Ігор Кузін, заступник міністра охорони здоров’я, головний державний санітарний лікар

В Україні завершився епідемічний сезон ГРВІ, і фокус уваги зміщується на епідемічні ризики, які притаманні літньому сезону. Проте є хвороби, які не залежать від сезону. Про те, як в Україні відстежується хантавірус, ситуацію зі сказом, рутинну вакцинацію та перші результати введення оновленого календаря щеплень у дію, а також про те, чи почали дорослі звертати увагу на необхідність захисту від правця та дифтерії, в інтерв’ю Укрінформу розповів заступник міністра охорони здоров’я, головний державний санітарний лікар Ігор Кузін.

«ПОКАЗНИКИ ЛЕТАЛЬНОСТІ ЧЕРЕЗ ХАНТАВІРУС – МЕНШЕ ОДНОГО ВІДСОТКА»

- Не можу не поставити вам питання про хантавірус, який спричинив стільки хвилювання у світі. Чи можна поставити крапку в цьому питанні?

- Зараз позиція як Євросоюзу, так і ВООЗ наступна – ризик епідемічного поширення хантавірусної інфекції, саме серотипу Andes, який був виявлений на круїзному лайнері, оцінюється як низький. Це означає, що не застосовуються якісь специфічні обмежувальні засоби, такі як закриття кордонів, якісь інструменти скринінгу або інші додаткові заходи. По-перше, хантавірус не є якимось новим патогеном, який з’явився нещодавно. Він циркулює в багатьох країнах світу, і в тому числі на території Європи та в Україні. Це ціла група вірусів, основним переносником яких є гризуни, і важливо – це не звичайна домова миша, а польові гризуни. І тому основний ризик інфікування виникає, коли людина контактує з виділеннями цих гризунів – польові, земляні роботи, тобто все те, що пов'язано з можливістю такого контакту.

Що стосується конкретно України, Європейського Союзу і європейських країн. На території Європи в середньому реєструється від одного до трьох тисяч випадків за рік, у залежності від сезону, від того, наскільки були сприятливі умови для розмноження гризунів.

Відповідно, в Україні ми також реєструємо такі випадки. На території ЄС, на території України циркулює хантавірусна інфекція і виникають випадки захворювання серед людей. Це лихоманка з нирковим синдромом. Основним симптомом є підвищення температури, а у випадку, якщо перебіг важкий або середньої важкості, тоді можуть вражатися нирки. Найчастіше захворювання на хантавірус протікає в легкій або середній формі. Летальних випадків дуже мало. За загальносвітовими даними, показники летальності через хантавірус – статистично менше 1%. В Україні взагалі не було зареєстровано летальних випадків серед пацієнтів, які захворіли на хантавірусну інфекцію. Хантавірусна інфекція, яка циркулює на території Європейського Союзу й України, не передається від людини до людини. Тобто людина може інфікуватися, перехворіти, в неї формується пожиттєвий імунітет і на цьому все – епідемічного поширення немає.

Серотип Andes не притаманний ні для європейського регіону, ні для України. І є кілька причин. Перша – немає переносника цієї хвороби. Він не живе в наших умовах. Були зафіксовані поодинокі випадки, коли він передається від людини до людини, але лише у випадку тривалого, тісного контакту, не під час розмови, а має бути супровід пацієнта, постійне перебування поруч. Ці випадки описані в літературі.

- Якщо це не новий патоген, то він також відслідковується, як і інші?

- В Україні достатньо розгалужена система центрів контролю та профілактики хвороб, які забезпечують моніторинг як циркуляції гризунів, так і лабораторний супровід тих випадків, які реєструються на території нашої країни.

Наші лабораторії ще за часів ковіду були переоснащені, сертифіковані, акредитовані. І зазвичай у середньому щороку в них проводиться близько 11 тис. досліджень з метою рутинного моніторингу хантавірусної інфекції, досліджується, що відбувається в популяції, підтверджуються чи не підтверджуються випадки інфікування серед людей. Тому в Україні є спроможність діагностувати хворобу та ухвалювати оперативні рішення щодо тактики лікування пацієнтів.

В основному, станом на сьогодні, хантавірусна інфекція з нирковим синдромом є характерною для прифронтових регіонів, там, де утруднені заходи з дератизації, боротьби з гризунами. В основному ці регіони зараз є так званими ендемічними, де ми реєструємо випадки хантавірусної інфекції.

Останній рік і в межах євроінтеграційних процесів, виконання міжнародних зобов'язань, Україна значно посилила блок, який стосується так званої санітарної охорони території або захисту кордонів. Це в тому числі було пов'язано і з тими уроками, які були після ковіду. В кінці минулого року була прийнята постанова Кабміну, яка прописує оновлені підходи до санітарної охорони території, тобто яким чином передається інформація про випадки інфекційних захворювань між різними країнами, яким чином взаємодіють ці служби.

Завдячуючи цьому ми отримуємо інформацію як із території Європейського Союзу, так і з усього світу, і можемо оперативно передати нашу інформацію до відома або до використання іншими країнами.

- Ви згадали про те, що на прифронтових територіях ризик інфікування хантавірусом вище і все залежить від заходів дератизації. А таке питання – через постійні обстріли у нас руйнуються житлові, торговельні, складські приміщення, підіймається хвиля пилу, в якому може бути що завгодно. Які ризики це несе для людей?

- Те, про що ви говорите, однократний вибух або формування аерозолю в місті або на об'єктах інфраструктури, не несе епідемічних ризиків з точки зору інфікування.

Гризуни, які переносять хантавірусну інфекцію на території України, в основному мешкають у польових умовах, у лісостеповій зоні або в напівболотистій місцевості. Дератизація відкритих територій проводиться місцевою владою. На прифронтових територіях вона ускладнена через активні бойові дії.

Однією із функцій центрів контролю та профілактики хвороб є проведення зоологічного моніторингу – відлов гризунів, їх вивчення з метою ідентифікації, встановлення, чи є вони переносниками захворювання, як змінюється їх видовий склад. Такі спостереження тривають цілорічно по всій території України. Вивчається не лише видовий склад, а й поширеність інфекції серед цих переносників. Дійсно, вони переносять багато інфекційних захворювань, тому ми володіємо інформацією про те, які ризики існують.

Кожного року, на основі результатів попереднього року, робиться щорічний прогноз по особливо небезпечних інфекціях, який поширюється серед усіх епідеміологів-практиків у регіони з відповідними рекомендаціями.

Якщо простою мовою казати про поточний рік, то він буде відрізнятися меншою кількістю гризунів і переносників, аніж минулого року, тому що минулий рік не був достатньо вдалим для гризунів із точки зору як клімату, так і кормової бази.

«ЗІ ЗМІНАМИ КЛІМАТУ МОНІТОРИНГ ЗАХВОРЮВАНЬ, ЯКІ ПОШИРЕНІ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ, БУДЕ ПЕРЕМІЩУВАТИСЯ ДО ЦЕНТРУ КРАЇНИ»

- З урахуванням того, що клімат все ж таки змінюється, чи буде змінюватися і картина інфекційних захворювань в Україні? Чого нам очікувати?

- Так, зміна клімату відбувається, і картина інфекційних захворювань буде змінюватися. Але прогнози впливу глобального потепління сягають 2050-х років, саме на цей час прогнозуються якісь суттєві зміни, наприклад, у популяції комарів чи іншого. Ці зміни будуть відбуватися поступово, не різкими темпами. І, до прикладу, картина на півдні України, в Одеській чи Миколаївській областях, буде відрізнятися від картини захворюваності на інфекційні хвороби, до прикладу, в Чернігівській області. В тому числі, через клімат, і тому саме в південних областях ми маємо посилений моніторинг деяких захворювань, до прикладу, холери.

Скоріш за все, основна тенденція буде такою, що зони або програми моніторингу захворювань, на які ми переважно звертаємо увагу в південних регіонах – Криму, Одеській, Херсонській, Миколаївській областях – будуть переміщуватися до центру України. Це буде стосуватися, до прикладу, холери, малярії, яка в Україні завізна, переважно через морські порти. Тому, скоріше за все, буде система екологічного нагляду, яка застосовуватиме підходи, які зараз застосовуються до півдня і до центру України. В цьому буде відбуватися основна зміна.

Але наголошу, що мова йде про достатньо віддалену перспективу, тобто це не буде відбуватися миттєво за один епідемічний сезон. Появу нових інфекцій, насправді, достатньо важко спрогнозувати. Тому світ зробив певні висновки стосовно ковіду, і зараз побудовані достатньо потужні системи обміну інформацією між різними країнами. В основному, вони всі регулюються так званими міжнародними медико-санітарними правилами.

Думаю, всі багато чули про пандемічну угоду, яка вносить зміни або уточнює деякі положення цих міжнародних медико-санітарних правил. І Україна вже адаптувала це законодавство та обмінюється всією необхідною інформацією. І система побудована таким чином, що про появу будь якого патогена країни дізнаються одночасно.

Станом на сьогодні не існує якихось патогенів, які характеризуються як високолетальні. ВООЗ моделює появу гіпотетичного захворювання, так званої хвороби Х, до якої мають бути готові всі країни. Це будь-яке інфекційне захворювання, яке швидко поширюється, але це більше про загальні принципи готовності системи.

- Як ви схарактеризуєте епідсезон ГРВІ, який уже завершився? І чого нам очікувати влітку?

- Стосовно взагалі епідемічної ситуації, то я б сказав, що епідсезон 2025-2026 минув спокійно, на гострі респіраторні вірусні інфекції перехворіло 4,2 млн українців. Це майже на 7,1% менше, ніж минулого року. Якщо подивитися на структуру і динаміку захворюваності, кількість випадків COVID була на рівні 22 тисяч. Зараз COVID дійсно займає дуже незначну частину серед випадків ГРВІ. Щодо важкості перебігу, серед госпіталізованих людей основний тягар, на жаль, як і завжди, лягає на людей похилого віку, які його переносять важче.

Але по загальній статистиці епідсезон характеризувався достатньо помірним перебігом, без пікових значень. За нашими даними, в областях не оголошувалися локальні протиепідемічні заходи, такі як карантини у школах або інші обмеження.

Щодо літнього періоду ми не очікуємо появи чогось нового. Зараз відбувається підготовка до запровадження посилених заходів щодо холери по всій території України, посилена увага до гострих кишкових інфекцій.

Також улітку ми спостерігаємо стабільно високі показники захворюваності на ботулізм. Останні роки кількість випадків ботулізму залишається на достатньо високому рівні. Так у 2023 році було 16 захворілих, у 2024 році – 90 захворілих, у 2025 році – 70 осіб. З початку 2026 року на ботулізм захворіли 12 осіб. І причини ті самі – вживання консервів домашнього виробництва, непатраної риби, яка була придбана в несанкціонованих місцях продажу.

- Як щодо прифронтових територій, наскільки там підвищені ризики інфекційних захворювань?

- Для прифронтових територій, окрім звичайної епідемічної ситуації, яка пов'язана з гострими кишковими інфекціями, також достатньо значні ризики по сказу. Безумовно, вони пов'язані з великою кількістю безпритульних тварин.

Є достатньо значна кількість спалахів серед диких тварин, які реєструє Держпродспоживслужба. Ми постійно обмінюємося інформацією з ними, моніторимо ситуацію.

Протягом останніх декількох років ми спостерігаємо зростання кількості покусів, кількості звернень за наданням антирабічної допомоги, і відповідно таких звернень більше саме на прифронтових територіях. Ситуація тим більше ускладнюється, що там важко проводити вакцинопрофілактику тварин, їх відлов або інші заходи, які обмежували б їх чисельність.

Загалом, кількість звернень у 2025 році, порівняно із 2024 роком, зросла на 23% – відповідно 75 177 проти 60 924. З початку 2026 року вже зафіксовано понад 20 тисяч звернень.

Так само на прифронтових територіях, на жаль, показники рутинної вакцинації дещо нижчі в порівнянні з іншими територіями України.

Загалом, за підсумками 2025 року ми маємо достатньо непогані показники щеплення в середньому по країні – по основній групі вакцин понад 90%. Але по прифронтових територіях, на жаль, вони нижче через міграцію, інколи через неможливість вчасно прийти в пункт щеплення. Особливо це стосується дифтерії і правця для дорослих, а для дітей – це кір і поліомієліт.

І останній ризик, на який треба звернути увагу на прифронтових територіях – це вірусний гепатит А. Це захворювання з категорії тих, які швидко поширюються. І це може статися в тому числі й через обстріли об'єктів критичної інфраструктури, систем водопідготовки.

- Які можуть бути варіанти для вирішення цієї проблеми?

- В таких випадках застосовується і посилений лабораторний контроль, і мобілізація всіх служб, і роздача таблеток для знезараження води. Спалахи гепатиту А у прифронтових регіонах не реєструвалися. Випадки були зафіксовані з початку року на Закарпатті та у Києві.

- Цим літом ми очікуємо, що Росія буде намагатися руйнувати об’єкти водопостачання по всій Україні, про це особисто попереджав громадян Президент. Як МОЗ оцінює ризики інфекційних захворювань, якщо Росія почне бити по водоканалах і системах водозабору?

- Це питання важко оцінювати в комплексі. Є різні типи проблем із водопостачанням: припинення, затримка, умовно, неможливість забезпечити тиск, неможливість забезпечити адекватну водопідготовку та інше. Після трагедії на Каховський ГЕС, Миколаїв достатньо тривалий час страждав через погану якість питної води.

І це було пов'язано в тому числі з тим, що необхідно було реалізувати цілий інфраструктурний проєкт по альтернативному шляху постачання питної води в Миколаївську область. Тому, безумовно, для системи громадського здоров'я, для системи охорони здоров'я – це завжди виклик.

Він полягає в тому, що питна вода є критичною і при недостатньому рівні очищення може виступати джерелом інфекції. Основне, на чому ми завжди робимо акцент – це на вірусному гепатиті А. Це, напевно, єдине, що може достатньо швидко поширюватися через питну воду.

Тому на сьогодні в Україні застосовуються, скажімо так, подвійні стандарти до якості питної води. Якщо регіон має проблеми з питним водопостачанням через обстріли, через енергетичний сектор, якісь інші речі, або в них виникають складнощі в процесі подачі питної води через об'єктивні обставини, вони можуть рішенням комісії ТЕБ та НС вводити так звані військові Державні санітарні правила і норми, які застосовуються до питної води в умовах воєнного стану.

Це означає, що ці вимоги прописують мінімальні стандарти якості, нижче якої вода не може бути подана. Ці стандарти забезпечують щонайменше епідемічну безпеку і токсикологічну безпеку. Якщо в регіоні ситуація стабілізувалася і все нормально, то відповідно, відміняється це рішення і регіон повертається до нормального Держсанпіну.

Тому ми адекватно оцінюємо ці ризики, є відповідні плани готовності масові інфекційні захворювання. І основний фокус для системи громадського здоров'я в подібних випадках, безумовно, буде сфокусований на вірусний гепатит А і недопущення його поширення.

«МОЗ ОНОВИТЬ ПІДХОДИ ДО НАДАННЯ АНТИРАБІЧНОЇ МЕДДОПОМОГИ»

- Нещодавно столичний ЦКПХ спростовував інформацію щодо нестачі антирабічних препаратів. Яка зараз загалом ситуація з вакцинами проти сказу та антирабічним імуноглобуліном?

- Необхідно розуміти, що призначення антирабічної допомоги є медичною допомогою. Тому для того, щоб прийняти рішення про те, чи потрібна антирабічна допомога, людина, щонайменше, має звернутися до лікаря. Це ключове правило.

Під час надання антирабічної допомоги оцінюється комплекс факторів: наявність або відсутність покусу, місця покусу, характер, обставини, багато інших речей. І це впливає на тактику ведення пацієнта: чи призначати йому звичайний курс вакцинації, чи призначати антирабічний імуноглобулін, залежить від вивчення цих обставин.

Якщо ризик є великим, тоді застосовується антирабічний імуноглобулін. З усієї кількості антирабічної допомоги він застосовується в середньому у 8-9% випадків.

Антирабічна вакцина доступна по всій території України, ми маємо її запас на шість місяців. Чергова постановка очікується через три місяці і буде покривати в тому числі частину потреби 2027 року.

Антирабічний імуноглобулін, насправді, дуже непропорційно використовується. В залежності від кількості звернень деякі регіони використовують більше, деякі регіони використовують менше. І ми почали отримувати сигнали про те, що його не вистачає в Києві, не вистачає в Харкові. Тому цей препарат був оперативно перерозподілений із тих регіонів, де є його надлишок, до Харківської, Хмельницької областей та до Києва. І зараз у середньому по країні антирабічним імуноглобуліном ми забезпечені на 2,8 місяця.

Разом із тим ми формуємо певний незнижувальний запас цього препарату на рівні двох центрів контролю та профілактики хвороб. Це дозволить нам збалансувати якийсь конкретний регіон, якщо ситуація буде змінюватися.

Також були проведені перемовини з ВООЗ щодо надання гуманітарної допомоги загальним об'ємом 7,5 тис. флаконів антирабічного імуноглобуліну, щоби сформувати цей незнижувальний запас, допоки не буде поставлено препарати, закуплені за рахунок державного бюджету. Частина цієї допомоги надається ВООЗ, 2,2 тис. флаконів ми отримуємо як гуманітарну допомогу від Грузії. Зараз усі заклади, які були визначені департаментами охорони здоров’я як центри антирабічної допомоги, мають запас.

- Тобто і вакцини, й імуноглобулін доступні в обмеженій кількості медзакладів?

- Зараз у світі змінюються підходи по наданню антирабічної меддопомоги. Тому Міністерство охорони оновлює протокол її надання. Ми переходимо до використання міжнародних підходів, прибираємо старі норми. Система надання антирабічної допомоги застаріла, наказ, яким вона регулюється, ухвалювався у 2004 році, й не враховує спроможну мережу закладів охорони здоров'я. Тепер він буде прив'язаний до спроможної мережі закладів охорони здоров'я. Планується, що ця допомога буде надаватися в усіх кластерних закладах охорони здоров'я. Це регулюється новим стандартом меддопомоги, який був затверджений наказом МОЗ у травні. Цього достатньо.

Зараз, у залежності від регіону до регіону, не всі кластерні медзаклади надають таку допомогу. Ми очікуємо, що основні зміни вступлять у дію у другому півріччі 2026 року, тому що після прийняття нормативних документів потрібен час на підготовку нових команд, на навчання, на корекцію графіків логістики, доставки та інше.

- Ви казали, що у нас непогані показники охоплення вакцинацією в цілому по країні. Введення в дію нового календаря щеплень вплинуло на це?

- Поки що рано казати про якісь результати, тому що календар був упроваджений з 1 січня 2026 року. Звісно, він передбачає низку новацій, проте завжди на початку року показники вакцинації не є особливо високими. Зимовий період, складнощі з опалювальним сезоном протягом цієї зими, тому поки що важко сказати, спрацювало чи не спрацювало оновлення. Думаю, перші висновки зможемо зробити принаймні хоча би за півроку, коли ми будемо дивитися на рівні споживання, і відповідно, на рівні охоплення.

Але за підсумками минулого року показники охоплення щепленнями достатньо високі. МОЗ не робило минулого року якісь прицільні або цільові програми вакцинації, як-то підсилюючу вакцинацію від кору або підчищаючу імунізацію по поліомієліту.

Тому кожна область робила лише ті додаткові заходи з імунізації, які вона вважала за потрібне. І області, залежно від ситуації, робили або вакцинацію від дифтерії та правця для дорослих, або вакцинацію дітей від поліомієліту чи КПК. Тому показники охоплення поступово наближаються до 95%. Зокрема, охоплення щепленнями проти кашлюка, дифтерії та правця, яке проводять у 6 місяців (АКДП-3), та поліомієліту (поліо-3) зросли до 93%; охоплення щепленнями проти кору, паротиту та краснухи серед дітей в 1 рік (КПК-1) – до 95%.

Окремо варто зазначити про вакцинацію проти вірусу папіломи людини (ВПЛ). Уперше вона стала частиною безоплатної планової програми, для якої закуплено сучасну 9-валентну вакцину. Ми вже бачимо високий попит: проведено понад 60 тисяч щеплень і охоплено понад 15% дівчат 12–13 років. Для першого року для країни це хороший результат. У більшості країн на старті введення нового щеплення до програми імунізації такі показники становлять 5–30%. Це важливий крок у профілактиці онкологічних захворювань.

- Чи планує МОЗ вводити ще вакцини в календар щеплень, і якщо так, то які і коли?

- На сьогодні навіть поточний календар достатньо суттєво змінює конфігурацію бюджету. Введення нових вакцин, перехід на багатокомпонентні вакцини – це збільшення програми державного бюджету, ці вакцини дорожчі. Тому поки що ми не плануємо розширювати календар щеплень.

Але разом із тим ми маємо певну пріоритезацію. Є результати фармако-економічних досліджень, які показують, які вакцини, які антигени дають більший або менший вплив на зниження захворюваності, смертності, навантаження на систему охорони здоров’я, а також соціально-економічні наслідки хвороб.

Ми вивчаємо міжнародний досвід і, безумовно, на перспективу, за умови наявного фінансування, ми дійсно хотіли би працювати над розширенням подальшого застосування багатокомпонентних вакцин. Зараз ми використовуємо п'ятикомпонентну (кашлюк, дифтерія, правець, поліомієліт, гемофільна інфекція). Але багато країн світу вже переходять на шестикомпонентну вакцину (кашлюк, дифтерія, правець, гепатит В, гемофільна інфекція, поліомієліт) – і це достатньо непоганий варіант.

Також уже не перший рік триває дискусія стосовно пневмококової інфекції і вакцинації груп ризику проти пневмококової інфекції. Тому ми зацікавлені в розширенні й в адаптації календаря, але об'єктивно все буде залежати від наявних фінансових ресурсів.

Скоріш за все, до цього питання країна зможе повернутися через кілька років, коли буде збалансовано державний бюджет. На жаль, такі процеси не можуть швидко відбуватися, тому що навіть на зміну календаря щеплень іде щонайменше півроку – на перенавчання медичного персоналу, заміну інструкцій, підготовку фахівців, роз'яснювальну роботу в школах. Зміна календаря щеплень має відбуватися не часто, але містити системні зміни.

«ЗА ОСТАННІ РОКИ СУТТЄВО ВИРОСЛА ВАКЦИНАЦІЯ ВІД ДИФТЕРІЇ ТА ПРАВЦЯ СЕРЕД ДОРОСЛИХ»

- Щодо вакцинації дорослих проти правця і дифтерії, чи змінилася ситуація, люди почали звертатися за щепленням?

- Так, стали більше звертатися. Відбувається комунікація і люди розуміють небезпеку правця і дифтерії, тому можемо казати, що вакцинація від цих захворювань дорослих достатньо суттєво виросла. У 2025 році щеплення проти дифтерії та правцю серед дорослого населення отримали 91,6% осіб, тоді як у 2024 – 80,7%, у 2023 – 52%. Це найвищий відсоток охоплення щепленнями дорослого населення проти дифтерії та правця (ревакцинація) за останні 10 років.

За три місяці 2026 року проведено ревакцинацію проти дифтерії та правця 17,7% осіб, які підлягали такому щепленню.

Також другий фактор, який зіграв у плюс – вакцинація персоналу об'єктів критичної інфраструктури. Об'єкти критичної інфраструктури повинні працювати в надзвичайно складних умовах, тому вони були включені в плани і зараз активно долучені до процесу.

І якщо є ризик, умовно, виникнення того ж самого грипу, тобто звичайного сезонного захворювання, а працівники провакциновані на 2% чи 1%, – імовірність, що об'єкт критичної інфраструктури не зможе повноцінно виконувати свою функцію, зростає.

Основна вимога для об'єктів критичної інфраструктури – адекватно оцінювати ці ризики і направляти свій контингент, який підлягає вакцинації, на щеплення. Якщо є люди, які мають тимчасові або постійні медичні протипоказання, безумовно, це враховується. Але в залежності від того, який прошарок працівників є неімунним, працедавець має забезпечити певний набір заходів, які будуть компенсаторними. Це або застосування масок, якщо мова йде про грип, або якісь інші заходи, в залежності від специфіки роботи.

- Чи буде вимога для працівників обов’язково вакцинуватися?

- На жаль, є люди, які не вакцинуються. Що ми не робили б, але все одно залишається певна частина людей, яка переконана в неефективності вакцинації. Але зараз, на мою думку, ця риторика дещо змінюється. Безумовно, треба пояснювати. Проте, на мою думку, цей прошарок, здається, з часом стає меншим за рахунок різних факторів.

Наприклад, це найвищий відсоток охоплення щепленнями дорослого населення проти дифтерії та правця (ревакцинація) за останні 10 років.

Нещодавно на фестивалі «Кураж» у Києві була велика черга на вакцинацію проти дифтерії та правця. Багато людей говорили, що їм зручно вакцинуватися просто під час події: «Не треба окремо шукати інформацію, записуватися до лікаря чи спеціально виділяти час». Для багатьох також стало відкриттям, адже вони забули або не знали, що дорослим потрібно проходити ревакцинацію кожні 10 років після 16-річного віку і що ця вакцина є безкоштовною – її можна зробити у сімейного лікаря.

- Можливо, було б варто додати цю вакцину в «Скринінг 40+»?

- На жаль, програма «Скринінг 40+» зараз не передбачає вакцинацію, бо вакцинація покривається стандартним пакетом надання медичної допомоги.

Але ми працюємо з Національною службою здоров'я, щоб переглянути її підходи до самої вакцинації на наступний рік. Тому що, на жаль, є центри надання первинної медико-санітарної допомоги, які навіть не замовляють вакцину.

І тут виникає питання: а яким чином вони можуть надавати повний спектр цих послуг, якщо вони не замовляють вакцини, яка або відсутня на комерційному ринку, або закуповується лише за рахунок державного бюджету. Тому ми хочемо переглянути підходи до ролі «первинки» саме в процесі вакцинації.

До програми «Скринінг 40+» її точно неможливо буде зараз включити, бо програма порахована, збалансована. Безумовно, будемо сподіватися на те, що коли будемо оцінювати результати програми, подивимося, що спрацювало, що не спрацювало, можливо, якимось чином її треба змінити.

Наталія Молчанова

Фото Геннадія Мінченка