Бойовий ШІ з Європи

Оборонний стартап Helsing міняє правила ведення війни з допомогою штучного інтелекту – російська агресія проти України стала каталізатором

Німецька оборонна компанія Helsing привернула увагу ще восени минулого року після повідомлень у ЗМІ про наміри постачання Україні чотирьох тисяч так званих "міні-таурусів" – керованих штучним інтелектом дронів, які нібито є зменшеною версією крилатих ракет Taurus. Використана в статті німецької газети Bild характеристика, щоправда, була абсолютно некоректною: дрони від Helsing належать до категорії баражуючих боєприпасів, так званих дронів-камікадзе, подібних до американського Switchblade, і не є мініатюрними аналогами високоточних ракет "повітря-земля".

Проте цей медійний казус лише підігрів увагу до Helsing – європейського стартапу у сфері штучного інтелекту (ШІ) та програмного забезпечення для оборонних технологій, який за чотири роки зібрав інвестиції на суму 1,3 млрд євро (з оціночною капіталізацію у 5 млрд євро) і вже позиціонує себе як провідного інноваційного гравця в оборонній індустрії Європи.

Нещодавно у Мюнхені, де розташована штаб-квартира компанії, відбувся медіа-день. Серед його учасників був і власний кореспондент Укрінформу, який отримав можливість детально ознайомитися з діяльністю компанії Helsing та її співпрацею з Україною – країною, оборонна війна якої стала вирішальним фактором у становленні цього технологічного стартапу.

"ЗАХИЩАЮЧИ НАШІ ДЕМОКРАТІЇ" – ФІЛОСОФІЯ HELSING

Девіз компанії – "Захищаючи наші демократії" – одразу окреслює її місію, дещо не типову для традиційних виробників зброї. За словами одного з трьох співзасновників Ґундберта Шерфа, саме переконання у загрозі європейським демократіям і стало причиною створення компанії у 2021 році.

"Насправді, що нас досі глибоко мотивує і що дозволило також залучити чудових фахівців, – це переконання, що демократії Європи перебувають під атакою. Ми вірили у це ще у 2020 році, коли вперше зустрілися, й у 2021-му, коли створили компанію", – пояснює Шерф. У минулому він був партнером McKinsey (відповідав за аерокосмічний та оборонний сектори), а також спеціальним представником у міністерстві оборони Німеччини за часів, коли ним керувала нинішня президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.

Європейську дискусію про штучний інтелект та автономні системи він вважає надто обережною, такою, що "завжди була обмежена стриманістю" і велася виключно крізь призму "ризиків і небезпек". Така стриманість, на його переконання, без реальної здатності діяти – "це лише слабкість". А в умовах сучасних загроз "Європа має навчитися стояти на власних ногах".

Ключ до цього – асиметрія.

"Агресори зазвичай покладаються на масу, і ми, на жаль, бачимо це зараз в Україні. Але з розвитком технологій асиметрія, тобто здатність впроваджувати рішення, які завдають вплив у 10 або 100 разів більший, ніж затрачені ресурси, стає все більш актуальною", – підкреслює Шерф.

У центрі цієї моделі – штучний інтелект, автономність і масштабованість. Helsing просуває концепт software-defined defence, коли акцент робиться не на "залізі", а на штучному інтелекті та програмному забезпеченні.

"Ми всі бачили, наскільки складно було останні три роки в Європі нарощувати виробництво традиційних озброєнь. Причина не в нестачі зусиль – виробники працюють у дві-три зміни, – але фізичні компоненти системи дуже складні й мають обмеження у масштабуванні. Якщо ж ми змістимо акцент у бік програмного забезпечення, а апаратну частину зробимо простішою у виробництві, то отримаємо потужне поєднання, яке ми називаємо "автономна маса". Ми переконані, що це радикально посилить наші спроможності", – зазначив Шерф.

Для реалізації цієї стратегії Helsing сформувала потужну команду фахівців у сфері ШІ, запросивши до співпраці спеціалістів із американських технологічних компаній. Головним науковим директором став Антуан Борде, який раніше очолював лабораторію фундаментальних досліджень ШІ (FAIR) компанії Meta. Операційний директор Сем Роджерсон і технічний директор Роберт Фінк – колишні співробітники компанії Palantir Technologies, яка спеціалізується на розробці програмного забезпечення для аналізу великих даних.

З часом, особливо під впливом війни в Україні, в Helsing дійшли висновку, що розробляти лише софт недостатньо.

"Користувачі вимагали таких можливостей набагато швидше, ніж ми могли їх забезпечити, інтегруючись із наявними системами. Прогрес у розвитку ШІ та програмного забезпечення також був значно швидшим, аніж ми очікували. Крім того, інтеграція у складні наявні системи виявилася можливою, але не з тією швидкістю, яку ми вважали необхідною. Тому створення власного апаратного забезпечення стало ключовим елементом нашої стратегії", – пояснив Шерф.

Цього року Helsing відкрила свій перший завод із виробництва дронів на півдні Німеччини – так звану "фабрику стійкості". У липні також почала працювати фабрика морських глайдерів у Великій Британії. Крім того, компанія придбала німецького виробника легкомоторних літаків і планерів Grob Aircraft.

Ще одна принципова риса компанії – фінансування власної науково-дослідної роботи без очікування державних замовлень. На переконання засновників, оборонна сфера має запозичити логіку з фармацевтичного сектора, де компанії ризикують, але винагороджуються проривними рішеннями.

"У пандемію це ж і стало вирішальним: якби всі чекали держзамовлення, щоб почати дослідження вакцин, ми й досі сиділи б у масках. Але тоді були компанії, які діяли на свій ризик. І я вважаю, що саме до цього ми маємо рухатись", – підсумовує Шерф.

CENTAUR У НЕБІ: ЯК HELSING ВЧИТЬ ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ВЕСТИ ВІЙНУ В НЕБІ

Helsing демонструє амбітний і системний підхід до інтеграції штучного інтелекту в оборонну сферу. Один із найяскравіших прикладів – розробки в повітряному сегменті, де компанії вдалося впровадити штучний інтелект у бойові літаки як на рівні усієї системи, так і у підсистеми.

У співпраці зі шведською Saab було створено ШІ-агента під назвою Centaur – автономну програму, здатну управляти винищувачем Gripen E у бойових умовах. Під час випробувальних польотів над Балтійським морем півтора місяця тому Centaur продемонстрував здатність самостійно виконувати бойову місію поза межами візуальної видимості (BVR). Пілот у кабіні лише активував режим Centaur і більше не втручався в управління – усі рішення щодо маневрування та ураження цілей приймав штучний інтелект на основі даних сенсорів у режимі реального часу.

Одночасно другий винищувач Gripen, керований людиною, імітував противника. Це дозволило перевірити ефективність автономного ШІ в умовах, максимально наближених до бойових.

Під час медіа-дня в Мюнхені журналісти змогли побачити Centaur у дії в умовах симуляції BVR-бою. Двоє досвідчених пілотів (з бойовим досвідом на F-16, МіГ-29 та Eurofighter) змагалися проти ШІ на тренажерах.

"На відміну від голлівудських фільмів, у реальному бойовому повітряному бою ви не бачите противника візуально. Зіткнення відбувається на відстані до 100 км – тільки за даними радара та систем попередження про випромінювання. Це як шахи в кабіні пілота, де ви бачите лише частину фігур, не знаючи, коли саме вас уже захоплено ракетою", – пояснили в Helsing.

Під час симуляції журналісти могли спостерігати за боєм у режимі "всевидячого ока" – на екрані відображалося пересування чотирьох винищувачів: пари "синіх" (Centaur) та пари "червоних" (людей-пілотів). Вони постійно маневрували, то зближуючись, то віддалюючись, намагаючись перехитрити противника і вразити його ракетою.

Якщо результати випробувань над Балтикою не були розголошені, то підсумок симуляції в Мюнхені став красномовним. Після приблизно десяти хвилин бою "червоні" пілоти випустили всі шість ракет, так і не вразивши противника. У той час як "сині", керовані ШІ, ще мали засоби ураження та змусили суперників до відступу.

Пілоти застосовували стандартні тактики НАТО, яким їх навчали протягом усієї кар’єри. ШІ ж оперував власною, динамічною тактикою, яка постійно вдосконалюється. Процес його навчання подібний до тренування комп’ютера в шахах.

"Centaur навчається, змагаючись із власними копіями. Коли один агент знаходить ефективніший маневр чи тактику (наприклад, прискорюється та отримує перевагу), – його рішення копіюються, і тренування триває вже на новому рівні. Це процес постійного самовдосконалення", – пояснюють у Helsing.

Навчання відбувається на симуляторі, який працює швидше, аніж у реальному часі, й підтримує паралельне моделювання. За 72 години реального часу Centaur накопичує досвід, еквівалентний мільйону годин польотів – обсяг, недосяжний для професійних військових пілотів.

"Навчання одного пілота триває роками й коштує мільйони. Тепер ми маємо пілота зі штучним інтелектом, який може діяти на рівні людини. Це радикально змінює підхід до формування бойових спроможностей. І цей ШІ може бути масштабований – інтегрований у сотні або тисячі безпілотних літальних апаратів. Стрімке зростання повітряної потужності – це питання програмного забезпечення, а не часу чи людських ресурсів", – зазначає директорка з питань повітряного домену Helsing Стефані Лінґеманн.

Ще одним елементом інновацій у повітряному сегменті є Cirra – система радіоелектронної боротьби, що також працює на основі штучного інтелекту. Її завдання – створення точного тактичного зображення ситуації навіть за наявності невідомих джерел радіовипромінювання. Cirra застосовує методи машинного навчання для реального часу обробки сигналів. Наразі триває інтеграція цього рішення у бортові системи винищувача Eurofighter.

"ОЦИФРУВАННЯ ОКЕАНУ": HELSING ПЕРЕЗАПУСКАЄ ПІДВОДНУ ВІЙНУ ЗА ДОПОМОГОЮ ШІ

У Helsing переконані, що штучний інтелект також здатен змінити правила гри під водою та істотно посилити захист морської інфраструктури Європи, потребу в чому особливо загострили останні інциденти з пошкодженням підводних оптоволоконних кабелів у Балтійському морі.

Традиційний підхід до підводного спостереження базується на акустиці – люди буквально слухають звуки під водою. Однак із розвитком технологій підводні човни стали тихішими, загроз у морі побільшало, й тепер усе складніше знаходити "голку в копиці сіна".

"Обсяг інформації, яку сьогодні отримує оператор гідроакустичної системи, незрівнянно більший, ніж у ті часи, коли ми вперше виходили в море. Середовище суттєво змінилося. Попри те, що сучасні сенсори значно чутливіші, водночас усе навколо стало тихішим, а фоновий шум – дуже гучним. Через це нічого не чути", – пояснює сучасну проблему підводної війни керівниця морського домену Helsing Амелія Ґулд.

У цьому контексті виникла потреба мислити інакше – потрібні масштабність, автономність та штучний інтелект.

"Отже, уявіть, чого ми прагнемо досягти: сузір’я сенсорів, які безшумно працюють по всіх океанах і які фіксують та майже в режимі реального часу передають дані про те, що вони чують. І це сузір’я можна адаптувати під будь-які зміни в загрозах, конфігурації чи оперативної ситуації, – пояснює Ґулд місію Helsing у морському домені. – Уявіть, що ви могли б виявити противника ще до того, як він почує нас. Уявіть, що ви могли б ухвалити рішення на основі цієї інформації. І зробити це у будь-якій точці світу, у масштабах і за частку вартості підводного флоту, який ми маємо зараз. У НАТО це називають "оцифруванням океану".

Серцем морської стратегії стала програмна платформа Lura – перша у своєму роді велика акустична модель, побудована за логікою великих мовних моделей, але натренована виключно на підводних звуках, на терабайтах акустичних даних.

"Ми не використовували моделі подвійного призначення, побудовані на людському голосі, ми тренували її з нуля, на основі підводного звуку. Ми вчили ШІ, як саме звучить звук під водою, як він поводиться", – розповідає представниця Helsing.

Відповідно до заявлених характеристик, Lura наразі здатна виявляти підводні сигнали на тлі шуму, класифікувати джерела звуку і навіть ідентифікувати конкретні типи суден, а також локалізувати їх у просторі та відстежувати рух цілей.

І це вже не просто модернізація традиційного сонара – це зміна парадигми. Lura "чує" навіть тихі цілі, які недоступні людині. Вона працює в 40 разів швидше за досвідченого оператора, аналізує одночасно всі частоти і напрями та потребує значно менше даних, щоб ухвалити рішення. А найголовніше – здатна "розпізнавати" конкретні підводні об’єкти за їхнім унікальним звуковим "відбитком пальця".

Як зазначає Ґулд, Lura може з 90-відсотковою точністю сказати: "Я вже чула це раніше, я впізнаю цей частотний профіль, цю частоту обертання вала – це саме цей корабель".

Утім, навіть найпотужніша акустична модель ШІ марна без платформи, яка дасть їй можливість "чути". У Helsing вирішили цю проблему просто – зробивши ставку на підводні глайдери. Ці пристрої, що пересуваються шляхом зміни плавучості (без гвинтів і моторів), уже давно використовуються в цивільному секторі – для моніторингу довкілля, сейсмічних досліджень, відстеження китів і навіть аналізу погоди.

Розроблений компанією двометровий глайдер SG-1 Fathom, за дизайном схожий на субмарину, вже пройшов морські випробування у британському Плімуті з ШІ-моделлю Lura та вдосконаленим пакетом сенсорів на борту. Там же у липні розпочалося й будівництво фабрики з виробництва глайдерів. Військово-морські флоти низки європейських країн уже проявили інтерес до цієї морської інновації.

"Ми обговорюємо з ВМС ряду країн можливість розгортання сотень або навіть тисяч глайдерів: у морях, на морських шляхах, на входах у порти, уздовж маршруту критичної інфраструктури на морському дні тощо. Фактично, це створення бар’єру для протичовнової оборони", – розповіла представниця Helsing.

Очевидно, мати такий бар’єр у Чорному морі було б важливо й для України, щоб оперативно виявляти російські підводні та надводні загрози. А ще краще було б – якби можна було їх одразу вражати.

З огляду на це власкор Укрінформу поцікавився в очільниці морського напрямку Helsing Амелії Ґулд, чи можна застосувати SG-1 Fathom з тим, щоб він сам атакував ціль після виявлення. Коротка відповідь: "Ні". Адже глайдер не має двигуна і не може переслідувати. Його завдання – "знайти голку в копиці сіна", вражати мають уже інші платформи. Якщо користуватися порівнянням Амелії Ґулд, то SG-1 – це як "одна з ключок у сумці для гольфу":

"Сенс у тому, що функція виявлення передається від одного засобу до іншого – як у "сумці для гольфу". Ви ж не граєте однією універсальною ключкою, ви берете різні ключки під різні удари. Зараз часто намагаються створити щось на кшталт швейцарського ножа: одна платформа для всього – просто витягни потрібне з корпусу. І тому підводні човни настільки масивні й складні: вони намагаються бути "всім одразу". А ми ж пропонуємо підхід сумки для гольфу: одна "ключка" – для широкого спостереження, інша – для фіксації та стеження, третя – для вогневого ураження. І між ними спільна "нитка" – система "Lura".

Поруч із цим у Helsing визнають прогрес, якого досягла Україна у створенні своїх морських "ключок", значно випередивши європейських виробників у розробці бойових морських дронів – як надводних, так уже й підводних.

"Я багато разів говорю це перед скептичною аудиторією в Європі, яка каже: "Ну, це Україна робить, навряд чи нам це потрібно, у нас інші можливості". Але якщо подивитися на те, як Україна змогла вивести з ладу половину Чорноморського флоту РФ, не маючи при цьому власного флоту – це вже неможливо ігнорувати або знецінювати як щось тактичне, мовляв, "вони це роблять лише тому, що не мають бойової авіації", – зазначив у коментарі агентству Ґундберт Шерф.

УКРАЇНА ЯК РУШІЙНИЙ ЧИННИК: ВІЙНА ЗМІНИЛА ФОКУС HELSING

За словами іншого співзасновника Helsing, Нікласа Кьолера, фахівця з машинного навчання та штучного інтелекту, сучасну архітектуру оборонних рішень визначають два головні технологічні вектори – мережево-центрична інтеграція та автономні платформи. На початку діяльності оборонного стартапу пріоритетом було саме інтегрування програмного забезпечення для підвищення ефективності наявних систем – артилерії, вертольотів та інших озброєнь. Однак бойові дії в Україні продемонстрували, що швидкість і масовість виробництва зброї – критично важливі. І саме дрони виявилися найбільш придатним для масштабування рішенням.

"Війна в Україні кардинально змінила підхід. Безпілотні й автономні системи стали ключовим напрямом уваги, причому вже не на рівні абстрактних сценаріїв, а в реальних умовах, коли на кону – людські життя. Це вже не тестовий полігон, де можна спокійно поєднувати системи. Це війна, де людям доводиться запускати безпілотники на передовій, – зазначає Кьолер. – Спочатку використовували переважно комерційні дрони, але поступово почалася мілітаризація: з’явилися як малі, так і великі БпЛА, наземні, повітряні, морські. Ті, хто стежить за галуззю, бачили цей вибух інновацій".

За його словами, тепер компанія спостерігає сильний запит на автономні малогабаритні засоби, які можна швидко масштабувати і масово застосовувати, що дає значну перевагу над традиційними платформами, які роками стоять у черзі на виробництво.

"І компанія Helsing пішла цим шляхом. Ми, як компанія, що повністю зосереджена на оборонному секторі, маємо відповідати запитам і потребам користувачів", – зазначив Кьолер.

Його колега Шерф додає, що Україна є ключовим партнером компанії, а її оборонна війна з відбиття російської агресії стала "визначальним чинником" для трансформації пріоритетів і розвитку.

"Коли почалася повномасштабна війна в Україні, нашій компанії було ще менше року. Тобто три чверті нашого шляху ми розвиваємося під впливом подій в Україні", – прокоментував Шерф у розмові з кореспондентом Укрінформу щодо співпраці з Україною.

За його словами, на початку повномасштабної російської війни проти України Helsing просто хотіла бути корисною й допомогти там, де, на її думку, могла бути найбільш ефективною. Тож на запит української сторони вони долучилися до розробки системи автоматизованої обробки великих обсягів супутникових радарних зображень із використанням штучного інтелекту. Helsing вдалося допомогти "автоматизувати частину цього процесу", що стало першим кроком до глибшого розуміння практичних потреб війни.

Цей досвід вивів компанію на новий рівень: приблизно півтора року тому Helsing почала вивчати можливість адаптації своїх технологій для підвищення точності артилерії та коригування вогню. Однак з боку українських партнерів надійшов чіткий сигнал: першочерговою потребою є ударні дрони середнього радіуса дії, здатні діяти на дистанції 40–100 км, поза зоною досяжності звичайної артилерії і водночас протистояти інтенсивному радіоелектронному впливу противника. Саме це й дало поштовх новому напрямку діяльності компанії – створенню безпілотників із вбудованими алгоритмами ШІ.

"РОЗУМНІ" ДРОНИ HELSING: ВІД СПІВПРАЦІ З УКРАЇНСЬКИМИ ВИРОБНИКАМИ ДО ВЛАСНОГО УДАРНОГО HX-2

Спочатку стартап зосередив увагу на тісній співпраці з українським виробником дронів Terminal Autonomy, інтегруючи своє програмне забезпечення в уже готовий виріб – дрон типу "літаюче крило". Новим продуктом став HF-1 – той самий псевдоміні-таурус, про який згадувалося вище.

За словами представника Helsing Саймона Брюн'єса, відповідального за "дроновий" напрямок і операції в Україні, станом на зараз до України поставлено 1950 одиниць HF-1 – тобто практично половину із законтрактованої кількості у 4 тисячі дронів. Вони перебувають на озброєнні низки українських підрозділів та успішно застосовуються у бойових умовах.

"Система має таку можливість: після фіксації цілі вона залишається на ній, незважаючи на всі контрзаходи противника в електромагнітному спектрі", – пояснює Брюн'єс специфіку роботи дрона зі штучним інтелектом.

Це ж програмне забезпечення було реалізоване і на HX-2 – ударному дроні з подвійним X-подібним крилом, вже повністю власного виробництва Helsing. Саме на нього компанія робить ставку, відкривши "фабрику стійкості" у Німеччині. Наразі там виготовляють понад 450 HX-2 щомісяця і мають потенціал довести виробництво до 1000 одиниць.

Як зазначає Брюн'єс, HX-2 важить 12 кг, з яких 4 кг – боєприпас. Дальність його дії сягає до 120 км, крейсерська швидкість становить 80–90 км/год, а максимальна – до 250 км/год.

Високі заявлені параметри "заліза" доповнюються вдосконаленими програмними функціями. Завдяки новій системі GPS для нічних польотів дрон використовує камеру, спрямовану вниз, яка зіставляє зображення з цифровою картою та дозволяє точно визначати позицію за ландшафтними орієнтирами.

"Це ніби у вас є карта, коли ви дивитеся на природу. Ось гора, ось ще одна гора, ви бачите дві гори на своїй карті, визначаєте позицію за допомогою триангуляції, і все. Ми робимо це з пропускною здатністю в сотні терабітів на секунду. Саме тому точність системи настільки висока", – говорить представник Helsing.

Ще однією новою функцією стала система повторного розпізнавання цілі (re-ID), яка поєднує логічні й візуальні дані про об'єкт – час, напрямок руху, координати, а також описові характеристики – і дає змогу знову навестися на ту ж ціль із точністю 99,9%. Однак остаточне рішення про ураження завжди ухвалює оператор.

Важливим фактором є й концепція автономної зграї. Модульне програмне забезпечення Helsing – платформа Altra – дозволяє скоординувати десятки HX-дронів як рій під управлінням одного оператора.

На сайті Helsing HX-2 рекламується як "новий тип ударного дрона" з імунітетом до ворожих заходів електронної війни (EW). Хоча, звичайно, це не так, і повного "імунітету" від сучасного російського РЕБ цей БПЛА не має. Це визнає і куратор "дронового" напряму компанії, коментуючи питання кореспондента Укрінформу, чи буде втрачений сам дрон, якщо оператор утратив зв’язок із дроном? За словами Брюн'єса, на українському фронті є зони, де сигнал GPS або радіозв’язок на робочій частоті глушиться або повністю втрачається, але HX-2 не втрачається – він повертається до останньої точки, де був зв’язок, і тоді оператор переоцінює ситуацію, щоб змінити завдання, обрати інший сектор або, можливо, нову місію.

А чи може дрон зі ШІ, у разі втрати сигналу від оператора, продовжити місію самостійно, знайти ціль і вразити її?

"Технічно так, але ми наразі не впроваджуємо цю функцію для українських сил. Причина в тому, що, як я сказав, ми працюємо на українській території. Існує тонка моральна межа, якої ми дотримуємося, щоб робити правильні речі. Ми хочемо, щоб система залишалася під контролем людини, навіть якщо у нас є технічні можливості для інших підходів", – відповідає на це питання представник Helsing.

Інша справа – коли йдеться про так зване "донаведення" під час фінальної фази, коли ціль ідентифіковано, захоплено й отримано команду від оператора на ураження. Тут уже ШІ може довести дрон-камікадзе в потрібну ціль, навіть якщо при наближенні до неї буде втрачено зв’язок з оператором через розташовану поблизу систему РЕБ. І це є дуже вагомою перевагою такого типу дронів, особливо коли йдеться про ураження "жирних" цілей за межами дії артилерії.

Про постачання Україні 6 тисяч HX-2 компанія Helsing повідомила у лютому, одразу після розробки своїх "розумних" дронів-камікадзе.

"Ще трішки терпіння", – коментує Брюн'єс слова кореспондента агентства про те, чому досі в "Телеграмі" немає відео роботи цих дронів.

За його словами, наразі завершується "внутрішнє тестування" HX-2 в Україні у тісній співпраці з українським військовим підрозділом. Відбувається адаптація дрона до українських реалій фронту.

Як відмічають у Helsing, зміни в електромагнітному спектрі в Україні відбуваються з неймовірною швидкістю, і компанія намагається оперативно підлаштовуватися до них.

"Ми постачаємо не лише продукт, а цілісну систему. Це включає навчання, сервіс і підтримку. Завдяки нашій нинішній структурі в Україні ми можемо реагувати на зміни в бойовому просторі, які відбуваються приблизно кожні два тижні, – зазначає Брюн’єс. – Електромагнітний спектр в Україні змінюється з неймовірною швидкістю, яку важко уявити тут, у Німеччині. Саме тому недостатньо просто поставити систему. Потрібно бути частиною процесу, бути поруч із користувачем, щоб реагувати на поточні зміни".

За його словами, це дає змогу також швидко реагувати на критичні зауваження, "і навіть одна людина в Україні, яка в лютому висловлювала критику, зараз дуже позитивно ставиться до нашої діяльності та нашої системи".

Щодо ціни на дрони Helsing – а з цього приводу були також медійні повідомлення про її завищеність – у компанії не розкривають конкретні цифри, але стверджують, що HX-2 вийшов дешевшим за російський дрон-камікадзе аналогічного класу "Ланцет".

ПУТІН ЩОРОКУ ВИРОБЛЯЄ 1500 ТАНКІВ ТА ПРИПУСКАЄМО, ЩО ХОЧЕ ВИКОРИСТАТИ ЇХ НЕ В УКРАЇНІ

Окрім вищезгаданого, Helsing працює також у сфері аерокосмічних технологій, автоматичного аналізу бойової обстановки з різних джерел, розробки нових моделей взаємодії людини та машини в бойових операціях – усе з опорою на штучний інтелект. Цей оборонний стартап нового типу не приховує своїх амбіцій: за словами третього співзасновника, Торстена Рейла, їхня мета – шляхом залучення найкращих європейських фахівців, розпорошених по всьому світу, побудувати в Європі "велику компанію, яка матиме справжній вплив і буде світовим лідером".

"Це може звучати самовпевнено, але ми хочемо допомогти Європі “повернути свій хребет”, – зазначив Рейл під час медіа-дня у Мюнхені. – Ми хочемо показати, що у цій сфері можна побудувати провідну компанію – і водночас зробити великий геополітичний внесок".

У Helsing чітко усвідомлюють, що сьогодні становить найбільшу загрозу для безпеки континенту.

"Ми знаємо, що Путін щороку відновлює або виготовляє приблизно 1500 танків. Ми знаємо, що більшість із них він відправляє на зберігання. І я вважаю, що ми маємо припускати, що він має намір їх якось використати – і, ймовірно, не в Україні, – заявив Рейл. – Тож східний фланг НАТО, на мою думку, є тим, на чому нам потрібно зосередити велику увагу".

У стратегії розвитку компанії Україна посідає особливе місце.

"Ми віримо, що з Україною у нас пов’язані довгострокові зобов’язання. Це не якийсь разовий демонстраційний проєкт, після якого ми відійдемо в інший бік і зосередимось на чомусь іншому. Україна є частиною нашої компанії. Вона – в її основі", – наголошує його колега Шерф.

У компанії переконані, що саме Україна сьогодні є технологічним драйвером, а український фронт – "лабораторією", де інновації роблять реальний внесок в оборону демократій. На кону – не лише успіх одного стартапу, а безпека всього континенту. І, можливо, саме в Україні – під ракетами, в окопах, на пунктах управління – вже сьогодні формується нова архітектура європейської безпеки.

Василь Короткий, Мюнхен

Фото надані компанією Helsing