Сергій Сало, кардіохірург

Хронічний стрес, недосипання, повітряні тривоги та постійна напруга стали частиною життя українців. Як війна змінює наше серце, чому інфаркти трапляються навіть у молодих людей, які симптоми не можна ігнорувати та що варто перевірити після 40 років? Про це в інтерв’ю Укрінформу в програмі «Є розмова» розповів кардіохірург, інтервенційний кардіолог, кандидат медичних наук, заслужений лікар України Сергій Сало, який в Інституті Амосова працює з пацієнтами з ішемічною хворобою серця.

ХРОНІЧНИЙ СТРЕС – ЦЕ НЕ ПРОСТО СЛОВА

- Серцево-судинні захворювання були однією з головних причин смертності українців ще до повномасштабної війни. Після 2022 року ми живемо в умовах хронічного стресу, недосипання, тривог. Чи змінився ваш пацієнт за цей час?

- Як науковець, не можу сказати, що кількість серцево-судинних захворювань зросла на конкретний відсоток, якщо немає відповідних даних. Але як лікар, що з першого дня повномасштабної війни працює в Києві, бачу певні зміни.

Пацієнти стали молодшими. Водночас більше людей старшого віку, тому що значна частина людей середнього віку або виїхала, або воює.

Змінився і характер захворювань. Частіше бачимо дифузні ураження – коли проблема не в одній атеросклеротичній бляшці, а таких уражень багато.

Хронічний стрес – це не просто слова. Вночі тривога, людина не спала, а вранці має йти на роботу. На роботі знову стрес, потім нова тривога. Додаються проблеми з доступом до медичної допомоги, ліків, можливістю регулярно контролювати тиск. Усе це впливає на перебіг серцево-судинних захворювань.

- Чи може сильний стрес спровокувати інфаркт у людини, яка до цього вважала себе здоровою?

- Може стати тригером. Але треба розуміти механізм. Зазвичай не йдеться про те, що абсолютно здорова судина раптом через стрес спричинила інфаркт.

Людина може жити з атеросклеротичними бляшками і не знати про них. Сильний стрес, підвищення артеріального тиску, викид адреналіну можуть спричинити дестабілізацію бляшки. На ній утворюється тромб, він перекриває просвіт судини – і виникає інфаркт.

Атеросклероз узагалі може тривалий час ніяк себе не проявляти.

- Тобто людина може роками мати проблеми із серцем і нічого не відчувати?

- Так. Якщо людина веде малорухливий спосіб життя і не дає організму навантаження, за якого проявилася б хвороба, вона може не відчувати симптомів.

Я часто пояснюю це на прикладі автомобіля. Якщо «бензопровід» частково перекритий, машина на рівній дорозі ще їде нормально. Але коли треба їхати вгору і ви натискаєте на газ, потужності вже не вистачає. Так само може поводитися серце.

Проблема ще й у тому, що ми не знаємо, коли атеросклеротична бляшка стане нестабільною. Стрес, високий тиск, інфекція, зневоднення – чинників багато.

Є спадковість, яку ми змінити не можемо. Але є модифіковані чинники ризику – те, на що можемо впливати: спосіб життя, харчування, куріння, фізична активність, контроль тиску та ставлення до стресу.

- Якщо людина кілька разів побачила на тонометрі 140–150, але почувається нормально, що робити?

- Якщо кілька разів зафіксували підвищений тиск, варто хоча б протягом тижня регулярно його вимірювати. Треба зрозуміти: це був одиничний епізод чи вже артеріальна гіпертензія. А потім звернутися до сімейного лікаря або кардіолога.

Одна з головних проблем – у тому, що людина може не відчувати високого тиску. Вона каже: «У мене робочий тиск 180, я нормально почуваюся». Але поняття «робочий тиск 180» не має заспокоювати.

Наслідком неконтрольованої гіпертензії може стати, зокрема, інсульт. І людина може залишитися паралізованою та залежною від допомоги інших.

Водночас ми лікуємо не цифру, а конкретну людину. Саме тому потрібен лікар, який оцінить усі чинники, а не просто показник на тонометрі.

- А низький тиск?

- Треба з’ясувати його причину. Іноді низький тиск може бути пов’язаний, наприклад, із порушенням роботи клапанів серця. Тому це теж привід звернутися до лікаря й за потреби зробити УЗД серця.

Обстежитися – не означає, що вам одразу призначать таблетки. Завдання обстеження – зрозуміти, що відбувається і чи потрібно щось робити.

ВІЙСЬКОВІ ПОТРЕБУВАТИМУТЬ КАРДІОЛОГІЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ І ПІСЛЯ ВІЙНИ

- З якими серцево-судинними проблемами стикаються військові?

- Тут кілька чинників. Це і хронічний стрес, і надзвичайні фізичні навантаження, і травми.

Наприклад, удар у бронежилет може спричинити забій серця та пошкодження судини. У військових ми також бачимо дифузні ураження. Навіть невелике пошкодження судини за певних обставин може призвести до серйозних наслідків.

Ще одна проблема – на передовій людина не завжди може вчасно отримати спеціалізовану медичну допомогу. Після перенесеного інфаркту в серцевому м’язі може сформуватися великий рубець, і надалі це потребуватиме складнішого лікування.

І ми ще не бачимо всіх віддалених наслідків цієї війни. Досвід інших воєн показує, що серцево-судинні проблеми у ветеранів можуть проявлятися через багато років. Тому ці люди потребуватимуть тривалого медичного спостереження.

- На що військовому варто звернути увагу вже зараз?

- Насамперед на зміну переносимості звичного навантаження. Умовно: раніше людина нормально ходила в бронежилеті, а тепер ті самі десять-п’ятнадцять метрів даються значно важче. Це вже сигнал.

Сильний незвичний головний біль може бути проявом високого тиску. Якщо з’явилося стискання за грудиною, особливо якщо біль віддає у ліву руку або щелепу, це також причина звернутися до медика.

У мене був пацієнт – військовий приблизно 50 років. Активний чоловік, бігав, нічого його не турбувало. А потім сказав, що бронежилет раптом став для нього занадто важким. Зробили УЗД і побачили, що частина серця скорочується гірше. Провели коронарографію – виявили значне звуження судини, встановили стент. Він продовжує служити, хоча навантаження вже скоригував.

ІНФАРКТ – ЦЕ ПРОБЛЕМА ЧАСУ

- Які симптоми інфаркту не можна ігнорувати?

- Класичний симптом – сильний стискальний або пекучий біль за грудиною. Але інфаркт не завжди проявляється типово. Може боліти у верхній частині живота, у спині, біль може віддавати в руку.

Якщо біль за грудиною триває понад 20–30 хвилин, треба викликати екстрену медичну допомогу і зробити електрокардіограму.

Краще хай медики кілька разів приїдуть і з’ясують, що причина не в серці, аніж людина пропустить інфаркт.

- Чому тут настільки важливий час?

- Тому що під час інфаркту частина серцевого м’яза відмирає. Що швидше ми відкриємо заблоковану судину, то більше життєздатного міокарда збережемо.

Ми заходимо в судину, відкриваємо її балоном, за потреби видаляємо тромб і встановлюємо стент – металевий каркас, який підтримує просвіт судини.

Найкращі результати втручання отримуємо, якщо воно проведене в перші шість годин. Тому інфаркт – це насамперед проблема часу.

Нещодавно до нас привезли 68-річного пацієнта з тиском 40 на 20 – фактично в кардіогенному шоку. Через вісім хвилин після госпіталізації він уже був в операційній, а приблизно через 45 хвилин втручання завершили. Установили два стенти, відновили кровотік, тиск піднявся. Ось що означає виграти час.

- Чи може інфаркт статися у 20–30 років?

- Так. Наймолодшому моєму дорослому пацієнтові було 18 років, але він мав цукровий діабет. Атеросклероз і діабет значно посилюють ризики.

Був і 22-річний хлопець, який займався в залі з великою вагою. У нього вже була атеросклеротична бляшка, і на тлі значного навантаження виник інфаркт.

Тому молодий вік сам собою не гарантує, що проблем із серцем бути не може.

СТЕНТ РОЗВ’ЯЗУЄ КОНКРЕТНУ ПРОБЛЕМУ, АЛЕ НЕ ЛІКУЄ АТЕРОСКЛЕРОЗ

- Що таке коронарографія і кому вона потрібна?

- Це інвазивне дослідження коронарних судин. Через невеликий прокол судини, сьогодні найчастіше на руці, вводиться тонкий катетер. Доходимо до судин, які постачають кров до серця, вводимо контраст і під рентгеном бачимо, де є звуження.

Технологічно коронарографію можна зробити багатьом, але питання завжди в іншому: чи потрібно це конкретній людині? Будь-яка інвазивна процедура має ризики. Тому спочатку треба визначити, чи є ішемія – недостатність кровопостачання серцевого м’яза.

- Якщо після інфаркту встановили стент, людина вже здорова?

- Ні. Людина зі стентом може жити абсолютно повноцінним життям. Я знаю хірургів зі стентами, які проводять операції по вісім-дев’ять годин.

Але стент розв’язав конкретну проблему – відновив кровотік у певній судині. Атеросклероз нікуди не зник. Тому людина повинна продовжувати лікування, контролювати чинники ризику і змінювати спосіб життя.

Я кажу, що я «лінивий хірург»: хочу, щоб мої пацієнти більше до мене не поверталися.

ПІСЛЯ 40 РОКІВ ВАРТО ЗНАТИ СВІЙ ТИСК, ЦУКОР І ХОЛЕСТЕРИН

- Що має робити людина після 40 років, навіть якщо почувається здоровою?

- Починати треба не з таблеток, а зі способу життя. Спати сім-вісім годин. Щонайменше пів години на день активно ходити – бажано п’ять разів на тиждень. Не просто прогулюватися, а рухатися в такому темпі, щоб з’являлася легка задишка.

Необов’язково всім проходити саме десять тисяч кроків. Комусь достатньо шести-восьми тисяч. Важлива регулярна фізична активність.

Також після 40–45 років варто пройти базове обстеження: перевірити рівень холестерину та глюкози, зробити електрокардіограму, за показаннями – УЗД серця. Треба мати точку відліку і розуміти стан організму.

- А якщо холестерин підвищений – одразу пити статини?

- Не можна сказати: «Холестерин п’ять – п’ємо таблетки, чотири – не п’ємо». Лікар оцінює різні фракції холестерину, вік людини, наявність діабету, атеросклерозу та інші чинники ризику.

Якщо людина вже має атеросклероз або перенесла інфаркт, для застосування статинів існує серйозна доказова база. Але лікування має підбирати лікар конкретному пацієнтові.

Водночас профілактика починається з простих речей. Менше солі, солодких напоїв, трансжирів і перероблених продуктів. Більше овочів, фруктів, продуктів із клітковиною, нормальна кількість м’яса та круп. Клітковина, зокрема, допомагає зменшувати всмоктування холестерину в кишківнику.

І, звісно, не курити.

ПРОБЛЕМА УКРАЇНСЬКОЇ КАРДІОЛОГІЇ – НЕ ЛИШЕ ОБЛАДНАННЯ, А СИСТЕМА

- Наскільки українська кардіохірургія сьогодні відповідає світовому рівню?

- В Україні є центри, які працюють на рівні міжнародних стандартів. Є сучасне обладнання, багато ангіографів, сильні фахівці.

Проблема більше в організації системи: щоб людина в потрібний момент потрапила саме в той центр, де їй можуть надати необхідну допомогу. Ось над цим ще треба працювати.

У разі гострого інфаркту пацієнт отримує необхідний пакет допомоги безплатно – діагностику, коронарографію, стентування, лікування. Тепер розвивається і програма планових безоплатних стентувань. Але в плановій допомозі може виникати черга, зокрема через обсяги доступних витратних матеріалів.

- Після тисяч втручань ви ще боїтеся за пацієнта?

- Завжди. Коли починав, боявся через те, що чогось не знав. З досвідом розумієш, наскільки будь-яке втручання може бути непередбачуваним.

Тому в голові завжди має бути десять-дванадцять запасних планів: якщо не спрацювало це, робимо інше.

Я кажу своїм учням: не треба «геніальних» операцій. Зробіть те, що написано в книжці. Пацієнту потрібен максимально передбачуваний результат.

Для лікаря результат можна описувати показниками кровотоку, станом судин. А людині все значно простіше: вона не могла пройти 20 метрів, а після лікування може пройти 100. Вона повернулася до сім’ї, роботи, активного життя.

Ми не знаємо, скільки кому відведено. Але людина повинна максимально якісно прожити той час, який має.

- І наостанок: три головні поради людині 40–60 років, яка каже, що чудово почувається і її нічого не турбує?

- Перше – підтримувати здоровий спосіб життя. Друге – позбутися шкідливих звичок. Третє – пройти чекап і зрозуміти, що насправді відбувається з організмом.

І ще одне. Полюбіть себе. За вас ніхто не прийматиме призначені ліки, не контролюватиме тиск і не робитиме фізичні вправи.

Я «лінивий хірург»: що менше буде хворих, то менше буде в мене роботи. Тому закликаю всіх бути здоровими. За це я вам буду тільки вдячний.

Христя Равлюк, Київ

Фото: Данило Антонюк

Повну відеоверсію інтерв’ю дивіться на ютуб-каналі Ukrinform