У Києві відкрили вуличну виставку до 80-х роковин Львівського псевдособору 1946 року
На столичній Контрактовій площі відкрилася вулична виставка до 80-х роковин так званого Львівського собору 1946 року, на якому комуністичний режим намагався ліквідувати Українську греко-католицьку церкву.
Організаторами вуличної виставки стали Український інститут національної пам’яті та Інститут історії Церкви Українського католицького університету за сприяння Галузевого державного архіву Служби безпеки України, повідомляє кореспондент Укрінформу.
Виставка приурочена до 80-их роковин події, організованої радянськими репресивними органами, якою кремлівський комуністичний режим намагався ліквідувати Українську греко-католицьку церкву шляхом її насильницького «возз’єднання» з російською православною церквою.
Виставка розкриває історію понад 250-літніх переслідувань цієї Церкви російською імперською владою - від Катерини ІІ до сучасних злочинів на тимчасово окупованих територіях.
Як зазначив Святослав Шевчук, отець і глава Української греко-католицької церкви, російський царат, комуністичний і нинішній кремлівський режими завжди і насамперед намагалися знищити УГКЦ.
«Кожного разу, як Україна попадає під окупацію Росії, Російської імперії, першим, кого ліквідовують, кого нищать колонізатори є Українська греко-католицька церква. Так було 80 років тому, так є і сьогодні на окупованому Донбасі, Запоріжжі. Для нас українців, греко-католиків, незалежна Україна означає свободу, свободу церкви, свободу нашого народу», - сказав Блаженніший Святослав.
На послідовній підтримці УГКЦ українського народу наголосив Олександр Алфьоров, голова Українського інституту національної пам’яті.
«Греко-католицька церква зробила все, щоб бути всюди з народом - в науці, сім'ї, організаціях спортивних товариств, економічного життя. Російська влада завжди знищувала греко-католицьку церкву, а як не знищувала, то маніпулювала нею. Тобто завжди Росія думала, що церква - це інструмент, але так не було з греко-католицькою церквою. Це не інструмент, а величезний механізм, який жив нерозривно з народом», - зазначив Алфьоров.
Голова Державної служби етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський звернув увагу на стійкість проводу УГКЦ та роль церкви у збереженні української нації.
«Жоден єпископ УГКЦ не зрадив своєї церкви і не перейшов до московського патріархату. Це було надзвичайно важко не тільки з фізичної точки зору й тортур, яким піддавали цих людей, а й тому, що в церковному середовищі Галичини в різні часи були дуже різні рухи й настрої. Галичанам пропонували кілька, сказати б, перспектив. Але вони вибрали народовство - тобто власне українство. І визначальну роль в цьому відіграла галицька інтелігенція, яка тоді була інтелігенцією церковною, це були священники», - зауважив Єленський.
Говорячи про події 80-річної давнини, директор Галузевого державного архіву СБУ Андрій Когут наголосив, що Львівський псевдособор 1946 року не можна вважати релігійним, бо він повністю керувався комуністичними спецслужбами.
«З наших документів стає цілком зрозуміло, що це взагалі не був собор, це не були збори ані мирян, ані духовенства. Це була спланована і реалізована операція завдяки тому, що духовенство і владика греко-католицької церкви були репресовані. Сам собор було організовано за участі агентів, і документи це підтверджують», - зазначив Когут.
Льві́вський «собор» 1946 ро́ку (8–10 березня 1946 року) був скликаний у Львові згідно з планом НКВС СРСР із ліквідації Української греко-католицької церкви. Скликанню цього псевдособору передував масовий фізичний і моральний терор органів НКВС у 1944-46 роках над усіма ієрархами греко-католицької церкви, включно з митрополитом Йосифом Сліпим на чолі.
Як повідомляв Укрінформ, на Вінниччині показали виставку «Церковний рашизм».
Фото: Геннадій Мінченко/ Укрінформ
Більше наших фото можна купити тут