Дистанційне навчання у лихі часи коронавірусу. Французькі практики

Невідомо, скільки днів триватиме карантин, але діти мають набувати знань

Минулого тижня президент Франції Еммануель Макрон під час телевізійного звернення до нації (його дивилося 25 млн французів) оголосив про закриття дитячих ясел, шкіл, коледжів, вишів та університетів «з понеділка і до особливого розпорядження», з метою «захисту» дітей і «зменшення масштабів поширення» коронавірусу. У п‘ятницю міністр охорони здоров‘я Франції Олів'є Веран зазначив, що уряд планує зачинити двері шкіл на 15 діб у районах масового поширення коронавірусу.

Але з упевненістю можна стверджувати, що жоден урядовець на сьогодні не гарантуватиме, що заявлений термін не буде продовжено. Природа коронавірусу лише досліджується. На період карантину французький уряд запроваджує інклюзивне дистанційне навчання для школярів та студентів. Це перш за все цифрові технології, згода та свобода вибору дітей і батьків, і, зрештою, лише тимчасове рішення, вважають у Франції. Доцільно припустити, що досвід французьких освітян може знадобитися їхнім українським колегам.

ДЛЯ ЧОГО ЦЕ РОБИТЬСЯ?

Щоб забезпечити безперервність навчання, незважаючи на закриття шкіл та університетів з понеділка та до особливого розпорядження, щоб боротися з коронавірусом — для цього міністерства освіти та вищої освіти Франції запланували інклюзивне дистанційне навчання.

НА ЯКУ АУДИТОРІЮ РОЗРАХОВАНЕ ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ?

У Франції налічується понад 12 млн дітлахів, що регулярно відвідують навчальні заклади – від дитсадка, середньої школи і до ліцеїв. Майже 420 тис. з них опинилися на територіях, де зафіксовано спалахи епідемії коронавірусу й діють обмеження на відвідання шкіл.

Для студентів 180 державних вишів, у тому числі 74 університетів, міністерство вищої освіти Франції забезпечуватиме «безперервність навчання викладанням у виняткових умовах». «Упродовж останнього тижня навчальні заклади розпочали більш інтенсивно використовувати спільні цифрові простори і зробили доступними студентам дематеріалізовані навчальні матеріали", – заявили в міністерстві.

ЯКІ ТЕХНОЛОГІЇ, ПРИСТРОЇ ПЛАНУЄТЬСЯ ВИКОРИСТАТИ?

Для дистанційного навчання система національної освіти Франції пропонує використати ресурси Cned (Національного центру дистанційної освіти), платформа якого «Мій клас вдома» (Ma Classe à la Maison) має дві складові.

Перша пропонує отримувати вправи у великому розділі «Термінал», які стосуються навчальних освітніх програм. Кожен навчальний день, з урахуванням загальної сукупної кількості годин, розділений на кілька сеансів. Учень має можливість переглянути вже засвоєні ним поняття. Спеціальна анкета-опитувальник дає змогу адаптувати вправи до рівня кожної людини.

Друга частина – це «віртуальний клас», де вчитель може навчати своїх учнів за допомогою формату відеоконференції. Підключення можливе за допомогою комп'ютера, планшета чи смартфона. Щодня учням пропонується близько 3-4 годин занять із різних предметів.

За даними міністерства, платформа «Мій клас вдома» спроможна підтримувати 15 млн одночасних контактів. Її вже кілька тижнів використовували близько 2 тис. учнів французьких середніх шкіл в Азії (переважно в Китаї).

Інший доступний для школярів інструмент називається ENT (Цифровий простір для роботи). Це внутрішньо-мережевий майданчик, характерний для кожного навчального закладу, узагальнена система другого ступеня зі зворотним зв‘язком. Завдяки їй учні, студенти та викладачі можуть обмінятися матеріалами для уроків, вправами та повідомленнями.

Передбачена опція й для учнів, які не мають вдома комп’ютера. Таких у Франції близько 5% від загальної кількості. За словами профільного міністра Жана-Мішеля Бланкера, їхні вчителі, наприклад, зможуть роздрукувати на папері уроки, які учні можуть отримати у спеціальних місцях. Така практика вже діє в департаменті Уаз. «Важливо, щоб жодна дитина не залишалася обабіч шляху до освіти», – заявив міністр.

СВОБОДА ВИБОРУ ТА ТИМЧАСОВЕ РІШЕННЯ

У міністерствах освіти та вищої освіти Франції наголошують, що кожен вчитель, викладач і педагог визначає, якими інструментами користуватися учням і студентам та яким чином організувати їх використання. Французькі освітяни наполягають, що має працювати ідея у чергуванні самостійної роботи (вправ) та роботи з підтримки й обміну думками («віртуальний клас»).

Запроваджена система дистанційного навчання, вочевидь, базується на добрій волі учнів та батьків, оскільки вчителі не можуть змусити їх робити вправи або ж відвідувати «віртуальний клас».

Разом із тим, фахівці не виключають, що існує ризик збільшення соціальної нерівності. Для успішної реалізації підходів нових концепцій потрібна освітня підтримка, яку не можна вимагати від сімей. «Родини не володіють у достатньому ступені навичками толерантності чи доступності», – зазначила генеральний секретар і речниця профспілки SNUipp-FSU Франсетта Попіно. На її думку, крім того, що педагоги повинні бути навчені програмному забезпеченню, не варто забувати, що ніщо не може замінити фізичну присутність у класі. «Саме підтримка, взаємодія з друзями, життя класу змушують вас учитися», – наголошує експерт. Тому, переконані французькі освітяни, інклюзивні дистанційні програми з їхніми інструментами можуть бути лише тимчасовим рішенням.

Роман Сущенко