Олівер Ропке, президент Європейського соціально-економічного комітету (EESC)

Громадянське суспільство відіграватиме ключову роль у відновленні України

Європейський соціально-економічний комітет (англ. - European Economic and Social Сommittee - EESC) посідає особливе місце серед євроінституцій. Він не приймає виконавчих рішень та не розподіляє європейський бюджет, але саме цей Комітет, існування якого обумовлене основоположними документами Європейського Союзу, відіграє вирішальну роль у формуванні буквально всіх напрямків спільної європейської політики.

З моменту створення у 1958 році, ця структура виконує дорадчу функцію і є ядром усієї демократичної системи ЄС, оскільки поєднує та акумулює думки представників громадянського суспільства з усіх країн-членів, включаючи роботодавців, профспілки, громадські та неурядові організації, екологічні рухи, споживчі спілки - все те, що складає «живу тканину» європейської спільноти.

Про своє бачення ситуації в Україні, про вплив російської агресії на економічну ситуацію та на громадські настрої в країнах ЄС, а також про перспективи та очікування від майбутнього членства України в Євросоюзі Укрінформу розповів президент EESC Олівер Ропке.

РОСІЙСЬКА АГРЕСІЯ ПРОТИ УКРАЇНИ ЗМІНИЛА ВСЕ В ЄВРОПІ ТА У СВІТІ

- Дозвольте подякувати за згоду відповісти на запитання Укрінформу. Ми свідомі важливої ролі, яку ваш Комітет відіграє у формуванні європейської політики. Тож перше питання є очевидним. Яким чином жорстока війна, що була розв’язана Росією проти України, впливає на економічні та соціальні реалії в ЄС?

- Це я вам дякую за можливість спілкування з вами, з українськими медіа та звертатися до громадян України. Я ніколи не забуду той день, 24 лютого минулого року, коли розпочалася ця жахлива війна. Саме в цей день відбувалося пленарне засідання нашого Європейського соціально-економічного комітету. Ми відразу відчули тоді, що ця війна принесе страшні зміни у життя українців, але також що вона змінить весь геополітичний контекст, не лише в Європі, але в усьому світі.

Ми реагували негайно і від початку рішуче засудили жахливу агресивну війну Росії проти України. Це знайшло відображення у наших резолюціях та у конкретних діях. Наприклад, Комітет підтримав цілу низку громадських організацій, які знаходилися тут, у Брюсселі, або в Україні. Це була практична допомога, щоб голос громадянського суспільства України був чутним на європейському рівні.

Як Комітет, ми були активними й у геополітичному контексті. Наприклад, ми були першою інституцією в ЄС, яка підтримала пропозицію щодо надання Україні статусу країни-кандидата, просили зробити це безумовним шляхом. Ми розуміємо, що цей шлях може бути довгим, але сигнал, що надійшов від нашого Комітету, був дуже чітким, і його почули. Ми рішуче налаштовані продовжувати таку політику.

УКРАЇНЦІ ВОЮЮТЬ ЗА СВОЮ СВОБОДУ ТА ЗА СПІЛЬНІ ЄВРОПЕЙСЬКІ ЦІННОСТІ

- Російська війна проти України триває вже більше 15-ти місяців та має наслідки також для європейців: високі ціни на енергію та продовольство. Але, за опитуваннями, громадяни ЄС продовжують активно підтримувати Україну у її боротьбі за свободу, при тому, що Україна поки не входить до ЄС. Чи є у вас пояснення, чому це відбувається?

- Дехто говорить, що це свого роду диво. Але я не вірю в дива. Підстави для такої підтримки є очевидними. Європейці бачать, що Україна, її громадянське суспільство і, власне, громадяни України борються за демократичні ідеали у власній країні. Я б не говорив, що вони борються лише за європейські цінності. Перш за все, вони воюють за власну свободу, що заслуговує на нашу повну підтримку.

З іншого боку, європейці та європейські уряди визнають, що ваша боротьба проти російської агресії є також боротьбою, яка, зрештою, ведеться за всіх нас. Це і є причиною, чому європейські громадяни підтримують цю боротьбу, незважаючи, як ви зазначили, на підвищені рахунки за енергію та вищу інфляцію, хоча війна не є єдиною причиною цієї проблеми. Українці воюють за свою свободу, і ціна, яку ви сплачуєте, є непорівнянною. Ми приймаємо ці труднощі, розуміючи, що той тягар та зобов’язання, які несуть українці, є набагато більш жорсткими. Тому підтримка України в Європі все ще є настільки високою.

Джерело: Укрінформ

ЖИВЕ ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО Є ОСНОВОЮ СТІЙКОСТІ КРАЇНИ

- До війни ЄС та Єврокомісія активно допомагали Україні реформувати внутрішні інституції, які виявилися стійкими та продовжили працювати навіть в умовах війни. Які уроки можуть бути винесені з цієї надзвичайної ситуації, у тому числі – для підвищення стійкості суспільства як в Україні, так і в країнах ЄС?

- Дійсно, ще до початку цієї війни ми мали дуже багато контактів з громадянськими організаціями України. Я був вражений тим, наскільки динамічним та живим було ваше громадянське суспільство, з усіма цими відкритими дискусіями та обговореннями. Дуже важливо, що навіть війна не принесла до цього фундаментальних змін. Я знаю, що за умовами надзвичайного стану ви маєте багато обмежень, які не завжди повністю сприймаються громадськими організаціями або профспілками. Але при цьому важливо, що цей діалог існує, і саме він є основою для стійкості та соціальної єдності в Україні.

Я не хочу сказати, що все є ідеальним у цьому вимірі, зовсім ні. З певними конфліктними ситуаціями у відносинах між громадськими організаціями та урядами, між різними соціальними партнерами ми стикаємось також тут, у країнах-членах ЄС, і це є нормальним. Але саме уряди мають гарантувати простір для таких відкритих обговорень, навіть для конфліктів. На моє переконання, це ключове положення, яке варто зберегти для майбутнього. Адже саме живе громадянське суспільство є основою надійності та стійкості державних інституцій, включаючи парламент, конституційний суд або ті, що ведуть боротьбу з корупцією та забезпечують верховенства права. Ці положення є ключовими також і для моїх програмних цілей.

Тобто, верховенство права та дотримання фундаментальних прав є передумовою для свобод громадянського суспільства, яке, в свою чергу, є основою вашої стійкості. Це ми можемо бачити не лише в Україні, але й у Європі та в усьому світі.

ЗАЛУЧЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ДО ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ ФОРМУЄ ДОВІРУ ІНВЕСТОРІВ

- Українці високо цінують фінансову та економічну допомогу від країн ЄС. Але, схоже, невдовзі Україна потребуватиме більше ресурсів, оскільки перетвориться на найбільший будівельний майданчик не лише у Європі, але й, напевно, у світі. Які умови, на Ваш погляд, мають бути створені в Україні, щоб привабити такі значні зовнішні ресурси та залучити приватні інвестиції для повоєнної відбудови та відновлення країни?

- У цьому напрямку вже здійснені певні позитивні кроки, які ми вітаємо. Наприклад, це стосується створення Донорської координаційної платформи: я думаю, це добра нагода підвищити надійність та довіру для притоку інвестицій в Україну. Міжнародні актори, такі як ЄС та «Група семи», а також провідні фінансові інституції, такі як ЄБРР, вже долучилися. Це важливий крок. Участь цих структур у діяльності Платформи забезпечує її надійність, що само по собі є добрим сигналом для інвесторів.

Але ми маємо рухатися далі. Ми, як Європейський соціально-економічний комітет, вітаємо пропозицію щодо створення Українського фонду (відповідно з поправками до багаторічного бюджету ЄС на 2024-2027 роки – ред.), який стане ще одним важливим інструментом для підтримки відбудови та відродження України. У цьому контексті ми завжди підкреслюємо важливу роль, яка належить долученню громадянського суспільства. Я думаю, це буде важливим і для майбутнього.

Коли йдеться про відбудову України, я переконаний, це не є лише справою урядів країн-членів. Своє слово за столом переговорів мають отримати громадянське суспільство, соціальні партнери, які мають брати участь у формуванні правових рамок для такої роботи. Переконаний, що широке долучення громадських організацій буде необхідним на весь період відбудови, який, будемо сподіватися, завершиться успіхом, і нехай це відбудеться раніше, ніж пізніше.

МИ ПРОПОНУЄМО КРАЇНАМ-КАНДИДАТАМ «ПОЧЕСНЕ ЧЛЕНСТВО» В EESC

- Україна докладає зусиль, щоб наблизитися до європейських стандартів та адаптуватися до європейського законодавства. Якого роду інструменти на цьому шляху Україна може отримати від Європейського соціально-економічного комітету?

- Одним із наслідків цієї війни, який має, скоріше, позитивний ефект, є потужне зобов’язання країн-кандидатів, включаючи Україну, у зусиллях із переходу на європейські стандарти. З іншого боку, ми також бачимо, що ЄС та євроінституції визнають, що ми маємо прискорити цей процес, який стає дедалі більш динамічним. Моїм пріоритетом є те, щоб EESC відігравав у цьому ключову роль.

Я не хочу, щоб мене невірно зрозуміли. Ми, Комітет, не можемо прискорити процедури входження – йдеться не про це. Але EESC має ключову роль у підтримці організацій громадянського суспільства в країнах-кандидатах, і я наполягаю, щоби наш Комітет просувався вперед.

Моя ініціатива полягає в тому, щоб заснувати так зване «почесне членство» в процесі розширення ЄС, щоб країни-кандидати, включаючи Україну, могли долучитися до нашої повсякденної роботи. Це означає, що представники громадянського суспільства - від організацій роботодавців, профспілок, неурядових організацій - змогли б брати участь у розробці наших ключових документів. Наприклад, в узагальненні прогресу України з адаптації до стандартів ЄС, щодо її участі у Єдиному ринку ЄС, просування у дотриманні соціальних прав, верховенства права та громадянських свобод. Усі ці питання є дуже актуальними, і участь громадянського суспільства країн-кандидатів у пошуку необхідних відповідей та в їх обговоренні на європейському рівні матиме величезну додану вартість.

Наш Комітет є важливим гравцем у цьому політичному процесі, хоча, у вузькому сенсі, ми не долучені до прийняття рішень. Ми дорадча структура. Але це відкриває можливість такого долучення країн-кандидатів до цих процедур саме у нашому Комітеті.

Я щасливий тим, що ми отримали підтримку цієї ідеї від євроінституцій, включаючи Європейську Комісію, Європарламент, а також від самих країн-кандидатів. Вони були б готові розпочати цю роботу вже сьогодні, якщо б це залежало лише від них. Ми, як Комітет, не можемо розчарувати їх у таких очікуваннях. Ми це обговорювали на рівні членів EESC і маємо більшість. Залучення громадських організацій країн-кандидатів до роботи Комітету буде великим кроком уперед, а також сигналом солідарності.

МИ МАЄМО ПІДТРИМУВАТИ БІЖЕНЦІВ ТА СТВОРЮВАТИ УМОВИ ДЛЯ ЇХ ПОВЕРНЕННЯ В УКРАЇНУ

- На початку російського вторгнення європейці відкрили серця та домівки для українців, які рятувалися від путінської війни. Але ніхто не очікував, що війна буде тривати так довго. Присутність у Європі більше ніж 4 мільйонів українських громадян перетворюється на фактор економічного і соціального впливу на стабільність самого ЄС. Як ви оцінюєте цей вплив, і що можна зробити, щоб надати українцям більше стимулів для повернення та для участі у відбудові України?

- Я дуже вдячний за те, що багато країн по всій Європі відкрили свої кордони та вітали біженців з України. Важливо, що це було не лише рішення урядів, ми бачили дуже багато ініціативи на місцях, на рівні громадянського суспільства. Досвід Польщі та багатьох інших країн – Румунії, Словаччини, Німеччини або Іспанії, всюди по Європі, - свідчить про те, що саме громадські організації відіграють вирішальну роль у допомозі біженцям.

Дійсно, на початку ми не могли собі уявити, що ця жахлива війна буде тривати так довго. Зараз ми зрозуміли, що вона може бути довгою. Наша відповідальність – приймати біженців, особливо найбільш вразливих, забезпечити для них рівне ставлення у наших країнах, захистити їх від спроб експлуатації, особливо жінок. Це було великим занепокоєнням для Комітету та для мене самого.

Активація механізму тимчасового захисту ЄС була важливим кроком, але він не може тривати нескінченно. На цей час ми можемо прогнозувати його продовження до 2025 року. Але, на мою думку, ми маємо зважити також на інші рішення, щоб інтегрувати певну частину цих людей у більш тривалій перспективі, надати іншим можливість повернутися в Україну. Тобто, створити такі умови, щоб ті, хто бажатимуть повертатися, могли це зробити. Відсутність цих людей могла б стати дуже великою втратою для України.

Тож ми маємо намір надалі підтримувати Україну, залучати більше інвестицій та наполягати на реформах. Це є викликом під час війни, але ми вже зараз можемо бачити певні покращення, зокрема, у боротьбі з корупцією, у підвищенні ефективності інституцій, у верховенстві права тощо. Всі ці фактори є важливими, щоб зробити Україну після завершення війни знову тим місцем, куди хотітимуть повертатися люди. Для цього має бути зробленим величезний фінансовий внесок, але не лише від Європи, але з усього світу.

У той же час, не можна забувати про інших кандидатів, таких як Молдова, країни Західних Балкан, а також Туреччина. Моя ініціатива щодо «почесного членства» в EESC охоплює всі країни-кандидати, включаючи Україну. Вона може зробити процес розширення ЄС, скільки б часу він не потребував, більш успішним, не допустити повторення певних помилок та підтримати країни-кандидати вже на ранніх етапах інтеграції до ЄС. Це сприятиме підвищенню їх стійкості та створенню дійсно живого громадянського суспільства.

Переконаний, що ми маємо добрі початкові позиції і хороші шанси на успіх. Наш Європейський соціально-економічний комітет має відіграти свою роль.

У цьому контексті я планую відвідати Україну, десь після літа, але якомога швидше. Ми вже маємо відповідні контакти з вашим урядом, а також із організаціями громадянського суспільства. Цей майбутній візит не має бути формальним відвідуванням «для рукостискання». Ні, він має містити набагато більше. Зокрема, я хочу запропонувати цю ініціативу із долучення громадських організацій до нашої повсякденної роботи в рамках Комітету. Я хочу представити ці пропозиції людям, які приймають рішення, а також представникам громадянського суспільства настільки широко, як це дозволятимуть умови з безпеки.

БУДЬ-ЯКІ ПРОБЛЕМИ В РАМКАХ РОЗШИРЕННЯ ЄС МОЖНА ВИРІШИТИ ЗА ДОБРОЇ ВОЛІ

- Наразі, всупереч Угоді про вільну торгівлю з ЄС, Україна стикається із забороною на імпорт власної аграрної продукції до п’яти прикордонних країн-членів ЄС. І це відбувається під час війни, коли виробничі можливості України є обмеженими. Оскільки ваш Комітет долучений до прогнозування, чи є у вас відповідь – що трапиться, коли Україна стане повноправним членом ЄС? Яким чином ЄС може підготувати себе та свої структури для майбутнього розширення?

- Перш за все, я рішуче засуджую поведінку Росії, яка відмовилася продовжити Чорноморську угоду щодо експорту зерна, до якої був особисто залучений Генеральний секретар ООН. Це означає, що Росія використовує продовольство й голод в якості зброї. Я рішуче це засуджую, оскільки це також є атакою на нашу багатосторонню систему, що основана на правилах. Минулого тижня на політичному форумі високого рівня, що відбувся в США, ми обговорювали саме цю проблему.

Я сподіваюся, ми зможемо знайти шлях, щоб допомогти Україні. Це відповідає інтересам всіх людей у світі, які страждають від голоду, від підвищення цін на продовольство та від спекуляцій.

Щодо майбутнього ЄС. Дійсно, інтеграція до ЄС нових членів, особливо великих країн із значним сільськогосподарським потенціалом, без сумніву, буде великим викликом. Це може бути процесом, болючим для всіх. Але я впевнений, що ми зможемо знайти потрібні рішення.

У будь-якому випадку, ми маємо розробити нові рамки для Спільної сільськогосподарської політики ЄС після 2027 року, і, очевидно, врахувати ці обставини. Всі мають робити свій внесок у пошук рішення. Переконаний, що ми знайдемо таке рішення, якщо буде добра воля всіх сторін.

- Будемо чекати вас у Києві.

Дмитро Шкурко, Брюссель

Фото EESC