.

Україна й українці ведуть страшну, надзвичайну, важку війну, і не три з половиною роки, а починаючи з 2014-го. З різними темпами інтенсивності, залучення тих чи інших видів озброєння, військових сил. У 2022 році стався новий виток, поштовх, етап цієї війни, в який було залучено суттєво більше сили супротивника, ніж раніше. Війна триває вже понад 10 років, і, безумовно, це позначається на наших Збройних силах, на економіці війни, на відсотку ефективності. Ми втомилися, але тримаємося і не здаємося.

РАНО ЧИ ПІЗНО ГАРЯЧА ФАЗА ВІЙНИ МИНЕ, АЛЕ РОСІЯ ЗАЛИШАТИМЕТЬСЯ НЕБЕЗПЕЧНИМ СУСІДОМ

- Очевидно, що в економіці війни є питання її тривалості. Навряд чи вона закінчиться завтра, як би не хотіли та не докладали до цього зусиль ми і наші партнери…

- Маємо як економічно, так і психологічно розраховувати, що це на тривалий час. У довгостроковій перспективі слід фокусуватися дещо на іншому. Рано чи пізно ця гаряча фази війни закінчиться, але навряд чи Росія завтра зникне. І навіть у разі тимчасового чи повного припинення вогню у головах російської спільноти, яку зомбували роками про необхідність «визволення братнього народу», «знищення київського режиму» і такого кшталту нісенітницями, навряд чи щось зміниться. Так і агресивна політика Кремля, вона нікуди не подінеться. У них змінюється в голові, лише коли прилітає дрон, а краще кілька одразу.

На жаль, багато з наших партнерів думають, що треба переконати одну людину, яка ухвалює рішення стріляти чи не стріляти, виносячи за дужки, що є російський народ і є диктаторський режим. Я не впевнений, що російський народ і диктаторський режим – це не те саме. Натомість впевнений, що нинішній російський диктаторський режим – це продукт російського народу і російського шовінізму, який у них був завжди, так само, як і російський імперіалізм.

Тому ми все одно повинні бути свідомими і розуміти необхідність нарощування своєї оборонної потужності. Сподіваюся, що, окрім заяв про нарощування власного виробництва, будуть певні дії і кроки з боку влади щодо налагодження процесу та підтримки цього власного виробництва. Це комплексний та тривалий процес. Зараз усім все потрібно дуже терміново. Але для виробництва потрібно мати, наприклад, броньовану сталь чи броньоване скло, які не купиш, як хліб чи картоплю. Вітчизняний виробник потребує довгострокових контрактів і розуміння, що йому робити через рік, два і п’ять, скільки сталі чи скла замовляти. Ми вже дещо еволюціонували у цьому процесі: державні замовники укладають контракти не в листопаді-грудні, як це було раніше, а починають їх укладати в березні-травні. І тому слід розуміти, якщо хтось розповідає, що завтра він мільйон снарядів поставить, лиш дайте гроші, то це, найімовірніше, брехня.

Наш потенційний обсяг виробництва – 30–35 млрд доларів США, ми можемо й більше у разі додаткових інвестицій, додаткового залучення персоналу. Зараз ми оперуємо приблизно третиною. Отже, є куди зростати, над чим працювати.

Ольга Будник, Стамбул
Фото авторки