Практика підказує рішення: як посилити правовий захист ветеранів
У липні правовий захист ветеранів отримав новий рівень інституційного закріплення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2026 року № 902 внесено зміни до Положення про Міністерство у справах ветеранів України.
Серед напрямів його роботи відтепер прямо визначено участь у формуванні та реалізації державної політики з питань правового захисту ветеранів війни та членів їхніх сімей, зокрема доступу до правосуддя, у взаємодії з Міністерством юстиції, органами судової влади, правоохоронними та іншими державними органами.
Це створює основу для того, щоб правовий захист залишався постійним напрямом ветеранської політики, а не сукупністю окремих ініціатив. За останні місяці з’явилися й нові практичні інструменти: розпочато аналіз судових даних, підписано Меморандум з Національною школою суддів України, спільно з Національною асоціацією адвокатів України підготовлено методичні матеріали для роботи з ветеранами, на Ветеран PRO сформовано окремий блок правової навігації, а до НААУ направлено пропозицію щодо спрощення пошуку адвокатів, які працюють з питаннями ветеранської політики.
Спільна логіка цих кроків полягає в тому, щоб не лише реагувати на вже виниклу правову проблему, а й бачити, які питання повторюються на практиці, з’ясовувати їх причини та визначати, чи потребують удосконалення законодавство, адміністративні процедури або доступні людині сервіси.
Судові дані як інструмент для аналізу
Одним із нових напрямів стало вивчення даних про судові провадження за участю ветеранів. Мінветеранів отримало від державного підприємства «Інформаційні судові системи» відповідну вибірку з інформаційних ресурсів Підприємства. У відповіді окремо зазначено, що дані надані відповідно до їх наявності та повноти у цих ресурсах. Тому використовувати їх для висновків про загальну кількість ветеранів, які звертаються до судів, було б некоректно.
Практична цінність такої інформації в іншому. Вона дозволяє побачити структуру правових питань, які доходять до судового розгляду, та визначити категорії, що потребують подальшого професійного вивчення.
Первинне опрацювання вибірки показує, що серед помітних категорій адміністративних проваджень є питання проходження та припинення військової і публічної служби, пенсійного забезпечення, а також окремі питання, що виникають під час виконання судових рішень.
Самого факту повторюваності певної категорії недостатньо для висновку про недосконалість конкретного закону чи роботи певного органу. За однаковою назвою справ можуть стояти різні фактичні обставини та правові позиції. Водночас такі дані дають можливість точніше визначити, де потрібен глибший аналіз.
Наступним кроком має бути вже не підрахунок проваджень, а вивчення їх змісту. Судову практику можна зіставляти з нормативним регулюванням та процедурами, які передували зверненню людини до суду. Це дозволяє перевірити, чи пов’язана причина спору з конкретною нормою, її неоднаковим застосуванням, складністю адміністративної процедури, недостатнім обміном інформацією між органами або іншими практичними обставинами.
Для нормотворчої роботи такий підхід особливо корисний. Після ухвалення нормативного акта починається не менш важливий етап його застосування. Частину проблем складно передбачити під час підготовки документа, вони проявляються лише з практикою. В одному випадку результатом аналізу можуть стати зміни до законодавства, в іншому достатньо уточнити підзаконне регулювання, спростити процедуру або забезпечити більш однакове застосування чинних правил. Аналіз може також підтвердити, що нормативне регулювання не потребує змін, а відповідні справи мають індивідуальний характер.
Таким чином, судова практика може бути для держави одним із механізмів зворотного зв’язку щодо того, як прийняті правила працюють у реальних життєвих ситуаціях. Йдеться не про оцінювання судових рішень і не про зменшення кількості звернень до суду. Право на судовий захист залишається фундаментальною гарантією. Завдання полягає у тому, щоб повторювана правова ситуація могла стати підставою для аналізу її причин і, за необхідності, для системного рішення.
Співпраця з Національною школою суддів
Окремим продовженням цієї роботи стало підписання 11 червня Меморандуму про співпрацю між Мінветеранів та Національною школою суддів України. Він створив організаційну основу для взаємодії у сфері суддівської освіти, підготовки навчальних і методичних матеріалів, а також обміну узагальненою інформацією про типові правові потреби ветеранів.
Важливо, що співпраця передбачає можливість за результатами аналітичної та експертної роботи формувати пропозиції щодо вдосконалення законодавства, державної ветеранської політики та організаційних практик. Водночас у Меморандумі чітко визначені межі такої взаємодії: повага до незалежності судової влади, невтручання у здійснення правосуддя та відсутність обговорення конкретних справ з метою впливу на їх розгляд. Саме такий формат дозволяє використовувати професійний досвід системи правосуддя для аналізу практичних проблем, не змішуючи компетенції різних інституцій.
Від рекомендацій для адвоката до зрозумілого маршруту для ветерана
Ще один новий результат з’явився у співпраці з адвокатською спільнотою. У серпні Національна асоціація адвокатів України оприлюднила підготовлені спільно з Мінветеранів Методичні рекомендації щодо етичної та безбар’єрної комунікації адвоката з клієнтами-ветеранами війни та членами їхніх сімей.
Їх практична цінність полягає насамперед у відмові від стереотипного сприйняття людини через ветеранський статус. Сам статус не дає підстав робити висновки про стан здоров’я, психологічний стан, особливості комунікації чи здатність самостійно приймати рішення. Тому консультацію рекомендується починати з правової проблеми та результату, якого прагне клієнт.
Відомості про військову службу, поранення, полон, стан здоров’я або втрату близьких мають з’ясовуватися лише тоді і в тому обсязі, коли вони мають значення для надання правничої допомоги. Якщо відповідна інформація вже міститься у документах, немає потреби повторно просити людину відтворювати складні обставини. Рекомендації також приділяють увагу самостійності клієнта, конфіденційності та безбар’єрності правничої допомоги, включаючи не лише фізичну, а й інформаційну, цифрову та комунікаційну доступність.
Документ має інформаційно-методичний характер і не встановлює нових професійних обов’язків для адвокатів. Водночас він може бути корисним і ветеранам та членам їхніх сімей як орієнтир щодо того, якою має бути професійна та коректна взаємодія під час отримання правничої допомоги.
Правовий захист, однак, починається ще до звернення до адвоката. Людині важливо мати можливість самостійно зрозуміти, яке право вона має, куди звертатися та які дії необхідні для його реалізації.
Саме з цією метою на державній цифровій платформі Ветеран PRO сформовано окремий тематичний блок «Документи, статус та правнича допомога». У ньому зібрана практична інформація щодо безоплатної правничої допомоги, документів і статусів, оновлення даних, відновлення втрачених документів та інших поширених питань.
Принципово, що це не лише перелік нормативних гарантій. Наприклад, у частині безоплатної правничої допомоги користувач може побачити, хто має право на неї, як отримати консультацію, куди звернутися та які документи можуть знадобитися. Таким чином правова інформація перетворюється на зрозумілий маршрут дій.
Цифровий сервіс, безумовно, не замінює професійної правничої допомоги там, де вона необхідна. Його завдання полягає в тому, щоб людина могла правильно зорієнтуватися і швидше перейти до потрібного механізму захисту.
Як спростити пошук адвоката
Наступне практичне питання виникає тоді, коли правова ситуація потребує професійного супроводу. Ветерану або члену його сім’ї не завжди просто визначити, хто з адвокатів системно працює саме із законодавством у сфері ветеранської політики та відповідними адміністративними процедурами.
У липні Мінветеранів звернулося до Національної асоціації адвокатів України з пропозицією розглянути можливість доопрацювання Єдиного реєстру адвокатів України та запровадження добровільної позначки або пошукового фільтра «спеціалізація у сфері ветеранської політики».
Йдеться виключно про додатковий навігаційний інструмент. Запропонована модель не передбачає сертифікації адвокатів з боку Міністерства, оцінювання їхньої професійної діяльності або обмеження права інших адвокатів надавати правничу допомогу ветеранам. Адвокат за власним бажанням міг би зазначити відповідний напрям професійної роботи, а людина отримала б додаткову можливість швидше знайти фахівця з потрібною практикою.
Національна асоціація адвокатів України у відповідь повідомила, що питання планується включити до порядку денного чергового засідання Ради адвокатів України. Остаточне рішення щодо такого функціоналу належить до компетенції органів адвокатського самоврядування.
Якщо пропозиція отримає підтримку, сформується досить зрозумілий маршрут. Veteran PRO допомагає людині зорієнтуватися у своїх правах і доступних механізмах, методичні рекомендації сприяють якісній професійній взаємодії, а пошуковий функціонал у ЄРАУ може спростити вибір адвоката, який працює з відповідною тематикою.
Практика як основа для наступних рішень
За останні місяці правовий захист ветеранів отримав нове практичне наповнення. Напрям нормативно закріплено у повноваженнях Мінветеранів, розпочато аналіз судових даних, створено основу для системної взаємодії з Національною школою суддів України, підготовлено нові матеріали для адвокатів, на Veteran PRO сформовано правову навігацію та запропоновано механізм, який може спростити пошук профільного адвоката.
Наступний етап полягає в тому, щоб ці інструменти працювали не ізольовано. Якщо певне питання повторюється у зверненнях ветеранів, його бачить професійна правнича спільнота і воно проявляється у судовій практиці, це є підставою для аналізу причин. Результатом не обов’язково має бути новий закон. Іноді ефективнішим рішенням стане спрощення процедури, кращий обмін інформацією, удосконалення цифрового сервісу або більш зрозуміле інформування людини.
Не кожна складна ситуація є системною проблемою і не кожен судовий спір потребує втручання нормотворця. Водночас повторювані правові ситуації не повинні залишатися лише сукупністю окремих історій, якщо практика дозволяє побачити за ними спільну причину.
Саме тому практика має не лише фіксувати проблему. Вона повинна підказувати, де шукати рішення.
Фархад Фархадов, заступник міністра у справах ветеранів України