Втрати і здобутки на шляху до миру. «Антикорупційний розворот» України
Інавгурація Трампа, мирні переговори, корупційні скандали, «картонний майдан» та шлях до очищення: чим запам'ятається 2025-й Україні
Завершується ще один важкий для України рік, четвертий рік Великої війни. Це був рік битв за Покровськ, Мирноград, Добропілля, Гуляйполе і Куп’янськ, рік жорстоких терористичних ударів по містах України, по цивільних людях – дорослих і дітях – по школах і житлу, по енергетичних об’єктах з наміром занурити нас у темряву та холод. І водночас на Україну тиснули для досягнення вигідного агресору миру, спонукали відмовитися від територій і піти на поступки агресору. Але ми вистояли. Вистояв український народ, вистояла і продовжує стояти українська армія. Цей рік знову засвідчив: українці боротимуться до кінця і нікому не віддадуть свою свободу, незалежність і майбутнє.
Отже, Укрінформ згадує ключові події та процеси року, що минає.
ІНАВГУРАЦІЯ ДОНАЛЬДА ТРАМПА
Дональд Трамп, який у листопаді здобув перемогу на виборах глави держави, офіційно став 47-м президентом Сполучених Штатів після приведення до присяги 20 січня.
До переобрання Дональд Трамп обіцяв завершити війну між Росією та Україною за 24 години. Це було однією з його великих передвиборчих обіцянок. Але по факту щойно Дональд Трамп потрапив у Білий дім, офіційний Вашингтон відмовився від ізоляції Москви, відновив спілкування на рівні президентів і почав тиснути на Київ як на слабшого з метою якнайшвидшого завершення конфлікту на будь-яких умовах – невигідних для України. Нас ледве не звинувачували в тому, що це Україна розпочала війну, а не Росія.
Найяскравішою ілюстрацією зміни ролі Америки і стала червона доріжка для Путіна в Анкориджі на Алясці. Перша економіка і найбільша воєнна потуга світу влаштовувала найвищі почесті для оголошеного у міжнародний розшук підозрюваного у воєнних злочинах очільника РФ…
У 2025 році Україна зіштовхнулася зі зміною підходів до підтримки з боку США, які перейшли від ролі лідера антипутінської коаліції до посередника у переговорах і постачальника зброї за кошти союзників та приватного сектору.
Так, у 2025 році США залишилися найбільшим донором військової допомоги Україні, але характер цієї допомоги змінився.
Нова адміністрація не оголошувала жодних нових пакетів військової допомоги, а навіть були зупинені попередні пакети ухвалені Конгресом. Лише 13 червня, після серії переговорів, відновили постачання, але вже за інших умов. Вашингтон переніс акцент на схему PURL, де європейські партнери фінансують закупівлю американських озброєнь, а США виступають постачальником.
Показовим з постачанням озброєння є ситуація з проханням Києва надати ракети «Томагавк». У жовтні Пентагон схвалив ці постачання Україні, проте остаточне рішення мав прийняти Трамп. І він начебто був не проти, проте після розмови з Путіним на передодні зустрічі з Президентом України 17 жовтня Трамп передумав і сказав, що не буде надавати цю зброю Україні.
Після скандалу 28 лютого в Овальному кабінеті, США навіть перестали ділитися з Україною розвідданими, але згодом поновили їх надання.
Також зазнали змін і ухвалень американські санкції: з січня по жовтень нових санкцій введено не було. Лише 22 жовтня адміністрація запровадила санкції проти російського енергетичного сектору (зокрема «Роснєфть» та «Лукойл»), стимулюючи Кремль сісти за стіл переговорів.
Також уряд США призупинив програми з гуманітарного розмінування, що змусило міжнародні неурядові організації згорнути діяльність. Була згорнута енергетична підтримка: USAID припинила фінансувати ремонт українських електростанцій, скасувала грантові угоди та закрила понад 80% програм, що допомагали агросектору та громадянському суспільству.
Нарешті, США зайняли в ООН нову позицію, яка часто є відмінною від того, що пропонують та підтримують Україна та її союзники.
Хоча після інавгурації Дональда Трампа минуло вже більш як 11 місяців, однак політичний шторм не вщухає досі – ні в Америці, ані у світі.
ПОЧАТОК РЕАЛЬНИХ ПЕРЕГОВОРІВ ЩОДО МИРУ В УКРАЇНІ
У перші місяці 2025 року дипломатичний процес щодо пошуку миру між Україною та Росією поступово набував форми. І тут не можна не відзначити роль Сполучених Штатів. 12 лютого відбулась телефонна розмова між президентом США Дональдом Трампом і Путіним, що стала одним із перших контактів на найвищому рівні в контексті мирного процесу.
Вже 18 лютого у столиці Саудівської Аравії Ер-Ріяді відбулися перемовини американської делегації та представників РФ. Були утворені групи високого рівня для роботи над шляхами якнайшвидшого завершення війни в Україні «у спосіб, який буде довготривалим, стійким і прийнятним для всіх сторін».
2 березня в Лондоні відбувся великий міжнародний саміт щодо України за участю лідерів ЄС, НАТО та союзників. Обговорювали перспективи мирного плану і координацію підтримки, а також українські пропозиції щодо припинення війни. Тобто до пошуків миру доєдналося багато сторін і міжнародних посередників.
У травні – червні 2025 року у Стамбулі відбувалися переговори між делегаціями України та Росії під егідою міжнародних посередників. Перші раунди цих консультацій підкреслювали бажання начебто обох сторін продовжити діалог, але Росія залишалася невдоволеною форматом, і переговори не привели до істотного прогресу. Під час цих консультацій було кілька заяв від української сторони про готовність Президента Зеленського зустрітися з Путіним. Але така зустріч досі так і не відбулася.
15 серпня Дональд Трамп і Путін провели очну зустріч на Алясці. Це була подія: президенти США і Росії вперше в 2025 році сіли за стіл переговорів щодо війни в Україні. Попри всі велеречиві заяви про якийсь «дух Анкориджа», які вперто продукує російська пропаганди, цей «дух» був не надто приємний для агресора. Переговори тривали вдвічі менше запланованого часу, спільний обід було скасовано, на пресконференції Трамп заявив, що сторонам не вдалось домовитись щодо головного питання – завершення війни в Україні.
У серпні також відбулося розширене засідання у США за участю Дональда Трампа, Володимира Зеленського та кількох європейських лідерів. Обговорювалися безпекові гарантії для України, можливі рамки майбутнього мирного плану та роль союзників у підтримці цього процесу.
Наприкінці листопада 2025 року українська та американська сторони узгодили рамки мирної угоди, вони стали частиною ширшого мирного плану, що просувався США як посередником.
28 грудня 2025 року відбулася ключова зустріч президента України Володимира Зеленського і президента США Дональда Трампа у Мар-а-Лаго (штат Флорида), де обговорювався 20-пунктний мирний план та безпекові гарантії. За підсумками цієї зустрічі Трамп повідомив про значний прогрес у переговорах і про проведення нової телефонної розмови з Путіним.
Під час цих грудневих переговорів Україна підтвердила свою позицію про неможливість відмови від територій, а сторони продовжували шукати компроміс щодо ключових пунктів плану, таких як безпека, статус спірних територій та доля Запорізької АЕС.
Підсумуємо. Переговори у 2025 році охопили широкий спектр форматів – від телефонних дзвінків до самітів та двосторонніх зустрічей. Україна та США активно обговорювали рамки мирного плану, включно з безпековими гарантіями, але без остаточної угоди. Ці дипломатичні зусилля були важливими кроками у мирному процесі, але реального припинення війни чи підписання мирної угоди не відбулося – суперечності щодо територій і безпекових гарантій лишаються ключовими перешкодами. До того ж РФ продовжує інтригувати і брехати (фейк про атаку українських БПЛА на резиденцію Путіна) з метою зірвати домовленості.
СКАНДАЛ В ОВАЛЬНОМУ КАБІНЕТІ
28 лютого весь світ спостерігав у прямому ефірі за безпрецедентно емоційною зустріччю між президентом США Дональдом Трампом та українським лідером Володимиром Зеленським в Овальному кабінеті. За визнанням співробітників протокольної служби та журналістів пулу Білого дому, такого у цих стінах вони ще ніколи не бачили. Ця публічна сварка викликала широкий резонанс в Україні та світі і стала цінним подарунком для Москви.
Під час зустрічі в Овальному кабінеті Трамп та віцепрезидент Венс сказали Президентові України, що він нібито недостатньо вдячний і що у Зеленського немає козирів. Президент України відповів «що приїхав не в карти грати» і сказав, що не прийме припинення вогню без гарантій безпеки. Згодом Зеленський залишив Білий дім набагато раніше, ніж було заплановано.
Європейські лідери та високопосадовці ЄС, американські сенатори висловили підтримку Зеленському та Україні. Через день після запеклої дискусії у Білому домі українського лідера тепло приймали в Лондоні. Зеленський взяв участь у саміті європейських лідерів, де визначали не лише як надалі підтримувати Україну в її спротиві російському нападу, але й забезпечити сильну позицію на переговорах про мир, який має бути справедливим і тривалим.
Також Президент України у маєтку Сандрінгем у Норфолку був прийнятий королем Великої Британії Чарльзом ІІІ.
Скандал у Білому домі став крижаним душем для українців, але більшість західних союзників продемонстрували непохитну підтримку українському лідеру.
ЗВІЛЬНЕННЯ УКРАЇНЦІВ З РОСІЙСЬКОГО ПОЛОНУ
2025 рік став рекордним щодо обмінів за весь час повномасштабного вторгнення. Було проведено 10 обмінів. Обмін згідно з першими Стамбульськими домовленостями (він відбувся у три етапи і тривав три дні).
Під час десятьох обмінів та першого обміну було повернуто: 2080 військових (1 жінка, 2079 чоловіків); 230 цивільних (217 чоловіків, 13 жінок).
Завдяки роботі державних органів за посередництва ОАЕ від початку 2025 року і десь до травня кожного місяця вдавалося повертати додому близько сотні українських військовополонених. Але проривом стали Стамбульські перемовини, які привели до обміну «1000 на 1000». Це вперше вдалося повернути таку велику кількість людей додому – не лише військових, а й цивільних.
Загалом від початку повномасштабного вторгнення вдалося повернути із російського полону понад 7 тисяч українців, серед яких військові та цивільні. Останній великий обмін 2025 року відбувся у жовтні, коли повернули 185 людей, включаючи військових та 20 цивільних, – серед них журналіст Дмитро Хилюк та ексочільник Херсона Володимир Миколаєнко.
Україна пам’ятає про кожного незаконно ув’язненого Росією громадянина і робить все для того, щоб вони якнайшвидше повернулися додому.
УГОДА ПРО НАДРА
Україна і США 30 квітня підписали угоду про створення Інвестиційного фонду відбудови – документ, який задає параметри співпраці між урядами двох країн у сфері розробки надр, торгівлі корисними копалинами, а також американської допомоги, включно з військовою.
Верховна Рада 8 травня підтримала законопроєкт №0309 «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про створення Американсько-Українського інвестиційного фонду відбудови».
Шлях до підписання цієї угоди був, м'яко кажучи, тернистим. Як кажуть експерти, початкові апетити американської сторони могли перетворити допомогу на зашморг. Головним досягненням є те, що українській команді вдалося відбити найбільш небезпечні пункти: в першу чергу це стосується того, що Україна не погодилась на визнання воєнної і економічної допомоги, яку нам надавали США в 2022-2024 роках, як боргу перед США. Також вдалося нейтралізувати ті норми, які обмежували економічний суверенітет нашої держави і суперечили європейській інтеграції України.
Чому ж адміністрація Трампа наполягала на цій угоді, навіть погодившись на пом'якшення умов? Відповідь криється не лише в економіці, а й у глибинних інтересах національної безпеки США. Військовий і політичний експерт Олександр Мусієнко пояснює: американські аналітики дійшли невтішного висновку: «Якщо буде велика війна з Китаєм, військово-промисловий комплекс США не впорається, їм не вистачить рідкісноземельних мінералів для збільшення виробництва зброї». «Тому Україна зараз є частиною національної безпеки Сполучених Штатів Америки», – робить висновок Мусієнко. Це не просто слова – це прагматичний розрахунок.
ЗАКОН ПРО ПОЗБАВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОГО СТАТУСУ НАБУ І САП
Верховна Рада 22 липня ухвалила закон про істотне скорочення повноважень і незалежності НАБУ та САП. На ранок офіційне видання Верховної Ради «Голос України» опублікувало Закон, тобто він набув чинності.
Закон викликав різко негативні оцінки основних міжнародних партнерів. Зокрема, йшлося про можливе зменшення чи скасування міжнародної фінансової підтримки України, а також про нові перешкоди на шляху до євроінтеграції.
І уже 23 липня молоді українці, попри обмеження воєнного стану, знайшли спосіб вийти на протести проти закону №12414, який дістав назву «Картонного майдану». Це був не мітинг, а по суті, такий собі багатотисячний пікет. Промов не було і трибуни не було, люди тримали в руках картонки, на яких були написані їхні особисті претензії до влади. Акції відбулися щонайменше у 17 містах України, наймасовіші – у Києві та Львові.
Після двох днів акцій Президент пообіцяв внести новий законопроєкт, який поверне незалежність антикорупційним органам. «Ми почули вулицю», – сказав він.
24 липня Президент України Володимир Зеленський подав до Верховної ради законопроєкт № 13533, який мав замінити вже ухвалений закон, повернувши незалежність САП і НАБУ. 31 липня Верховна Рада ухвалила президентський законопроєкт, незалежність САП і НАБУ від Офісу Генерального прокурора було повернуто.
СКАНДАЛ З ПЛІВКАМИ МІНДІЧА
Скандал із так званими «плівками Міндіча» став одним із найгучніших корупційних скандалів в Україні за багато років. Він торкнувся найближчого оточення Президента, ключових міністрів уряду та стратегічних підприємства державного сектору, зокрема Енергоатому.
10 листопада НАБУ заявило про спецоперацію з викриття корупції у сфері енергетики. На записах, за даними слідства, зафіксовані обговорення корупційних схем, домовленостей і впливу на державні закупівлі в Україні. Головним фігурантом є Тимур Міндіч – бізнесмен, колишній співвласник студії Квартал 95. Разом із ним у записах згадуються інші високопосадовці та бізнес-партнери, зокрема колишні міністри енергетики та юстиції та керівники держкомпаній.
Скандал призвів до відставок міністрів енергетики та юстиції: Світлани Гринчук та Германа Галущенка, та повідомлень про підозру низці фігурантів справи. П'ятьох із восьми офіційно підозрюваних вже затримали, запобіжний захід для них обирав Вищий антикорупційний суд. Підозру також отримав колишній віцепрем'єр-міністр України Олексій Чернишов. Двоє із підозрюваних, зокрема Тимур Міндіч утекли за кордон. Правоохоронці знайшли талон, за яким Міндіч перетинав державний кордон у прискореному режимі.
Корупційний скандал загрожував тим, що Захід міг відмовитись допомагати фінансово Україні. Хоча партнери стримано відреагували на скандал, все-таки багато критиків на Заході намагалися дискредитувати Україну і домогтися обмеження її підтримки.
І хоча влада зробила висновки після виявлених зловживань (почалося масштабне перезавантаження наглядових рад державних підприємств: компанії «Центренерго», «Оператор ГТС», «Оператор ринку», «Енергетична компанія України», «Українські розподільні мережі», «Енергоатом» та оборонного сектору), проте цей скандал хоч і демонструє продовження боротьби з корупцією в Україні, але й виявляє її глибоке проникнення в систему, що матиме довгострокові наслідки.
СТВОРЕННЯ ЄДИНОГО ЦЕНТРУ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ТІЛ ЗАГИБЛИХ
13 листопада в Україні розпочав роботу Єдиний центр ідентифікації тіл (останків) невпізнаних осіб, загиблих внаслідок збройної агресії РФ.
Центр забезпечить можливість ідентифікації у найскладніших випадках, допомагаючи встановити імена тих, хто віддав своє життя у російсько-українській війні. Спеціалізована установа дозволить проводити експертизи різними методами та обмінюватися даними з міжнародними колегами, впроваджуючи найкращі світові практики.
У Центрі українські судово-медичні експерти зможуть співпрацювати з міжнародними експертами. Це забезпечить обмін досвідом та використання найкращих світових практик у сфері судово-медичної ідентифікації.
Створення Національного центру ідентифікації – це важливий крок, що наближає Україну до європейських стандартів у сфері судово-медичної експертизи, а головне – дозволяє з гідністю повернути імена тим, хто віддав життя за Україну.
ВІДСТАВКА АНДРІЯ ЄРМАКА
28 листопада 2025 року НАБУ та САП провели обшуки у квартирі та помешканнях глави Офісу Президента Андрія Єрмака. Слідчі дії були санкціоновані і проводилися в рамках великого корупційного розслідування під назвою «Операція Мідас», яке стосується можливих масштабних зловживань у державному енергетичному секторі. У НАБУ і САП не уточнили, що саме Єрмак є підозрюваним.
За кілька годин після обшуків Андрій Єрмак подав заяву про відставку з посади Керівника Офісу президента України, а Президент Володимир Зеленський цю відставку прийняв, підписавши указ про звільнення Єрмака.
Після своєї відставки Єрмак у коментарях для західних ЗМІ заявив, що має намір вирушити на фронт, щоб служити Україні і що він готовий до «будь-яких наслідків». Він наголосив, що почувається «чесною та порядною людиною» і що його не підтримали ті, хто «знає правду», що, на його думку, стало для нього особистим ударом.
Частина політиків і антикорупційних активістів вимагали відставки Єрмака ще до обшуків, називаючи це «питанням довіри» до влади та боротьби з корупцією. Деякі представники парламентської фракції «Слуга народу» публічно підтримали рішення Зеленського щодо звільнення Єрмака, підкреслюючи необхідність очищення влади та демонстрації верховенства права.
Відставка Єрмака спричинила політичну турбулентність у владі, оскільки він був одним із найближчих менеджерів Президента Зеленського та центральною фігурою в дипломатичних контактах із США щодо миру. Його відставка підвищила політичний тиск на владну команду, оскільки опозиція та частина суспільства вимагають подальшого очищення влади від корупційних скандалів.
Дії органів антикорупційного розслідування привели до зміни однієї з ключових фігур української влади, що мало широкий резонанс як всередині України, так і за її межами. Це підкреслило актуальність боротьби з корупцією та ініціювало дискусії про поєднання антикорупційних зусиль з необхідністю збереження стабільності та ефективності державного управління під час війни.
МАСОВАНІ АТАКИ ПО ЕНЕРГЕТИЧНІЙ ТА ГАЗОВІЙ ІНФРАСТРУКТУРІ УКРАЇНИ
Росія протягом повномасштабної війни систематично завдає масштабних ракетних, дронових та комбінованих ударів по енергетичній інфраструктурі України включно з електростанціями (ТЕС, ТЕЦ), гідроелектростанціями (ГЕС), підстанціями, лініями електропередач та газовою інфраструктурою.
Лише протягом осені 2025 року росіяни пошкодили 8000 МВт генерації. Станом на грудень близько половини цієї потужності відновлено, але обстріли не припиняються.
У ніч із 7 на 8 листопада росіяни здійснили одну з найбільших атак по генерації, знищивши всі потужності держкомпанії «Центренерго». Енергетика досі не відновилася від тієї атаки: країна живе в умовах тривалих відключень світла.
Станом на кінець грудня зафіксовано понад 2 тисячі ударів по енергомережах і близько 440 ударів по енергообʼєктах. У середньому за місяць росіяни вибивають по 60 трансформаторів.
Головна мета російських ударів по об’єктах енергетики України – занурити країну в блекаут. Окупанти прагнуть чинити психологічний тиск на населення. Саме тому ключовою ціллю ударів росіян зараз є не лише електропостачання, але й системи теплопостачання у містах. Рашисти обстрілюють інфраструктуру так, щоб порушити цілісність енергосистеми. Таким чином погіршується постачання електроенергії на Лівобережжі та в окремих регіонах Правобережжя.
За словами в.о. міністра енергетики Артема Некрасова, якби зараз російські удари припинилися, то на відновлення енергосистеми пішло б два місяці.
Постійні удари зменшують здатність енергосистеми працювати безпечно та надійно. Це істотно впливає на житлові будинки, підприємства та критичну інфраструктуру (лікарні, школи, служби порятунку), створюючи ризики як для цивільного життя, так і для обороноздатності.
Втім українці тримаються. Україна переможе нацистську Росію.
Перше фото: varta1.com.ua