Нова мішень російської гібридної загрози
В умовах відкритої територіальної експансії з боку РФ російська загроза вимагає від Європи невідкладного та комплексного переосмислення і переозброєння
Росія продовжує залишатися основною загрозою європейській безпеці. Про це свідчать не лише приховані гібридні атаки зі сторони Кремля, а й відповідні дії європейських країн, особливо тих, що знаходяться у безпосередній близькості, а значить і у безпосередній зоні посиленої уваги країни-агресорки РФ.
Скажімо, Польща, як безпосередній сусід Росії та Білорусі, чи країни Балтії – особливо вразливі в цьому плані. Протягом найближчих 2-5 років Росія може становити реальну військову загрозу для країн Європи та НАТО. Таку думку на початку липня у Страсбурзі висловила прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен, презентуючи пріоритети данського головування в Раді ЄС.
З її слів, не можна легковажно ставитися до загрози зі сходу, зміцнення оборонної промисловості Європи є абсолютним пріоритетом. Тому Росія в найближчому майбутньому залишатиметься фундаментальною загрозою для безпеки Європи, особливо з огляду на агресивну політику й позицію РФ щодо ядерних озброєнь та власного бачення перерозподілу світу.
Поки ж європейські витрати на оборону залишаються набагато нижчими, ніж, скажімо, у США, РФ або Китаю, а перебудова європейської оборони потребуватиме не лише часу, а й масштабних інвестицій. В контексті таких перебудов, очевидно, можемо розглядати і нещодавнє рішення Польщі створити Центр морської безпеки, що буде зосереджений на захисті критично важливої інфраструктури на морі, зокрема портів та енергетичних об'єктів, відповідатиме за координацію дій у сфері моніторингу морських територій та обміну інформацією. Центр буде створений у рамках Прикордонної служби Польщі та стане частиною зусиль країни з посилення безпеки на морі та захисту своїх інтересів у Балтійському морі. Польський уряд сподівається, що проєкт закону про створення Центру морської безпеки буде розглянутий Сеймом вже у вересні.
Раніше уряд Польщі схвалив оновлену Стратегію національної безпеки, де враховуються наслідки повномасштабної російської агресії проти України. Документ передбачає заходи з посилення здатності Збройних сил Польщі до стримування і оборони, зміцнення економічного та технологічного потенціалу, посилення конкурентоспроможності економіки, а також продовольчої та екологічної безпеки.
Провокації країни-агресора, особливо в той час, коли війна зовсім поруч із кордонами певних країн, на жаль, стали реальністю. Впродовж останнього часу ми бачимо провокації через падіння частин російських дронів, ракет, що сталися на території Румунії та Польщі.
Лише впродовж кількох останніх днів зафіксовано також інші російські порушення. Так, прикордонний корабель РФ увійшов до територіальних вод Естонії, перебуваючи там протягом 35 хвилин. Військово-морські сили Естонії стежили за ситуацією, встановили факт порушення кордону, а МЗС країни вже вручило ноту протесту тимчасово повіреному у справах посольства РФ в Естонії.
Литва заявила про наміри розгорнути додаткові сили ППО на своїх кордонах після того, як БПЛА двічі за останній місяць порушили повітряний простір із Білорусі.
Раніше Естонія оголосила про те, що планує забудувати ділянки, що планувала віддати Росії для розмежування кордону і до 2026 року звести близько 600 фортифікаційних бункерів на кордоні з РФ, а Латвія обладнала морський кордон новою системою відеоспостереження, вартістю в 1,2 млн євро. Тож, як бачимо, країни Балтії активно посилюють обороноздатність, готуючись до можливого вторгнення Росії. Усе це можемо розглядати як відповідь Балтійського регіону на гібридну та потенційно й класичну військову агресію з боку Кремля. До того ж, саме країни Балтії можуть бути найбільш вразливими перед російською загрозою, бо безпосередньо межують з країною-агресором.
Віднедавна всі країни Балтійського моря, окрім РФ, є членами НАТО. Тому сьогодні Росія контролює лише 7% узбережжя Балтійського моря – на противагу колишнім майже 50% за часів СРСР. Очевидно, намагаючись якось «поновити» цей потенціал, Кремль вдається не лише до провокацій, диверсій та незаконного ведення операцій в акваторії Балтійського моря, а й до інших не менш неприйнятних заходів. Так нещодавно російська влада ухвалила рішення в односторонньому порядку змінити морські кордони країни з Литвою і Фінляндією в Балтійському морі. Повідомлялося, що РФ має намір оголосити своїми внутрішніми морськими водами частину акваторії на сході Фінської затоки, а також поблизу міст Балтійськ і Зеленоградськ у Калінінградській області. Все це, звичайно, відбувається у хворій уяві російських можновладців, які, керуючись власними пріоритетами, як показує історія, можуть вдатися і до їхньої агресивної реалізації. Зрозуміло, що ніхто і ніколи з країн-учасниць НАТО не збирався і не збирається провокувати Росію та атакувати її території. Водночас, очевидно, у росіян абсолютно протилежні плани, завдання та бачення, наповнені імперськими амбіціями.
Незважаючи на перспективу припинення вогню в Україні, європейські країни готуються до довготривалої конфронтації з Москвою, і тут акваторія Балтійського моря цілком може стати новою гарячою точкою на мапі Європи. З огляду на загрозу для країн Балтії та всієї Європи, життєво важливо, щоб Україна залишалася незалежною і продовжувала відстоювати кордони та захищати Європу від російської навали.
У певному сенсі Україна виграє час для ЄС та НАТО, щоб воно стало сильнішим і розвинуло надійні засоби стримування та реагування. Балтійське море, яке одночасно перетинає близько 1500 великих суден, є переповненим морським шляхом і ключовим торговим коридором як для Європи, так і для Росії. Трубопроводи та кабелі в мілководді Балтійського моря мають вирішальне значення для енергопостачання Європи та з’єднання країн Балтії з мережею Північної Європи. Водночас кількість диверсій у Європі з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну зросла. Згадаймо, наприклад, пошкодження підводного електрокабелю Estlink 2 у Балтійському морі між Естонією та Фінляндією. У цьому злочині, як і в багатьох інших, зокрема, – нелегальному транспортуванні російської нафти, забрудненні навколишнього середовища, слідчі підозрюють тіньовий флот РФ. Так, близько 50% санкційної торгівлі російською нафтою проходить через Фінську затоку, що, за оцінкою урядовців Естонії, несе за собою серйозні екологічні та безпекові загрози. Тож Європа готується до нової хвилі російської гібридної війни, а мережа критично важливої інфраструктури моря зробила його привабливою мішенню для нової хвилі російської гібридної агресії.
Відтак російська гібридна загроза, здається, стає все більш відчутною та ближчою для цивілізованого світу, європейського континенту зокрема, і набуває абсолютно реальних форм і проявів. І мова тут уже не лише про звичні кремлівські погрози та шантаж, а цілком про реальну небезпеку наближення чи перенесення безпосередніх військових дій у бік європейських кордонів та берегів. Росія розглядає гібридну війну як безперервний процес. Ми бачили це в Україні: перед повномасштабним вторгненням Росія роками працювала над дестабілізацією країни різними засобами. Те саме вона робить із Європою, дестабілізуючи, випробовуючи та послаблюючи водночас. Отримавши у спадок після розпаду СРСР членство у міжнародних безпекових організаціях, Російська Федерація не лише не виправдала сподівань світової спільноти на гарантії підтримання миру і порядку, а й, користуючись статусом ядерної держави, вперше з часів Другої світової війни розв’язала війну в межах Європи. Спочатку анексія Криму, згодом агресія РФ на сході України та повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року, на жаль, укотре відкрили світові неспроможність сучасної системи міжнародних відносин адекватно реагувати на порушення норм міжнародного права та вчасно протидіяти новим викликам та загрозам.
Повномасштабна війна в Україні, розв’язана Путіним, триває вже четвертий рік, щодня примножуючи біль та страждання українців, мільйони з яких вимушені були залишити рідні домівки, тікаючи від жахіть війни, а тисячі загинули від рук російських окупантів. Своєю агресією Кремль ще й створює безпрецедентні ризики та загрози для Європи. Про це не варто забувати, розмірковуючи про перспективи миру та майбутнього для об’єднаного європейського простору. Російська загроза вимагає від Європи переосмислення і переозброєння з урахуванням тих процесів, що зараз тривають у центрі Європи, адже Кремль фактично розпочав відкриту територіальну експансію.