Міфи про психологічну допомогу: розвінчуємо упередження

Чому психологічна допомога важлива і для дорослих, і для дітей

В українському суспільстві слово “психолог” довгий час було пов’язане зі стереотипами. Одні вважали, що це розкіш для багатих. Інші – що це ознака слабкості. Треті – що психологи потрібні лише “проблемним” людям. Війна ще більше оголила ці упередження, але водночас показала: звертатися по підтримку – життєво необхідно.

Ми звикли, що можна “стиснути зуби” і “перетерпіти”. Та коли йдеться про війну, травму, втрату, – дорослі, як і діти, часто не мають ресурсу “пережити самостійно”. І саме тут важлива роль психологічної допомоги – як базової потреби, а не додаткової опції.

МІФ 1. «Це для слабких»

Найпоширеніший міф – що сильна людина мусить впоратися сама. Але правда в іншому: сила полягає у вмінні вчасно попросити підтримку.

Уявіть: ваша дитина зламала руку. Ви б не сказали їй: “Терпи, це соромно – іти до лікаря”. Ви б одразу повели до травматолога. Чому ж із психічним здоров’ям ми дозволяємо собі інші стандарти?

Психолог – це такий самий фахівець, як і лікар. І звернення до нього – це не слабкість, а відповідальність. Особливо, коли йдеться про дітей. Адже дитина не завжди може пояснити словами, що відчуває. Вона потребує дорослого, який допоможе знайти правильні інструменти підтримки.

Війна зробила навіть найстійкіших вразливими. І це нормально. Визнати власну вразливість – це прояв сміливості, а не слабкості.

МІФ 2. «Розмова з психологом = розмова з другом»

Часто навіть можна почути: “Навіщо йти до психолога, якщо можна виговоритися подрузі чи родичу безкоштовно?”. Але саме тут і ховається пастка.

Дружня розмова – це підтримка, співчуття, інколи поради “зі свого досвіду”. Проте друг чи близький не завжди знає, як правильно реагувати. Він може мимоволі знецінити почуття (“та не перебільшуй”), дати хибну пораду (“просто забудь”) або перевести тему, бо йому самому важко чути про ваш біль.

Психолог же працює інакше. Це не просто слухач, а фахівець, який володіє методиками, щоб допомогти зрозуміти власні емоції, безпечно їх прожити й знайти вихід із ситуації. Для дітей ця різниця ще більш помітна: дорослі часто кажуть “не плач”, “будь сильним”, тоді як психолог допомагає назвати емоції, навчитися з ними справлятися і при цьому залишатися дитиною.

Розмова з другом може тимчасово полегшити, але розмова з психологом здатна змінити сам підхід до проблеми.

МІФ 3. «Психолог – це розкіш, яку можуть собі дозволити лише заможні»

Досі у багатьох живе переконання: консультації психолога – це дорого і доступно лише “обраним”. Частково це правда, адже у приватному секторі ціни справді можуть бути високими. Та сьогодні ситуація змінилася. Поряд із фахівцями з багаторічним досвідом працюють спеціалісти-початківці, які мають ґрунтовну освіту й сучасні знання, але пропонують послуги за помірною ціною. Завдяки цьому з’являється більше можливостей знайти “свого” спеціаліста фактично у будь-якому фінансовому діапазоні.

Крім того, останніми роками в Україні активно розвиваються соціальні ініціативи, що роблять психологічну підтримку ще більш доступною.

Психологічна допомога більше не є розкішшю. Це реальна можливість для кожної сім’ї, незалежно від фінансових обставин.

МІФ 4. «Дітям це не потрібно, вони виростуть і забудуть»

“Це ж дитина, вона виросте і не згадає” – поширене твердження, але неправдиве. Насправді дитячі травми не зникають безслідно. Вони залишають слід у дорослому житті – у вигляді страхів, агресії, замкнутості або навпаки, залежності від інших.

Діти по-іншому переживають травматичні події: через ігри, малюнки, фантазії. І якщо їм не допомогти розібратися з емоціями, ці фантазії можуть стати джерелом ще більшого страху.

Тому для дітей, які постраждали від війни, зараз активно створюють місця психосоціальної підтримки. Наприклад, дитячі простори “Твій”. Тут діти можуть отримати безоплатну довготривалу психологічну допомогу, а батьки – консультації про те, як краще реагувати на емоції дитини, підтримати її вдома та допомогти впоратися зі стресом.

Для багатьох сімей "Твій" стає першим досвідом контакту з психологом. І після кількох зустрічей люди зізнаються: “Я боявся, що це буде дивно, і не допоможе, але цей досвід змінив наше життя”.

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА – ЦЕ ПРО ТУРБОТУ

Міфи про психологічну допомогу тримаються на страху й незнанні. Але правда проста: допомога психолога – це не розкіш, не сором і не слабкість. Це ресурс, який потрібен кожному.

Для дорослих це питання життєвої витривалості. Людина, яка постійно живе у стресі, втомі й тривозі, поступово втрачає сили не лише для роботи чи побуту, а й для спілкування з близькими. Консультація з психологом допомагає відновити внутрішній баланс, розібратися у власних реакціях і навчитися краще справлятися з викликами. Це не просто “поговорити”, а отримати інструменти, які реально знижують рівень стресу й додають ресурсу.

Для дітей психологічна підтримка не менш важлива, а під час війни – навіть критична. Дитина може не мати слів, щоб описати свій страх чи біль, тому виражає це у поведінці – істериками, замкнутістю, агресією. Психолог допомагає дитині безпечно прожити емоції, знайти нові способи впоратися з ними й відчути, що вона не сама. А головне – це закладає фундамент майбутнього: діти, яким вчасно допомогли, виростають більш стійкими й довірливими до світу.

Подбати про дитину – означає подбати і про себе. І навпаки: дорослий, який звертається по допомогу, не лише піклується про власний стан, а й показує дитині важливий приклад.

Надія Остапчук, менеджерка проєкту Програми підтримки ОБСЄ для України