На виборах до парламенту Італії перемогли “друзі Путіна”. А “ворогів” там і не було

Аналітика

За збереження антиросійських санкцій італійці вимагатимуть від Євросоюзу особливих преференцій для себе

В Італії завершилися вибори до парламенту. За попередніми підсумками перемогу здобувають: “Рух 5 зірок” - 31%, партія “Вперед, Італіє!” - близько 14%, союзна до неї “Ліга Півночі” - 18%. Демократична партія, яка досі очолювала коаліцію та уряд, набирає білизько 24%.

“Рух 5 зірок” - права партія популістського характеру, євроскептики, відносний новачок на політичній мапі країни. “Вперед, Італіє!” - партія, теж права, яку очолює старожил італійської політики Сільвіо Берлусконі, “Ліга Півночі” - регіональна, по суті, партія, яка обстоює окремі інтереси більш розвиненої у промисловому відношенні Півночі країни на противагу інтересам Півдня.

Як стверджують італійські політичні експерти, найімовірнішим варіантом майбутньої коаліції є союз правих партій: Берлусконі з “Лігою Півночі” та невеликою партією “Брати Італії” (4% голосів). Однак для України найважливіша та обставина, що всі, хто формуватиме коаліцію, прихильники скасування чи принаймні послаблення санкцій Євросоюзу проти Росії.

Тож питання: наскільки реальною є загроза зміни політики Євросоюзу щодо Росії через позицію нового керівництва Італії?

Укрінформу відповідають:

Ілія Куса, політичний аналітик Українського інституту Майбутнього:

Ілія Куса

“Формування коаліції за участі популістів і правих радикалів з «Ліги» - це кінець прихильності до антиросійської політики ЄС”

“Згідно з тими результатами, які відомі на цей момент, парламентські вибори завершаться формуванням коаліції правих сил і популістів. Це буде великим ударом по євроінтеграційному проекту ЄС. Усі лідери виборів – «Ліга» Маттео Сальвіні, «Рух 5 зірок» Луїджі ді Майо та «Вперед, Італіє!» Сільвіо Берлусконі – декларують кардинальну зміну політики Рима щодо ключових питань подальшого розвитку ЄС. І якщо партія Берлусконі все ще лишається проєвропейською і союзником НАТО, то обидві інші політичні сили – євроскептики й популісти. Такий результат виборів означатиме кілька важливих змін для Італії та ЄС у цілому. По-перше, перегляд Фіскального стабілізаційного договору, який визначив у 2012 році стратегію розвитку Економічного й Моніторингового Союзу ЄС, яку ми бачимо зараз. По-друге, запровадження паралельної національної валюти поряд із євро для внутрішніх розрахунків або (якщо ЄС не піде на поступки щодо пункту 1) референдум про вихід з єврозони. По-третє, запровадження суворої міграційної політики, припинення прийому нових біженців, затримання і депортація мігрантів у Середземному морі, укладання двосторонніх угод з Лівією та місцевими антиурядовими угрупованнями про стримування мігрантів. По-четверте, можливе пом’якшення санкцій проти РФ, скасування, звісно, не буде, але торгуватися за зміну санкційної політики Рим однозначно буде в обмін на певні преференції для себе. По-п’яте, наростання невизначеності щодо реформування Євросоюзу. Поява нових перешкод в особі нового коаліційного уряду Італії у реалізації плану Єврокомісії з посилення інтеграції в ЄС. По-шосте, поглиблення конфлікту між Італією і Францією через ідеологічні розбіжності між урядами, а також навколо ситуації у Лівії.

Щодо українського питання та санкцій проти РФ, то найбільш імовірним зараз є формування коаліції за участі популістів «Руху 5 зірок» і правих радикалів з «Ліги». Це означає, що Італія перестане бути прихильником антиросійської політики ЄС. Враховуючи те, що вищеозначені партії виступають за нормалізацію відносин з РФ і скасування санкцій, Італія просуватиме ідею пом’якшення санкцій проти Кремля. Але якщо їм це не вдасться зробити, вони як мінімум налагодять відносини з Москвою на двосторонньому рівні. Це може загрожувати й українцям, які працюють в Італії”.

Катерина Зарембо, заступник директора Центру “Нова Європа”:

Катерина Зарембо

“Як мінімум Італія не стане дружньою до України більше, ніж вона є зараз”

“Які б сили не сформували коаліцію, підстав для надмірної тривоги щодо європейського майбутнього Італії немає. Євроскептицизм в Італії має іншу природу, аніж, скажімо, в Угорщині чи Польщі. Йдеться не про риторику “а ля Трамп” щодо відновлення величі Італії і не про критику ЄС як такого, а швидше про отримання більших вигод від членства Італії в Євросоюзі. Не варто забувати, що італійська економіка перебуває у стані кризи останні 10 років, і саме це є однією з причин, чому чинний уряд втрачав підтримку. Вони не змогли вивести країну з кризи, не змогли підняти економіку, нині італійський ВВП все ще менший, ніж до 2008-го року, дуже великий внутрішній борг, безробіття серед молоді тощо. Без підтримки ЄС Італія не вирулить, не зможе піднятися, тому це певним чином стримуватиме нову італійську владу у проштовхуванні власного порядку денного і змушуватиме підлаштовуватися.

Щодо українського питання, то Італія не стане дружньою до нас більше, ніж вона є зараз. Тамтешні політичні сили узагалі не є проукраїнськими у тому сенсі, у якому цього хотілося б Україні, питання тільки, більшою чи меншою мірою. Італія за уряду “Демократичної партії”, тобто, в останні п’ять років – це, напевно, італійський “максимум” української підтримки. Та й то не завжди – пам’ятаєте, як у 2015 році Італія виторговувала за санкції проти Росії поступки для себе? Так буде й зараз. Італійці підтримуватимуть антиросійські санкції, але за умови певних змін політики для себе з боку ЄС”.

Наталія Іщенко, заступник директора Інституту світової політики:

Наталія Іщенко // Фото: Радіо Свобода

“Якщо італійці виторгують особливе ставлення до себе від ЄС - санкції проти Росії залишаться”

“Вибори в Італії мають відношення до внутрішньополітичної ситуації в Україні, насамперед, щодо врегулювання конфлікту на Донбасі, бо Італія цього року головує в ОБСЄ. Ми бачимо, що можлива коаліція – лівоцентристи плюс популісти, або правоцентристи та знов-таки популісти. Ці коаліції не є дуже вигідними для України. Вони будуть орієнтуватися суто на вирішення внутрішніх поточних питань італійського суспільства і тому діятимуть дуже прагматично. Щодо антиросійських санкцій, то вони залишаться. Але, знову ж таки, за їх збереження італійці намагатимуться виторгувати від європейських колег особливе ставлення до своїх проблем. Приміром, допомогти подолати наслідки економічної кризи, яка триває в Італії з 2008 року, а також переглянути питання щодо політики “відкритих дверей” для мігрантів”.

Опитав Мирослав Ліскович, Київ