Працівники ідеологічного фронту, які просувають ідеї рашизму, є злочинцями на рівні з окупантами – Ігор Соловей

У четвер, 2 травня, в залі Укрінформу відбувся круглий стіл на тему «Рашизм – розпізнати, зупинити, засудити». 

Організаторами виступили Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки та Український інститут національної пам’яті. Захід було присвячено річниці ухвалення парламентської постанови «Про визначення існуючого в Російській Федерації політичного режиму як рашизму та засудження його ідеологічних засад і суспільних практик як тоталітарних та людоненависницьких».

Участь в обговоренні взяли урядовці, народні депутати України, науковці, журналісти, політичні експерти. Під час круглого столу була презентована брошура «Рашизм – це…».

Заступник міністра культури та інформаційної політики Тарас Шевченко наголосив на необхідності донесення позиції України:

«Нам надзвичайно важливо просувати на міжнародних майданчиках не просто факти, а в першу чергу сенси. Чому відбувається геноцид? Чому Росія намагається знищити все українське?», – підкреслив заступник міністра культури та інформаційної політики.

За словами Шевченка, використання термінів «рашизм» або «ідеологія русского мира» мають свої плюси та мінуси.

«Коли ми говоримо про ідеологію «русского мира», то оперуємо понянням, запровадженим самими росіянами. Натомість «рашизм» – це наша назва, те як ми оцінюємо ворога і в самій назві подаємо певну картинку».

Заступник міністра згадав також контекст боротьби за історичну спадщину:

«Ми маємо достатньо велике завдання як всередині країни, так і на зовнішню аудиторію: доносити про правду – зокрема історичну».

Голова Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної політики Микита Потураєв розповів про власний досвід донесення об’єктивного погляду на природу російського режиму: «Після обрання у Верховну Раду у 2019 році я був обраний головою української делегації в ОБСЄ. Ми порушували питання про фашистський характер російського режиму. Це викликало повне відторгнення у всіх без винятку європейських колег. Хоча я посилався на дослідника тоталітаризму та авторитаризму Умберто Еко, який є беззаперечним авторитетом для європейців».

За словами народного депутата, після початку повномасштабного вторгнення думка європейців змінилась, і вони погодились з твердженнями українських делегатів.

«Ми відповідали: «Так, на той час ми мали рацію. А тепер це не фашизм, зараз це вже нацизм». І знову була така сама реакція – повне відторгнення, небажання визнавати факти. Для того, щоби у світі перестали відкараскуватися від цієї теми, і ми могли наполягати, що треба визнати російський режим не просто злочинним, нам треба мати дуже обґрунтовану доказову базу. Треба бути логічними та переконливими». 

Ігор Соловей, керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, підкреслив, що головним провідником ідей рашизму є російські державні медіа: «Безвідносно до способу, яким російські окупанти опинились в Україні, вони мотивують свою поведінку впливом російської пропаганди. Тому працівники ідеологічного фронту, які просувають ідеї рашизму, є такими ж злочинцями, і мають нести таку ж відповідальність».

Також Ігор Соловей нагадав, що Центр стратегічних комунікацій реалізував велике дослідження «Геноцидальна лексика російського режиму». 

«Ми ставили за мету дослідити, чи ідеї, які озвучуються у російських медіа, є позицією окремих людей? Чи це державна позиція? І от проаналізувавши великий масив російського законодавства, підручників історії та матеріалів, які виходили на державних медіаресурсах, ми дійшли висновку, що знищення України та українців – є державною політикою РФ», – сказав він. Соловей додав, що це дослідження стало елементом доказової бази в  кримінальній справі України проти Росії в частині пропаганди.

Володимир Тиліщак, перший заступник голови Українського інституту національної пам’яті

«Розмова про рашизм – надзвичайно потрібна. Вона була розпочата у 2022 році, зокрема, завдяки публікаціям Снайдера. Але нам важливо продовжувати поглиблювати її. І це відбувається. З’являються не лише брошури, а й монографії та наукові роботи. Процес осмислення, розуміння та розпізнання рашизму відбувається. Наше завдання – поглиблювати та прискорювати цей процес, робити його більш помітним».

За словами Володимира Тиліщака, ідея створення інформаційного продукту, який би пояснював, що таке рашизм, з’явилася влітку 2022 року. 

«Тоді Інститут нацпам’яті запросив Центр стратегічних комунікацій до співпраці та Музей революції Гідності. Спершу ми напрацювали виставку, що представляла рашизм. Ми намагалися представити рашизм через належність тих чи інших ознак злочинної ідеології та практики. У результаті ми відкрили виставку у Києві. Потім вона об’їздила низку обласних центрів. Після чого ми, спільно з ЦСК, розпочали роботу з трансформації та розширення цих матеріалів. Так з’явилася ідея створити брошуру. Ми подали її на конкурс МКІП. Так достатньо вагомий тираж побачив світ». 

«Якщо йдеться про неймінг, то «рашизм» як трейдмарк і гасло – цілком робоче. Бо кожне слово, доки не входить в обіг, викликає спротив. Мені здається, що рашизм із розшифровкою «російський нацизм» чи «російський фашизм» цілком годиться, це робоча історія, воно запам’ятовується. Поширення такого підходу слід робити за допомогою іноземних спікерів – у Франції через французів, у Штатах через американців, у Швеції через шведів. Напряму з України у вуха їхньої аудиторії – не спрацює». 

Макаров запропонував поглянути на проблему в ширшому контексті:

«Також було б непогано нагадувати, що фашизм як ідеологія – це загальноєвропейська хвороба, на яку перехворіли майже всі європейські народи. Тільки в когось спрацював імунітет, а в когось – ні. Фашизм – це неапетитне явище. Але у нього є різні ступені токсичності залежно від національних модифікацій. Чи була Росія приречена на фашизм? Так. Просто тому, що це – «мавпа із бомбою», якої у Гітлера не було. Ця мавпа ні Канта, ні Гегеля не читала. А читала у кращому разі Булгакова чи Тургєнєва. Наша мета: щоби навіть згадка про рашизм була токсичною, щоби навіть факт підозри у симпатії до «русского мира» піддавалася санкціям».

Матеріал підготовлено редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу