Внутрішній туризм під час війни: чи готова Україна до системного відновлення?

Туризм може стати одним із драйверів відновлення України. Але для цього потрібно діяти системно

Війна змінила не лише безпекову ситуацію в країні – вона радикально трансформувала економіку і підходи до розвитку цілих галузей. Туризм став одним із найбільш чутливих секторів, але водночас і одним із тих, що демонструють здатність до відновлення. Як голова Тимчасової слідчої комісії, протягом року я мав можливість не лише аналізувати документи і статистику, а й безпосередньо бачити стан галузі на місцях, спілкуватися з громадами, керівниками об’єктів, бізнесом і фахівцями, які сьогодні фактично тримають внутрішній туризм.

За цей період ми відвідали низку регіонів і об’єктів культурної спадщини та туристичної інфраструктури – зокрема Дніпро, Полтаву, Волинь, Хмельниччину, Хотин та Канів. І ці поїздки дають набагато більше розуміння, ніж будь-яка аналітика: ми бачимо не лише потенціал, а й системні проблеми – зношену інфраструктуру, відсутність сучасного сервісу, недостатнє фінансування і, що особливо важливо, відсутність сучасних інструментів управління та просування.

Водночас цифри показують, що навіть у таких умовах галузь починає відновлюватися. Динаміка туристичного збору демонструє поступове повернення активності: після падіння у 2022 році до 178,9 млн грн, у 2023 році надходження зросли до 222,6 млн грн, у 2024 році перевищили 270 млн грн, а у 2025 році склали вже 359 млн грн, що на 31,5% більше, ніж роком раніше. Це означає, що внутрішній туризм живий, і він працює, перш за все, завдяки українцям, які відкривають свою країну заново.

Фактично формується нова карта туристичної України: Київ, Львівщина, Івано-Франківщина, Закарпаття стали ключовими центрами внутрішнього туризму, тоді як частина східних і південних регіонів через бойові дії тимчасово випали з цього процесу. Але навіть у центральних регіонах і на заході ми бачимо не використаний потенціал – об’єкти є, історія є, попит є, але системного підходу до управління і просування поки що бракує.

Окремо варто сказати про фінансування, яке у 2025 році суттєво зросло. Обсяг міжнародної технічної допомоги на розвиток туризму досяг 126,51 млн грн порівняно з 26,69 млн грн у 2024 році. Найбільше ресурсів отримали Волинська область – 99,67 млн грн, Івано-Франківська – 18,90 млн грн та Вінницька – 2,6 млн грн. Водночас інші регіони отримують значно менше – наприклад, Черкаська область лише 1,49 млн грн, Закарпатська – 1,42 млн грн, що свідчить про нерівномірність доступу до фінансування. Паралельно зростає і роль місцевих бюджетів: у 2025 році громади спрямували на розвиток туризму 54,89 млн грн проти 29 млн грн у 2024 році, причому найбільші видатки зафіксовано в Івано-Франківській області (9,64 млн грн) та Києві (6,16 млн грн).

Разом із тим, коли ти особисто бачиш стан об’єктів, стає очевидно: головна проблема – не лише у фінансах. Ми досі працюємо у застарілій системі, де відсутня повноцінна статистика, не врегульована діяльність значної частини ринку, немає єдиних стандартів якості, а туристичний збір адмініструється неефективно. Значна частина ринку перебуває в тіні, а органи місцевого самоврядування не мають достатніх інструментів впливу.

Але, на моє переконання, ключовий виклик сьогодні – це відсутність цифровізації галузі. Ми маємо унікальні об’єкти культурної спадщини, але часто вони не представлені належним чином у цифровому середовищі. В багатьох випадках відсутні сучасні системи онлайн-продажу квитків, електронного обліку відвідувачів, аналітики потоків. Державні туристичні об’єкти практично не мають системного цифрового маркетингу, не використовують повною мірою можливості міжнародних платформ і не працюють як цілісний продукт. У результаті ми втрачаємо не лише доходи, а й інтерес потенційних відвідувачів.

Ще одним критичним напрямом є фіксація втрат галузі. Станом на кінець 2025 року зафіксовано 453 пошкоджених об’єкти туристичної інфраструктури, серед яких 140 готелів, 78 баз відпочинку, санаторії, табори та інші об’єкти. Найбільше постраждали Донецька, Харківська, Миколаївська, Одеська та Херсонська області. Водночас повна оцінка збитків проведена лише щодо 33 об’єктів, і вже вона перевищує 1,5 млрд грн. Це означає, що реальний масштаб втрат значно більший, і його ще належить зафіксувати для подальшого відновлення.

Саме тому я переконаний: без системних змін ми не зможемо використати той потенціал, який має Україна. Проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про туризм” та деяких інших законодавчих актів щодо основних засад розвитку туризму» (реєстр. № 4162) є базовим кроком у цьому напрямі. Він передбачає створення Єдиного туристичного реєстру, впровадження сучасної статистики, гармонізацію з європейськими стандартами та формування нової моделі управління галуззю. Але навіть найкращий закон не працюватиме без реального впровадження – на рівні держави, громад і конкретних об’єктів.

Сьогодні внутрішній туризм – це не про відпочинок у класичному розумінні. Це про економіку громад, про робочі місця, про збереження культурної спадщини і про формування нової ідентичності країни. І якщо ми правильно використаємо цей момент, туризм може стати одним із драйверів відновлення України. Але для цього потрібно діяти системно – модернізувати законодавство, інвестувати в цифровізацію, підтримувати громади і, головне, почати сприймати туризм як стратегічну галузь, а не допоміжну.

Максим Ткаченко, голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів порушення законодавства України у сферах культури, охорони культурної спадщини, туризму, фізичної культури і спорту