Амброзія: скошена, але нескорена зелена агресорка

Чому роки боротьби не дали радикальних результатів і що ще можна зробити, щоб зупинити зелений наступ амброзії

У медіа серпень кількадесят років тому ряснів репортажами з полів, де щоразу, щороку йшлось про битву за врожай. Сьогодні ж, перегортаючи стрічки новин, ми з тією ж регулярністю у серпні читаємо про битву з амброзією.

Комунальні служби в Україні щороку рапортують: цей шкідливий бур’ян косять, виривають, викорінюють і обприскують – системно і нещадно, на мільйони. Але якщо вийти за межі офіційних пресрелізів, картина дещо інша: амброзія почувається як вдома не лише в занедбаних промзонах і на пустирях міських забудов, а й у найвіддаленіших селах, упевнено витісняючи колишніх «королев бур’янів» на кшталт лободи. Їй підспівують інші зірки інвазивного фольклору – борщівник та золотушник, і разом вони переписують зелену мапу України, міцно вкорінюючись в український переважно деградований ґрунт. То чи є сенс у цій боротьбі, у витраті мільйонів гривень чи ми вже приречені жити в компанії нових «гостей», готуючись зустрічати ще небезпечніших наступників?

АМБРОЗІЯ: БУР’ЯН ІЗ ЧЕМПІОНСЬКИМ АПЕТИТОМ

Амброзію полинолисту (в Україні відомо про три види амброзій) складно не помітити: висока, рясно вкрита зеленим листям, вона виглядає так, ніби могла б прикрасити міський ландшафт… якби не була справжнім зеленим терористом. У багатьох країнах амброзію внесено до карантинних бур'янів, її називають інвазійним видом, який через зміну клімату буде й далі поширюватися в Європі. Репутація алергенного монстра заслужена: пилок амброзії здатний викликати сильну алергію у людей та тварин і навіть може призвести до летальних випадків. І якщо ще нещодавно головним «винуватцем» сезонних нежитів і чхання вважали тополиний пух, то тепер медики остаточно зняли з тополі це звинувачення, переклавши відповідальність за літні алергії на плечі (чи то пак на листя) амброзії.

Шкода від неї – не лише в нежиті й сльозотечі. Вона – злодійка всього корисного. Стрижневе коріння бур’яну проникає глибоко в ґрунт, забираючи вологу та поживні речовини в усіх навколишніх рослин і висушуючи ґрунт досить інтенсивно. Рослина активно зневоднює і так бідні на вологу ґрунти  з апетитом справжнього чемпіона: одна тонна амброзії випиває близько 950 тонн води – удвічі більше, ніж, скажімо, пшениця чи кукурудза. Вона ж «з’їдає» і добрива з ґрунту: амброзія виносить до 135 кг азоту, 40 кг фосфору та 157 кг калію з гектара – більше, ніж будь-яка культурна рослина. Результат, якщо ми говоримо про поля, – врожайність падає на 35–40%, а іноді й наполовину.

Надземна частина рослини – висока й густолиста – відсікає сусідам сонячне світло, уповільнюючи розвиток. Якщо амброзія потрапляє на ділянки з кормовими травами, вона ще й псує якість корму: в ньому накопичуються гіркі ефірні олії, через що молоко від худоби, яка їла таку зелень, має неприємний присмак.

Вона шкодить і під час збирання врожаю: дозріває одночасно із соняшником, люцерною та кукурудзою, і її насіння опиняється у зерні, звідки його майже неможливо відокремити. Через висоту та густоту бур’ян ускладнює прохід сільгосптехніки, зриваючи строки жнив.

Та головний козир амброзії – її плодючість і витривалість. Одна рослина здатна дати до 80 тисяч насінин, які зберігають життєздатність до 40 років і можуть проростати навіть із глибини 8 см. Вони чудово почуваються у воді, не псуються й легко подорожують – з потоками талої чи дощової води, на колесах техніки, у пір’ї птахів і навіть у партіях неякісного посівного матеріалу.

Тож, маючи таку витривалість і стратегію поширення, амброзія перетворилася з «чужинки» на одну з найагресивніших рослин України і стала справжньою проблемою Європи. І проблема вже давно не тільки в її пилку.

БОРІТЕСЯ – ПОБОРЕТЕ?

«Я саме дивлюсь на скошені очевидно навесні тут пагони амброзії», – так починає нашу розмову Олексій Коваленко, ботанік, популяризатор науки та автор книжки «Рослини-прибульці. Як борщівник та амброзія захоплюють землю». Олексій саме досліджує Труханів острів: «Вона зараз починає квітувати. Видно, що після скошування тут зростає дуже низький фенотип, – рослина сильно розгалужена через це. Але їй це лише на користь – вона очевидно створить і плоди, якщо не скосити другий раз. І очевидно, це буде досить висока врожайність. Бо в результаті цього скошування сформувався дуже гіллястий вигляд цих рослин».

Скошування – один із найпопулярніших способів боротьби з амброзією в українських містах. «Амброзія – не марафонка, вона спринтерка на дистанції п’ять місяців», – жартують ботаніки. Насправді ж її нові паростки з’являються з квітня по серпень, і щоб встигати за нею, треба працювати і скошувати без перерви весь сезон. Жодна комунальна служба не втримає такого темпу – і через традиційно невисоку «культуру виробництва», і через банальне незнання біології рослини, і через те, що прості механічні методи боротьби ще й досі не відпрацьовані. І тут нюанс: косити амброзію треба кілька разів за літо, мінімум п’ять разів, причому не абияк, а під самісіньке коріння. Інакше вона, наче у фільмі жахів, пустить нові пагони вище кореневої шийки. Найкращий момент для косіння – коли з’являються саме чоловічі пагони, тоді зрізані бур’яни втрачають здатність до відновлення. Але хто в нас знає, як ті чоловічі пагони виглядають? І головне – хто дійсно косить у потрібний момент?

Дарія Озерна, наукова журналістка, біологиня, ведуча радіоблогу «ФізКультура», продовжує популяризаторську діяльність та позбуватись амброзії там, де може. Вона, як і Олексій Коваленко і як чимало експертів-науковців переконана, що найдієвішою формою боротьби з амброзією у містах є не скошування, а виривання рослини з корінням. У себе біля будинку на прилеглій території Дарина із небайдужими співмешканцями проводять такі заходи, але підтримки ці «суботники» далі не знаходять. А ось амброзія знаходить нові й нові місця. «Я проводила тренінги для комунальних працівників, розповідала про найефективніший спосіб боротьби. Простіше ж вирвати пагони, коли вони молоді, ніж 5 разів за сезон косити все підряд». Скошування і досі лишається в пріоритеті. Так простіше. 

Є ще один спосіб боротися з амброзією – хімічний. Гербіцидів для знищення цієї рослини не бракує. Але з них небагато дозволених для використання у міському просторі. Один із найпопулярніших в Україні – на основі бішофіту «Амбростоп». У середньому міста купують цю речовину по 60 грн за л. На ринку ціна за літр «Амбростопу» коливається в районі 90 – 120 грн. Цей мінерал добувають… на Полтавщині, і так повелося, що його використання активно (дуже активно) лобіювали місцеві полтавські політики. У 2018 – 2019 роках для комунальних служб було створене ТОВ «Бішофіт МД», пов'язане з депутатом облради Валерієм Прядком, 45% акцій якого належить його доньці (яка зараз мешкає в Німеччині), і саме цій фірмі двічі «пощастило» вигравати тендери на закупівлю препарату «Амбростоп» за мільйони гривень вже після скандалу (за хабарництво Прядко потрапив під суд та отримав вирок, вийшов на свободу достроково за хорошу поведінку, – ред.) А фірма з іншою назвою жива. Втім, сам гербіцид продовжує закуповуватись на мільйони гривень не лише для Полтавської, а й для інших областей. Зокрема й Києва. 

Чи ефективний бішофіт? Так, у 2021 році журналісти LB.ua фіксували, що міські служби обприскували рослину, і вона за кілька хвилин прив’яла, а за десять днів – всохла. Але визнали чесно: тестують цей метод лише 3–5 років, а амброзія – бур’ян із насінням, що живе до сорока! Є ще важливий нюанс, – препарат ефективний лише для молодих рослин і лише за достатньої кількості обприскувань. На дорослих рослинах він малоефективний, а необроблені рослини почуваюся дуже добре, навіть зростаючи поряд із присохлими родичами.

ЩО Ж РОБИТИ?

«Амброзія – не та рослина, з якою можна впоратися «раз і назавжди» одним обприскуванням чи косаркою, – каже біолог Олексій Коваленко. – Потрібен комплексний підхід. Насамперед – моніторинг». Йдеться про регулярне виявлення нових осередків і перевірку відомих, аби не дати бур’яну шанс поширитися. Коваленко згадує про ініціативи на кшталт Ambrosiі.net, які створюють інформаційну базу для боротьби: «Треба знати, де саме росте рослина. Амброзію легко впізнати, і це вже половина справи».

Далі й зовсім для комунальних служб складний виклик – рекультивація пошкоджених земель. Амброзія заселяє саме такі, ушкоджені ділянки, а «вивести» її можуть звичайні суміші трав, які не даватимуть простору для проростання насіння амброзії. Тут, за словами біолога, важливо при посадці й догляді за такими рекультивованими територіями не обмежуватися частим скошуванням: «Скошування – ефективне, але якщо косити п’ять разів за сезон, культурної трави у вас просто не буде. Тому треба засівати спеціальні суміші трав, доглядати за ними без надмірного косіння, а там, де можливо, навіть зволожувати. Це дозволяє створити стійку міську екосистему, яка з часом сама себе підтримуватиме і витіснятиме цей вид».

А для термінових випадків підходять так звані «пожежні» методи. Це кількаразове скошування до цвітіння рослини, глибоко до коріння: «Одного разу мало – амброзія швидко відростає. Якщо косити пізно або неправильно, вона тільки розгалужується й дає ще більше насіння».

Гербіциди Коваленко радить застосовувати обережно: «Якщо є можливість їх не використовувати – краще утриматися. Вони можуть бути виправдані на сільськогосподарських угіддях, але точно не біля природних екосистем і водойм».

ВІЧНА АМБРОЗІЯ ЧИ ТАКИ МОЖНА ЇЇ СПЕКАТИСЬ?

Коваленко з оптимізмом нагадує: амброзія – не безсмертна. «Якщо просто косити й нічого не засівати – так, вона здається незнищенною. Але коли формується щільний покрив різних трав, амброзія поступово зникає. Вона не може там зачепитися». На його думку, справа цілком реальна, але вимірюється вона не місяцями, а роками – і має бути масштабною, комплексною та системною.

Втім, у багатьох містах України ще до повномасштабного вторгнення були розроблені гучні плани «боротьби» з амброзією. Київ – один із таких прикладів. На папері програми – мільйони гривень, комплексний підхід і «європейський досвід». Насправді – результати, які мешканці спостерігають щоліта на власні очі, без жодних приладів.

«Якщо комплексність зводиться до того, щоб тричі за сезон пройтися косаркою, – ефект буде мінімальний. Бо бур’ян швидко відновлюється. Без рекультивації, без засіву стійких трав, без зміни середовища – це радше імітація боротьби», – зауважує біолог.

Укрінформ намагався отримати у «Київзеленбуду» інформацію про підсумки багаторічної війни з бур’яном, але комунальники на запит так і не відреагували. КМДА ж, як і щоліта, звітує про сотні гектарів «під контролем», які знову кинуті на боротьбу: у 2024 році – близько 170 га, у 2025-му – вже 123 га. «Комплексно та регулярно», – так це називають у звітах, додаючи, що головний акцент роблять на період активного росту та цвітіння рослини.

Наскільки ця боротьба справді ефективна – кияни можуть оцінити без бінокля, просто пройшовшись дворами чи парками. Рекультивація заражених ділянок наразі виглядає радше космічною мрією, і є ризик, що першим у цю «космічну програму» прилетить уже наступний інвазивний вид. Але, як каже Олексій Коваленко, втрачати надію й опускати руки не можна. Інакше навіть звичайна лобода почне здаватися видом, що зникає. А для результатів такої боротьби потрібні не лише комплексні заходи, не лише зміна підходів по догляду за землею, а й активність усіх – від комунальних служб до мешканців будинків. 

Ярина Скуратівська, Київ

Перше фото: old.nas.gov.ua