«Психічну травму війни можна вилікувати, головне - правильний підхід»

Директорка Центру психічного здоров’я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» Ксенія Возніцина про «невидимі поранення» та стаціонар без стереотипів

Центр психічного здоров’я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» МОЗ України у Пущі-Водиці – перший в Україні медичний заклад, який спеціалізується на лікуванні психотравми, наслідків легкої черепно-мозкової травми та допомозі людям, які пережили полон і тортури. Від заснування у 2019 році тут пролікували близько 23 тисяч пацієнтів.

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД ІЗ ЛЮДСЬКИМ ОБЛИЧЧЯМ

Історія Центру почалася задовго до його відкриття. У 2014 році Ксенія Возніцина, тоді ще в іншому медичному закладі, зібрала команду лікарів і психологів.

«У своїй роботі ми поєднали доказовий підхід із нестандартним, творчим і людяним ставленням до кожного пацієнта. Я бачила, що люди з психологічними травмами, отриманими через бойові дії, звертаються до психіатричних стаціонарів і не отримують адекватної допомоги», – згадує вона.

Принципова різниця, за її словами, – у самій природі цих станів: «Психіатричні захворювання зазвичай хронічні, їх контролюють, а не виліковують. А стани, спричинені травматичним досвідом війни, вилікувати можна, головне – правильний підхід».

Свою ідею Возніцина оформила в концепцію закладу, яку захищала в МОЗ під час конкурсу на посаду керівника майбутньої «Лісової поляни». Ця концепція, каже вона, стала фундаментом для розбудови такої допомоги.

Лікування в «Лісовій поляні» стаціонарне, але влаштоване інакше, аніж у класичному психіатричному відділенні.

«У класичному психіатричному відділенні працює психіатр, який призначає ліки, а для посттравматичних станів це не найдоречніший підхід. Усі світові клінічні настанови називають першою лінією допомоги психотерапію, а препарати, якщо вони потрібні, – другою чи третьою», – пояснює Ксенія Возніцина.

У Центрі медикаменти становлять приблизно 20% лікування, решта 80% припадає на інші методи. Саме за це, розповідає директорка, пацієнти досить швидко дали закладу неформальний статус «державний заклад із людським обличчям».

НЕВИДИМІ ПОРАНЕННЯ Й «АТРАКЦІОНИ»

Унікальних авторських методик у «Лісовій поляні» немає – натомість тут зібрали велику кількість методів, які у світі застосовують у роботі з психічною травмою, щоб підбирати для кожного пацієнта найдієвіший.

«У нас є глибоке розуміння, що таке травма та як зробити відповідне середовище і комунікацію», – каже Возніцина. У Центрі працює команда клінічних психологів, які володіють різними травмофокусованими методами.

Весь перший поверх віддано під фізичну терапію, але не для фізичних поранень. «Ми працюємо не з фізичними пораненнями, як звичайні центри реабілітації, а з невидимими. Залами фізтерапії користуються пацієнти з депресією чи ПТСР», – пояснює директорка.

Перелік методів довгий: спеціалізована йога для сну, нейрофідбек – комп’ютерна програма, яка вчить регулювати емоції, транскраніальна магнітна стимуляція, лабораторія сну (полісомнографія), акупунктура. Окремий напрям – робота з посткомоційним синдромом, який у народі називають контузією: фізична терапія вестибулярних порушень, робота з когнітивними функціями, оптометричні втручання. Для розладів психіки застосовують ерготерапію, зокрема її різновид – терапевтичне садівництво. Є велика кількість рекреаційної терапії: скелелазіння, стрільба з лука, скандинавська хода, співоча терапія.

У Центрі працює терапевт мови та мовлення – після вибухової хвилі або як наслідок травматичної події багато пацієнтів мають заїкання. Є і соціальний працівник: у частини пацієнтів, які повернулися з полону або з окупованих територій, накопичилося багато соціальних проблем, невирішених питань вистачає й у військових, які ще служать, та у ветеранів.

Близько року в «Лісовій поляні» застосовують кетамін-асистовану терапію для резистентних депресій. «Це метод із групи психоделічно-асистованої терапії, унікальний для України: інші психоделіки в нас поки не дозволені, кетамін – єдина речовина, що має схожу дію і яка дозволена до використання», – розповідає Возніцина.

Такий солідний перелік, на думку директорки, необхідний, бо з бойовою травмою не можна працювати лише в кабінеті психотерапевта. «Легші випадки – цивільні, побутові, сімейні стосунки – справді можна опрацювати на сеансах психотерапії. Але бойова травма часто поєднує два-три захворювання, і без усіх цих додаткових практик, які наші пацієнти жартома називають «атракціонами», її не опрацювати», – каже вона.

У Центрі лікуються три основні групи пацієнтів. Перша – стрес-асоційовані розлади: ПТСР, депресії, розлади адаптації. Друга – наслідки травми від дії вибухової хвилі, струсу мозку, «контузії».

«Це теж невидиме поранення: формально це черепно-мозкова травма, але вона дає багато поведінкових і психологічних проблем», – пояснює Возніцина.

Третя група – люди, які пережили полон. Таких пацієнтів тут було близько трьох тисяч, у тому числі цивільні, звільнені з полону або з деокупованих територій.

Окрема категорія – родини загиблих, зниклих безвісти та полонених. «Ці люди дуже страждають і теж можуть мати посттравматичні розлади. Зараз у нас лікуються кілька матерів і дружин, які втратили синів і чоловіків», – розповідає директорка.

При цьому підхід до різних категорій принципово не відрізняється. «Для травматерапевта стать і статус людини – ветеран чи ветеранка, звільнений чи звільнена з полону – не визначають суті роботи. Головне – професіоналізм, травмаінформований підхід і розуміння контексту, у якому людина пережила травму», – наголошує Возніцина.

Базова програма Центру називається «Check Point». Назву підказав один із пацієнтів, який порівняв програму з технічним обслуговуванням автомобіля. До неї входять консультації лікарів, клінічного психолога та певні процедури, решту додають під кожного пацієнта індивідуально.

Орієнтовно програма триває три тижні – за менший час, пояснює директорка, результату досягти не вдається. «Але тривалість лікування визначає стан людини: комусь на 16-й день стає значно легше, комусь потрібно і 28, і 35, і 40 днів», – каже вона.

БЕЗ АНАЛОГІВ У СВІТІ

Український досвід роботи з травмами війни Возніцина вважає одним із найкращих у світі. «В деяких країнах є гарні, людиноцентричні психіатричні лікарні, але вони розраховані переважно на цивільних із різними розладами психіки. Є ветеранські шпиталі США, де в структурі великих багатопрофільних лікарень існують відділення психотравми. Але закладу, який об’єднує під одним дахом стільки методів, так би мовити, широкий мультимодальний підхід, і працює одночасно з трьома групами пацієнтів – зі стрес-асоційованими розладами, наслідками черепно-мозкових травм і досвідом полону, – повних аналогів немає», – каже вона.

Сьогодні досвід «Лісової поляни» поширюють на всю країну. У 2023 році Ксенія Возніцина з колегами випустила видання «Модель центру відновлення психічного здоров’я для постраждалих від війни», в якому описала свій задум і роботу Центру.

Концепція передбачала й відкриття філій. Перша вже працює в Одесі – її відкрили за підтримки Міністерства охорони здоров’я України, пацієнтів там почали приймати рік тому. Планують відкрити ще дві-три філії, зокрема в західному регіоні. Центр також ділиться принципами своєї роботи з іншими медичними закладами.

Водночас директорка переконана, що «Лісових полян» не може бути багато. «Це верхівка піраміди психічного здоров’я: високоспеціалізована мультидисциплінарна допомога для найскладніших випадків. Більшість людей мають отримувати допомогу у своїй громаді, а не їхати за 500 кілометрів до Києва. У багатьох випадках достатньо якісного психосоціального супроводу, підтримки психолога чи іншого фахівця за місцем проживання», – підсумовує Ксенія Возніцина.

Марина Ситник

Фото: Мар’яна Котик