Росія полює на українську економіку: що стоїть за ударами по підприємствах

Блоги
Дмитро Лубінець

Економічний терор Росії має наслідки далеко за межами руйнованого

Коли російська ракета влучає у склад, завод чи логістичний центр, вона знищує значно більше, ніж будівлю.

За кожним підприємством – люди, які там працюють, родини, які живуть із цих зарплат, товари, які мають потрапити до магазинів, податки, з яких утримуються громади, і цілі ланцюги постачання.

І масштаб цих атак зростає. Лише з початку липня Росія знищила понад 400 тисяч квадратних метрів складів і логістичних комплексів українського бізнесу (за даними Forbes Ukraine).

Відновлення бізнесу в таких умовах – це вже не лише економічне питання. Це питання прав людей і стійкості держави.

ХРОНІКА ЕКОНОМІЧНОГО ТЕРОРУ: ОДНА НІЧ, ДЕСЯТКИ ЗЛАМАНИХ ДОЛЬ

Удар у ніч на 5 серпня – наочна ілюстрація того, як ворог нищить цивільну інфраструктуру:

  • Київ: повторне влучання в логістичний центр NOVUS та два розподільчі центри “Сільпо”. Шестеро працівників загинули.

  • Сортувальний центр “Нової пошти”: знищений вщент. Троє загиблих, восьмеро поранених.

  • Бровари: трьома балістичними ракетами спалено складський комплекс Rozetka та центральний склад “Liqui Moly Ukraine”.

Це не військові об’єкти. Це місця, де працювали цивільні люди, зберігалися товари та функціонувала українська логістика.

УДАР ПО ПІДПРИЄМСТВУ ЗАПУСКАЄ ЕФЕКТ ДОМІНО

Російська ракета не зупиняється на місці влучання – вона запускає ланцюгову реакцію, яка зачіпає людей, бізнес і цілі громади.

Великий бізнес може витратити місяці й мільйони на повернення до роботи, а для малого чи середнього підприємства одна атака може стати загрозою повного припинення діяльності.

Далі ефект доміно б’є по людях та економіці.

  • Втрата роботи й доходів. Якщо підприємство не працює, воно не може повноцінно виплачувати зарплати, виконувати контракти та сплачувати податки. Працівники втрачають стабільність, а громади – частину економічної активності та надходжень до бюджету.

  • Вимивання людського капіталу. Коли разом із підприємством зникає робота, родини починають шукати можливості в інших містах, а іноді – за кордоном. Так знищення одного об’єкта поступово перетворюється на втрату людського потенціалу цілої громади та країни.

  • Перебої з постачанням і дефіцит товарів. Знищення великих складів і розподільчих центрів б’є по всьому ланцюгу постачання. Компаніям доводиться терміново шукати нові приміщення, перебудовувати маршрути та відновлювати запаси.

І це вже відчувають споживачі. Полиці магазинів порожніють, окремі товари зникають із продажу, а перебої з постачанням стають помітними у повсякденному житті людей.

КОЛИ ПІДПРИЄМСТВО ЗУПИНЯЄТЬСЯ, СТРАЖДАЮТЬ І ТРУДОВІ ПРАВА

Якщо роботодавець тимчасово не може забезпечити людину роботою, а працівник – виконувати її, може бути призупинено дію трудового договору. Це передбачено статтею 13 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”.

Призупинення трудового договору не означає звільнення. Людина залишається працівником підприємства, але на цей період роботодавець не зобов’язаний виплачувати заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати, а також забезпечувати необхідні для роботи умови.

Водночас усі суми, які були належні працівнику на день призупинення договору, мають бути виплачені.

Фактично людина продовжує перебувати у трудових відносинах, але залишається без заробітної плати та частини передбачених законом виплат. За цей період також не нараховується страховий стаж.

ХТО МАЄ КОМПЕНСУВАТИ ВТРАЧЕНІ ДОХОДИ

Українське законодавство передбачає механізм відшкодування працівникам і роботодавцям коштів, які вони втратили через російську агресію.

Відповідно до статті 15 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”, такі втрати мають компенсуватися за рахунок коштів держави-агресора, міжнародної допомоги та інших передбачених законом джерел.

Водночас порядок визначення та виплати такої компенсації встановлює Кабінет Міністрів України.

ЯКА ПІДТРИМКА ВЖЕ Є ДЛЯ ПОСТРАЖДАЛОГО БІЗНЕСУ

Держава вже має кілька інструментів підтримки підприємств, які постраждали від російських атак.

  • Гранти на відновлення виробництва. Українські виробники у сфері переробної промисловості можуть отримати до 16 млн грн на відновлення виробництва. Держава покриває до 80% вартості проєкту, а пріоритет мають підприємства з прифронтових регіонів.

  • Компенсація воєнних ризиків. Держава частково компенсує вартість знищеного або пошкодженого майна підприємств, а також страхові премії за договорами страхування від воєнних ризиків.

  • “Точка опори”. Програма допомагає підприємствам, які були змушені призупинити роботу через обстріли. Передбачає компенсацію частини зарплати працівників та ЄСВ у період простою.

Ці механізми дають можливість швидше відновлювати роботу та, що особливо важливо, зберігати робочі місця. Водночас державна підтримка не може замінити відповідальність держави-агресора за завдану шкоду.

ЯК ДЕРЖАВА ПІДТРИМУЄ ПОСТРАЖДАЛИХ ПРАЦІВНИКІВ

Окреме питання – захист працівників, які загинули або отримали поранення внаслідок російських атак.

Для них та їхніх родин передбачені державні виплати.

Відповідно до Закону України “Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України”, передбачена одноразова допомога:

  • 800 тис. грн – у разі інвалідності І групи;

  • 500 тис. грн – ІІ групи;

  • 200 тис. грн – ІІІ групи;

  • 1 млн грн – у разі загибелі (смерті) працівника.

Крім того, відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, поранені працівники отримують страхові виплати як потерпілі від нещасного випадку на виробництві.

Зокрема, лікарняний у зв’язку з виробничою травмою оплачується у розмірі 100% середнього заробітку.

Щомісячна страхова виплата залежить від ступеня втрати працездатності: мінімальна межа становить одну мінімальну заробітну плату – 8 647 грн у 2026 році, а максимальна обмежена чотирма мінімальними зарплатами – 34 588 грн.

Одноразова допомога самому потерпілому у разі стійкої втрати працездатності розраховується на основі семи мінімальних зарплат – 60 529 грн за 100% втрати.

У разі смерті потерпілого членам його сім’ї передбачена одноразова страхова виплата у розмірі 40 мінімальних зарплат – 345 880 грн.

ВІДНОВЛЕННЯ – ЦЕ ТАКОЖ ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ

Економічний терор Росії має наслідки далеко за межами зруйнованих будівель. Коли людина втрачає роботу, дохід і можливість утримувати родину, порушується її право на працю та гідне життя.

Саме тому відбудова знищеного складу, заводу чи підприємства – це повернення людям можливості працювати, заробляти, забезпечувати свої родини та залишатися у своїх громадах.

Державні програми та виплати допомагають тримати удар тут і зараз, але вони не знімають відповідальності з агресора. Кожен знищений об’єкт, кожна втрата, кожне поранення та кожен випадок втрати роботи мають бути належно зафіксовані. Це необхідно не лише для відновлення, а й для майбутнього притягнення Росії до відповідальності та відшкодування завданої шкоди.

Росія прагне послабити Україну, зруйнувавши економічну основу життя людей. Наше завдання – не дозволити зруйнувати цю основу: зберегти роботу, відновити підприємства, захистити права людей і забезпечити Україні можливість вистояти та відбудуватися.

Дмитро Лубінець, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини