«Спіймав-відпусти»: як на Русанівському каналі проводили чемпіонат області з лову риби
Спортивна риболовля в Україні набуває нових принципів і популярності, зокрема серед жінок та дітей
Життя на березі Русанівського каналу має багато переваг: купання, скандинавська хода, квіточки, птахи (я вже майже орнітолог), а ще спостерігання за рибалками. У неділю вболівала за учасників відкритого чемпіонату Київської області з лову риби фідером 2026. За журналістською звичкою спробувала вникнути в деталі спортивної риболовлі.
Якщо стисло, то від звичайної риболовлі щастя має людина, а від спортивної – ще й риба, бо їй дають шанс на друге життя.
МІСЦЕВА ГУСТЕРА ТА ГОСТЬОВИЙ ГОЛОВАНЬ
У дводенному змаганні брали участь дев’ять команд-четвірок (36 учасників). Ловля тривала по п’ять годин, після закінчення кожного туру рибу зважували й одразу випускали в рідне середовище. Переважно ловилися густера (або плоскирка, прісноводна риба родини коропових) та карасі. Саме вони є постійними мешканцями каналу, інша риба заходить сюди з водою Дніпра як гість. Під час чемпіонату одразу два таких головані обрали фідерну вудку Дмитра Борсука, що дало йому змогу отримати перше командне місце та друге місце в особистому заліку. У «вибірковості» голованів нема нічого дивного – адже Дмитро знається на прикормі, яким заповнює годівницю! Він неодноразово ставав чемпіоном України з поплавцевої та фідерної ловлі. Але Дмитро відомий не лише спортивними здобутками.
З ФРОНТУ – У СПОРТ ТА БІЗНЕС
До вторгнення він працював директором однієї зі столичних гімназій. У лютому 2022 року добровольцем долучився до лав ЗСУ, служив у 112 бригаді ТрО. Пройшов шлях від Києва до Бахмута, від командира відділення до заступника командира взводу. Після Лисичанська потрапив у госпіталь; там і зародилася ідея про власну справу з виробництва товарів для риболовлі.
Ветеран подав заявку на грант, закупив базове обладнання для виробництва рибальських аксесуарів та прикорму. Тепер на його виробництві – дев’ять працівників. Дмитро має власний інтернет-магазин і співпрацює з гуртовими клієнтами, торговельними мережами та спортивними командами. У квітні цього року продукція пройшла іспит навіть на чемпіонаті світу в Італії, де, до речі, українська команда увійшла в десятку найкращих команд з 29 представлених країн!
Таким результатом не всі задоволені, але, на думку Дмитра, важливо, що Україна там була представлена; спорт – то насамперед можливість нагадати про себе світу.
ДЛЯ РИБАЛОК – СПОРТ, ДЛЯ РЕШТИ – СВЯТО
Але повернемося-таки до Русанівського каналу.
За два тури чемпіонату найбільшу кількість риби впіймав Олексій Страшний – 4 кг 949 г. На рахунку Дмитра Борсука – 4741. Третє місце в особистому заліку посів Володимир Пірожніков – 3780.
До речі, Олексій Страшний є засновником ГО НХНЛ («Риболовний клуб „НІ ХВОСТА НІ ЛУСКИ“»), де вони разом з Дмитром Борсуком діляться рибальським досвідом, об’єднують однодумців, а також формують нові підходи до риболовлі. Йдеться про генерацію культури рибної ловлі, формування поваги до природних ресурсів. У клубі – сотні учасників з усієї України. Це свідчить про стійкий інтерес до риболовлі, який під час війни тільки посилюється.
От і на Русанівському каналі за змаганнями споглядала чимала кількість киян: вони вболівали за спортсменів, розглядали подекуди дивний і незвичний рибальський реманент, розпитували про деталі лову. Я вже не кажу, що кожного разу змагання є справжнім святом для дітей, зокрема, і дівчат. Треба зазначити, що все більше їх ходить на риболовлю з батьками. Та й жінок з вудками біля води більшає.
Лідеркою моїх симпатій на чемпіонаті стала саме жінка, капітанка однієї з команд Ганна Семікоз. Симпатія посилилася удвічі, коли я дізналася, що вона – моя землячка з Луганська. У Київ приїхала із чоловіком у сумнозвісному 2014 році… До риболовлі привчив чоловік. Спочатку їздила з ним за компанію, рятувалися від думок про залишений рідний дім, потім спробувала закинути вудку сама, відчула азарт. Ганна полюбляє ловити на спінінг; найбільша її здобич – сом вагою 8 кг 800 г.
РИБОЛОВЛЯ ЗА ПРИНЦИПОМ ГУМАНІЗМУ
Цікаво, що в регламенті про проведення чемпіонату Київської області з лову риби фідером 2026 серед таких положень і принципів, як популяризація риболовного спорту; підвищення спортивної майстерності; визначення найсильніших спортсменів та команд і формування збірних команд області для національних змагань, є один, не дуже поки що звичний для рибалок, пункт. Це розвиток принципу «спіймав-відпусти».
Попри не надто сприятливу погоду (її різку зміну) цього разу на Русанівському каналі за два дні змагань учасники дев’яти команд спіймали понад 98 кг риби. Одразу після зваження вся вона пішла жити своє друге життя. А учасники чемпіонату – готуватися до нових змагань. Їх цього року чимало, зокрема чемпіонат світу 2026 у Португалії, де буде представлена молодіжна збірна України. Поїдуть спортсмени за гроші реєстраційного внеску, який зібрали учасники цього та інших чемпіонатів. Деякі суми цих внесків ідуть також на благодійні потреби, зокрема й військові.
Це я наголошую для тих, хто скаже, що краще б ті рибалки займалися корисною справою. Що стосується мене, то декілька годин перебування в компанії спортсменів-риболовів додали неабиякого настрою. От тепер думаю: може прикупити собі вудку?
P.S. Інформація для «чайників»: фідерне вудилище має довжину до чотирьох метрів і грузило-годівницю (англ. to feed – «годувати»), тобто їжа рибі доставляється відразу під рота. Після закидання вудки корм вимивається з годівниці – частину з'їсть риба, частина пошириться дном, створюючи так звану пляму прикорму. Як на мене, справжній ресторан у підводному царстві!
Ольга Коростельова, Київ
Фото авторки, зі сторінки КОФРС та Дмитра Борсука