Чи розпочнеться опалювальний сезон 1 листопада

Дата початку опалювального періоду визначається залежно від погодних умов

Із вихідних у соцмережах та ЗМІ одне за одним з’являються повідомлення, що Кабінет Міністрів нібито встановив датою початку опалювального сезону 1 листопада. Йдеться про зміни до положення із довгою назвою «Про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу».

Якщо простою мовою – це зміни до документа, що фіксує ціну на газ для теплопостачальників та бюджетних установ. Минулої середи, 8 жовтня, уряд подовжив дію цього положення до 31 березня 2026 року. Інакше би документ втратив чинність 31 жовтня.

Ще раз, уряд подовжив дію фіксованої ціни на газ для ТКЕ та бюджетників до 31 березня 2026-го. А так вона діяла до 31 жовтня. Та сама фіксована ціна газу для підприємств теплокомуненерго та бюджетних установ.

Так, там є слова про «опалювальний сезон із 1 листопада 2025 до 31 березня 2026 року». Але це радше старе-добре визначення календарного опалювального сезону – певного усередненого періоду, коли в країні користуються опаленням. Та і встановлення меж початку подання тепла не є предметом постанови про ПСО – їх визначає інший документ.

Згідно з Правилами надання послуг із постачання теплової енергії, рішення про початок та закінчення опалювального періоду ухвалюють органи місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов. Водночас опалювальний період починається не пізніше, ніж коли протягом трьох діб середньодобова температура повітря становить 8°С та нижче. Змін до цього документа щодо початку подання теплоносія уряд не вносив.

Тобто дату початку опалювального сезону визначають місцеві органи. Наприклад, у Києві подавати тепло до дитячих садочків, шкіл, лікарень почали ще 3 жовтня. На Рівненщині, залежно від громади, опалювальний сезон розпочинається 10, 13 жовтня, а у Вараші – 24 жовтня.

Повертаючись до положення про ПСО на ринку газу: їх дію постійно подовжують із 2022 року – так забезпечується безперервність у постачанні блакитного палива за регульованою ціною. Це лише документ, який фіксує ціну на газ для певних категорій споживачів. Але цьогоріч чомусь вийшов ажіотаж – мабуть, на фоні нещодавніх атак на газовидобуток.

Водночас деякі міські голови вже почали лити сльози саме за директивним входом в опалювальний сезон – єдиним для всієї країни. Нібито задля економії. Але якраз її такими підходами можна і не досягти.

На території країни у нас досить строкатий клімат. І якщо в Одесі ще може панувати тепла погода, то Волинь, Чернігівщина, Київ у той час будуть із заморозками. І ми матимемо дилему: або нехай північ країни мерзне, або південь незрозуміло навіщо «опалює вулицю».

Якщо ми залишаємо північ країни мерзнути, він увімкне електрообігрівачі й поставить кондиціонери для обігріву. Так, ми ніби заощаджуємо газ. Але водночас починаємо додатково навантажувати електроенергетику, якій, нагадую, також дістається від російських атак (останній такий масштабний удар був 10 жовтня). Чи ж не ризикуємо в такому разі на додачу до вимкненого опалення залишитися ще й без світла через аварійні відключення? Ймовірно, що так, особливо на лівобережжі.

Хорошого рішення тут, мабуть, немає. За накопиченням ресурсів і загалом підготовкою до зими ми ще з 2022 року орієнтуємося не на 15 жовтня, а на 1 листопада. Тобто навіть у цьому розрізі новина про 1 листопада – не новина. Говорити тепер, що треба було робити під час підготовки та які технології впроваджувати, – якось запізно. Хоча нам справді потрібно робити централізовані системи опалення гнучкішими та підвищувати енергоефективність.

Вікторія Наконечна, оглядачка Укрінформу