У світовій торгівлі сьогодні - як на полі бою. Чи ж виживе СОТ?

Доки “перші” країни чубляться з “другими” з допомогою торговельних мит, “треті“ країни рятують вільну торгівлю від занепаду

Економічні суперечки набирають обертів... У відповідь на останні погрози президента США Дональда Трампа ввести додаткові мита в розмірі 10% на товари з КНР на суму $200 млрд, Китай звинуватив США у розв’язанні торговельної війни та порушенні законів ринку. "Якщо американська сторона остаточно втратить розум і опублікує новий перелік мит, Китай застосує комплексні контрзаходи у відповідь", - заявив речник міністерства комерції Китаю. Як відомо, Міністерство торгівлі США 31 травня оголосило про введення мит на імпорт сталі та алюмінію з Канади, Мексики і Європейського Союзу. Розмір мита – 25% для сталі і 10% для алюмінію. Вже 1 червня, ці ставки почали діяти. Однак США скасували такі мита для низки країн, зокрема, йдуть переговори й про Україну.

Торговельні війни — далеко не дивина в сучасному світі. Вони виникають і закінчуються зазвичай без помітних глобальних потрясінь, а перманентні економічні кризи трапляються у різних частинах світу і без таких війн. До цього, за великим рахунком, всі вже звикли. І все ж таки останній спалах протистояння на ниві обмежувальних мит, коли у суперечку виявилися втягнуті США, Євросоюз, Канада, Китай - геть усі провідні економіки світу, закономірно породив питання-побоювання: якщо торговельна війна набула такого розмаху, то що — усталені правила світової торгівлі вже не діють? Де тут роль і місце СОТ — Світової організації торгівлі? Чи вона вже, вважай, вмерла?

Укрінформу відповідають:

Олексій Мінаков, політичний експерт:

“Зараз СОТ проходить тест на здатність відповісти новим викликам - існувати, в разі необхідності, без США”

- Нинішні торговельні суперечки – наслідок протекціонізму, до якого вдається Дональд Трамп. На введені ним імпортні мита на алюміній і сталь з Європи, а також мита на китайські товари інші країни відповідають своїми обмеженнями. Не секрет, що Трамп вкрай негативно ставиться до СОТ – на його думку, організація «ускладнює ділову активність США» і «несправедлива до США». Якщо перекласти його більш-менш дипломатичні заяви мовою бізнесу, то СОТ заважає заробляти американським виробникам. Європа серйозно побоюється, що Трамп збирається взагалі вбити СОТ як організацію. Торговельні суперечки навіть не стільки б’ють по іміджу та репутації СОТ, скільки ставлять під питання ефективність подальшого функціонування організації. Як далеко зайде Трамп у своєму протекціонізмі та ігноруванні СОТ? Від нього вже пішов головний радник з економічних питань, до порад якого він, очевидно, не хотів дослухатися. Але погрози США відмовитися від міжнародного арбітражу або взагалі вийти із СОТ можуть бути і блефом. Бо все ж таки СОТ потрібна США – буквально у березні цього року США звернулися до СОТ з позовом проти Індії через експортні субсидії. І набагато легше і швидше вирішувати подібні торговельні конфлікти в усталений цивілізований спосіб, аніж самостійно вручну, навіть якщо ти – найпотужніша економіка світу. Якщо згадати історію, то в 2002 році Джордж Буш вже вводив «антидемпінгове мито» на імпорт європейської сталі, після чого комісія СОТ визнала це порушенням, і США вимушені були скасувати це мито. Але Трамп - не Буш. І зараз СОТ проходить тест на здатність відповісти новим викликам, пережити нинішню кризу, існувати, в разі необхідності, без США.

Ярослав Жаліло, доктор економічних наук, провідний науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАНУ:

“Структурні зміни створюють попит на протекціонізм у розвинених країнах, але говорити про занепад епохи вільної торгівлі зарано”

- Загострення торговельних протистоянь дехто схильний вважати провісником наступної економічної кризи у світі. Це - досить ймовірно: спад продуктивності капіталів намагаються компенсувати штучним обмеженням конкуренції. Проте я розглядав би цей процес ширше: сплеск протекціонізму є результатом структурних проблем розвинених економік, які наразі не в змозі забезпечити належний рівень матеріального виробництва через його надмірну собівартість. Виведення цього сегменту економіки до країн “третього світу” відбувалося у період бурхливого розвитку нематеріального виробництва (послуг). Наразі цей сектор досяг певних меж й починається зворотний тренд - інтеграція нематеріальної складової до сфери виробництва, що формує нові якості товарів споживання. Формується так звана "промисловість 4.0". Ці структурні зміни і створюють попит на протекціонізм у розвинених країнах.

Проте говорити про занепад епохи вільної торгівлі зарано. По-перше, СОТ - організація, яка насамперед захищає сьогодні інтереси кран “третього світу”. Вони швидше зростають, зацікавлені у доступі на розвинені ринки, але вже менше залежні від них через зростання місткості власних внутрішніх ринків. Лобі таких країн достатньо сильне, щоб підтримувати функціонування СОТ і домагатися дотримання її правил. По-друге (і головне), формування нового типу виробництв у розвинених країнах може відбуватись ефективно лише у разі відкритості їхніх економік та використання переваг міжнародної кооперації, конкуренції, виходу на ринки третіх країн. Протекціонізм насправді гальмуватиме необхідні структурні зміни і не може бути тривалою політикою.

Єгор Киян, експерт з економічних питань Міжнародного центру перспективних досліджень:

“Якщо принципи відкритої торгівлі порушуватимуться, то це вдарить не тільки по репутації СОТ, а й по економіці залучених країн”

- СОТ виступає за відкриті ринки та за чесну торгівлю. Крім покращення торговельного іміджу країни - члена, СОТ полегшує їй доступ на старі і нові ринки, допомагає країні уникати дискримінації своїх товарів на цих ринках та долати тарифні обмеження, просувати інтереси виробників, сприяє проведенню переговорів та підписанню торгових угод, захищає врешті решт від порушень торгівлі.

Проблеми сьогодення будуть певною мірою «давити» на репутацію СОТ, - але тиск вона витримає. Без її порад, рекомендацій та рішень існує реальна загроза сповільнення росту світової економіки. За інформацією Global Trade Alert протекціонізм все ще зростає - в 2017 році країнами були введені 642 протекціоністські заходи, це в 2 рази більше, ніж в 2010-му. На жаль, СОТ не змогла належним чином відреагувати. У разі ж якщо організація остаточно втратить свій вплив, то все одно залишаться правила, які визначатимуть торговельне співробітництво між країнами”.

Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик:

“СОТ не зникне, але дещо видозміниться”

- За останні кілька десятиліть СОТ “хоронять” вже не вперше. Нібито регламенти торговельної організації вже застарілі і не відображають поточного стану відносин у сфері міжнародної торгівлі, тощо. Насправді ж, СОТ залишиться, можливо дещо зосередиться на окремих функціях, наприклад, на антидемпінгових розслідуваннях. Натомість митна система відійде до сфери регулювання квазінаціональних утворень, таких як, Трансатлантична зона вільної торгівлі, Європейська асоціація вільної торгівлі, Північноамериканська зона вільної торгівлі, Тихоокеанська зона вільної торгівлі та інші. Тобто, в найближчому майбутньому настане новий етап формування глобальної економіки. Замість поглиблення глобалізації, припустимо, розпочнеться кластерний розвиток світової економіки за рахунок розвитку регіональних особливостей та специфічних рис груп країн. Наприклад, не так давно Єврокомісія з ініціативи Німеччини представила ідею створення Європейського валютного фонду, який фінансуватиме викуп боргових зобов’язань слабких периферійних країн Євросоюзу, як-то Греція, Італія, Португалія. Щось схоже створюється і на азійському просторі - Азіатський банк інфраструктурних інвестицій на чолі з Китаєм. Коротше кажучи, зараз у світовій економіці відділяються чотири групи (кластери) — Європейський союз, США разом із Мексикою та Канадою, країни групи БРІКС, а також азійська конгломерація навколо Китаю. В усьому цьому для СОТ також знайдеться місце.

Олександр Вербицький, політичний консультант:

“Торговельна війна невдовзі закінчиться: країни прийдуть до домовленостей або в рамках СОТ, або на урядовому рівні”

- СОТ ніяким чином не постраждає від “митних” суперечок між США і ЄС або США і КНР. Претензії США будуються на принципах організації, в яку входять 162 країни. Принцип рівного доступу до ринків вже викликав свого часу торговельну суперечку між США і ЄС (2002 рік) з приводу високих мит, встановлених США на європейську сталь. Сьогодні ми знову бачимо прагнення американської адміністрації на чолі з Дональдом Трампом захистити власний ринок від європейської сталі, алюмінію та автомобілів. Це повністю відповідає політиці очільника Білого Дому повернути американські компанії в країну для створення нових робочих місць. З країнами ЄС швидше за все будуть досягнуті певні сепаратні домовленості, як це полюбляє робити Трамп.

З Китаєм у США інша історія. На думку американської сторони, створені спільні американо-китайські підприємства занадто вільно трактують положення Марракешської Угоди (1994 року) про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPs). Використовуючи авторські права на винаходи, зареєстровані в США, китайці виробляють товари у себе, а реалізують їх в США, чим завдають непоправної шкоди економіці США.

Серед американських політиків сьогодні не має одностайності в оцінці можливих наслідків торгових обмежень з Китаєм. Орієнтовно, кожна зі сторін може втратити від 35 до 50 млрд. доларів, тому рано чи пізно країнам доведеться домовлятися - або в рамках СОТ, або на міжурядовому рівні.

Опитав Мирослав Ліскович, Київ