Хто замість Меркель?
Християнські демократи вибирають нового лідера, який поведе їх замість «беззмінної» канцлерін
У п'ятницю, 7 грудня, в Гамбурзі збереться XXXI з'їзд Християнсько-демократичного союзу. З'їзд, якщо і не доленосний в широкій історичній перспективі, то вже точно – відмінний від попередніх.
Голова партії, яка очолювала її останні 18 років і 8 місяців, не висунула в черговий раз своєї кандидатури. Ангела Меркель залишає цю посаду. Під впливом обставин і з доброї волі.
Оголосивши раптово для всіх про це своє рішення наприкінці жовтня, Меркель, яка завжди сама палко боролася за те, що лідер партії і глава уряду повинен поєднувати дві посади, відступила від цих принципів і сказала, що, залишаючи місце партійного шефа, готова продовжувати виконувати обов'язки канцлера до закінчення визначеного терміну. Але ця готовність може наразитися на серйозні перешкоди, залежно від того, хто стане наступником.
А на місце лідера ХДС вперше претендують одразу троє. І результат виборів аж ніяк не однозначний.
АКК
Аннегрет Крамп-Карренбауер (Annegret Kramp-Karrenbauer) звучить складно навіть для німців. Так що пропонуємо скористатися абревіатурою, яка поширена в Німеччині – АКК.
Крамп-Карренбауер 56 років, на відміну від Меркель вона мати, яка виховала трьох дітей. У партії з 18 років. Ревна католичка і навіть входить до складу Центрального комітету німецьких католиків. Тож християнські ідеї їй близькі і зрозумілі.
У разі, якщо більшість з 1001 делегата з'їзду проголосують за неї, це стане, як кажуть, варіантом light, м'яким і найменш болючим. Принаймні, на перший погляд.
АКК називають «Меркель 2.0», «міні-Меркель» і в тому ж дусі. Зрештою, це сама «матуся» вибрала екс-прем'єр-міністра найменшої німецької федеральної землі Саар Крамп-Карренбауер, просунувши на пост генерального секретаря партії (на початку 2018 року за неї проголосували 98,9% делегатів). Нинішня канцлер сама колись стартувала на політичному Олімпі саме з такої позиції. Тож цілком можна припускати, що Меркель, яка свого часу подбала про те, щоб усунути всіх мало-мальськи небезпечних конкурентів, зробила ставку на жінку не надто яскраву, яка на зовнішність, скажімо так, непримітну (практично, як сама Меркель), до того ж не надто хорошого оратора. Може тому і вибрала? У партії достатньо привабливих і елегантних представниць жіночої статі з добре підвішеним язиком.
Близькість до Меркель, з одного боку, обіцяє спадкоємність нинішнього курсу, з іншого, саме це може зіграти проти АКК. «Акції» ХДС повзуть вниз, і виникає питання, чи зможе переламати тенденцію «зменшена копія». Генсек повинна надати сильні аргументи і переконати в тому, що це так. Поки ж за час передвиборних експрес-виступів справді серйозних заяв від неї не пролунало. До того ж не надто шанують АКК у східних землях.
Для нас, звичайно, важливо розуміти, чого можна очікувати на українському і російському напрямках політики.
Гучних коментарів в цілому щодо зовнішньої політики Крамп-Карренбауер не робила, але кілька зауважень все ж були. Серед них, зокрема: «Крим анексувала Росія всупереч міжнародному праву – це факт. На сході України Росія підтримує сепаратистів – це факт, десятки тисяч українських солдатів загинули – це факт, половина населення Донбасу змушена була стати біженцями – це факт, цілі регіони спустошені – це теж факт». Недвозначно висловилася вона після Керченської кризи, закликавши «абсолютно чітко і однозначно дати зрозуміти, разом з США, що Азовське море не є внутрішньою акваторією Росії і має залишатися відкритим для міжнародного судноплавства». І навіть запропонувала заборонити російським судам, приписаним в портах Азовського моря, заходити в порти країн ЄС і США. Такого не запропонували інші німецькі політики.
А ще АКК продемонструвала, що їй не чуже почуття гумору, зауваживши, що є єдиною, хто може вести переговори з Путіним «на рівних» (маючи на увазі свій і його зріст). Втім, прямих зустрічей з російським лідером у неї ще не траплялося, і меркелівського козиря про те, що вона все-таки хоч трохи розуміє, що відбувається у Путіна в голові, у неї немає. Так само як немає володіння російською мовою і розуміння «загадкової російської душі». Народжена на кордоні з Францією, вона набагато краще розуміє західноєвропейські справи.
МЕРЦ
Основним конкурентом АКК в цій битві 63-річний Фрідріх Мерц. «Людина зі сторони».
В останні роки про цього політика багато хто призабув, оскільки він політикою не займався. А між тим, до 2002 року був керівником парламентської фракції ХДС/ХСС у Бундестазі. Тоді, в 2002-му, саме Меркель посунула його з цієї посади.
Нічого дивного, що в цього претендента є стара образа. І хоча він поспішив запевнити, що готовий до конструктивної співпраці з канцлером Меркель, занадто багато людей мають підозру, що залишатися в її тіні вдруге і чекати 2021 року він не стане. Тим більше, що навіть обрання його головою ХДС не дає йому депутатського мандата.
Поява Мерца на сцені виявилось для багатьох несподіваною. Але не випадковою. Лобістом його та тим, хто і наштовхнув його на цей крок, став «патріарх» ХДС Вольфганг Шойбле.
Колись самого Шойбле називали майбутнім канцлером, але інвалідне крісло і скандал з партійними пожертвами не дали здійснитися цим планом. Шойбле поділив посади лідера партії і фракції, які обіймав, між Меркель і Мерцем, але відносини між цими двома відразу не склалися. У підсумку майбутня канцлер з допомогою хитрої закулісної гри просто витіснила і цього конкурента.
І ось тепер саме Шойбле, нині президент Бундестагу, переконав Мерца в необхідності балотуватися. «Для країни було б краще, якби Фрідріх Мерц отримав більшість на з'їзді», – послав спікер парламенту сигнал однопартійцям за пару днів до з'їзду.
В явні плюси Мерцу можна записати ораторський талант і певну харизму. Фактором, який може відняти у нього голоси, є момент його біографії. Покрутившись ще кілька років у німецькій і європейській політиці, юрист за освітою подався в бізнес. І досить успішно, треба сказати, подався. Зайнявши місце партнера у великій міжнародній адвокатській конторі, члена наглядових рад цілого ряду фірм, Мерц заробляє сьогодні по мільйону євро в місяць. Злочину в цьому ніякого немає, про олігарха в політиці ніхто не говорить, але німців образило те, що їх потенційний майбутній лідер скромно називав себе представником середнього класу. Навіть у багатій Німеччині представники середнього класу не мають у власності двох, нехай і легкомоторних, літаків. Особливо впадає в очі таке багатство на тлі демонстративної скромності Меркель.
Мерц зазначає, що його досвід спостереження «збоку» допомагає йому краще оцінити стан речей. Серед зовнішньополітичних пріоритетів бачить зміцнення ЄС та трансатлантичних зв'язків. «Західні демократії – це найважливіші союзники Німеччини», – ця фраза характеризує її автора. Ставлення до Росії – швидше нейтральне, Мерц, як і АКК, безпосередньо не мав необхідності стикатися з московським керівництвом, його бізнес зовсім в інших регіонах. Він, як і інші, говорить про невизнання анексії і підтримки сепаратистів, засудив дії РФ в Азовському морі. А днями зауважив, що «чим сильніша ескалація конфлікту, тим все актуальнішим стає питання: чи правильно ми робимо, будуючи газопровід»?
ШПАН
Питання про доцільність політичної підтримки «Північного потоку-2» ставить і третій кандидат – Єнс Шпан. «Не можна допустити, щоб проект реалізовувався далі, хоч би що він (Путін) робив», – заявив політик в одному з інтерв'ю після Керченської кризи.
Він, як інші, прихильник тісних євроатлантичних зв'язків. До речі, Шпан став першим німецьким міністром охорони здоров'я, якого в Білому домі прийняв радник президента США з національної безпеки Джон Болтон. Тож з Вашингтоном, схоже, цей політик порозумівся б.
Шпан – наймолодший і палкий кандидат. Enfant terrible ХДС, який ще бувши простим депутатом дозволяв собі неприємні ремарки на адресу Меркель, зокрема, щодо її міграційної політики. Багато хто з цікавістю очікували, як вони спрацюються в уряді, але ніяких скандалів, ніякого бузотерства (на відміну від іншого «соратника») з боку наймолодшого члена кабінету не було.
До речі, за вік Шпанові вже закидають. Мовляв, зарано ще мітити на головну позицію у партії. «Якщо 38-річний чоловік ще занадто молодий для ХДС, то може це частина проблеми», – зауважив він у відповідь, нагадавши, що забагато в країні сьогодні покладено на 60-70-річних. Влити «свіжу кров» в консервативну партію – і є намір цього кандидата.
Амбіцій йому не позичати. У віці 22 років в 2002 році потрапив в Бундестаг, з 2014 року – в президію партії.
До речі, і цього внутрішньопартійного критика Меркель взяв під своє крило Шойбле, зробивши в 2013 році держсекретарем у Мінфіні, який очолював тоді.
У народі Шпана порівнюють з австрійським канцлером Себастьяном Курцем, обидва добре знайомі. Втім, до харизматичності останнього Шпану далеко. І шанси його виграти на виборах незначні – голоси діляться приблизно порівну між двома іншими конкурентами. Не виключено при цьому, що він отримає посаду заступника голови. А от далі – все може бути.
Наприкінці 2017 року Єнс Шпан офіційно зареєстрував шлюб зі своїм партнером, берлінським журналістом.
Звертає увагу, що всі троє кандидатів – вихідці з «крайнього» заходу Німеччини, двоє чоловіків з землі Північний Рейн – Вестфалія. У них, на відміну від Меркель, немає досвіду життя при соціалізмі, вивчення в школі російської мови і тієї близькості до Росії, яка більше характерна для колишніх НДРівських земель.
Хто з них буде обраний, вирішиться буквально в останній момент, багато залежатиме від їхніх промов на з'їзді.
Для Києва важливо, що хто б не очолив партію консерваторів, можна очікувати, що курс на невизнання анексії Криму Росією, збереження в нинішніх умовах санкцій, осуд агресивних дій сусіда України в Азовському морі і підтримку самої України будуть збережені.
Ольга Танасійчук, Берлін
Перше фото: ЕРА