Дмитро Капранов: брат, якого не стало

Зі смертю Дмитра не стало і явища Братів Капранових

Вони були нерозривні, брати Капранови. Світлої пам’яті одному, імпульсу до нового життя – другому. Так, здається, що Віталію треба починати життя спочатку. І можна собі тільки уявити, наскільки це буде важко...

Брати Капранови на форумі видавців

- Та ви навіть не старайтесь нас розрізнити, просто кажіть «брат Капранов» – саме так один із братів-близнюків відреагував на спробу знайти персональні особливості у зовнішньому вигляді. І якщо й справді свою подібність Капранови культивували, то різницю у характері між братами можна  було відчути під час спілкування. Подібні, але різні.

У вівторок, 16 квітня, на 57-му році життя у Києві помер письменник, видавець, музикант, журналіст і брат Дмитро Капранов. «Друзі, в нас біда. Сьогодні зранку раптово помер Дмитро. Коли і де прощання, – напишу завтра», – повідомив Віталій Капранов у Facebook. Повідомлення зворохобило спільноту друзів, знайомих, читачів, глядачів, слухачів, фоловерів, авторів, прихильників і опонентів теж. 

Брати Капранови цілком свідомо творили свій культ. Здається, почали творити його ще їхні батьки. Але у братів  все складалось концептуально – оця фраза про «широку відомість у вузькому колі» української культурної еліти їх не влаштовувала. Капранови – це подвійний карнавал і непрості виклики, їх хотілось слухати і дискутувати з ними, але спробуй це робити, коли перед тобою двоє, – спина до спини, як Янус. Яскраві та безпосередні, Капранови брались за всі напрямки в культурі, до яких могли дотягнутись їхні голови, руки і вистачило сили. Та і вибирали, як правило, контраверсійні теми чи шляхи. 

Альманах "Брати" #0. Москва 1991. З колекції Вахтанг Кіпіані

Поки працювали у Москві, – активно українізовували середовище і стали чи не першими відомими діаспорянами в Росії. А мову, до речі, вивчали від бабусі, а не в школі на Одещині. Тоді вони видавали й перший україномовний альманах «Брати» з власними творами, між іншим. Та й українська у них, що тоді, що сьогодні – «калинова, солов’їна, наукова, юридична і сленгова, і музична, і пресова, еротична, побутова, політична, ютубова, і дитяча, й бізнесова, розважальна і військова, нецензурна й гонорова, бо жива і просто кльова» (ці та інші цитати із фб-сторінки Капранових, – ред.) І спробуй з цим посперечатись. Вони завжди такі, які є. Чи були...

Брати Капранови та їхній знаменитий зелений не пес, запорожець

Чи коли йшлось про їхнє дітище – видавництво «Зелений пес», яке брати заснували ще у наприкінці 90-х (яким був стан української видавничої справи – пояснювати ж не варто?) для видання саме популярної та масової україномовної літератури, а потім додали туди і розповсюдження книжок, а далі – фестиваль «Ніч Еротичної Поезії», який переходив у книжки і навпаки. До речі, Капранови саме готувались 28 квітня 2024-го відновити фестиваль і на сторінках своєї, однієї на двох, ФБ-стрічки знайомили читачів з авторами: «Ми відповідатимемо за музичне наповнення та виконуватимемо функції шпрехшталмейстерів (якщо ви знаєте, що воно таке, а як ні – то узнаєте). І на правах господарів від сьогодні ми візьмемося знайомити вас із іншими учасниками «Ночі Еротичної Поезії». Тому що всім ворогам на зло українці відродяться й відродять Україну. А у цьому процесі без еротики – ніяк». 

Завадила не війна, «всі заходи скасовуються»...

Капранови свого часу заснували власний музичний напрямок «кобза-реп» і їздили по Україні, популяризуючи і свої твори, і твори друзів-письменників. Їхнє «надувне піаніно», гітара, барабан (який свого часу дід зробив власноруч) не збирали стадіони. Але слухачів вистачало.

А ще чи головне – книжки, як художні, так і пізнавальні чи історичні. Чого тільки Капрановим не закидали – мізогінію чи сексизм, непрофесійність і вибірковість у нонфікшн напрямку. Але їх неможливо було проігнорувати. Саме на виході з друку очікувалось перевидання їхнього роману «Забудь-річка», де йшлось про історію трьох людей на війні. «Це історичне розслідування трьох доль, які переплуталися і стали фактично однією потрійною долею – долею українця у Другій світовій війні», – писали брати у передмові. А ще: «Це – ручки, списані на автографи цього року. Ви теж можете замовити наші книжки з нашими автографами – це найкращий подарунок»...

Логотип каналу братів Капранових

Так само глядачі активно підтримували підпискою їхній YouTube «імені Т.Г. Шевченка», який із кількасот підписників 2019 року, коли українізовувати всемережжя було «не модно», на сьогодні виріс у майже мільйон фоловерів. Сто мільйонів переглядів. І так, можливо, історичні факти тут мають свою, капранівську, інтерпретацію. Але брати так і пояснювали – якщо росія краде нашу історію і перетворює у міф, то чому б нам не творити міф із своєї історії? У будь-якому випадку, кожен із 245 випусків каналу – яскравий та несподіваний. 660 підписок до мільйонної позначки, не дочекався... 

"В Азові нам дали позивний Гадюкіни. Так що зустрічайте - брати Гадюкіни і сестра їхня Либідь" - написали брати на сторінці 3 березня 2022 року.

Та навіть повномасштабне вторгнення для братів якось органічно переросло у військову службу – Дмитро та Віталій Капранови добровільно мобілізувалися до київського «Азову» і навіть тоді, коли було дуже важко, знімали підбадьорюючі відео, навіть із кулінарним тестуванням сухпаїв загарбників та українських. 

Виступ на вертепі - різдвяна традиція Капранових

«Не скучні» – так часто доводилось чути про них. Брати Капранови жили і творили свій культ у культурі. Про родину, дружин-близнючок, дітей та  життя в одному на дві родини будинку, – знали, здається, всі. Вони не любили пафосу і мудрствувань. Хочеться, аби і пам’ять про Дмитра Капранова теж не переросла у порожній пафос. Це розуміють ті, хто нині пишуть слова співчуття і спогади. А їх, спогадів, буде ще ой як багато...

Побачити одного із братів у Києві – це була ще та рідкість. На жаль, тепер це має стати звичною. «Це був справжній жах. Крім того, що ми дзвонили цілий день один одному, ми ще й мало не щотижня їздили один до одного. Бути на зв’язку – кисень, яким ми живемо. І коли нас питають, як ми можемо постійно бути разом, ми питаємо, а як вони можуть бути постійно самі?» – кажуть брати в одному з інтерв’ю про досвід розлуки... 

Щодня у телефонному списку стає менше тих, кому можна подзвонити. Але видалити контакт – це ніби викреслити з пам’яті людину. Не знаю, хто з двох братів насправді мав телефон під іменем «Дмитро Капранов», але відсьогодні він теж на паузі. 

Брати Капранови

З колективної української пам’яті Дмитра Капранова неможливо викреслити, бо це частина нашого сучасного міфу. Пригадуєте, з історії античних вірувань про бога Януса – одного з найдавніших римських богів, покровителя входів і виходів, початків і кінців. Він зображувався як чоловік з двома обличчями по обидва боки голови. Саме такий український міф творили брати Капранови, зокрема, Дмитро Капранов. Той, хто не увійде у Забудь-річку. 

Укрінформ висловлює співчуття рідним і близьким Дмитра Капранова. Ми пам’ятаємо.

Ярина Скуратівська, Київ

P.S. Відспівування Дмитра Капранова відбудеться в Києві в четвер, 18 квітня, об 11.00 у Михайлівському соборі. Поховання – на Байковому кладовищі.

Фото взяті з Фейсбук-сторінки братів Капранових. Перше фото: Суспільне