Найперший і найнебезпечніший конкурент для США імені Трампа - об'єднана Європа. Як із нею має взаємодіяти Україна
США імені Трампа хоче не просто розвалу євроінтеграційних інституцій, а реального розколу об'єднаної Європи в тому вигляді, в якому вона існує зараз
Чому Європі не обійтися без України?
Бенефіси «Трампа і Кєнтов», Інк., на цьому не завершаться. Нас можуть ще підстерігати чимало несподіванок на кшталт уже пережитих.
► Радбез ООН ухвалює проросійську резолюцію щодо України авторства США.
► Президент Польщі Анджей Дуда після візиту до Вашингтона і годинного очікування на 10-хвилинну зустріч з Дональдом, скасовує заплановані саміти ЄС-США і ЄС-Україна.
► Трамп відмовляється називати Путіна диктатором і хвалиться гарним прогресом на переговорах із Кремлем і майбутніми «великими економічними угодами» з Росією.
Отже, вчергове стало зрозуміло, що США за президентства Трампа з кожним днем все більше відриваються від своїх традиційних союзників – у першу чергу, в Європі.
В цій історії є рівень тактичний – суто Дональдовий фірмовий бізнес-стиль – «чоткій барига із 90-х», з усіма залякуваннями, прямими особистими образами, шантажем, і подальшим спостереженням за тим, як опонент намагається видряпатися з кутка, куди його спробували загнати.
Але є і більш серйозний – стратегічний рівень, де нова правляча елітка США намагається змінити концептуальні засади американської зовнішньої (як мінімум) політики.
Суть цих змін полягає в повному розгромі попередньої моделі американської величі і супердержавності.
З 1945 року глобальний вплив США у світі вибудовувався на американських стратегічних союзниках і союзах у ключових регіонах, де Вашингтон мав свої інтереси.
Але тих поглядів – як і тих, колишніх США, яких любили і поважали всі союзники, і боялися всі вороги, більше не існує. Принаймні, на найближчі 4 роки.
Натомість «Трамп і Кєнти», Інк., пропонують фундаментально інший підхід до «мейк Амеріка грейт (егєн)!».
Велич і вплив США мають тепер будуватися виключно на потенціалі і ресурсах самої Америки – а де не буде вистачати, видоїмо з колишніх союзників!
Бо дійсно: нащо такій класній і найвеличнішій державі з «найвеличнішим укладачем угод» на посаді президента-царя якісь там союзники, яких треба то захищати від таких симпатичних мачо-диктаторів (які роблять усе, що хочуть, і їм за це нічого не є – ідеальна модель поведінки для Дональда!), то просто грошенят їм підкидати.
► Приниженні колишніх союзників – що створює ідеальні умови для того, щоб Вашингтон зміг накинути кабальні для них (але не для самих Штатів) угоди про «співпрацю» – і Україна тут лише перший дзвіночок.
► Зближенні і стратегічному союзі з ключовими, але другосортними мілітаризованими диктатурами сучасного світу (РФ, Білорусь, КНДР, Іран) – все заради страховки, бо в такому випадку, без союзників, Штати лишаються сам-на-сам з потенційними опонентами і ворогами, з якими вигідніше наперед подружитися, і спробувати вже так, трошки і по-дружньому пободатися з Китаєм.
Найперший і найнебезпечніший конкурент для таких Сполучених Штатів імені Трампа – об'єднана Європа.
Саме тому з Вашингтона на Схід через Атлантику котяться хвилі ненависті до нинішніх загальноєвропейських інституцій і палкі слова підтримки та захоплення до ультраправих неонацистських рухів на кшталт АдН і до холуйських ультраправих антиєвропейських популістів на кшталт Орбана в Угорщині.
Крім того, що це ідейні «братья по разуму» нової американської елітки, вони – нижчі, другосортні провідники Нової Глобальної Американської Стратегії.
Європа стоїть не просто перед серйозною загрозою з боку Кремля, а ще й перед екзистенційним викликом з боку свого колишнього стратегічного союзника, який хоче не просто розвалу євроінтеграційних інституцій, а реального розколу об'єднаної Європи в тому вигляді, в якому вона існує зараз.
Європа має зрозуміти, що цей розкол неминучий, і бути готовою максимально швидко трансформувати себе, відкинувши трампівсько-кремлівський холуйський баласт, і стати гравцем рівня тих самих США.
І в цьому Європі не обійтися без нас.
Тож і Україна, і Європа мають разом усвідомити всю важливість викликів і загроз, які стоять перед нами, прийняти цю реальність і через взаємну інтеграцію і трансформацію вийти на інший геополітичний рівень – ігноруючи інтереси трампівських Штатів так, як вони колись ігнорували усіх своїх союзників і партнерів.
Тарас Жовтенко, експерт з міжнародної безпеки Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва