Дистанційне мінування: новий вид терору, спрямованого проти цивільних

Ворог залишає міни просто на вулицях, узбіччях, у дворах чи інших місцях, де щодня перебувають люди

За понад чотири роки протистояння агресору жителі Херсонщини пережили, напевно, весь спектр форм російського терору. Не буде перебільшенням сказати, що на херсонцях ворог випробовує майже всі види озброєння, які має у своєму арсеналі. Але до артилерійських обстрілів, ударів дронів і керованих авіабомб додалася ще одна, підступніша загроза – дистанційне мінування територій, якими щодня переміщуються люди.

Для Херсонщини ця проблема є особливо гострою. Наш регіон і без того має величезну мінну небезпеку: після бойових дій та численних обстрілів на територіях залишаються нерозірвані боєприпаси, уламки ракет, дронів та інші вибухонебезпечні предмети. Частину територій роками доводиться обстежувати й розміновувати. Але ворог продовжує створювати нові загрози, і тепер вибухонебезпечний предмет цілеспрямовано може з'явитися фактично будь-де: за допомогою ворожих дронів.

ДИСТАНЦІЙНЕ МІНУВАННЯ

Російські військові за допомогою дронів скидають вибухонебезпечні предмети на територію міста та населених пунктів нашої громади, щоб тримати цивільних у постійній небезпеці. Ворог залишає міни просто на вулицях, узбіччях, у дворах чи інших місцях, де щодня перебувають люди. Найбільша небезпека полягає в тому, що перехожий може навіть не помітити таку міну й випадково наступити на неї або взяти її в руки.

Сапери, які працюють на території громади, виявляють різні типи таких мін. Серед них – протипіхотні, зокрема «пелюстки», «пряники», «калачі», а також інші саморобні вибухові пристрої.

Дедалі очевидніше, що дистанційне мінування – це ще один спосіб терору, який росіяни використовують проти цивільних людей. Ворог намагається зробити небезпечним буквально кожен крок людини та змусити її постійно озиратися навколо.

НЕБЕЗПЕКА МАСКУВАННЯ

Проблема не лише в тому, що такі предмети можуть опинитися просто посеред міста, – ще більшу небезпеку становить те, як ворог намагається їх замаскувати. Міна не обов'язково виглядає так, як ми звикли бачити на картинках: вибухонебезпечний предмет роблять максимально непомітним серед трави, листя, ґрунту чи іншого сміття, він зливається з їхнім кольором. Людина може пройти поруч і навіть не здогадатися, що за кілька сантиметрів від неї лежить смертельна небезпека.

Ще підступніше, коли вибухівку маскують під звичайні речі, такі як шматки тканини, ганчір'я, опаковання, вологі серветки, павербанки чи інші предмети, які виглядають абсолютно буденно. Побачивши такий предмет, людина за звичкою сприймає його як сміття і хоче прибрати. Саме на цю природну реакцію й розраховує ворог.

Особливо небезпечною ця тактика є для комунальних працівників, які щодня прибирають території, косять траву, доглядають прибудинкові ділянки, працюють біля пошкоджених об'єктів інфраструктури. Для них контакт із землею та різними предметами – частина звичайної роботи, але в умовах Херсона вона може миттєво перетворитися на смертельний ризик.

На жаль, ми вже маємо реальні випадки, коли працівники комунальних підприємств та звичайні цивільні натрапляли на замасковані вибухонебезпечні предмети під час прибирання вулиць чи косіння трави. Наслідки надзвичайно важкі: тяжкі поранення, ампутації кінцівок, а іноді, на жаль, – смерть.

Додаткову небезпеку становить те, що передбачити спрацювання такої міни неможливо. Частина з них реагує на найменший фізичний контакт – досить наступити на неї чи взяти в руки. Але є й такі, що можуть бути підірвані дистанційно, а отже, навіть обережний і повільний рух не гарантують безпеки: рішення про підрив у такому разі ухвалює той, хто його скинув, або сам пристрій, налаштований на самознищення.

Саме такі, здавалося б, буденні дії, найчастіше й стають моментом трагедії, адже саме тоді людина найближче контактує із замаскованим предметом. Ця невизначеність і є частиною задуму ворога, який сіє сумнів у кожному кроці, перетворюючи звичні дії цивільних на потенційну загрозу життю. І що довше триває ця війна, то ретельніше росіяни шукають нові способи зробити життя цивільних людей нестерпним.

Ярослав Шанько, начальник Херсонської міської військової адміністрації