Подолання в Альпах, «Spartan: Без меж»
На Київщині відбувся допрем’єрний показ документального фільму про спортивний подвиг ветеранів-розвідників
На Київщині пройшов допрем’єрний показ документального фільму «Spartan: Без меж» про історію двох ветеранів Головного управління розвідки МОУ, які, попри раніше здобуті на полі бою поранення, подолали 52-кілометрову трасу Чемпіонату світу Spartan у Французьких Альпах.
Чемпіонат світу Spartan відбувся 5 липня у Морзіні – французькому гірськолижному курорті, що розташований між Монбланом та Женевою. Участь у ньому взяли близько 3 тисяч спортсменів з понад 40 країн. Аби підтримати учасників, до Франції загалом прибуло до 10 тисяч уболівальників зі всього світу. За словами автора фільму Артема Дамницького, серед них були і вболівальники з України.
"Окрім двох наших військових, були й інші українці на трасі. Ми складали таку певну делегацію, якою й рухалися всю дистанцію. На щастя, з української делегації фінішували всі. Але ми бачили багато іноземних спортсменів, які завершували на перешкодах, отримуючи травму. Там були спортсмени різного ступеня підготовки, але для нас було важливо завершити. У нас була місія. Якщо для учасників з інших країн це було більше розвагою і перевіркою себе, ми ж вирішили: хоч що б там було – ми маємо фінішувати", – розповів Дамницький.
За його словами, невдовзі фільм зможуть подивитись усі бажаючі: стрічку планують оприлюднити на Ютубі у вільному доступі. Загалом стрічка триває близько 48 хвилин, до яких увійшли найяскравіші моменти проходження перешкод українськими ветеранами.
"На дистанції була ще одна людина, якій навіть вручили медаль. Мова йде про нашого оператора Михайла. Це був наш українець, який теж пробіг усю дистанцію з обладнанням. Тобто продакшн, скажімо так, був повністю на нашому боці", – розповів автор фільму.
УЧАСНИКИ ПОДОЛАЛИ 52 КІЛОМЕТРИ В АЛЬПАХ ЗА 9 ГОДИН
Українську команду цьогоріч представили ветерани ГУР МОУ Сергій Шикун та Тарас Проць, які взяли участь у забігу пліч-о-пліч із професійно підготовленими до чемпіонату атлетами. Задача полягала у тому, щоб подолати 52-кілометрову трасу із перешкодами на крутих схилах Альп за відведені 14 годин.
Та попри здобуті під час бойових зіткнень в Україні поранення – протез руки у Сергія та протез стопи у Тараса, герої впоралися з перешкодами всього за 9 годин.
"Я був сапером, – розповідає ветеран Департаменту активних дій ГУР МОУ Сергій Шикун у стрічці. Це (показує на протез руки, – ред.) моя друга помилка. Бо перша помилка – це вибір професії, а друга помилка – це міна. Якщо нормальні люди на неї ногою стають, то я рукою став. Ну, якось рука є, але це не твоя рука”.
Задля збереження протезу неушкодженим, ветеран вирішив подолати трасу без нього.
"Мій протез на правій руці не призначений для якихось активних видів спорту. Це більше для спокійного життя. Наприклад, можу з ним рибку ловити. Тож найскладнішими були перешкоди, які потребували залучення рук: рукоходи, канати. З цікавого – цього року у Франції додали стрільбу з лазертагу. Точніше, там це називається “стендовою стрільбою”. Задача: за 20 секунд чотири рази влучити у мішень з дистанції 10 метрів. Наскільки я знаю, це було новим випробуванням чемпіонату", – розповів Шикун.
Загалом, під час 9-годинного забігу хлопці подолали близько 60 перешкод, підготовлених для професійних спортсменів. Серед іншого – проходження дистанцій з 40-кілограмовим залізним ланцюгом на плечах, перепливання озера з колодою, канатна дорога, траса під колючим дротом повзком, підйом на водоспад та інші.
Однією з найбільш складних та енергозатратних перешкод учасники чемпіонату називають траверс, що в альпінізмі означає підйом на вершину гори з косим спуском не по шляху підйому і в напрямку наступної вершини. За словами організаторів, траверс в Альпах проходив на висоті 2500 метрів, що, для порівняння, вище Говерли, яка дорівнює 2051 метр.
"Найскладніший виклик – це був, напевно що, рух угору, – розповідає ветеран спецпідрозділу ГУР МОУ KRAKEN Тарас Проць. – Бо з протезом ноги потрібно було подолати уклон схилу. Французькі Альпи – це дуже круті, стрімкі гори, тоді як, наприклад, українська Говерла має вже більш пологі схили. Для порівняння, Говерла приблизно на 300 метрів нижча, ніж та гора, на яку ми піднялися".
За словами Проця, найбільшою перешкодою для нього стала сама дистанція. Проте подолати трасу мотивувала пам'ять про побратимів, які загинули на війні.
"Весь забіг у пам'яті було те, що в мене загинули чотири побратими. Якраз перед цим. У тій групі, де я проходив службу. Я пам'ятав про них, і для мене найвища мотивація була в тому, що я роблю це для них. Тому що вони це вже зробили для мене. І от я повинен був представити ветеранський рух. Це відповідальність цілі", – розповів Проць.
У Фільмі «Spartan: без меж» глядачі також дізнаються про історію початку повномасштабної війни в житті 17-річного Тараса, який став військовим після закінчення школи.
"В 2022-му році в Київській області я пішов неофіційно в ДФТГ, мені було тоді 17 повних років, я тоді 11-й клас закінчував. Потім навчався у Варшаві в Академії військового мистецтва. Але повернувся. Вважав, що це несправедливо, коли такі самі хлопці 18-ти років роблять ту справу, яку і я можу робити. І це по факту ж мій обов'язок, як громадянина: захищати свою країну, батьків, родичів, друзів. Я повернувся в Україну і вже долучився до підрозділу. Після цього всього було складно себе прийняти. Адже такі самі молоді хлопці ходять у Києві, і все в них окей. А в тебе в 19 років вже немає ступні, права нога “покорьожена”, з барельєфом", – говорить Тарас Проць.
"ПЕРЕСТРИБНУТИ ВОГНИЩЕ – І MISSION COMPLETE"
Найризикованішим моментом на Чемпіонаті для хлопця виявився момент фінішу, який передбачав великий стрибок через палаюче вогнище.
"Стрибок був ризикованим: за час забігу ліва нога втратила об'єм через навантаження. Вона вже не так тісно сиділа в протезі. І от у момент стрибка сам протез трішки спав з ноги. Коли перестрибував, я відчув, що він зараз спаде, я такий, думаю: ой-ой-ой, але приземляюсь і нога назад влітає в гільзу протезу. Виявляється, що все нормально, от я вже доходжу до фінішу”, – згадує Проць.
Як розповів Укрінформу представник ГУР МОУ Євген Єрін, мета фільму, передусім, – розповісти про незламну боротьбу України й наших героїв, які не здаються, незважаючи на будь-які складнощі.
"Ми завжди за те, щоб показати наших героїв. Для того, щоби показати, що Україна бореться, що жодні перешкоди не можуть завадити нашим хлопцям здобувати результат. Показати, що ніколи не потрібно опускати руки, а потрібно завжди рухатися вперед, завжди вірити в те, що ти можеш. Адже наші можливості – це, в першу чергу, наша віра: якщо ми віримо – ми переможемо. В цілому це хлопці, які через поранення мають, здавалося б, якісь обмежені можливості, доводять своїми вчинками, що всі обмеження ми самі собі вигадуємо. Якщо ти ставиш перед собою мету, то навіть не маючи руки чи ноги, ти все одно можеш досягти цілі”, – каже Єрін.
Як наголосив організатор Spartan Race Ukraine Олексій Вовк, особливістю української команди стало те, що ветерани змагалися на Чемпіонаті світу без жодних додаткових підготовок та на рівних зі світовими спортсменами.
"Підготовки як такої не було: в першу добу показали хлопцям перешкоди, а наступного дня був марш-кидок на 15 км, щоб учасники зрозуміли темп забігу. І хлопці подолали не лише ті 52 км, а навіть на кілометр довшу дистанцію. Правилами чемпіонату передбачено, що якщо не пройти перешкоду з першої спроби, учасник бере вагу і несе її на "штрафне коло". Так, наприклад, Тарас не може подолати баланс з однією ногою, а Сергій не може пройти жодний рукохід, там, де треба триматися двома руками. Звичайно, в них є певні обмеження. Але правилами не забороняється пройти штрафне коло. Та близько 40% перешкод вони подолали без «штрафного кола»", – розповів Вовк.
За його словами, під час показу фільму організаторам удалося зібрати близько 600 тисяч гривень на потреби українських бійців.
Анастасія Світлевська
Фото Володимира Тарасова та пресслужби ГУР МОУ