Наріман Джелялов, посол України в Туреччині

Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелялов за останні роки подолав непростий шлях. Він залишився працювати в Криму після окупації, де був заарештований окупаційною владою за безпідставними обвинуваченнями з боку Кремля у сфабрикованій справі про так звану диверсію на газопроводі в селі Перевальному. Пережив кількарічне ув’язнення в Росії, а після звільнення був призначений послом України в Туреччині. Про звільнення українського та кримськотатарського політика з полону клопотав особисто президент Туреччини, якому кілька днів тому Наріман Джелялов вручив вірчі грамоти.

Про пріоритети та головні цілі на посаді, послаблення ролі Росії в Чорноморському регіоні та на Кавказі, перспективи продовження переговорів про мир на турецькій «платформі» та, зокрема, ймовірність зустрічі Президента України та очільника Кремля; а також про двосторонню співпрацю у сфері ОПК та відновленні України Наріман Джелялов розповів в інтерв’ю Укрінформу одразу після офіційного вступу на посаду.

- Пане посол, вітаємо вас із початком дипломатичної служби та першої каденції. Туреччина для вас – не чужа країна: ви володієте турецькою мовою, сповідуєте іслам, маєте тривалі зв’язки з країною, зокрема через Меджліс кримськотатарського народу. Які ваші перші враження та головні пріоритети на посаді?

- Насамперед, про пріоритети. Вони чітко окреслені керівництвом Української держави: поглиблення стратегічного партнерства з Турецькою Республікою, зміцнення взаємодії в ім’я захисту суверенітету та територіальної цілісності України, досягнення справедливого миру.

Між Україною і Туреччиною триває динамічний політичний діалог на найвищому рівні. Водночас ми активно просуваємо інші ключові напрями: від реалізації оборонно-промислових проєктів до співпраці в інфраструктурі, торгівлі, інвестиціях. Завершується ратифікація Угоди про вільну торгівлю, розширюється економічна взаємодія, включаючи участь Туреччини у відбудові України.

Слід відзначити роль Туреччини як посередника – як у мирному процесі, так і в реалізації гуманітарних ініціатив, зокрема «зернової угоди».

Потенціал наших відносин – невичерпний. В умовах глобальних та регіональних викликів Україна й Туреччина мають усі підстави бути союзниками у формуванні нової архітектури безпеки в Чорноморському регіоні.

Мій підхід – відкритий, системний діалог, орієнтований на конкретні

результати, та відчутний ефект від нашого стратегічного партнерства.

Щодо вражень від перших тижнів перебування на посаді, то вони позитивні. Робота не буде легкою, але наші турецькі партнери відкриті до співпраці.

ПОЛІТИКА РОСІЇ ВЕДЕ ДО ЇЇ ІЗОЛЯЦІЇ ТА ЗАНЕПАДУ

- З огляду на події останніх місяців, у регіоні та світі Туреччина набуває все більшої геополітичної ваги. У світлі останніх подій у відносинах між Азербайджаном та Росією, яку роль у ній може відіграти Туреччина?

- Ситуація з Азербайджаном – чергове свідчення імперської сутності російської політики: шовінізм, приниження інших націй, зневага до тюркських народів. Росія демонструє своє давнє прагнення контролювати кавказькі країни. До чого це може приводити, ми бачимо на прикладі України.

Дії Азербайджану є логічною відповіддю – боротьба за гідність, історичну справедливість і суверенітет. Росія намагається диктувати свою волю, але така політика у ХХІ столітті неминуче веде до ізоляції й занепаду. У регіоні формується нова реальність, де все чіткіше розрізняють, хто є партнером, а хто – загрозою.

КРЕМЛЬ НЕ ЗДАТЕН ВИКОНУВАТИ НАВІТЬ ВЛАСНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

- Росія демонструє здачу своїх «партнерів» та повне невиконання обіцянок (Вірменія, Сирія, Іран). Чи можемо ми говорити про послаблення позицій Росії в регіоні? Яким є ваш прогноз розвитку подальших подій?

- Так, Кремль демонструє нездатність виконувати навіть власні зобов’язання. Приклади згаданих країн лише підкреслюють системну кризу довіри до Росії як партнера. Замість гаранта безпеки вона дедалі більше сприймається як токсичний гравець, дії якого базуються виключно на власному короткостроковому інтересі, без жодних зобов’язань чи принципів.

Це призводить до руйнування репутації РФ у регіоні, послаблення її політичного впливу, а також до переформатування альянсів. Країни, які раніше були змушені рахуватися з Москвою, нині шукають нових партнерів – більш передбачуваних, надійних і сильних. У стратегічній перспективі це означає подальшу ізоляцію Росії та втрату важелів впливу на регіональні процеси.

Активно виступаючи за переформатування, а фактично руйнування існуючої сталої системи міжнародних відносин, Росія через власну ж нездорову поведінку – агресію та небажання йти на компроміси – стає жертвою цього процесу.

СПІВПРАЦЮЄМО З ТУРЕЧЧИНОЮ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ ОБХОДУ РОСІЄЮ САНКЦІЙ

- В Україні існують деякі критичні думки щодо неприєднання Туреччини до санкцій, торговельні відносини з РФ тощо. Як, на вашу думку, варто будувати відносини з Туреччиною у цьому контексті?

- Справді, такі оцінки є. Водночас потрібно розуміти: Туреччина – суверенна країна, яка проводить свою збалансовану зовнішню політику, відповідно до її власних національних інтересів. Її відносини з Україною і Росією розглядаються в Анкарі як два окремі треки.

З одного боку, – потреба Туреччини в російських енергоресурсах та інвестиціях, з іншого, – активна посередницька роль у звільненні полонених та політв’язнів і заручників Кремля, а також у зерновій ініціативі тощо.

Ми постійно працюємо з турецькою стороною над запобіганням обходу санкцій. Коли виникають проблеми, маємо ефективні канали комунікації для їх вирішення.

Наше завдання – максимально реалізувати український інтерес, не втрачаючи при цьому довіру та перспективи взаємовигідної співпраці, зокрема в оборонній сфері, відбудові України, залученні турецьких технологій.

Я впевнений, що, враховуючи, хто є хто в нашому регіоні, захист інтересів Турецької держави обов’язково приведе керівництво цієї країни до об’єктивної необхідності зближення з Україною. І ми активно сприяємо цьому процесу.

РОСІЯ ДЕМОНСТРУЄ ЗНЕВАГУ ДО ЗУСИЛЬ ТУРЕЧЧИНИ ТА США У МИРНОМУ ПРОЦЕСІ

- Чи зберігається перспектива мирних переговорів у Туреччині на рівні президента України Зеленського та очільника Росії Путіна?

- Президент Володимир Зеленський неодноразово заявляв про готовність до такої зустрічі. Але поки що головною перешкодою є деструктивна позиція Росії – її нещирість, бажання використати перемовини як інструмент тиску, а не досягнення миру.

Туреччина – важливий фасилітатор, і ми вдячні їй. Але змістовні переговори можливі лише за умови поваги з боку РФ до міжнародного права та суверенітету України.

На даний момент Росія демонструє відверту зневагу не тільки до нас, але й до всіх країн-партнерів, які працюють над досягненням миру, включаючи Туреччину та США.

- Чи має Туреччина достатньо важелів впливу на Росію, аби примусити її (самостійно чи разом з іншими країнами) не до імітації переговорів, як це Москва робить зараз, а до реальних та дієвих перемовин, спрямованих на досягнення миру?

- Анкара має певні інструменти, але самостійно примусити РФ до конструктивної позиції не може. Потрібна координація з іншими впливовими акторами. Без зміни підходу Москви говорити про реальні перемовини зарано.

Фото: адміністрація президента Туреччини

ПІСЛЯ РАТИФІКАЦІЇ УГОДИ ПОЧНЕ РОБОТУ ТОРГОВА КОМІСІЯ

- Угода про вільну торгівлю (УВТ) між Україною й Туреччиною була підписана за кілька тижнів до початку війни. Наразі вона вже ратифікована парламентом Туреччини, указ про ратифікацію підписав президент Ердоган. Зволікання у ратифікації угоди – з українського боку. Які перспективи ратифікації?

- Документ очікує на ратифікацію Верховною Радою. Сподіваємося, це станеться до візиту Президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана в Україну. Після обміну ратифікаційними грамотами запрацює торгова комісія, яка щорічно коригуватиме реалізацію угоди.

Це відкриває нашому промисловому експорту реальний шлях на турецький ринок, який досі був закритим через високі митні бар’єри.

ТУРЕЧЧИНА ВИСТУПАЄ ПЛАТФОРМОЮ ДЛЯ ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ ТРЕТІХ КРАЇН

- Якою ви бачите роль Туреччини у післявоєнній відбудові України?

- Турецький бізнес уже активно працює в Україні. Важливо зосередитися на довгострокових спільних проєктах: індустріальні парки, оборонні підприємства, транспортна інфраструктура, високі технології.

Туреччина також виступає як платформа для залучення інвестицій третіх країн – Японії, Південної Кореї, Італії, Франції. У грудні очікуємо візит міністра торгівлі Туреччини з представниками бізнесу для узгодження дорожньої карти участі у відбудові.

- Наскільки глибокою є співпраця України і Туреччини у сфері ОПК?

- Це важлива складова двосторонніх відносин. Але йдеться не лише про закупівлі, а й про співпрацю у сфері ВТС. Ми маємо низку вдалих прикладів у цьому напрямі. Це будівництво корветів для ВМС України, будівництво заводу компанії «Байкар» в Україні, а також постачання українських двигунів для БПЛА Kızılelma, Akıncı, Anka3, гелікоптера Atak-2. Нас також цікавить участь у проєкті сучасного винищувача ТР KAAN.

УКРАЇНСЬКА ГРОМАДА – ВАЖЛИВИЙ ПАРТНЕР У ДОНЕСЕННІ ПРАВДИ ПРО УКРАЇНУ

- Як плануєте будувати роботу з українською та кримськотатарською громадами в Туреччині?

- У Туреччині проживає найбільша у світі кримськотатарська громада, і ця обставина є важливою складовою українсько-турецького діалогу. Одним із наших завдань є продовження активного зв’язку з лідерами громади, сприяння в реалізації спільних проєктів у сфері культури, освіти, історичної пам’яті та міжнародної адвокації. Важливе місце у взаємодії з кримськотатарською діаспорою займає просування питання деокупації Криму, а також консолідація підтримки України в її боротьбі проти збройної агресії Російської Федерації.

Ми високо цінуємо виявлену кримськотатарською громадою Туреччини солідарність з українським народом, її чітку проукраїнську позицію, яка посилює міжнародний фронт спротиву агресору. Розраховуємо на подальше зміцнення цієї співпраці, яка має глибоке історичне та ціннісне підґрунтя.

Щодо української діаспори, то її роль суттєво зросла. Переді мною – міцна основа, закладена попередніми послами. За останні роки вдалося сформувати потужну інституційну спроможність: у Туреччині активно діють 24 українські громадські осередки, школи, культурні асоціації, функціонує ефективний механізм взаємодії між діаспорою та українськими державними структурами. Це – цінне надбання, яке ми глибоко шануємо і на якому продовжуватимемо будувати нашу роботу.

Моє завдання – примножити ці здобутки та забезпечити відчутні результати в усіх ключових напрямах: від стратегічного партнерства в безпековій і торговельно-економічній сферах до розвитку культурної дипломатії, реалізації гуманітарних ініціатив, підтримки освітніх проєктів і зміцнення української ідентичності за кордоном.

Ми розглядаємо українську громаду в Туреччині як важливого партнера у донесенні правди про Україну, її культуру, історію та сучасність. Фактично це – амбасадори української культури у світі, які відіграють важливу роль у формуванні позитивного іміджу України у турецькому суспільстві.

У тісному партнерстві з громадськими організаціями ми плануємо й надалі підтримувати реалізацію багатовекторних ініціатив, які, з одного боку, сприятимуть збереженню культурної та мовної ідентичності, а з іншого, – гармонійно вписуватимуть українську громаду у ширший міжнародний контекст, зокрема у взаємодії з іншими діаспорами та локальними спільнотами. Мова про розумну інтеграцію у глобальну архітектуру сучасного українства, з повагою до культурного простору Турецької Республіки.

Ольга Будник, Анкара

Фото: посольство України в Туреччині  та адміністрація президента Туреччини