«Русскій мір» атакує. Тепер Казахстан

Переляканий Назарбаєв запропонував звільняти чиновників за використання державної мови

...Цей обурливий випадок стався в Казахстані в кінці лютого. На виїзді з Чикмента поліцейський зупинив автомобіль і казахською мовою зажадав пояснень від водія. Той відповідав російською. Розмова перейшла в двомовну перепалку. Нарешті, охоронець закону плюнув на умовності і відповів водієві чистою російською мовою. А точніше послав на три букви.

Ну і що, запитає читач?

«Обурливим» назвали цей випадок офіційні казахські ЗМІ. І не через неповагу водія до поліцейського. І не через матюки.

ЗВІЛЬНИТИ ПОКАЗОВО!

Як прийнято в Казахстані (а 35 років тому таке було і в СРСР), щоб читачеві зрозуміти філософію написаного, будь-який факт обов'язково підкріплюється авторитетною цитатою.

Казахські журналісти «підкріпилися» словами свого президента Нурсултана Назарбаєва. А сказав він 16 лютого 2016 року наступне: «Я помітив, що є таке, коли людина російською мовою звертається, то йому дають відповідь казахською. Куди прокуратура дивиться? Якщо громадянин звернувся російською, одже, відповідь має бути надано російською! Того, хто відповідає казахською тому, хто запитує російською, звільнити показово!»

Якби подібна публікація в українських медіа, ми б оцінили гумор: поліцейський адже, врешті-решт, виконав директиву президента: відповів росіянину російською. А те, що саме великим і могутнім російським матом, так Назарбаєв цього не забороняв...

Але в Казахстані все серйозно. І згадка про російські матюкі має свій сенс: мовляв, знає ж, гад, мову, чому ж з самого початку говорив казахською?

Цікаво, чи дійсно поліцейського звільнять з роботи за те, що говорив з порушником своєю рідною і, зауважте, державною мовою?

Нам все це може здатися маячнею. Але такі реалії цієї східної країни, взятої за горло російським світом. Назарбаєв адже не з самодурства сказав те, що сказав. Він дійсно злякався.

ЦЕ МІНА, І ГОДИННИК ЦОКАЄ

А налякав його казахський же письменник Олжас Сулейменов. Який буквально напередодні сказав, що «ті дрібні чиновники, незалежно від рангів, дрібні політики, які порушують закон про мови, виступають проти Казахстану, проти нашої незалежності, проти нашого майбутнього. А це означає, що велика міна закладена під Казахстаном, і годинник цокає».

Ні, він таким чином не захищав казахську мову. Він захищав право росіян, що живуть в Казахстані, не вчити і не знати цю мову. Саме «зневажливе ставлення до російської мови» маститий письменник і назвав «міною під Казахстан».

Щоб зрозуміти всю дикість ситуації, треба знати, хто такий Олжас Сулейменов, і де саме він сказав ці слова.

Що стосується першого. Сулейменов - відомий казахський поет, син репресованого в 1937 році офіцера казахського кавалерійського полку. У 1975 році написав книгу «Аз і Я», заборонену радянським режимом, після неї автор 8 років не видавався і перестав писати. Весь пафос книги в тому, що досліджуючи «Слово о полку Ігоревім», Сулейменов висунув гіпотезу, що в Київській Русі тюркська мова була широко поширена поряд зі слов'янською.

Людина, що постраждала за тоталітарних часів за рідну мову, сьогодні практично закликає до її знищення.

Тепер про друге. Найпринизливіше для казахів, що фраза про «міну» прозвучала не де-небудь, а на «третьому звітно-виборному з'їзді російських, казацьких і слов'янських організацій Казахстану», що проходив в Алма-Аті.

РОСІЙСЬКІ НАЦІОНАЛІСТИ ВІДЧУВАЮТЬ: ЇХ ЧАС НАСТАВ

Так от, цей проросійський шабаш гучно заявив про «утиски прав росіян і російськомовних громадян республіки», яких, як сказав на з'їзді голова якоїсь «Ради генералів», в Казахстані «понад 70 відсотків». Казахів шокувала ця явно несправедлива і надумана цифра. Але більш того - вимоги до влади, висунуті «російськомовними» (крім власне мовних) .

А вони були такі. 1. Ні багато, ні мало, як «офіційно визнати казаків народом в Республіці Казахстан»; 2. Законодавчо закріпити пропорційне національне представництво в органах держвлади. 3. Передати казакам російські драматичні театри областей і міст Алмати і Астани в якості культурних центрів із збереженням бюджетного фінансування. 4. Виділити час на державних каналах для популяризації російської мови і т. д.

«Виникає відчуття, що російські націоналісти в Казахстані відчули, що їх час прийшов і пора піднімати голову», - пише Казахстанське видання «Республіка».

Ось це і налякало Назарбаєва.

«КАЗАХИ, ЗНАЙТЕ СВОЄ МІСЦЕ!»

Сепаратистські настрої помітні на великій частині Казахстану. «Містечко Костанай, жителі якого в основному етнічні росіяни, має щось спільне з українським півостровом Крим та Донбасом, - писав Рейтерс. - На півночі Казахстану георгіївська стрічка звішується з дзеркала заднього виду у кожному другому автомобілі». Чимало громадян Казахстану поїхали воювати найманцями на Донбас.

У 2014-му, в шовіністичному угарі після анексії Криму, багато російських політиків вимагали повернути до складу Росії казахстанські міста, населені «переважно росіянами». Всім нам добре відомий Жириновський повторив формулу, застосовану для захоплення Криму: мовляв, Казахстану «подарували» частину його території. Тільки не Хрущов, а Сталін. Едуард Лімонов висловився ще грубіше: «Казахам не слід займатися демагогією, але мирно повернути російські міста. У казахів взагалі кочова культура, і вони проходили зі стадами по землях, але жити на них осіло стали вже в новітні історичні часи. Ви чудові люди, але знайте своє місце! Віддайте чужу власність».

Путін споконвічних земель назад не вимагав. Поки що. Але не забув принизити казахів, заявивши, що раніше у них ніколи не було державності». Назарбаєв проковтнув образу, хоча міг би й відповісти: в 2015 році країна святкувала 550-річчя Казахського ханства.

Судячи з усього, президент Казахстану, як і багато колишніх українськіх лідерів, намагається заслужити у Путіна мир послухом. В Астані чомусь вважають, що саме різкі рухи з українською мовою стали причиною вторгнення військ Путіна на територію нашої країни.

РОСІЙСЬКІ ПРЕДКИ КАЗАХСЬКИХ ШКОЛЯРІВ?

75-річному беззмінному правителю Казахстану важко зрозуміти, що саме догоджання призводить до сумних наслідків. Російські ЗМІ з невимовною зловтіхою повідомляють про те, як мова корінного населення здає позицію за позицією. Ось лише три найостанніших і красномовних факти.

1. Науково-популярний журнал OYLA (в перекладі з казахського — «Думай»), що позиціонує себе як журнал для школярів, з березня перестане виходити казахською мовою, залишиться тільки російськомовна версія видання... Причиною названо вкрай малий попит.

2. Предмет «Всесвітня історія» у навчальних закладах Казахстану з 2018 року буде викладатися тільки російською мовою.

3. Проте організований конкурс «Ой-сана» на знання російської мови казахскомовними школярами, в програму якого увійшло літературне змагання «Мова - джерело спадщини предків» з написанням есе ... російською мовою. Питання: «чиїх предків?» не дискутується.

Страх Назарбаєва перед казахською мовою на кшталт страху Лукашенко перед білоруською. Автор цих рядків у березні минулого року побував у Білорусі і здивувався тому, що чиновники навідріз відмовлялися говорити з нами по-білоруськи, навіть пісні білоруські не ризикували співати. Боялися, що їх звинуватять у «зневажливому ставленні до російської»?

Самі лізуть в капкан і думають, що це вбереже їх від «руського світу»?

ПРОКОВТНУТИ ЦІЛКОМ

Обидва правителя сліпі. Як їм пояснити, що вбиваючи мову, вони не дають шансу майбутній державності своїх країн? Адже їжакові зрозуміло, що, коли кількість «російськомовних братів» в республіках досягне критичної точки, виникне питання про захист їх інтересів. Від корінного населення, треба розуміти. І казачі добровольчі банди, як це вже було на Донбасі, виконають свою частину брудної роботи. Щоправда, воювати всерйоз з Казахстаном Путін не збирається. Поки що. Він шантажує. І шантажем заганяє країну в «русскій мір». А коли зажене, то і віднімати частину території не знадобиться. Путін сподівається заковтнути Казахстан цілком і без найменшого опору.

Проблему Криму і Донбасу, як міни уповільненої дії, лідери та «народні акини» радянських часів бачать зовсім мінливим чином. Вони бояться того, що могло б врятувати майбутнє їх народів – мови, культури! Це нам, після приниження і багатотисячних жертв, все цілком ясно: почни ми українізувати Крим і Донбас з перших днів Незалежності, не було б ні Аксьонових, ні Захарченків с Гіркіними. Вчіться на наших помилках, наші колишні брати по соціалістичному концтабору. Вчіться! Не лізьте самостійно в петлю!

Цим закликом можна було б і закінчити. Але будемо справедливими: крім можновладців, що бояться за свою владу і за своє майно, в Казахстані є ще і прості люди, патріоти, і не тільки серед представників титульного етносу, але й серед росіян. У них болить душа за долю казахської мови, вони будуть боротися за неї. І дай Бог їм перемогти.

Коменти на казахстанських інтернет-ресурсах, під статтями про казачий шабаш і страхи Сулейменова, скажуть самі за себе.

ВИ ВЛАШТУВАЛИ ГОЛОДОМОР, ВІДНЯЛИ У НАС ЗЕМЛЮ

«Від радянської влади у відсотковому відношенні найбільше постраждали саме казахи! 2 000 000 казахів, померлих від голоду - це майже 1/3 населення Казахстану! 30%! А після голодомору була викошена нечисленна інтелігенція, по суті, більшість освіченого населення було знищено! А потім, після війни, відкрився Семипалатинський полігон. А потім почали в масовому порядку закриватися казахські школи. Великий Жут (Голодомор), репресії, полігон, примусова асиміляція (закриття казахських шкіл), екологічні катастрофи (Арал і Полігон) - це все ланки одного ланцюга - яку можна назвати цілеспрямованим етноцидом. Саме "завдяки" всьму вищепереліченому, ми отримали той держапарат, який маємо - не володіє рідною мовою і не бажає її опановувати, що втратив національну ідентичність - і бажає зберегти нинішній статус-кво - коли формально державною мовою є одна мова, а фактично – інша».

«Нашим російськомовним друзям хочу сказати, що мова тієї країни, де народилися і живете, вчать з поваги до країни, а не через потребу. У вас чистий прагматизм і лінь. У вас ставлення до казахської мови як до тубільніої мови: так для екзотики».

«У місті Алмати в російськомовних школах початкові класи від "а" до "і" переповнені, в класах по 35-38 дітей, при цьому в казахських школах набирається тільки від "а" до "д"! Який тут утиск?! Навпаки, скоро обрусіємо».

«Поки я не пішов в школу, моєю рідною мовою був казахський, після закінчення школи я ледве нею розмовляю. У присутності дітей інших національностей вчителі нам забороняли розмовляти на казахському. Нас просто гнобили і принижували, а ми терпіли. Зараз це називається гарним словом толерантність».

«Нещодавно промайнула інформація, що казахська мова увійшла до списку ЮНЕСКО, як мова, якій загрожує зникнення протягом найближчої чверті століття. Це при 11 мільйонах носіїв тільки в Казахстані!»

«Та знаю десяток людей, які вивчили держмову. Тільки на роботу не беруть, бо прізвище і розріз очей неправильний».

«На сьогодні головним ворогом держмови є російськомовний казах-держслужбовець. Він щось розуміє казахською, але вільно говорити не може, тому вся документація в РК ведеться російською мовою. Я ще раз повторюю - не тому, що казахська мова бідна, а тому, що держслужбовець не розуміє державну мову. Якщо ми сьогодні якимось дивом перейдемо повністю на держмову, то близько 50-60 відсотків держслужбовців стануть непотрібними через те, що не знають державну мову».

«Казахська мова пригнічуваляся ще при радянському союзі. Жодного вузу не було казахською мовою. Наприклад, я закінчив казахську школу в 1984 році і поступив у політехнічний інститут, і, на мій подив, навчання російською мовою, виявляється. Мені дуже важко було на 1-му курсі, хоч і я вчився на «відмінно» в школі. А багатьох казахів відрахували».

«У 80-х мій батько - викладач провідного технічного вузу країни часто повертався з роботи засмученим - коли їм спускали з міністерства черговий наказ: скасувати казахські відділення на тих чи інших факультетах, нібито за "непотрібністю" (наприклад, на машинобудівному, нафтовому, металургійному!). А на них масово надходила казахська молодь з регіонів...»

«Це – Казахстан, тобто країна казахів, і державна мова - казахська. Не зрозумію, чому росіяни, особливо казацтво, так ненавидять казахів. Що, казахська мова їм слух ріже? Чому росіяни не можуть залишити свій шовінізм? Казахи врятували Росію від фашизму, допомогли виграти війну з Наполеоном, а ви у відповідь влаштували голодомор в Казахстані, відняли у нас землю, споганили всю нашу землю ядерною, біологічною зброєю, знищували тисячі казахських шкіл. Казаки свого часу захопили казахські землі, гвалтували наших жінок, знущалися над чоловіками. Навчили нас матюкатися, пиячити, грубіянити і т. п. Нічого хорошого росіяни казахам не принесли, лише одні біди».

«Чому в нашій країні (в Казахстані) майже немає розвитку? Відповім. Деякий час я прожила в Японії. Там всі вчаться тільки японською мовою. У Туреччині до 20-років ХХ століття було гальмування в розвитку. Як тільки перейшли на навчання рідною мовою, почалося різкий розвиток країни. Нашій країні треба перейти на навчання тільки казахською мовою».

«Мої діти зараз досконало володіють і своєю рідною мовою, і російською, і англійською, хоча вони закінчили школу з казахською мовою навчання. Я з дитинства їм пояснював, що знання інших мов буде їм тільки на користь у майбутньому. І це діти Казаха, представника корінного населення. А що заважає дітям росіян, тим більше що народилися і виросли тут, виявити повагу і шану до Землі і Батьківщини, що їм це дало? Дуже боляче дивитися на наших співвітчизників, які не тільки не знають мови своїх предків, але й не замислюються, наскільки це трагічно! Що вже говорити про молодь в банках, офісах, магазинах, які на твоє питання казахською відповідають російською, а часом, не зрозумівши мене, відповідають, що не знають казахську, або ж кажуть, що вони вихідці з Росії, як ніби це виправдовує їх та їхніх батьків».

«Ми, казахи, самі винні. Дуже добрі. Ні, щоб як в Узбекистані чи в Прибалтійських державах, змусити поважати держмову, ми самі погано її знаємо, особливо алмаатинці. Пам'ятаю, моя однокласниця сказала, що її звуть Женя, сестер її Оля, Катя. Насправді, додала вона, вони Жанат, Улбала, Киздигой. І це красиві казахські імена. Навіщо вони їх міняли?»

«Російська - мова регіонального рівня, насильно прив'язана до народів СРСР. Казахи найбільше постраждали від імперських амбіцій Росії. Зараз в РФ масово розвивається великоросійський шовінізм, який пробуджує русофобію в Казахстані як відповідну реакцію. Чого варті заяви-претензії на територіальну цілісність пострадянських (незалежних!!!) держав, озвучені Лімоновим, Жириновським і Федоровим. Поки "кримнашівці" і "ватники" зловтішаються, середньоазіати потихеньку починають ненавидіти росіян і слов'ян, в цілому».

«Багатостраждальна моя мова... Боротьбу будемо продовжувати, незважаючи ні на що!»

І ми замислимося над цими словами...

Євген Якунов, Валентина Сямро. Київ.