Майкл Карпентер, постійний представник США при ОБСЄ

Допоможемо Україні розбудувати армію, яка утримає Росію від самих думок про напад

Постійний представник США при ОБСЄ Майкл Карпентер переконаний, що Організація, з огляду на одержимість Росії здійсненням агресії проти України, не мала можливостей запобігти повномасштабній війні. Водночас, напередодні вторгнення в ОБСЄ були використані усі механізми, щоб показати: саме Росія винуватець і свідомо прагне війни.

На його переконання, Організація й під час війни продовжує відігравати важливу роль, попри усі зусилля Росії з блокування її роботи. Передусім це стосується використання наявних інструментів для викриття масштабів звірств Росії в Україні. Але також важливим є заснування Програми підтримки України – першої польової місії в історії ОБСЄ, яка була створена без консенсусу і, відповідно, без жодного російського впливу. Започаткування цієї місії – один із прикладів обходу деструктивної ролі РФ в ОБСЄ та, по суті, реформування самої Організації.

Карпентер переконаний, що міжнародна підтримка України продовжуватиметься, і українці, зрештою, переможуть у розв’язаній проти них Росією війні, адже мова йде про їх виживання як нації. З часом Сполучені Штати з партнерами мають намір допомогти Україні розбудувати такі Збройні сили, потужність яких утримуватиме Москву від самих думок про повторний напад.

Про роль ОБСЄ, її "додану вартість" зараз та чи може вона стати майданчиком для мирних переговорів, про підтримку США України, у т.ч. можливість передачі винищувачів F-16 та далекобійних ракетних систем ATACMS, а також про безпекові гарантії для України, ядерні погрози Медведєва та притягнення Росії до відповідальності за злочини в України – в інтерв’ю постійного представника США при ОБСЄ Майкла Карпентера для Укрінформу.

ОБСЄ НЕ МОГЛА ЗУПИНИТИ РОСІЙСЬКУ АГРЕСІЮ, АЛЕ МИ ПОКАЗАЛИ, ЩО РОСІЯ ХОТІЛА ВІЙНИ

- Пане посол, Ви вже тривалий час очолюєте місію США в ОБСЄ й дуже добре розумієте цю Організацію. За Вашою оцінкою, чи була ОБСЄ ефективною у запобіганні агресивній війні РФ проти України? Якою є додана вартість ОБСЄ зараз у міжнародних зусиллях, спрямованих на припинення цієї війни?

- ОБСЄ не є військовою організацією на кшталт НАТО, тому вона не має жодних збройних сил. У неї немає військового потенціалу. Вона не може виступати як стримуючий фактор агресії. Що ОБСЄ робила з моменту свого заснування, так це надавала інструменти та засоби з метою забезпечення військової транспарентності та розбудови довіри.

Але в умовах, коли в ОБСЄ є Росія, яка зруйнувала усі елементи довіри з усіма своїми сусідами та партнерами і яка маніакально одержима здійсненням агресії такого розмаху, якої не було з часів Другої світової війни, ОБСЄ мало що могла б зробити, щоб запобігти такому розвитку подій.

Що ми зробили – й, озираючись назад, я радий, що ми це зробили – так це започаткували Оновлений діалог ОБСЄ з європейської безпеки, у рамках якого запросили Росію сісти за стіл переговорів. Це було до лютого 2022 року – і вони відмовилися. Таким чином, ми змогли показати, що були готові обговорювати питання, які нібито викликають у них занепокоєння щодо архітектури європейської безпеки. Але також ми довели, що їхня нібито зацікавленість у дипломатії та діалозі була брехнею і що вони від самого початку хотіли вести війну.

На мою думку, це було корисно, адже разом з іншими державами-учасницями ми змогли показати, що насправді зробили все можливе, щоби спробувати розпочати діалог та запобігти війні до лютого 2022 року, і що лише одна сторона хотіла цієї війни, і це була Росія. Таким чином, це допомогло нам вказати на винуватця.

Так само ми використовували Віденський документ, щоб притягнути до відповідальності і Росію, і Білорусь. Але знову ж таки, Росія не з'явилася, а Білорусь прийшла з брехнею. Тож для всіх держав-учасниць, які є членами організації, це було дуже чітким свідченням того, що обидві держави зацікавлені лише в агресії, а отже, діалог після початку війни не буде щирим.

- А щодо доданої вартості ОБСЄ зараз?

- Додана вартість зараз полягає в тому, що ми використовуємо інструменти, в першу чергу такі, що не потребують консенсусу, як Московський механізм, щоб викрити ступінь звірств Росії в Україні.

Так, ми були першою міжнародною організацією, яка чітко заявила – завдяки місії зі встановлення фактів у рамках Московського механізму, – що в Україні мали місце воєнні злочини. Це було ще навесні 2022 року. А потім ще раз – що в Україні були скоєні злочини проти людяності. Згодом ми також були однією з перших міжнародних організацій, що звернула особливу увагу на проблему дітей, яких відірвали від їхніх родин і насильно вивезли або через лінію фронту, або через кордон до Росії.

Це робилося для того, щоби пролити світло на ці злодіяння не лише заради історичної пам'яті та засвідчення того, що відбувається, але й заради майбутніх механізмів підзвітності, які будуть створюватися різними організаціями та установами. І тому ОБСЄ була корисною в цих зусиллях.

І нарешті, останнє, але не менш важливе: як наслідок цієї війни, цієї агресії Росії та повного ігнорування і розтоптування нею всіх міжнародних норм під час конфлікту, вперше в історії ОБСЄ нам вдалося без досягнення консенсусу створити польову місію в Україні. Вона називається "Програма підтримки України" і зараз налічує близько 70 співробітників, які вже працюють у Києві. Ця місія займатиметься не військовими потребами, але деякими потребами воєнного часу, які зараз є в України у таких сферах, як гуманітарне розмінування, психосоціальна підтримка, зокрема дітей, а також членів сімей, які постраждали від війни, пом'якшення, виявлення та каталогізація деяких екологічних наслідків війни, зокрема, руйнування дамби в Новій Каховці тощо.

Наразі вже 30 держав-учасниць підтримали цю нову польову місію. Ми були одним з найщедріших донорів, і ми продовжимо фінансувати через цю місію проєкти, спрямовані на підтримку України. Все це робиться на прохання уряду приймаючої країни та за нульового російського впливу і нульової можливості для Росії накласти вето на те, що ми робимо. Це, до речі, зводить їх з розуму. Але ми будемо продовжувати. І я хочу сказати це дуже чітко. Нам байдуже. Ми будемо продовжувати, тому що це правильно.

НАВРЯД ЧИ ОБСЄ БУДЕ МІСЦЕМ МИРНИХ ПЕРЕГОВОРІВ, АЛЕ МАТИМЕ РОЛЬ ПІСЛЯ

- А що Ви думаєте про ОБСЄ як платформу для майбутніх мирних переговорів щодо України?

- ОБСЄ справді надає унікальну платформу завдяки своєму інклюзивному членству. Можливо, ОБСЄ відіграватиме певну роль, коли мирні переговори розпочнуться. Наразі я б не наважився стверджувати, що ОБСЄ буде тим місцем, де проходитимуть такі переговори. Проте я вбачаю потенційно можливу роль ОБСЄ після того, як буде досягнута домовленість про припинення вогню.

А коли ми говоримо про припинення вогню, то це має бути справедливий і тривалий мир на умовах України. І це дуже важливий момент. І як тільки ми досягнемо цього, в якийсь момент у майбутньому, тоді так, інструменти та засоби ОБСЄ можуть бути задіяні.

- Щось на кшталт Спеціальної моніторингової місії?

- Звичайно, існує модель СММ, яка може бути використана в майбутньому. Чи буде вона корисною, чи ж буде якийсь інший механізм, який допоможе Україні відновити свою економіку, інфраструктуру, підтримати громадянське суспільство? Думаю, що це більше в цьому напрямку, а не моніторинг. Але, на моє переконання, зараз трохи зарано говорити, як саме може виглядати майбутній внесок ОБСЄ.

Безумовно, там може бути елемент моніторингу. Але, знову ж таки, бажання США полягає в тому, щоб Україна виграла цю війну і звільнила свою територію. Отже, якщо ми виходимо з цього, то користі від якоїсь моніторингової присутності може й не бути. Роль може бути зовсім іншою.

ОБХІД ОБСТРУКЦІОНІЗМУ РОСІЇ В ОБСЄ ЯК РЕФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ

- Агресія Росії підірвала основоположні принципи та зобов’язання ОБСЄ. Росія досі утримує персонал ОБСЄ, захоплений на окупованих територіях. Росія захопила автомобілі Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні, роботу якої перед цим заблокувала. Зрештою, Росія блокує саму роботу Організації, включаючи прийняття бюджету та затвердження наступного головування. Видається, що ОБСЄ є безпорадною щодо такого порушника, однієї з своїх держав-учасниць. Як Організація має реагувати на все це? Чи можна взагалі виключити РФ зі складу Організації?

- Як я вже сказав на початку, Росія порушує всі можливі зобов'язання, норми і принципи, під якими вона коли-небудь підписувалася. Можна розпочати з офіційних договорів, таких як ДРСМД або ДЗЗСЄ, з яких вони зараз виходять, з порушення політичних угод, таких як Віденський документ. Далі можна сказати про порушення основних принципів міжнародних відносин, таких як Женевські конвенції, що визначають, як воюючі держави поводяться з цивільним населенням, наприклад, чи ж основоположні стандарти прав людини. Росія порушує все – від договорів до зобов'язань і основоположних  норм, закріплених у Статуті ООН, у Гельсінському заключному акті. Вони порушують все.

Тому, коли ви говорите про порушення ними якихось аспектів внутрішніх правил ОБСЄ, то ці порушення бліднуть у порівнянні з тим, що ми бачимо з точки зору воєнних злочинів та злочинів проти людяності. Тим не менш, це також важливо.

Що ж має робити ОБСЄ в такій ситуації? Ну, у нас є організація, яка побудована так, як вона побудована. Вона була створена в інший час, коли Захід розраховував на більш тісну співпрацю з Росією. Наразі я є прихильником використання механізмів, які працюють в обхід російського обструкціонізму, таких як Програма підтримки України.

Наведу ще один приклад, коли Росія заявила, що не буде підтримувати конференцію з прав людини, яка щороку відбувається у Варшаві і називається "Нарада ОБСЄ з людського виміру". Минулого року Польське головування прийняло рішення, що ми все одно проведемо її як конференцію Головування, і це була та сама зустріч у той самий час за участі 1400 активістів громадянського суспільства, які приїхали до Варшави. Вона була надзвичайно успішною. Ми досягли наших цілей без необхідності задовольняти вимоги Росії.

І чим більше питань, які ми можемо просто обговорити і вирішити переважною більшістю держав-учасниць ОБСЄ, тим краще, бо ми не можемо дозволити Росії тримати всю організацію в заручниках тільки тому, що у нас є правила консенсусу. Але це складно, тому що такі правила існують. І це просто означає, що ми маємо мислити творчо.

- Тобто можна сказати, що зараз існує така собі "паралельна ОБСЄ", яка утворилася в результаті спроб країн-однодумців – а це більшість країн-учасниць – обійти блокуюче вето Росії?

- Можна сказати і так, а можна подивитися на це і як на реформування ОБСЄ та пошук способу ведення справ у світлі нинішніх геополітичних реалій.

ВІДБУЛАСЯ ВЕЛИЧЕЗНА ЕВОЛЮЦІЯ В ОБОРОННІЙ ПІДТРИМЦІ ШТАТАМИ УКРАЇНИ

- Давайте поговоримо про підтримку США, яка є набагато ефективнішою, ніж робота ОБСЄ. Багатомільярдний пакет допомоги Україні, схвалений Конгресом у грудні, вже майже вичерпаний. Чи планує адміністрація США просити Конгрес про додаткове фінансування для України? Якщо так, то коли і про які цифри може йти мова?

- Я не збираюся випереджати будь-які майбутні запити, які може зробити адміністрація. Лише зазначу, що з початку війни в лютому 2022 року ми надали Україні допомогу в розмірі 70 мільярдів доларів, і це величезна цифра. Це – астрономічна цифра. Станом на зараз – понад 43 мільярди доларів військової допомоги.

З демонстрацією українськими бійцями все більших спроможностей на полі бою та на тлі переходу ситуації до запеклих артилерійських боїв у південній і східній частинах України ми різко збільшили кількість видів озброєння, яку ми надавали, перейшовши від "Стінгерів" та "Джавелінів" до HIMARS та систем протиповітряної оборони NASAMS і Patriot, а тепер і до тренувань українців на F-16 – багатоцільовому винищувачі четвертого покоління. Отже, відбулася величезна еволюція, і я очікую, що вона продовжиться.

Президент Байден дуже чітко дав зрозуміти, що ми будемо підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно, а це означає пошук додаткових джерел фінансування для продовження цієї допомоги в міру просування вперед та дуже уважне вивчення наших власних запасів, а також запасів, які є у світі у наших союзників і партнерів. Це означає також пошук способів використання наявних можливостей для того, щоб допомогти Україні якомога ефективніше задовольнити її потреби на полі бою.

Це стосовно військової допомоги. Але, звичайно, є також макрофінансова та гуманітарна допомога, технічна допомога, пов'язана з енергетичною інфраструктурою, трубопроводами, електромережами і тому подібними речами. Все це також відбувається.

ПОТЕНЦІАЛ ДЛЯ УСПІХУ УКРАЇНСЬКОГО КОНТРНАСТУПУ Є, ТРЕБА ПОЧЕКАТИ КІЛЬКА МІСЯЦІВ

- Завдяки вже наданій підтримці з боку Сполучених Штатів та інших союзників Україна змогла зупинити російський наступ і зараз перейшла вже до звільнення окупованих територій. Стратегічна контрнаступальна операція триває з червня, багато хто на Заході скептично оцінює її перші результати. Яка Ваша оцінка з цього приводу?

- Я вважаю, що "все лише починається" ("it's early days"), як ми говоримо. Тобто, у нас ще багато часу, щоб побачити, як розвиватиметься контрнаступ. Немає сумнівів, що це буде дуже складно, адже ведення наступальних бойових дій вимагає більше ресурсів, особливо людських, ніж оборона, і оскільки росіяни замінували велику територію на лінії фронту. Тому це нелегко. Насправді, буде дуже і дуже складно.

На даному етапі я не хотів би робити занадто багато прогнозів. Але, безумовно, потенціал для досягнення успіху Україною є. І якщо буде можливість, то все може розвиватися швидко. То ж подивимося, як все буде відбуватися протягом наступних кількох місяців.

- Чого, на Вашу думку, Україна потребує зараз найбільше для того, щоб контрнаступ розвивався більш успішно?

- Вам краще запитувати про це у військових експертів.

Як і раніше, мова йде про цілу низку систем. Немає якоїсь однієї платформи чи спроможності, яка б мала вирішальне значення, потрібно дивитися на картину цілісно. Але очевидно, що вогонь на великі відстані, протиповітряна оборона, артилерія. І саме тому нещодавнє рішення США надати те, що ми називаємо вдосконаленими звичайними боєприпасами подвійного призначення, або, як їх ще називають, DPICM, є дуже важливим. Адже воно надає артилерійські спроможності, які потребує Україна, зважаючи на витрати артилерійських снарядів на полі бою.

Однак все це потрібно розглядати разом. Немає якогось одного елементу, який би був чимось на кшталт срібної кулі. Йдеться про поєднання всіх спроможностей.

Водночас, скажу також й наступне: українські війська надзвичайно добре підготовлені, і на їхньому боці перевага в рішучості та моральному дусі. Я маю на увазі, що українці звільняють свою землю. Вони захищають свої сім'ї, свої міста та свої райони від безжалісного та жорстокого нападу з боку Росії. Росіяни ж діють лише з метою територіальної експансії, з імперіалістичних міркувань. Я б не скидав з рахунків цю мотивацію. На моє переконання, з точки зору рішучості, морального духу, явна перевага знаходиться на українському боці. І якщо ми продовжимо надавати необхідне Україні обладнання, то, думаю, Україна зможе бути рішучою на полі бою.

F-16 ВАЖЛИВІ, АЛЕ ЧИ ЦЕ БУДЕ НАЙКОРИСНІШИМ ВКЛАДЕННЯМ РЕСУРСІВ?

- Україна заявляє, що їй також потрібні західні винищувачі, зокрема, американські F-16, як для контрнаступу, так і для більш ефективної протиповітряної оборони. Низка партнерів України висловили готовність надати Україні F-16 після того, як українські пілоти пройдуть відповідну підготовку. Чи схвалить Білий дім, зрештою, передачу цих винищувачів Україні?

- Знову ж таки, я не збираюся випереджати будь-які майбутні рішення. Скажу лише, що це справді дуже важливо, що нам вдалося розпочати процес підготовки українських пілотів на F-16, а потім, можливо, й на інших літаках четвертого покоління. На даний момент Румунія та Данія виступили у ролі приймаючих сторін. Можливо, у майбутньому до них приєднаються й інші країни. Але критично важливий перший крок – підготовка пілотів до роботи з цими дуже складними системами.

У мене немає сумнівів, що вони будуть корисними для України. Але, як і у випадку з будь-якими іншими спроможностями, ми повинні дуже уважно дивитися на додану вартість та витрати. Чи буде це "максимум за свої гроші" ("bang for buck"), як ми кажемо. Може бути. Може.

Але існують також інші системи, які є дуже важливими і які також забезпечують протиповітряну оборону. І метою західної спільноти країн, які підтримують Україну – Контактної групи, якщо хочете – має бути забезпечення багаторівневої протиповітряної оборони, тобто щось на кшталт точкової протиповітряної оборони ближнього радіусу дії, середньої дальності, а потім і більшого радіусу дії. Все це треба інтегрувати разом, щоб ми більше не ставали свідками цих жорстоких атак, які ми бачили нещодавно в історичному центрі Одеси чи на іншому кінці України, коли запущені здалеку крилаті ракети атакували об'єкти критично важливої інфраструктури.

- Інша система американського виробництва, ATACMS, також може мати вирішальне значення для успіху українського контрнаступу, дозволяючи українським військам наносити удари по тилових районах, утримуваних Росією. Ми знаємо, що Білий дім розглядає можливість постачання цих систем великої дальності в Україну.  Якою є ймовірність, що ATACMS будуть поставлені в Україну і що це станеться цього року, в цей дуже критичний момент?

- Я б сказав, що всі спроможності є важливими, і для України важливо мати можливість завдавати удари по тих пунктах управління, які використовуються Російською Федерацією для нападу на Україну та для атак на цивільну інфраструктуру, житлові будинки, лікарні, школи. Те, що ми бачимо протягом останніх 18 місяців, є просто варварством. Тому для України, як для воюючої сили, важливо бути спроможною давати відсіч.

Знову ж таки, я не буду робити жодних заяв. Це не моя роль. Але я думаю, що всі ці спроможності повинні бути ретельно проаналізовані у подальшому з тим, щоб надати Україні максимум необхідних засобів для відбиття цього жорстокого нападу та звільнення своїх територій.

В УКРАЇНІ МАЄ БУТИ АРМІЯ, ЯКА УТРИМАЄ РОСІЮ ВІД САМИХ ДУМОК ПРО НОВИЙ НАПАД

- Київ і Вашингтон оголосили про початок переговорів щодо гарантій безпеки для України. Якою є вихідна позиція Сполучених Штатів у цьому питанні?

- Тут є дві окремі дискусії. Одне обговорення відбувається у так званому форматі "Рамштайн" (або в Контактній групі) та стосується вивчення наших запасів з метою надання Україні того, що вона потребує зараз для ведення цієї війни і перемоги.

Окремим питанням, зовсім не пов'язаним з цим, є розбудова в довгостроковій перспективі таких збройних сил, які Україна потребує для стримування майбутньої агресії. Це має бути армія високої боєздатності, ефективна, добре підготовлена, оперативно сумісна, яка буде настільки потужною, що утримає Росію від самих думок про майбутній удар чи напад на Україну. І це та розмова, яка вже відбувається і буде тривати.

"Група семи" вже домовилася про це, і наразі 12 країн долучилися до дискусії про такі самі зобов'язання, які будуть надані Україні. Ми сподіваємося, що ця коаліція країн розширюватиметься з метою підтримки таких спроможностей стримування, які будуть критично важливими для запобігання тому, що, як ми вважаємо, Путін зараз планує. А наразі він намагається стерти Україну як суверенну національну державу з карти світу. І це, за їхньою логікою, означає, що якщо для цього потрібно зачекати, то почекати, а потім відновитися, переоснаститися і знову атакувати. Якщо в України буде потужна армія, яку з часом можна буде розбудувати, то тоді це рівняння змінюється, і Кремль вже буде не настільки практично спроможним здійснити повторний напад на Україну.

- Але чи не могли б Ви уточнити, як ці запевнення, гарантії можуть виглядати на практиці?

- Це предмет дискусії, яка зараз відбувається. Але, як я вже згадував раніше, ми розглядаємо розбудову спроможностей та самих збройних сил. І тут можете поглянути, наприклад, на те, що Сполучені Штати зробили для нашого партнера Ізраїлю, протягом багатьох років забезпечуючи його цією якісною військовою перевагою. Тобто, йдеться про розбудову в Україні таких збройних сил, які стримають майбутню агресію. Стримування ґрунтується на політичній волі діяти та, перш за все, на спроможностях. Тому з часом ці спроможності мають бути нарощені.

- З російського боку часто лунають погрози про застосування ядерної зброї. Наскільки серйозно у США ставляться до таких погроз, наприклад, з боку екс-президента Медведєва?

- Так, ця риторика є просто надзвичайно глибоко безвідповідальною. Але, зрештою, ми не бачимо нічого такого, що вимагало б змін у розміщенні наших сил. Однак фактом є те, що така вкрай безвідповідальна, безрозсудна риторика з боку державного чиновника ядерної держави є дуже прикрою. Хоча знову ж таки, ми не бачимо необхідності змінювати розміщення наших сил на даний момент. Звичайно, ми будемо стежити за розвитком ситуації.

ДЛЯ БАЙДЕНА ВАЖЛИВО ПРИТЯГНУТИ РОСІЯ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗЛОЧИНИ В УКРАЇНІ

- За повідомленнями ЗМІ , президент США дав розпорядження почати передавати докази російських воєнних злочинів до Міжнародного кримінального суду в Гаазі. Чи могли б Ви підтвердити цю інформацію? Про які докази йде мова?

- Так, я можу підтвердити: президент вирішив, що для нас дуже важливо, щоби була можливість притягнення до відповідальності за різні воєнні злочини та інші звірства, які Росія скоїла в Україні. І наш підхід полягає в тому, щоб підтримувати всіх суб'єктів, які беруть участь у процесі притягнення до відповідальності.

До речі, ОБСЄ також документує випадки злочинів з допомогою Бюро з демократичних інститутів і прав людини, про що я не згадав раніше. Це дуже важливо. Але МКС, безумовно, є гравцем тут. Генеральний прокурор України – ще один важливий гравець. Ми також дуже підтримуємо створення міжнародного трибуналу для розгляду злочину агресії.

Отже, є різні зусилля в різних кошиках. І той факт, що ми підтримали Міжнародний кримінальний суд, зобов’язує нас ділитися інформацією з ним. Думаю, президент Байден вирішив, що вкрай важливо, щоб ми це зробили і підтримали МКС не лише на словах, а й шляхом наданням фактичної інформації, яка є у нашому розпорядженні.

- Це також якась чутлива/секретна інформація?

- Я не буду вдаватися в деталі того, як ми будемо ділитися цією інформацією. І запити від МКС завжди робляться на конфіденційній основі. То ж давайте просто залишимо це осторонь. Але я думаю, що цей дуже важливий крок до співпраці з МКС свідчить про те, наскільки важливо для президента Байдена підтримати притягнення до відповідальності за воєнні злочини та злочини проти людяності в Україні.

УКРАЇНА ПЕРЕМОЖЕ, БО ЙДЕТЬСЯ ПРО ЇЇ ВИЖИВАННЯ

- Пане посол, дякую за відповіді на мої запитання. Маю ще останнє, найскладніше: коли і як закінчиться війна Росії проти України?

- Я не займаюся прогнозами, але в цьому випадку зроблю виняток. Зроблю виняток, заявивши, що вважаю, що Україна виграє цю війну з тих причин, про які я говорив раніше.

Тому що Україна була атакована Росією без жодної причини. Мирний сусід, який живе пліч-о-пліч, багато родинних зв'язків через кордон, багато економічних зв'язків між компаніями, що працюють по обидва боки кордону, культурних, історичних зв'язків. І все ж Росія розпочала цей абсолютно жорстокий напад, який включає в себе деякі просто середньовічні форми жорстокого поводження і знущання, електрошок і тортури, і просто жахливі речі.

Я відвідував Бучу, розмовляв з деякими з тих, хто там вижив. Для українців це екзистенційно. Йдеться просто про їхнє виживання як нації.

І тому я вірю, що західна підтримка буде продовжуватися. Я думаю, що західна коаліція, яка підтримує Україну, залишиться єдиною. Я думаю, що Росія досить ізольована на світовій арені, і я думаю, що Україна переможе.

Я не можу сказати, коли це станеться, і не можу сказати, як розвиватиметься ситуація полі бою в найближчі місяці. Але я впевнений, що зрештою Україна переможе.

Василь Короткий, Відень

Фото автора