Свобода медіа стане підтримкою невідворотності покарання за воєнні злочини в Україні

Сьогодні, у день Всесвітнього дня свободи преси, важливо згадати про спільний обов’язок демократій захищати цю свободу по всьому світу.

Чи потрібні нам аргументи, щоб ми посилювали ці спільні зусилля й інвестували у них більше свого часу і ресурсів? В умовах, коли багато безпекових та міжнародно-правових інституцій руйнуються, свободи, виборені впродовж десятиліть, опиняються перед новими викликами – аж до занепаду їхніх гарантій.

Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш у відео привітанні до цієї дати сказав, що «свобода народів залежить від свободи медіа».

Справді, це одна з фундаментальних свобод модерного світу. Загальна декларація прав людини виходить із того, що «зневажання і нехтування правами людини призвели до варварських актів, які обурюють совість людства, і що створення такого світу, в якому люди будуть мати свободу слова і переконань і будуть вільні від страху і нужди, проголошено як високе прагнення людей».

Здається, ці слова сказані про сьогоднішню реальність, де нехтування правами людини призвели до варварських актів.

Рік тому російське Міністерство оборони написало листа батьку Вікторії Рощиної, позаштатної журналістки видання «Українська правда», щоб повідомити про її так зване затримання. У лютому цього року росіяни повернули її невпізнаване тіло.

Висвітлюючи правду про російські воєнні злочини, в Україні загинули 103 журналісти, серед них – семеро іноземних репортерів.

В російських катівнях перебувають не менше тридцяти представників преси. З 2014 року, в російському полоні побували щонайменше 112 журналістів – українських та міжнародних.

Ці факти загальновідомі. Проте, десятки та сотні медійників продовжують ризикувати життям, аби донести правду про те, що таке російська агресія, окупація, репресії, мародерство, масові згвалтування, викрадення дітей.

Фото, відео, інтерв’ю з очевидцями, жертвами цих злочинів надзвичайно важливі для того, щоб відповідальність агресора була невідворотною. Це справедливість, на яку очікують всі українці.

Мало де в світі роль вільних медіа була б настільки визначальною для трансформації суспільства та майбутнього країни, як в Україні від моменту здобуття незалежності.

Те, що Україна не повернулася до авторитаризму, не реінтегрувалася до радянського простору, не сприйняла відмову від європейського курсу, виступила проти фальсифікованих виборів – це величезна заслуга українських медіа. Вони не погоджувалися брехати співгромадянам.

Очевидно, таку якість професії ми отримали завдяки багаторічній підтримці наших міжнародних партнерів, які невтомно впроваджували стандарти незалежної журналістики – допомагаючи як практично, так і в розробці українського законодавства. Ми щиро вдячні Європейському Союзу, Раді Європи, представництву ЮНЕСКО в Україні, НАТО в Україні, урядам Великої Британії, Швеції, Японії, які, зокрема, багато роблять для розвитку Суспільного, за те, що ми ви продовжуєте діалог з українськими медіа.

Історія української незалежності дає десятки прикладів, коли цінності, ті самі «високі прагнення людства» визначали шлях країни до зміцнення демократії, інших інституцій громадянського суспільства,  прав людини.

Нова «залізна завіса» в Європі могла б бути набагато ближчою до кордонів країн Європи, якби не українські медіа, які пояснювали суспільству ці важливі зміни.

Велика відповідальність на медіа буде лежати і після завершення конфлікту, коли потрібно буде працювати для суспільства, травмованого війною, і давати відповіді, які не завжди будуть обнадійливими.

Інституційна спроможність, кадровий ресурс, стандарти роботи, технологічність українських медіа – це запорука прозорості відбудови України. Кожна з цих складових потребуватиме посилення, інвестицій, розвитку та власне відновлення. Медіа — це і громадський контроль за тим, щоб післявоєнна країна стояла на фундаменті чесності та довіри.

З огляду на таку місію, вільні медіа для України – це складова виживання нації, стійкості та єдності суспільства. Їхній розвиток – це велика комплексна задача для багатьох учасників, організацій та держав -партнерів, успіх якої буде мати ефект синергії. Адже ідеться про реалізацію універсальних спільних цінностей.

Микола Точицький, міністр культури та стратегічних комунікацій України